Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НИКБЕРГ Гігієна редакція 6.doc
Скачиваний:
370
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
1.95 Mб
Скачать

11.3. Санітарна освіта та гігієнічне виховання населення

Однією з найважливіших умов проведення ефективної профі­лактики захворювань, збереження та зміцнення індивідуально­го і громадського здоров'я є обізнаність населення з чинника­ми, які негативно впливають на його стан.

Санітарна освіта являє собою невід'ємну складову системи охорони здоров'я, комплекс державних, громадських і медич­них заходів, спрямованих на забезпечення такої обізнаності з метою підвищення рівня здоров'я населення.

Головними завданнями санітарної освіти є пропаганда здо­рового способу життя, профілактика шкідливих звичок, інфор­мування про сучасні уявлення щодо причин виникнення різних захворювань, системи індивідуальних та громадських заходів з їх первинної та вторинної профілактики.

Обізнаність із цих та інших питань необхідна не тільки в інтересах охорони індивідуального здоров'я. Вона є важли­вою передумовою свідомого і відповідального ставлення всіх верств населення, керівників і працівників промислових підприємств, громадського харчування та комунального господар­ства, будівельників, науковців, педагогів тощо до еколого-гігієнічних проблем довкілля, дотримання вимог індивідуальної та громадсь­кої гігієни в усіх сферах життя і трудової діяльності людини.

Організація санітарної освіти ґрунтується на таких прин­ципах: державний характер, наявність спеціальної структури організаційно-методичного керівництва і координації діяль­ності, плановість, комплексність, масовість, диференційо­ваність, розумна оптимістичність, доступність, цілеспрямо­ваність, активна участь усіх медичних працівників.

У системі заходів санітарної освіти використовують різно­манітні методи і засоби. Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний. Вони реалізуються шляхом використання таких форм санітарної освіти, як лекції, бесіди, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (ус­ний метод); публікації в друкованих засобах масової інфор­мації, науково-популярні книги, брошури, пам'ятки, бюлетені, дошки з питань і відповідей (друкований метод); експозиційні стенди, муляжі, фотографії, малюнки, плакати (наочний ме­тод); телебачення, відеофільми, діафільми, університети та школи здоров'я, курсові заходи для населення і хворих, вис­тавки, театралізовані вистави (змішаний метод).

У практичній діяльності середнього та молодшого медично­го працівника найвагоміше місце серед інших форм санітар­ної освіти займають групові бесіди й індивідуальні поради. За належної підготовки середні та молодші медичні працівники можуть виступати з лекціями, брати активну участь у всіх інших формах санітарної освіти.

Під час проведення лекцій, бесід та виступів важливо забез­печити такі вимоги до їх якості: актуальність теми, зацікавленість до неї аудиторії, сучасний науковий рівень, повнота охоплення основних питань і розкриття теми, особиста обізнаність з пи­тань теми, вільне володіння матеріалом, чіткий і логічно послідов­ний виклад, доступність сприйняття аудиторією, емоційність, використання прикладів з власного професійного або особис­того досвіду, наочних посібників та художньої літератури, вміння підтримувати зворотний зв'язок з аудиторією, володіння нею, готовність до відповідей на запитання.

Тематика й форми санітарно-освітньої роботи визначаються залежно від конкретних умов і змісту професійної діяльності медичного працівника, контингенту слухачів, обізнаності й володіння матеріалами теми заняття (виступу тощо). На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає також тип ситу­ації, за якої здійснюється той чи інший санітарно-освітній захід. Розрізняють такі ознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарної освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або неоднорідність кон­тингенту, обізнаність (готовність, рівень) або необізнаність слухачів (учасників).

Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу з гігієнічного навчання та виховання населення здійсню­ють обласні, міські та районні Центри здоров'я, кабінети та інспектори-методисти санітарної освіти в СЕС, територіаль­них медичних об'єднаннях, окремих лікувально-профілактич­них закладах.

Особливості санітарної освіти в стаціонарі, поліклініці та на лікарській дільниці наведено на мал. 43, 44 та 45.

Базова структура Центру здоров'я передбачає наявність таких взаємопов'язаних підрозділів: організаційного відділу, методичного відділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду на­очних посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної літератури, навчальних аудиторій тощо. Центр здоро­в'я виконує функції планування, організаційно-методичного та кон­сультативного керівництва діяльністю з гігієнічного навчання та виховання населення на території обслуговування, підготовки та видання (сприяння виданню) науково-популярної літератури, орга­нізації радіо- та телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної освіти населення, координації та обміну досві­дом роботи лікувально-профілактичних закладів із цих питань.

До санітарно-освітньої роботи мають залучатись усі медичні працівники. У кожному лікувально-профілактичному закладі повинен бути складений план цієї роботи, перелік лекторів та відповідальних, тем лекцій, бесід, графік їх проведення тощо (за нормативами на кожного медичного працівника виділяється для цієї роботи 4 год на місяць). Оперативне керівництво, організацію та контроль за цією роботою як у лікувально-профілактичному закладі, так і на об'єктах (навчальні закла­ди, підприємства, установи, гуртожитки, клуби, ЖЕКи тощо) здійснюють інструктори-методисти лікувально-профілактич­них закладів. Ця робота має проводитися Центрами здоров'я, кабінетами та окремими інструкторами-методистами із сані­тарної освіти із залученням засобів масової інформації в тісній взаємодії з громадськими (опікунськими та ін.) радами при лікувально-профілактичних закладах, організаціями сприян­ня хворим.

Серед цих організацій важливе місце посідає Товариство Червоного Хреста, що являє собою добровільну громадську організацію, яка проводить велику роботу у сфері надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, у навчанні населен­ня володінню практичними уміннями з надання першої ме­дичної допомоги при травмах, отруєннях, гострих станах, організації донорства, проведення масових санітарно-оздоров­чих заходів, а також патронажу над окремими хворими.

Товариство Червоного Хреста України входить до Міжна­родної організації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Ця організація була створена Женевською Конвенцією, прийнятою 1864 р. На багатьох підприємствах та установах функціонують первинні організації Товариства Червоного Хреста, які створюють розгалужену мережу санітарних постів, санітарних уповноважених, патронажних медичних сестер, шкіл та керують їх діяльністю.

Гігієнічне навчання хворих у лікувально-профілактичних закладах є однією з найпоширеніших форм гігієнічного вихо­вання населення і переслідує три основні мети. Перша визна­чається необхідністю знання і дотримання хворим правил осо­бистої і громадської гігієни в умовах перебування в стаціонарі і зводиться до їх навчання відповідним вмінням і навичкам. Друга полягає у навчанні вимогам гігієни, які необхідні при конкретному захворюванні в інтересах його вторинної профі­лактики. Третя зумовлює науково-медичну пропаганду загаль­них основ здорового способу життя в повсякденних умовах побуту і трудової діяльності.

Хворий, який перебуває в стаціонарі, має глибоко усвідом­лювати, що оптимальний гігієнічний режим (а він значною мірою залежить від рівня загальномедичних і гігієнічних знань хворих і персоналу) є складовим елементом усього лікуваль­ного процесу в стаціонарі.

Хворий має розуміти, що медичні призначення можуть ви­явитися недостатньо ефективними, якщо не будуть підкріплені сприятливими та гігієнічними умовами навколишнього сере­довища. Важко, наприклад, розраховувати на успішне ліку­вання неврологічного хворого, якщо в палаті або відділенні, де він перебуває, не забезпечено запобіжних заходів щодо впливу шуму, не дотримується раціональний режим приби­рання палат і коридорів. Нанівець можуть звестися серйозні оперативні втручання через ускладнення, спричинені пору­шеннями правил особистої гігієни, тощо.

Видатні вітчизняні та зарубіжні вчені постійно звертали увагу на єдність терапевтичних і гігієнічних заходів і підкрес­лювали, що без такої єдності успішне лікування неможливе.

Спілкування медичних працівників з пацієнтами під час перебування їх у стаціонарі відкриває широкі можливості для гігієнічного навчання хворих, бо вони є єдиним за масовістю організованим контингентом населення, яке відносно легко залучається до ефективного гігієнічного навчання.

Правильно організоване гігієнічне навчання хворих у стаціо­нарі — це не тільки одна з умов успішного лікування хворих, запобігання ускладненням, профілактики інших захворювань, але й один із провідних шляхів підвищення санітарної культу­ри населення в цілому.

Госпіталізованих хворих потрібно ознайомити з основни­ми гігієнічними правилами поведінки в стаціонарі, які спря­мовані на створення й дотримання оптимальних умов, що спри­яють успішному лікуванню і видужуванню як самого хворого, так і інших хворих у палаті, відділенні, і також полегшують працю медичного персоналу.

Успіх і результативність гігієнічного навчання хворих бага­то в чому залежать від їх вражень, заснованих на спостере­женні за всім тим оточенням і режимом, з якими вони по­всякденно стикаються з моменту поступлення в стаціонар і до виписки. Само по собі перебування хворого в стаціонарі має бути школою цілеспрямованого гігієнічного виховання.

Тому особливу увагу слід приділяти і гігієнічній підготовці середнього та молодшого медичного персоналу, від щоденної діяльності якого значною мірою залежить ступінь ефектив­ності організації санітарно-протиепідемічного режиму.

Основою для цього має бути обов'язкова система гігієнічної

підготовки медичного персоналу як під час вступу на роботу, так і протягом періоду виконання професійних обов'язків.

Основною організаційною формою навчання тих, хто по­ступає на роботу, є вступний інструктаж (індивідуальний або груповий) із подальшою перевіркою рівня засвоєння знань та умінь на робочому місці у відділенні лікарні і підсумковою співбесідою. У вступному інструктажі треба освітити питан­ня, що торкаються основних обов'язків медичного персоналу, вимог гігієни, яких потрібно дотримуватися. Відповідальність за проведення інструктажу несуть завідувачі відділень, головні (старші) медичні сестри стаціонару і відділень.

Для гігієнічного навчання хворих у стаціонарі використовують різні форми і засоби санітарної освіти: бесіди, лекції, «години» запитань і відповідей, листівки, пам'ятки, брошури, кінофільми, інформаційно-тематичні стенди, плакати, лозунги, діапозитиви, відеомагнітофонні записи, альбоми, санітарні бюлетені тощо.

Бажано, щоб гігієнічне навчання хворих забезпечувало зна­йомство з комплексною системою популярних знань із пи­тань охорони здоров'я, а не тільки з тих, які стосуються дано­го захворювання. Тому доцільно проводити гігієнічну підго­товку хворих у спеціально створених за цикловою системою «школах здоров'я».

Проводячи роботу з гігієнічного навчання хворих, необхід­но визначити контингент, який доцільно залучити до того чи іншого виду навчання. У кожному стаціонарі і в кожному ок­ремому випадку це питання має вирішуватися з урахуванням характеру і ступеня важкості захворювання, тривалості пере­бування хворого в стаціонарі, його віку, професії, загального рівня знань, психологічних особливостей та інших чинників.

Здебільшого основний контингент хворих, які залучаються до навчання, мають ск\адати ті, хто видужує, а також хворі, яким після основних діагностичних досліджень призначено курс лікування і загальний стан здоров'я яких не заважає брати участь у «школах здоров'я», бесідах та інших формах навчання.

Кожному хворому, який поступає на лікування, в прий­мальному відділенні дають «Пам'ятку хворого, який перебу­ває на стаціонарному лікуванні» (у разі планових надходжень за направленнями поліклініки «Пам'ятку» можна вручити і заздалегідь, у поліклініці).

Для такої «Пам'ятки» можна використати, наприклад, запро­понований нижче варіант.

Пам'ятка хворого, який перебуває в стаціонарі

Колектив нашого лікувального закладу готовий зробити все можливе для Вашого всебічного обстеження і успішного лікування.

Для цього в лікарні є кваліфіковані лікарі, медичні сестри і санітарки, лікарня оснащена сучасними приладами і обладнанням, має необхідні ла­бораторії, лікувально-діагностичні відділення і кабінети різних допоміж­них служб.

Проте ефективність обстеження і лікування в багатьох випадках зале­жить від Вас, від інших хворих, від Вашого ставлення один до одного і дотримання вимог внутрішньолікарняного режиму.

Для того щоб Ваші обстеження і лікування були успішними, дотримуй­теся наступних вимог:

  1. Пам'ятайте, що. поруч із Вами знаходяться інші хворі, які нерідко потребують ще суворішого режиму й догляду, ніж Ви. Будьте взаємно уваж­ними, не порушуйте спокою Ваших сусідів.

  2. Дотримуйтеся правил особистої гігієни, будьте охайними, вимагайте того самого від своїх сусідів по палаті і відділенню.

  3. Суворо дотримуйтеся режиму дня, встановленого в стаціонарі, не створюйте шуму голосними розмовами, транзисторними приймачами, ігра­ми; слідкуйте, щоб світло від електричних ламп не порушувало спокою хворих після відходу до сну.

  4. Добросовісно виконуйте лікарські призначення. Якщо немає проти­показань і дозволяє самопочуття, більше будьте у русі, на свіжому повітрі, робіть ранкову гігієнічну гімнастику, якщо це не заборонено лікарем.

  5. Не порушуйте режиму харчування. Додатково (чи замість) до лікар­няного раціону включайте тільки продукти, що дозволені лікарем.

  6. З повагою ставтеся до праці обслуговуючого персоналу, допомагайте підтримувати чистоту і порядок у палаті і у відділенні. Слідкуйте за тим, щоб у палаті не рідше двох разів на день проводилося вологе прибирання, регулярно (вранці та перед денним і нічним сном) провітрюйте палату.

  7. Використовуйте час перебування в стаціонарі для підвищення своїх загальномедичних і гігієнічних знань про правильний режим праці, побуту і харчування. Це сприятиме зміцненню здоров'я, підвищенню працездат­ності, запобіганню можливим захворюванням у Вас і членів Вашої сім'ї! Якщо лікар, який Вас лікує, включив Вас до складу слухачів гуртка гігієнічних знань «Школи здоров'я», регулярно відвідуйте її заняття. Відвідування за­нять «Школи здоров'я» є невід'ємною складовою внутрішньолікарняного режиму, як і інші лікарські призначення.

У приймальному відділенні (вестибулях, коридорах, холах, їдальнях, у кімнатах денного перебування, на території лікар­няного саду, а також в окремих кабінетах, наприклад, кліма-толікування, лікувальної фізкультури, фізіотерапії) вивішують відповідні лозунги, плакати, бюлетені, влаштовують «Куточки здоров'я» та ін.

За заздалегідь складеним планом безпосередньо перед ауди­торією або по радіо в стаціонарі проводять тематичні лекції і бесіди, «години» питань і відповідей на медичні теми.

До цих форм навчання залучають хворих із захворювання­ми різних ступенів важкості і з різною тривалістю перебуван­ня в стаціонарі.

Для тих, хто видужує, і тих, хто перебуває на порівняно тривалому лікуванні, після проведеного обстеження організо­вують гурткову підготовку за спеціальною програмою.

Кожний, хто виписується після лікування, отримує «Пам'ят­ку хворого, який виписується з лікарні».

Пам'ятка хворого, який виписується з лікарні

Після ретельного обстеження і лікування Ви виписуєтеся зі стаціонару.

Колектив нашої лікарні постарався зробити все необхідне, щоб добити­ся повного вилікування або значного поліпшення Вашого здоров'я.

Проте, виписавшися з лікарні, пам'ятайте, що саме від Вас багато зале­жить, чи будуть результати лікування достатньо стійкими.

Тому, виписавшися з лікарні, дотримуйтесь основних гігієнічних вимог:

  1. Робіть ранкову гімнастику, поєднуючи її з водними процедурами.

  2. Щодня не менше ніж 1,5—2 год гуляйте на свіжому повітрі.

  3. Протягом дня ходіть пішки не менше 8—10 тис. кроків.

  4. Дотримуйтеся раціонального режиму харчування — приймайте їжу не менше 3—4 рази на день, використовуйте різноманітні тваринні й рос­линні продукти, обов'язково включайте в харчовий раціон овочі та фрукти. Одноразовий прийом їжі не повинен перевищувати 40 % добового раціону, а проміжок між прийманням їжі має бути не більшим як 4—5 год. Не забу­вайте про лікувально-профілактичне значення молока, молочних продуктів, овочів та фруктів. Слідкуйте за масою свого тіла. Пам'ятайте — зайва маса тіла небезпечна для здоров'я.

  5. Розумно чергуйте працю та відпочинок. Щодня, крім нічного сну, потрібно протягом 1—3 год відпочивати, займатися спортом. Вихідні вико­ристовуйте тільки для занять, не пов'язаних з Вашою повсякденною трудо­вою діяльністю.

  6. Щоденний нічний сон має складати 7—8 год. Якщо немає спеціально­го дозволу лікаря, не допускайте нічної праці. Лягайте спати не пізніше 23-ї години, зробивши перед цим 20—30-хвилинну прогулянку на свіжому повітрі. Спіть у добре провітреній кімнаті, краще з відкритою кватиркою.

  7. Регулярно (не рідше 1 разу на 6 міс) звертайтеся до лікаря для профі­лактичного огляду. Не займайтеся самолікуванням — це шкідливо і небез­печно. Суворо виконуйте лікарські призначення.

  8. Бережливо ставтеся до свого здоров'я. Обминайте шкідливі для здо­ров'я звички — пам'ятайте про небезпечні наслідки паління, зловживання алкогольними напоями та інших негативних звичок.

  9. Дотримуйтеся правил особистої гігієни, тримайте в чистоті і порядку своє житло, добре провітрюйте та регулярно проводьте в ньому вологе прибирання.

10. З урахуванням особливостей того чи іншого захворювання, віку, статі,професії необхідно виконувати персональні призначення лікаря, що сто-суються режиму дня, харчування, та інші рекомендації, що уточнюють та доповнюють наведені вище.

Дотримання цих порад сприятиме збереженню Вашого здоров'я і пра­цездатності.

Допоміжною формою гігієнічного навчання є робота з ро­дичами хворих. Для них можна читати спеціальні лекції, про­водити бесіди на тему: «Що повинна знати сім'я хворого, який виписаний із лікарні» з відображенням специфіки окремих захворювань.

Щоб ці форми гігієнічної підготовки були ефективними, необхідно дотримуватися таких умов:

  1. Заняття проводяться за заздалегідь складеним навчальним планом, що забезпечує послідовне викладення мінімуму основ­них загальномедичних і гігієнічних відомостей, знання яких необхідні хворому і членам його сім'ї в побуті і на роботі.

  2. До занять залучають постійний контингент слухачів, по можливості однорідний за загальноосвітнім і культурним рівнем. Кількість слухачів у кожному циклі становить 8—15 осіб.

3. Заняття проводять здебільшого лікарі.

4. Навчання має підкріплюватися всім гігієнічним режимомлікарні, поведінкою і стилем роботи медичного персоналу.

Приблизний тематичний план гігієнічного навчання хворих стаціонару, які видужують, може передбачати проведення лекцій та бесід на такі теми:

1. Спосіб життя і здоров'я людини. Режим праці і відпочин-ку. Особиста гігієна. Ранкова гігієнічна гімнастика. Фізичнакультура і загартовування та їх значення у підтримці тазміцненні здоров'я.

  1. Гігієна житла та її значення для збереження здоров'я.

  2. Основи раціонального харчування.

  3. Перша допомога у разі нещасних випадків і гострих зах-ворюваннь. Основні правила догляду за хворими в домашніх умовах.

  4. Особливості лікувально-профілактичних заходів при ок­ремому (стосовно профілю відділення) захворюванні.

З хворими, які не охоплені гігієнічною підготовкою у гурт­ках типу «Школи здоров'я», проводяться групові й індивіду­альні бесіди. Доцільно при цьому використовувати ту саму тематику санітарно-освітньої роботи, що й під час гурткового навчання.

Кожний хворий, який знаходиться на лікуванні в стаціо­нарі, має отримати відомості про режим праці, відпочинку, харчування та інші заходи щодо профілактики загострень та рецидивів захворювання, на яке він страждає.

До плану санітарно-освітньої роботи в стаціонарах треба також включати питання, які пов'язані з профілактикою найбільш поширених інфекційних та неінфекційних захво­рювань: «Профілактика кишкових інфекцій», «Профілактика правцю», «Для чого необхідно з'являтися на профілактичні медичні огляди», «Профілактика раку» та ін.

Доцільно широко використовувати для передачі по радіо записи бесід відомих у місті (районі) спеціалістів, виступи хво­рих, які видужують, проводити уроки ранкової та лікувальної гімнастики, трансляцію вечорів запитань і відповідей тощо.

Суттєвою перевагою радіобесід та інших видів санітар­ної пропаганди подібного змісту є їх масовість, можливість залучення важкохворих, прослуховування безпосередньо в палаті.

Таким чином, тематика санітарно-освітньої роботи в стаці­онарах має плануватися і проводитися за такими напрямками:

  1. Загальногігієнічні питання як передумова організації здо­рового способу життя.

  2. Режим та інші лікувально-профілактичні заходи відповід­но до захворювання пацієнта.

  3. Питання, що пов'язані з екологічними особливостями і структурою захворюваності у конкретній місцевості.

Отже, надаючи великого значення гігієнічному вихованню хворих і ставлячи до них певні вимоги, необхідно пам'ятати, що таке навчання буде успішним тільки в тому разі, якщо вся обстановка, режим і поведінка персоналу лікувально-профі­лактичного закладу служитимуть для хворого прикладом.

Тлумачний словник основних____________гігієнічних термінів*__________

Здорова людина — найбільш дорогоцінний витвір природи

Т. КАРЛЕЙЛЬ

Абіотичні чинники — сукупність умов зовнішнього неорганічного сере­довища, що впливають на організм. Виділяють а. ч.: хімічні (хімічний склад атмосфери, води, ґрунту, харчових продуктів), фізичні або кліматичні (тем­пература, вологість, барометричний тиск, вітер, течія води, радіаційний режим), орографічні (характер рельєфу) та едафічні (ґрунтові).

Абсолютна вологість повітря — 1) кількісна характеристика вологості повітря (г/м3); 2) парціальний тиск водяної пари в повітрі, виражений у міліметрах ртутного стовпчика, мілібарах або паскалях.

— смертельна доза (концентрація) речовини — мінімальна доза (кон­центрація) , яка спричиняє смерть усіх взятих у дослід тварин.

Адаптація — процес пристосування організму до змін умов існування (функціонування); в основі а. людини лежить вироблена в процесі її ево­люційного розвитку сукупність функціональних і морфологічних змін, спря­мованих на збереження відносної сталості її внутрішнього середовища — гомеостазу.

— зорова — властивість ока пристосовуватися до різних рівнів яскра­вості за рахунок зміни своєї зорової чутливості; розрізняють адаптацію до темноти (темнова адаптація) і до світла (світлова адаптація).

Аерозоль — дисперсна система, що складається з дрібних твердих-або рідких частинок та газового середовища, де зависли ці частинки.

Аеротенк — резервуар для біологічного очищення стічних вод актив­ним мулом, обладнаний пристроєм для аерації вмісту.

Аерофільтр — біологічний фільтр для очищення стічних вод зі штуч­ною аерацією шару фільтруючих матеріалів, що підвищує ефективність очисних споруд.

Азбестоз — пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання пилу азбесту.

Акліматизація — 1) складний соціально-біологічний процес активного пристосування людини, тварин і рослин до нових, незвичайних клімато-географічних умов; 2) окремий випадок адаптації.

Акселерація — прискорення темпів росту та розвитку дітей і підлітків, а також досягнення статевої зрілості раніше порівняно з попередніми поко­ліннями в межах певного проміжку часу.

Акт санітарного обстеження — обліковий та оперативний медичний документ, в якому лікар або його помічник відображують стан об'єкта під час здійснення поточного санітарного нагляду, а також пропозиції щодо усунення порушень санітарних норм і правил.

Активність — фундаментальна якість живих організмів, що виражаєть­ся в їх здатності, переборюючи або використовуючи зовнішні фактори для реалізації своїх потреб, адекватно реагувати на чинники навколишнього середовища.

Актинометр — прилад для вимірювання інтенсивності випромінюван­ня штучних джерел тепла або прямої сонячної радіації.

Алерген — 1) речовина антигенної або гаптогенної природи, здатна сенси­білізувати організм та спричинювати алергію; 2) препарат для діагностики та лікування алергічних захворювань, виготовлений з екзогенних а., як правило, не спричиняє сенсибілізації організму та алергічних реакцій під час застосування.

Алюміноз — пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання пилу алюмінію та (або) його оксиду.

Аналізатор спектра шуму — прилад для виявлення спектральних харак­теристик звукових коливань, застосовується під час гігієнічних досліджень.

Анемометр — прилад для вимірювання швидкості руху повітря.

Анкетне опитування — спосіб отримання інформації за допомогою спе­ціальних запитань, зазначених на бланку встановленої форми.

Антициклон — зона підвищеного тиску в атмосфері з максимумом у центрі, при якому встановлюється переважно тиха, малохмарна погода.

Антракоз — 1) пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематично­го вдихання кам'яновугільного пилу; 2) відкладення кам'яновугільного пилу в органах і тканинах.

Антропометрія — сукупність методів і засобів вимірювання фізичної будови тіла людини.

Артезіанська свердловина — трубчастий колодязь, споруджений шля­хом буріння ґрунту до глибоких напірних водоносних горизонтів; викори­стовується як джерело водопостачання.

Артезіанські води — підземні води, які містяться між водонепроникни­ми породами і знаходяться під гідравлічним тиском.

Асенізація — спосіб очищення неканалізованих і частково каналізова­них населених пунктів від рідких нечистот. Включає їх збирання, тимчасо­ве зберігання, вивіз, знешкодження й утилізацію.

Атмосфера Землі — газова повітряна оболонка, що оточує Землю. За­лежно від розподілу температури та висоти над рівнем моря а. 3. поді­ляється на тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу і екзосферу. Термічний контраст а. 3. зумовлює загальну циркуляцію атмосфери, яка впливає на погоду і клімат Землі.

Атмосферне повітря — суміш газів, яка утворює атмосферу Землі та містить (в об'ємних відсотках) азоту — 78,09; кисню — 20,95; інертних газів — 0,93; вуглекислого газу — 0,03.

Атмосферний тиск — тиск атмосфери на всі предмети та земну повер­хню; середній атмосферний тиск на рівні моря становить 760 мм рт. ст.

Атмосферні води — сконденсовані водяні пари атмосфери, які випада­ють на поверхню Землі у вигляді дощу або снігу.

Аудіометр — прилад для дослідження порогів чутливості слухового ана­лізатора людини; складається зі звукового генератора з регульованими ча­стотою і амплітудою коливань, а також телефонів повітряної та кісткової провідності.

Бактерицидність — здатність агентів фізичної, хімічної та біологічної природи спричинювати загибель бактерій.

Барокамера — герметична камера зі зниженим (вакуумна) або підвище­ним (компресійна) тиском повітря.

Бентос — рослинні і тваринні організми, що живуть на дні і берегах водойм.

Бер — біологічний еквівалент рада, позасистемна одиниця еквівалентної дози; поглинута доза будь-якого іонізуючого випромінювання, яка спричиняє біологічний ефект, що відповідає поглинутій дозі в 1 рад рентгенівського або -випромінювання; 1 бер = 0,01 Дж/кг = 0,013 в.

Білкова недостатність — патологічний стан організму, який рочнииаі п ся внаслідок нестатку білка в продуктах харчування.

Біоакумуляція — процес поступового нагромадження певних ріорганізмі або окремих органах.

Біогенні елементи — хімічні елементи, які постійно входять до і кладу живих організмів і виконують певні біологічні функції. Найважліішнп: < І, С, Н, N. Р, Б, Са, Р, Иа, СІ. Б. е., що містяться в організмах у дуже малих концентраціях, називаються мікроелементами (Мд, Мп, Тп тощо).

Біогеохімічна провінція — територія, що характеризується підвищеним або зниженим вмістом одного або декількох хімічних елементів у ґрунті або воді, організмах, які мешкають на цій території, тваринах і рослинах; у межах б. п. у людини можуть спостерігатися певні ендемічні хвороби, без­посередньо пов'язані з недостатньою або надмірною концентрацією цих елементів, а також інфекційні хвороби, зумовлені особливостями форму­вання біогеоценозів.

Біогеохімічні ендемії — певні ендемічні хвороби, безпосередньо пов'я­зані з недостатньою або надмірною концентрацією хімічних елементів у ґрунті або воді, а також в організмах, які мешкають на цій території, тва­ринах і рослинах, а також інфекційні хвороби, зумовлені особливостями формування біогеоценозів.

Біодеградація — процес розкладу хімічних речовин у навколишньому середовищі внаслідок дії біологічних систем; хімікати, які здатні до б., гірше зберігаються і накопичуються в навколишньому середовищі; мікроорганіз­ми відіграють важливу роль у б.

Біодоза — мінімальна тривалість ультрафіолетового опромінення, яка спричиняє через 6—20 год після опромінювання слабке, але чітко окресле­не почервоніння на поверхні шкіри під отворами біодозиметра (син. ери­темна доза).

Біодозиметр — прилад для визначення біодози ультрафіолетового оп­ромінення, має вигляд непрозорої пластини з низкою отворів, які закриває пересувна засувка.

Біокліматологія — розділ біології, який вивчає вплив кліматогеографіч-них чинників на живі організми.

Біокосне середовище — фізичне, неживе (абіотичне) середовище.

Біокосні речовини — продукти розкладу і переробки гірських і осадових порід живими організмами (до них належать ґрунт і вода).

Біологічний ланцюг — природний спосіб пересування речовин у навко­лишньому середовищі, який веде до їх надходження в живі організми.

— фільтр — споруда для біологічного очищення стічних вод шляхом проходження через пористі матеріали, поверхня яких заселена мікроорга­нізмами, що мінералізують речовини.

Біометеорологія — розділ метеорології, який вивчає вплив погоди на живі організми, в тому числі на організм людини.

Біоритм — автономний процес періодичного чергування коливань інтен­сивності і характеру фізіологічних процесів і реакцій, що відбуваються в живих організмах; виникли як адаптаційна реакція у відповідь на ритмічні зміни чинників навколишнього середовища.

Біострома — найбільш діяльний шар живої речовини біосфери, в якому накопичена основна маса живих організмів (у тому числі відбувається життє­діяльність людської популяції) і проходять найактивніші взаємодії між усі­ма екологічними компонентами.

Біосфера — частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глиби­ни 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує (або була в минулому) діяльність живих організмів; речовини, які складають біосфе­ру: а) жива — людина, тварини, мікроорганізми, рослини; б) біогенна органічного походження — фітогенна, яка складається в основному з рос­линних залишків (кам'яне вугілля, торф, детрит, гумус) і зоогенна, яка складається із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші оса­дові породи); в) косна — гірські породи магматичного, неорганічного по­ходження, які створюють земну кору; г) біокосна — продукти розпаду і переробки гірських і осадових порід живими організмами (до них відно­сять ґрунт і воду).

Біота — сукупність живих організмів (макро-, мезо-, мікрофлора і фау­на) на поверхні земної кори, водного басейну і прилеглого до земної по­верхні шару атмосфери.

Біотермічні камери — споруди, призначені для знешкодження відходів біотермічними методами, обладнані пристроями для навантаження, роз­вантаження та аерації вмісту.

Біотичні чинники — сукупність чинників органічного світу (рослинний, тваринний світ, вплив людини тощо), які впливають на організм.

Біотрансформація — перетворення речовини в організмі внаслідок ме­таболізму.

Біоценоз — 1) сукупність (угруповання) живих істот (рослин, тварин, мікроорганізмів), яка характеризується певним видовим складом істот, що в процесі еволюції пристосувались одна до одної, до тривалого стійкого існування; 2) сукупність живих істот, що населяють відносно однорідну за абіотичним середовищем територію (біотоп).

Ботулізм — харчова токсикоінфекція, спричинена отруєнням токсином Clostridium botulinum.

Будівельні норми і правила — сукупність основних нормативних вимог і положень, що регламентують проектування і будівництво в усіх галузях народного господарства.

Вентиляція — регульований повітряний обмін у приміщеннях, сприят­ливий для здоров'я людини; сукупність технічних засобів, які забезпечу­ють такий повітряний обмін.

— витяжна — механічна в., здійснюється шляхом відсмоктування з при­міщення забрудненого (використаного) повітря з утворенням розріджен­ня, за рахунок якого чисте повітря надходить ззовні через припливні сис­теми або нещільності в конструкціях, дверях, вікнах та вентиляційних отворах.

місцева — в., при якій повітря відсмоктується з тих ділянок при-міщення, де воно найбільш забруднюється, тобто близьких до джерел, яківиділяють шкідливі речовини.

  • загальнообмінна — в., яка регулює повітряний обмін у межах усього приміщення.

  • комбінована — в., яка поєднує у межах одного приміщення загально-обмінну та місцеву вентиляції.

  • локалізована — механічна в., яка запобігає поширенню шкідливих речовин у межах приміщення, локалізуючи місце їх появи.

  • механічна — в., яка здійснюється за допомогою механічних спону­качів руху повітря.

  • припливна — механічна в., яка здійснюється шляхом подання в при­міщення чистого повітря з утворенням надлишкового тиску, за рахунок якого забруднене повітря виходить через нещільності огороджувальних конструкцій, дверей, вікон тощо.

  • припливна місцева — в., при якій чисте повітря надходить на певну ділянку приміщення або на певне робоче місце.

  • припливно-витяжна — механічна в., при якій подача чистого і від­смоктування забрудненого повітря здійснюються одночасно і узгоджені за об'ємом.

  • природна — в. приміщень, зумовлена проникненням повітря через нещільності в огороджувальних конструкціях, вікнах та дверях, внаслідок напору вітру і різниці температури повітря в середині та за межами при­міщень.

Випромінювання видиме — оптичне випромінювання, яке займає в за­гальному електромагнітному спектрі ділянку з довжиною хвилі від 760 нм до 400 нм.

Виробничий мікроклімат — поняття, яке характеризується дією таких параметрів виробничого середовища, як температура, вологість, швидкість руху повітря, інфрачервоне випромінювання навколишніх поверхонь.

Висотна хвороба — патологічний стан, що виникає при значному та швидкому зниженні парціального тиску газів у вдихуваному повітрі; ха­рактеризується серцебиттям, задишкою, зниженням працездатності, пору­шенням зору, різними психічними розладами тощо.

Вібраційна хвороба — професійне захворювання, що спричинюється тривалою дією вібрації, яка передається через руки або поверхню опори тіла, характеризується розвитком ангіотрофоневрозу і супроводжується іншими порушеннями функцій органів і систем.

Вібрація — механічне коливання в техніці (машинах, механізмах, конст­рукціях тощо).

Відносна біологічна активність випромінювання — відношення погли­нутої дози стандартного випромінювання (рентгенівські промені), що спри­чинює певний біологічний ефект, до поглинутої дози випромінювання, що спричинює такий самий біологічний ефект.

— вологість повітря — відношення насиченості водяної пари, що містить­ся в повітрі, до пружності насиченої пари при даній температурі у %.

Відстійник — споруда для очищення рідин від завислих домішок шля­хом їх осадження під дією сили маси.

Відстоювання — повільне розшарування рідкої дисперсної системи на складові частини (фази); поширений спосіб очищення води відгрубодисперс-них механічних домішок у відстійниках.

Вітамінізація — 1) система заходів, спрямованих на підвищення спожи­вання вітамінів групами населення; 2) збагачення вітамінами харчових про­дуктів і (або) готової їжі з метою підвищення їх біологічної цінності.

Внутрішнє середовище організму людини — живе середовище організму, яке відокремлене від зовнішнього середовища роговим шаром шкіри, епітелієм слизових оболонок органів дихання, сечостатевої та травної систем і екскретор­них залоз, а також екстеро- і інтерорецепторами, і являє собою сукупність тканин, у тому числі рідких (кров, лімфа) і тканинної рідини, що омиває клітини і міжклітинні структури. Воно бере участь у здійсненні обміну речовин і забез­печує нервові і гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму людини.

Внутрішпьолікарняна інфекція — 1) інфекційні хвороби, що ними був уражений хворий під час перебування в стаціонарі; 2) інфекційні хвороби медичних працівників, що виникають унаслідок зараження під час лікуван­ня або догляду за інфекційниими хворими.

Водозабір — споруда, якою забирають воду з джерела живлення у водовід.

Водойма — скупчення безстічних або з повільним стоком вод у природ­них (озера, моря, болота) або штучних западинах (водосховища, ставки, канали тощо).

Водоносний горизонт — шар ґрунту, який вміщує підземні води і містить­ся над (або між) водонепроникними пластами; води, розміщені у в. г., ши­роко використовуються як джерела води для свердловин і колодязів.

Водоочищення — комплекс технологічних заходів, що мають за мету довести якість води, яка надходить з природних або штучних джерел у водопровідну мережу, до встановлених показників (гігієнічних регла­ментів).

Водопостачання — сукупність заходів із забезпечення водою належної якості населення, промислових та інших споживачів.

Водопровід — мережа інженерних споруд для централізованого постачан­ня водою, за допомогою якої здійснюють забір води з джерела водопостачан­ня, її обробку, подачу до місця споживання і розподіл між споживачами.

Водяне опалення — штучний обігрів приміщень з використанням при­ладів, які нагріваються гарячою водою.

Вологість повітря — вміст водяної пари у повітрі, один з головних метео­рологічних чинників, які впливають на теплообмін людини.

Втома — стан тимчасового зниження функціональних можливостей організму внаслідок інтенсивної або тривалої діяльності.

Газоаналізатор — прилад для визначення концентрації компонентів газо­вої суміші.

Газоочищення — очищення промислових газів від твердих, рідких, газо­подібних домішок. Застосовують механічні, електричні та фізико-хімічні способи.

Геліобіологія — розділ біофізики, який вивчає вплив активності Сонця на земні організми.

Геліометеотропна реакція (син. метеотропна, метеоротропна, метео-патологічна реакція) — патологічна реакція організму хворої або ослабле­ної людини у відповідь на шкідливий вплив різких змін погоди; г. р. проявля­ється у вигляді: а) загальних симптомів погіршення стану геліомєтеочутливої людини — погіршення загального самопочуття, порушення сну, запаморо­чення, почуття тривоги, зниження працездатності, швидкої втомлюваності тощо; б) специфічних симптомів загострення хвороби — підвищення арте­ріального тиску, порушення мозкового кровообігу, головного болю при артеріальній гіпертензії, нападів стенокардії, інфарктів міокарда при хронічній ішемічній хворобі серця, «фантомного болю» при ампутованих кінцівках тощо.

Геліотропна хвороба — харчове отруєння, що спричинюється вживан­ням хліба, виготовленого із зерна з домішкою насіння бур'яну геліотропу.

Генетичні наслідки — виникнення спадкових змін в організмі у вигляді генних мутацій та хромосомних аберацій.

Геосистема — будь-який за рангом та принципом поділу територіаль­ний підрозділ природного середовища, який розглядається як єдина систе­ма, що включає ділянку земної кори з притаманним їй рельєфом, поверх­неві та підземні води, приземний шар атмосфери, ґрунти, а також тварин, рослин та мікроорганізми.

Геохімічна провінція — територія, яка характеризується підвищеним або зниженим вмістом у гірських породах, ґрунті та воді одного або декількох хімічних елементів, що може спричинити виникнення геохімічної ендемії.

Гігієна — наука, яка вивчає закономірності впливу (позитивного та не­гативного) чинників зовнішнього та навколишнього середовища, а також фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на зовнішнє та на­вколишнє середовище (Є. Г. Гончарук, 1999); наука, яка вивчає законо­мірності впливу навколишнього середовища на організм людини і громадське здоров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяль­ності, зміцнення здоров'я та запобігання захворюванням (Р. Д. Габович, 1983); «наука, яка за допомогою експериментально-статистичного дослід­ження використовує здобуті цими шляхами істини для поліпшення гро­мадського здоров'я» (Ф. Ф. Ерісман, 1901); «мистецтво або знання зберіга­ти здоров'я, оберігати його від шкоди» (В. В. Даль, 1901); «галузь медичної науки, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я людини і розробляє захо­ди, спрямовані на запобігання захворюванням і створення умов, які забез­печують зберігання здоров'я» (О. О. Летавєт, 1958); «наука, яка вивчає вплив різноманітних факторів навколишнього середовища і виробничої діяльності на здоров'я людини, її працездатність, тривалість життя і розробляє прак­тичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці людини» (Ф. Г. Кротков, 1977).

  • військова — галузь г., яка вивчає вплив чинників навколишнього середовища, умов військової підготовки, побуту, харчування і праці на здо­ров'я військовослужбовців, розробляє гігієнічні нормативи і правила з ме­тою профілактики їх шкідливого впливу на здоров'я, збереження і підви­щення боєздатності військ у мирний та воєнний час.

  • дітей та підлітків ■— галузь г., що вивчає вплив чинників навколишнього середовища, умов навчання та виховання на організм дітей і підлітків та розробляє заходи, спрямовані на зміцнення їх здоров'я і забезпечення нор­мального розвитку.

  • комунальна — галузь г., що вивчає вплив на людину навколишнього середовища в умовах населених місць і розробляє основні гігієнічні та са­нітарні нормативи для забезпечення найсприятливіших умов життя.

  • лікувально-профілактичних закладів — галузь г., яка вивчає вплив чинників навколишнього середовища на організм хворих, медичних праців­ників в умовах лікувально-профілактичних закладів, а також розробляє гігієнічні норми і вимоги до розміщення, планування та санітарно-техніч­ного забезпечення лікувально-профілактичних закладів з метою створення оптимальних умов перебування хворих, ефективного проведення лікуваль­ного процесу та сприятливих умов праці медичних працівників.

  • навколишнього середовища — галузь г., що вивчає закономірності взаємостосунків людини з різноманітними чинниками навколишнього сере­довища антропогенного та природного походження, а також з комплексом соціально обумовлених чинників та обґрунтовує загальні принципи і підхо­ди до оцінки та оздоровлення умов життя.

  • праці — галузь г., яка вивчає вплив трудових процесів і виробничого середовища на організм людини, розробляє гігієнічні нормативи і санітарні заходи, спрямовані на забезпечення сприятливих і здорових умов праці, профілактики професійної та загальної захворюваності.

  • радіаційна — галузь г., яка вивчає вплив радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання на організм працівників і населення та на основі їх вивчення розробляє гігієнічні норми і вимоги з метою профі­лактики шкідливого впливу радіаційного чинника.

  • харчування — галузь г., яка займається вивченням якості харчових продуктів та їх впливу на організм людини, розробляє рекомендації щодо їх виготовлення, зберігання та застосування, запобігання аліментарним зах­ворюванням.

Гігієнічна експертиза — розгляд, вивчення експертом (спеціалістом) будь-яких матеріалів, документів, іншої інформації, що потребують спеціальних знань з метою визначення їх відповідності вимогам санітарних норм і пра­вил (гігієнічних нормативів); комплексне вивчення проектів, державних і відомчих актів, інвестицій, господарських та інших об'єктів на відповідність їх завданням збереження здоров'я населення, запобігання можливому шкідливому впливу на нього чинників навколишнього середовища.

  • оцінка — визначення характеру та особливостей певного об'єкта або процесу з метою визначення їх відповідності гігієнічним вимогам для роз­робки оздоровчих і профілактичних заходів.

  • регламентація (нормування) — вивчення впливу, визначення пара­метрів і встановлення обмежень (норм) для фізичних, біологічних та інших чинників навколишнього середовища з метою запобігання їх шкідливому впливу на здоров'я людей.

Гігієнічне виховання — сукупність заходів, спрямованих на прищеплю­вання населенню гігієнічних знань та навичок, виховання дбайливого став­лення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих.

— нормування — обмеження інтенсивності і тривалості дії на організм людини чинників навколишнього середовища, тобто встановлення вмісту шкідливих хімічних речовин і рівнів фізичних, біологічних і психоемоцій­них чинників у об'єктах навколишнього середовища, обґрунтування безпеч­них для людини вмісту шкідливих речовин і рівня чинників у цих об'єктах.

Гігієнічний норматив — мінімальна і (або) максимальна величина (рівень) кількісного показника, що характеризує фізичний, хімічний, біологічний чинник навколишнього середовища або будь-яке їх поєднання, комплекс, сукупність, що не справляє негативного впливу на здоров'я людини та її майбутніх поколінь.

— режим хворого — науково обґрунтована система правил, що регулює спосіб життя та поведінку хворого з метою найбільш ефективного лікуван­ня та найшвидшого відновлення здоров'я і працездатності.

Гігрометр — метеорологічний прилад для вимірювання відносної воло­гості повітря.

Гіпербарична оксигенація (син. барооксигенація, гіпербарооксигеноте-рапія, оксибаротерапія, оксигенобаротерапія) — метод кисневої терапії, яку проводять у барокамері при підвищеному тиску повітря зі збільшеним вмістом кисню.

Гіпервітамінози — загальна назва патологічних станів, які розвивають­ся внаслідок інтоксикації організму при надмірному надходженні вітамінів.

Гіподинамія — зменшення м'язових зусиль, які витрачаються для підтри­мання тіла в певному положенні, переміщення в просторі, фізичної роботи.

Гіпокінезія — зниження рівня рухової активності людини: виникає при іммобілізації, перебуванні в замкнених приміщеннях малого об'єму, мало­рухомому способі життя, в умовах зниженої гравітації та невагомості; по­в'язана з відносним зменшенням енергетичних витрат на активне підтри­мання пози та переміщення предметів.

Гіпоксія (син. аноксія, кисневе голодування, киснева недостатність) — стан, що виникає внаслідок недостатнього постачання киснем тканин організ­му або порушення його утилізації в процесі біологічного окислення.

Гірська хвороба — патологічний стан, що виникає при підніманні на висо­ту більше як 3 тис. м над рівнем моря внаслідок дії на організм зниженого атмосферного тиску та парціального тиску кисню в легеневих альвеолах.

Гостра дія — найменша доза або концентрація речовини, що спричи­нює при одноразовій дії зміни біологічних показників на рівні цілісного організму, які виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій.

Гранично допустима концентрація — максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденній дії протягом не­обмеженого проміжку часу не спричиняє будь-яких патологічних змін в організмі і негативних спадкових змін у нащадків; служить умовною, еталон­ною, реперною (відрахунковою) величиною, яка визначена в лаборатор­них умовах; одиниця масштабу, від якої відміряють ступінь небезпеки забруднення об'єктів навколишнього середовища.

— допустимий викид речовини в атмосферу — науково-технічний нор­матив, що встановлюється для кожного забруднювача та джерела викиду, виконання якого забезпечує дотримання гранично допустимої концентрації на селітебній території населеного пункту з урахуванням викидів сусідніх підприємств (фонове забруднення).

рівень — нормативне значення надходження та вмісту радіоактив-ної речовини в організмі, його концентрація у воді та повітрі, розрахованана основі гранично допустимої дози.

скид речовини у водний об'єкт — маса речовини у стічних водах,

максимально допустима для водного об'єкта з метою забезпечення гігієнічних норм якості води в пунктах водовикористання.

Грудний вік — вік від 1 міс до 1 року.

Ґрунтові води — підземні води найближчого від земної поверхні пос­тійного водоносного горизонту, що не мають зверху суцільної покрівлі з водонепроникних порід. Вони не мають тиску і зазвюють відчутних сезон­них коливань рівня і складу; головне джерело водопостачання у сільських місцевостях.

Гучність — фізіологічна характеристика шуму, величина слухового відчуття. Гучність звуку зростає із збільшенням його інтенсивності.

Дегазація — знезараження і (або) видалення отруйних газів з поверхні або із заражених об'єктів з метою запобігання ураженню людей.

Дезактивація — усунення радіоактивних речовин з поверхні або зара­жених об'єктів, яке здійснюється з метою зниження їх радіоактивності або запобігання радіоактивним ураженням.

— поверхні — процес очищення поверхні від радіоактивних забруднень.

Дезінсекція — знищення членистоногих, які є переносниками збудників інфекційних та інвазивних хвороб, а також шкідниками сільського госпо­дарства.

Дезінфекція — знищення збудників інфекційних хвороб у навколишнь­ому середовищі.

Дезодорація — усунення або ослаблення неприємних запахів шляхом поглинання або руйнування пахучих речовин, зупинення процесів їх утво­рення (наприклад, гниття); має санітарне і естетичне значення.

Деканцерогенізація — сукупність заходів, спрямованих на усунення кан­церогенних речовин з об'єктів навколишнього середовища.

Декомпресійна хвороба — патологічний стан, що виникає внаслідок ут­ворення в крові й тканинах бульбашок газу в умовах різкого зниження барометричного тиску; проявляється м'язово-суглобним болем і різними розладами гемодинаміки з ураженням периферичної і центральної нерво­вої системи.

Демеркуризація — профілактичні та лікувальні заходи, спрямовані на припинення або обмеження дії на організм людини та довкілля ртуті та її сполук.

Демографія — наука, яка вивчає чисельність і структуру населення, а також процеси його переміщення та відтворення; в соціальній гігієні й охо­роні здоров'я методи д. використовуються для комплексної оцінки стану здо­ров'я населення з метою планування діяльності закладів охорони здоров'я.

Денатурація навколишнього середовища — гігієнічна характеристика навколишнього середовища, яка визначається рівнями вмісту в ньому ре­човин, що надходять унаслідок діяльності .людини і загрожують здоров'ю населення.

Дератизація — знищення гризунів, які небезпечні в епідемічному відно­шенні та спричинюють економічний збиток.

Державний санітарний нагляд — спостереження за дотриманням дер­жавними органами, місцевими органами самоврядування, підприємствами та установами, іншими суб'єктами господарювання та громадянами сані­тарного законодавства, санітарних та протиепідемічних норм і правил з метою попередження, виявлення та припинення їх порушень, яке здійснюється від імені держави органами та установами санітарно-епіде­міологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

— поточний — нагляд за санітарним станом населених місць і

діючих об'єктів, за дотриманням на них санітарних та протиепідемічних норм і правил.

  • — — запобіжний (син.: д. с. н. попереджувальний) — нагляд, що проводиться під час проектування, будівництва нових об'єктів промисло­вого, житлово-комунального та культурно-побутового призначення, під час їх реконструкції та зміни технологічного процесу, а також контролю за відповідністю продуктів харчування і промислових виробів санітарним нор­мам і вимогам.

  • стандарт — одна з основних категорій стандартів; діє на всій тери­торії країни, затверджується органами влади.

Десинхроноз — стан організму, зумовлений неузгодженням біологічних ритмів у зв'язку зі швидкою зміною часових поясів, роботою вночі, виник­ненням захворювань тощо.

Дефторування води — штучне зменшення вмісту сполук фтору в при­родній воді, наприклад, з метою запобігання виникненню в людей флюорозу.

Дехлорування води — видалення надлишку хлору з води після її знеза­раження великими дозами хлору.

Децентралізована (павільйонна) система — різновид системи забудови земельної ділянки будівлями лікувально-профілактичного закладу, при яко­му до складу закладу (лікарні) входить ряд окремих, порівняно невеликих 1—2—3-поверхових приміщень, призначених для розміщення різних за профілем відділень.

Децибел — десята частина бела (дБ), виражає кількісну характерис­тику інтенсивності звуку по відношенню до порогової (10~12 Вт/м2; 2 х 10"5 Па).

Джерела водопостачання — природні води (відкрита водойма або місце залягання підземних вод), які використовуються для господарчого, питно­го, технічного та сільськогосподарського водопостачання.

Джерело іонізуючого випромінювання — об'єкт, що має здатність до іоні­зуючого випромінювання. До д. і. в. належать радіоактивні речовини, рен­тгенівські трубки, ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, а також космічний простір.

Дими — аерозолі конденсації, які мають тверду дисперсну фазу.

Дисперсність пилу — ступінь роздрібнення пилу на частинки без зміни його хімічного складу; визначається шляхом мікроскопії просвітлених фільтрів над парами ацетону.

Дія (вплив) бластомогенна — біологічний вплив різних чинників навко­лишнього середовища, що спричиняє утворення пухлин різних тканин.

тератогенна — властивість фізичного, хімічного, біологічного або

іншого чинника порушувати пррцес ембріогенезу, сприяючи виникненню аномалій розвитку.

Доза — кількість хімічного, фізичного, біологічного або психоемоційно­го чинника, що надійшла до організму, виражається у вагових, об'ємних або умовних одиницях.

  • абсолютно смертельна — мінімальна доза речовини (отрути, чинни­ка), що спричинює загибель усіх взятих у дослід тварин (100 %).

  • добова допустима — максимальна кількість речовини (мг) на 1 кг маси тіла, щоденне пероральне надходження якої протягом усього життя людини не спричиняє шкідливого впливу на її життєдіяльність, здоров'я, а також здоров'я майбутніх поколінь.

  • кумулятивна середня смертельна — сумарна кількість уведеної речо­вини, що призводить до загибелі 50 % тварин при повторному введенні речовини в дозах, які, як правило, становлять певні частки середньої смер­тельної дози при разовому надходженні.

  • максимально стерпна — найбільша доза (концентрація) хімічної ре­човини, введення якої не спричиняє загибелі організму, хоча й супровод­жується розвитком симптомів отруєння.

  • недіюча — доза, величина якої менша за порогову, тобто доза, що не спричиняє змін в організмі.

  • середня ефективна — доза, що має певний фармакологічний ефект у 50 % піддослідних тварин.

  • смертельна ■—■ доза, що спричиняє смерть.

мінімальна — доза, що спричиняє протягом фіксованого часу заги-бель одиничних найбільш чутливих піддослідних тварин.

середня — кількість речовини (отрути, чинника), яка обумовлює

загибель 50 % стандартної (6—8 голів) групи піддослідних тварин за певної тривалості наступного спостереження (як правило, 2 тиж.)

— токсична — доза, що спричиняє в організмі патологічні зміни, які не призводять до смерті.

Дозиметричний контроль — комплекс заходів, що забезпечують вимі­рювання, реєстрацію та оцінку іонізуючих випромінювань.

Допустимі залишкові кількості — верхня межа допустимого вмісту шкідливих речовин у харчових продуктах і питній воді.

Дошкільний вік — вік від 3 до 7 років.

Екологічна криза — критичний стан навколишнього середовища, що спри­чинений надмірним використанням основних природних ресурсів, хімічним забрудненням навколишнього середовища і загрожує існуванню людини.

Екологічні наслідки — стан навколишнього середовища, що загрожує існуванню людини, спричинений забрудненням природного середовища.

Екологія — біологічна наука про співвідношення рослинних і тваринних організмів та створених ними співтовариств між собою і з навколишнім середовищем.

Екосистема — це частина біосфери, яка має певний функціональний зв'язок між окремими організмами, які населяють абіотичне (біокосне) середовище біосфери.

Експертиза — висновок компетентних осіб (особи), які володіють спе­ціальними знаннями у відповідній галузі, дослідження спеціалістом (або групою спеціалістів) питання, що потребує спеціальних знань у будь-якій галузі науки з винесенням певних рекомендацій.

Електрофільтри — один із способів очищення запиленого повітряного середовища перед викидом в атмосферу; ґрунтується на здатності пилу, частинки якого мають позитивний або негативний заряд, переміщуватися в електричному полі.

Ембріотоксична дія — вплив хімічних сполук на зародок у перші місяці вагітності, починаючи із запліднення і закінчуючи формуванням ембріона.

Ендемічний зоб — хвороба, що характеризується гіпертрофією щитопо­дібної залози у населення певних географічних районів; зумовлюється не­достатністю йоду в навколишньому середовищі.

Ендемічні захворювання — захворювання, наявні в певній місцевості та зумовлені відповідними природними умовами (недостатня або надмірна кількість мікроелементів, особливості клімату й рослинності).

Енергетична цінність (калорійність) — показник енергетичної цінності їжі, що дорівнює кількості енергії (в калоріях, кілоджоулях), звільненої внаслідок окислення харчових речовин, що входять до її складу; е.ц.(к.) розраховується на раціон або на окремий продукт чи страву.

— — харчового раціону — сумарна кількість енергії, що звільнюється внаслідок окислення в організмі харчових речовин, які входять до складу певного харчового раціону, з урахуванням ступеня їх засвоєння.

Ерготизм — отруєння людини внаслідок вживання зерно продуктів, ура­жених ріжками (Claviceps purpurea).

Еритема — гіперемія (почервоніння) шкіри.

Забруднення — стан, за якого в об'єктах навколишнього середовища забруднювач міститься в кількостях, які перевищують ГДК і можуть справ­ляти шкідливий вплив на здоров'я і умови проживання людини; забрудню­вач, який з достатньою вірогідністю може викликати відхилення в процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем.

— навколишнього середовища — гігієнічна характеристика навколиш­нього середовища, яка визначається рівнями вмісту різних речовин, що надходять до нього внаслідок діяльності людини та здатних загрожувати здоров'ю населення.

Забруднювач — будь-який природний або антропогенний фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид, які надходять у навколишнє середо­вище або виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичний (до­пустимий) вміст, граничні природні коливання або середній природний фон.

Загартовування — підвищення опірності організму до несприятливої дії низки фізичних чинників навколишнього середовища.

Закрите джерело — джерело іонізуючого випромінювання, будова яко­го виключає можливість надходження радіоактивних речовин у навколишнє середовище в розрахункових умовах застосування.

Запиленість — санітарний показник забруднення повітря, що виражаєть­ся співвідношенням маси пилу до одиниці об'єму повітря (в мг/м3).

Засоби індивідуального захисту — засоби індивідуального використан­ня для запобігання впливу на робітника небезпечного і шкідливого вироб­ничого чинника.

Захворюваність — показник поширеності хвороб серед населення в ціло­му або в окремих групах.

Звук — коливання частинок пружного середовища (повітря, води), що поширюється у вигляді хвиль і сприймається органами слуху.

Звукоізоляція — створення перепони на шляху поширення шуму.

Здоров'я — стан повного фізичного, душевного й соціального благопо­луччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів.

індивідуальне фактичне — стан організму, за якого він здатний пов­ноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Знезалізнювання — різновид очищення, що полягає у звільненні води від надмірного вмісту заліза.

Знезараження води — знищення збудників інфекційних хвороб у воді.

Знешкодження — штучне або природне видалення з об'єктів навколиш­нього середовища речовин, шкідливих для здоров'я людей, або перетво­рення цих речовин на менш небезпечні.

Зона комфорту (сип. зона теплового комфорту) — діапазон метеороло­гічних умов (поєднання температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання), в межах якого спостерігаються оптимальні терморегуля­ція і тепловідчуття.

  • обмежень — частина зони санітарної охорони джерела водопостачання, що розташована за межами зони суворого режиму і охоплює територію, підзем­ний або поверхневий стік, з яких може впливати на якість води джерела.

  • санітарної охорони водогонів і джерел водопостачання — територія навколо джерела водопостачання і водопровідних споруд, у межах якої дотримується режим, що виключає або обмежує можливість забруднення джерела і погіршення якості води.

— спостереження — частина зони санітарної охорони д» оре і N

стачання, що включає всю територію водозабірного басейну водойми ИИІЦі від місця водозабору; досліджувана територія, що характеризується Ідеитич ними умовами побуту й діяльності населення, а також подібною спрямова ністю, поширеністю та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, обмежена необхідною чисельністю контингентів спостереження.

— суворого режиму — обгороджена частина зони санітарної охорони джерела питного водокористування, в межах якої забороняється прожи­вання людей і діяльність, що може спричинити забруднення території; охоп­лює ділянку, де розташовані водозабори та головні водопровідні споруди.

Зорова працездатність — здатність виконувати зорову роботу певної інтенсивності й складності.

Інтоксикація — патологічний стан, зумовлений загальною дією на організм токсичних речовин ендогенного або екзогенного походження.

Інфразвук — механічні коливання, що поширюються в пружному сере­довищі з частотою менше за 20 Гц.

Інфрачервоне випромінювання — довгохвильове електромагнітне вип­ромінювання з довжиною хвиль від 760 нм до 1 мм.

Іонізуюче випромінювання — потоки частинок і квантів електромагніт­ного випромінювання, проходження яких через речовину призводить до іонізації та збудження атомів або молекул середовища.

їжа — сукупність харчових продуктів, придатних для безпосереднього вживання.

Канали вентиляційні (повітроводи) — пристрої, призначені для пода­вання або відсмоктування повітря в приміщеннях.

Каналізація — комплекс санітарно-технічних споруд, призначених для збирання та відведення стічних вод за межі населених місць.

Канцероген — речовина, здатна спричинювати розвиток пухлин.

Каптаж — технічна споруда, що забезпечує ефективне збирання на глибині, виведення на поверхню та захист від забруднення питної та міне­ральної води зі збереженням її природного стану.

Кататермометр — прилад для оцінки охолоджувальної здатності по­вітря; вимірювання ґрунтується на принципі термометрії.

Кесони — споруди, які зводяться під час будівництва мостів, тунелів, інших об'єктів, щоб запобігти проникненню води при спорудженні; к. ви­користовують за допомогою створення надмірного тиску.

Кесонна хвороба — декомпресійна хвороба, що виникає при швидких підйомах на поверхню з великих водних глибин або інших середовищ (ке­сони) з надмірним тиском.

Кисломолочні продукти — харчові продукти, що утворюються внаслі­док молочнокислого бродіння.

Кіфоз — викривлення хребта в сагітальній площині зі створенням опук­лості, зверненої назад.

Клімат — багаторічний режим погод, що закономірно повторюється, властивий певній місцевості.

Кліматологія медична — розділ біокліматології, який вивчає вплив клімату і його окремих чинників на організм людини з метою їх лікувально-профілак­тичного використання та запобігання можливому патогенному впливу.

Коагулювання — метод попереднього освітлення та знебарвлення води в процесі її очищення, заснований на додаванні речовин, що утворюють у воді пластівці, які адсорбують гідрозолі, мінеральні домішки та деякі роз­чинені речовини і випадають в осад.

  • Коефіцієнт відбивання — відсоткове співвідношення відбитого тілом світлового потоку до падаючого. заглиблення — один із геометричних показників природного освіт­лення приміщень.

  • затінення — один із показників природного освітлення приміщень, дорівнює різниці між кутом падіння і кутом отвору.

  • поглинання (син. альбедо) — співвідношення поглинутого тілом світло­вого потоку до падаючого (у %).

  • природної освітленості — співвідношення природної освітленості (у %), створюваної в певній точці горизонтальної поверхні всередині приміщен­ня світлом, яке пройшло через незаповнений світловий проріз і походить від рівномірно яскравого неба, до освітленості (в той же момент) під відкри­тим небом.

Колі-індекс — кількість лактозопозитивних кишкових паличок, яку знаходять у певному об'ємі досліджуваного об'єкта (для води в 1000 мл, для продуктів і ґрунту — в 1 г); показник фекального забруднення води, ґрунту.

Колі-титр — мінімальна кількість матеріалу (води, ґрунту), що містить кишкову паличку; показник фекального забруднення досліджуваного се­редовища.

Колодязь трубчастий — споруда у вигляді вертикальної труби з насо­сом, призначена для забору води з підземних джерел.

— шахтний — споруда у вигляді вертикальної шахти, призначена для забору води з підземних джерел.

Комбінована дія — вплив, при якому з одного середовища в організм людини надходить кілька забруднень; сумісна дія двох або кількох чин­ників однієї природи (кількох отрут, шуму та вібрації, шуму й перегрівного мікроклімату тощо).

Компенсація дії хімічних речовин (псевдоадаптація) — пристосування організму до змін умов навколишнього середовища, зумовлене виникнен­ням напруження в біохімічних та фізіологічних системах, які перевищу­ють межі звичайних можливостей.

Комплексна дія — така дія, при якій одна й та сама речовина надходить в організм людини з різних середовищ біосфери; одночасна дія хімічної речовини, що надходить в організм кількома шляхами з різних об'єктів навколишнього середовища.

Комплексне гігієнічне нормування шкідливих речовин — одночасне гігієнічне нормування вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування, воді, ґрунті та атмосферному повітрі; ґрунтується на експериментальному визначенні максимально допустимої дози для тварин, допустимої дози для людини та встановленні співвідношення кількості шкідливих речовин, що потрапляють в організм з різних середовищ.

Компостування ■— спосіб знешкодження побутових та сільськогоспо­дарських відходів шляхом перемішування з вологомісткими й газопоглина-ючими матеріалами.

Комфорт тепловий — сукупність сприятливих умов навколишнього сере­довища, за яких теплообмін людини знаходиться в стані найменшої напруги.

Кондиціонер — апарат для кондиціювання повітря.

Кондиціювання повітря — створення та автоматичне підтримання в за­критих приміщеннях або транспортних засобах заданих параметрів повітря­ного середовища, оптимальних для перебування людей, виконання певних технологічних процесів, збереження певних експонатів та предметів.

Консервування — загальна назва методів впливу фізичних або хімічних чинників на будь-які об'єкти з метою їх тривалого зберігання (наприклад, к. крові, плазми, органів і тканин для трансплантації, к. продуктів).

Контрастна чутливість — здатність ока розрізняти мінімальну різни­цю яскравості об'єкта, який розглядають, і фону.

Контрольно-інсоляційна лінійка — пристосування лі"1 11111 І І інсоляції будинку на кресленнях.

Концентрація абсолютно смертельна — найменша к. даймо) і 1

вини (отрути) в об'єктах навколишнього середовища, що спричи і іаі И

бель усіх піддослідних тварин певного виду.

Концентрування речовин у біологічних ланцюгах — здатність дея» ИЯ р< човин підвищувати свою концентрацію в харчових екологічних ланцюга»

Критичний орган — орган людини, найбільш чутливий до радіаційної., ураження, пошкодження якого відіграє основну роль у розвитку промене­вого ураження.

Кумуляція — явище накопичення (сумації) повторних доз (концентрацій) . шкідливих хімічних речовин, при якому наступна доза (концентрація) над­ходить в організм раніше, ніж закінчується дія попередньої; накопичення біологічно активної речовини або ефекту, що нею спричинюється, при повторній дії ліків та отрут.

Кут отвору — один із показників при гігієнічній оцінці природного освітлення приміщень; к. о. дає уяву про величину небесного склепіння, яке безпосередньо освітлює досліджуване місце в приміщенні; к. о. має бути не менше ніж 5°.

— падіння — один із показників гігієнічної оцінки природного освітлен­ня приміщень; показує, під яким кутом промені світла падають на певну горизонтальну поверхню; к. п. має бути не менше ніж 27°.

Лампа бактерицидна — лампа короткохвильового ультрафіолетового випромінювання, що має бактерицидну активність.

— еритемна — л. з ультрафіолетовим випромінюванням, що має ери­темну дію.

  • люмінесцентна — різновид джерела штучного електричного освітлення.

  • розжарювання — різновид джерела штучного освітлення.

Лікар санітарний (зараз лікар-гігієніст) — фахівець у галузі профілак­тичної медицини, гігієни, що пройшов відповідну підготовку і головними завданнями якого є обґрунтування, розробка, організація та проведення санітарних і протиепідемічних заходів, спрямованих на усунення шкідли­вого впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення, створення умов виховання, навчання, харчування, побуту, праці і відпо­чинку, що відповідають вимогам гігієнічних нормативів, а також здійснен­ня контролю за їх виконанням.

Лімітуюча ознака шкідливості — один із показників шкідливості хімічних забруднювачів атмосферного повітря, води, ґрунту або продуктів, що виз­начає переважний негативний вплив і характеризується найменшою вели­чиною ефективної (неефективної) концентрації або дози.

Люкс (лк) — одиниця освітленості; освітленість поверхні площею 1 м2 при світловому потоці випромінювання, що падає на неї, який дорівнює 1 лм.

Люксметр — портативний фотометричний прилад, призначений для вимірювання освітлення під час гігієнічних досліджень.

Люмен (лм) — одиниця світлового потоку; світловий потік, який випро­мінює точкове джерело в тілісному куті 1 ср при силі світла 1 кд.

Магнітна індукція — вектор, який служить основною характеристикою магнітного поля, його величина і напрямок визначаються за впливом магнітного поля на розміщений у цьому полі провідник, по якому тече електричний струм.

Магнітні бурі — сильні порушення напруги магнітного поля Землі, обу­мовлені впливом посилених потоків сонячної плазми (сонячного вітру) на магнітосферу Землі, що можуть тривати декілька діб.

Максимальна середньодобова концентрація атмосферного забруднюва­ча — найвища з числа середньодобових концентрацій, зареєстрована в певному пункті вимірювання протягом певного періоду спостереження.

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ГІГІЄНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Максимально допустиме навантаження — максимальна інтенсивність всієї сукупності чинників навколишнього середовища, яка прямо або опо­середковано шкідливо не впливає на організм людини і її потомство і не погіршує санітарних умов життя.

Максимально допустимий рівень — максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці маси продукту, яка при щоденному фізіологічному спо­живанні протягом необмеженого часу не спричиняє яких-небудь патологі­чних змін в організмі та спадкових захворювань у нащадків.

Медична географія — галузь географії та медицини, що вивчає здоров'я людей та закономірності поширення захворювань у різних географічних зонах з урахуванням природних та соціальних чинників й умов на окремих територіях з метою виявлення їх впливу на здоров'я населення.

Медичне прогнозування погоди — медична інтерпретація синоптичних прогнозів, що виражається у передбаченні впливу на людину погоди, яка очікується.

Мезосапроби — організми, що живуть у водоймах із помірним вмістом органічних речовин.

Меркуріалізм — отруєння металічною ртуттю або її сполуками, характе­ризується переважними змінами в органах і системах, через які отрута надходить і видаляється з організму (органи дихання, травний канал, нир­ки); у важких випадках уражується ЦНС аж до розвитку енцефалопатії.

Метгемоглобін — похідний гемоглобіну, не здатний переносити кисень.

Метгемоглобіноутворювачі — загальна назва хімічних речовин, що, по­трапляючи в організм, спричинюють перетворення гемоглобіну в метге­моглобін.

Метеолабільність (син. геліометеотропність, метеотропність, метео-чутливість) — підвищена чутливість організму до зміни погоди; спостері­гається переважно в осіб з хронічними захворюваннями, перевтомою або ослаблених; проявляється у вигляді геліометеотропних реакцій.

Метеопатологічна (геліометеотропна) реакція — патологічна реакція будь-якої функціональної системи організму, що спричинена зміною певних метеорологічних чинників або погоди в цілому за умов звичайного клімату.

Метеорологічні елементи — загальна назва характеристик стану атмо­сфери та атмосферних процесів: температура, тиск, вологість повітря, вітер, хмарність, опади, грози тощо, а також тривалості сонячного сяяння, темпе­ратури та стану ґрунту, висоти та стану снігового покриву тощо.

Метеорологія медична — розділ біокліматології, що вивчає вплив пого­ди та окремих її чинників на організм людини з метою лікувально-профі­лактичного використання або запобігання їх можливій патогенній дії.

Міжпластові води — підземні води, що залягають між водонепроникни­ми породами і перебувають під гідравлічним тиском.

Мікотоксикози — загальна назва хвороб, зумовлених надходженням мікотоксинів у організм людини.

Мікробне число — кількісний показник бактеріального забруднення на­вколишнього середовища, який становить число колоній, що виросли на м'ясопептонному агарі.

Мікроклімат — клімат внутрішнього середовища приміщення, що ви­значається температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, а також тем­пературою зовнішніх поверхонь (радіаційною температурою).

Молоко — секрет молочної залози ссавців та людини, цінний харчовий продукт; склад коров'ячого молока: вода — 87 %, молочний цукор — 4,7 %, жир — 3,9 %, білки — 3,2 %, мінеральні речовини — 0,7 %, вітаміни, ферменти.

Молочні продукти — група харчових продуктів, що їх виробляють з молока: масло, сир, кефір, ряжанка, молочні консерви тощо; більшість м. п. містить жири, білки та вуглеводи у легкозасвоюваній формі.

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОІІІIII\ ГІГІЄНІЧНИХ пізнішіМутагени — загальна назва фізичних, хімічних і оіплогічммх чи і нм

ВКОЛИШНЬОГО СереДОВИЩа, ЗДаТНИХ СПРИЧИНЯТИ ГеНПІ Та Хромі попи : і. і

Навколишнє середовище — середовище життєдіяльності людини.

включає природні і соціальні компоненти, в тому числі умови праці,

ту, навчання, виховання та інші елементи, які впливають або можуть нили вати на здоров'я населення.

природне забруднене — середовище, змінене внаслідок нераціо-нального його використання в процесі діяльності людини, яке шкідливовпливає на здоров'я людей, їх діяльність або санітарні умови життя та діяль-ності.

незмінене — незмінена внаслідок прямого або опосередковано-го впливу людини, суспільства, його діяльності частина навколишнього при-родного середовища, яка відрізняється властивостями саморегуляції безкоригуючого впливу людини; до неї людина еволюційно пристосувалась ібез неї життя людей неможливе, тому що воно становить єдине ціле звнутрішнім середовищем.

штучне — прямо або опосередковано, навмисне або ненавмисне

створене людиною середовище для тимчасового підтримання свого життя і діяльності людей у штучно створених замкнутих просторах (кабіна кос­мічного корабля, міжпланетні орбітальні станції, підводні човни, кесони тощо).

Населений пункт — населене місце (поселення), первинна одиниця роз­селення людей у межах однієї забудованої земельної ділянки (місто, сели­ще міського типу, село).

Населення — сукупність людей, що мешкають у межах території відпо­відного адміністративного або економічно-географічпого розподілу і здатні самовідновлювати чисельність. Виділяють такі категорії населення: наявне, постійне, розрахункове та юридичне.

Науково-технічний прогрес — взаємопов'язаний, поступальний розви­ток науки й техніки, основа соціального прогресу.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого призводить до травми або захворювання працівника.

Нітрифікація — перетворення амонійних солей ґрунту та водойм на нітрати, яке здійснюється нітрифікуючими бактеріями.

Ноосфера — глобальна оболонка планети, куди у вік науково-технічної революції поширюється діяльність людини або наслідки її розумової діяль­ності (стратосфера, космічний простір, глибокі шари літосфери).

Норми радіаційної безпеки — документ, що регламентує роботу з дже­релами іонізуючого випромінювання та захист від них.

Об'єкт — корпорація, асоціація, підприємство, установа, організація, громадське об'єднання або інший господарський суб'єкт, що зареєстрова­ний у встановленому порядку як самостійна юридична одиниця, або о., що фактично функціонує, або його частина, яка потребує спеціалізованого санітарного нагляду.

Обмежена частина населення — сукупність людей, що безпосередньо не працюють із джерелами іонізуючого випромінювання, але за умовами проживання або професійної діяльності можуть підпадати під вплив радіо­активних речовин та інших джерел випромінювання.

Озонування — штучне збагачення повітря приміщень або питної води озоном з метою знезараження.

Окислюваність води — санітарний показник якості води, що визначає вміст у ній органічних речовин і виражається кількістю кисню (в мілігра­мах), необхідною для їх окислення, в 1 дм3 води.

Октава — діапазон частот звуку, в якому верхня межа вдвічі більша, ніж нижня.

Олігосапроби — організми, що живуть у водоймах з низьким вмістом органічних речовин.

Опалення — технічна система, за допомогою якої здійснюється обігріван­ня повітря і огорож закритих приміщень з метою підтримання певної темпе­ратури.

  • водяне — обігрівання приміщень шляхом подавання до них через опалювальні прилади (радіатори, панелі тощо) гарячої води.

  • парове — різновид центрального о., при якому теплоносієм є водяна пара, що надходить у систему опалення з мережі централізованого тепло­постачання або від парового котла.

  • повітряне — різновид о., при якому в приміщення надходить тепле повітря від калорифера, розміщеного у підвалі.

  • променеве — обігрівання приміщень за допомогою нагрівання стін, підлоги або стелі; при цьому труби або канали о. входять у бетонні конст­рукції стін і огорож.

Опалювальні прилади — прилади, за допомогою яких здійснюється обігрі­вання приміщень.

Опріснення — обробка мінералізованої води з метою доведення вмісту солей у ній до величин, при яких вода стає придатною для пиття та госпо­дарчого використання.

Опромінення внутрішнє — опромінення, при якому джерелом випро­мінювання є речовина, що потрапила в організм з повітрям, їжею, водою тощо або штучно.

— зовнішнє — спричинюється джерелами іонізуючого випромінюван­ня, які знаходяться за межами об'єкта, що піддається опроміненню.

Опромінювач бактерицидний — апарат для впливу на об'єкт світловим і (або) тепловим випромінюванням; різні види о. б. застосовуються з ліку­вальною і профілактичною метою. О. б. для знезараження повітря в при­міщеннях (головним чином в медичних і дитячих закладах) використовує короткохвильове ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 253,7 нм, джерелом якого є газорозрядна лампа низького тиску (бактери­цидна лампа — ЛБ).

— еритемний — апарат для впливу на об'єкт світловим і (або) тепловим випромінюванням; різні види о. еритемних застосовуються з лікувальною і профілактичною метою. О. еритемний для дії на поверхню шкіри або сли­зових оболонок людини використовує довгохвильове ультрафіолетове ви­промінювання з довжиною хвилі 285—400 нм, джерелом якого служить ртутна лампа низького тиску (еритемна лампа — ЛЕ).

Органолептичні властивості — властивості об'єктів навколишнього се­редовища, що безпосередньо сприймаються органами чуття людини. Су­купність показників якості води або харчових продуктів, страв, що спри­ймаються рецепторами людини: запах, присмак, колір, забарвленість, каламутність, наявність плівки або піни на поверхні тощо.

Орієнтовний безпечний рівень впливу — тимчасовий орієнтовний гігієнічний норматив вмісту шкідливих речовин в атмосферному повітрі і повітрі робочої зони; визначається за допомогою розрахункових та експ-рес-експериментальних методів прогнозування токсичності за параметра­ми гострої токсичності і фізико-хімічними показниками на основі кореля-ційно-регресійної залежності, а також шляхом інтер- та екстраполяції в рядах близьких за структурою хімічних сполук.

Освітленість — поверхнева щільність світлового потоку на освітлю­ваній поверхні, що дорівнює відношенню світлового потоку до площі освіт­люваної поверхні; вимірюється в люксах; нормується відповідно до харак­теру зорової роботи, яка виконується.

Освітлення — використання променистої енергії, що спричинює світлове відчуття для забезпечення зорового сприйняття та психофізіологічного ком­форту людини.

  • води — вид очистки природної води, що полягає у звільненні її від завислих частинок.

  • загальне — о. всього приміщення світильниками, розташованими на стелі або під стелею.

  • комбіноване — одночасне використання загального та місцевого штуч­ного о.

  • місцеве — о. ділянки приміщення або робочої поверхні переносним або вмонтованим в обладнання світильником, що міститься в безпосередній близькості від освітлюваної ділянки.

  • суміщене — одночасне застосування природного та штучного о. при­міщень.

Охорона навколишнього середовища — система законодавчих актів, дер­жавних і громадських заходів, спрямованих на раціональне природокорис­тування, збереження та відтворення природних ресурсів в інтересах захи­сту здоров'я сучасних та майбутніх поколінь людей на Землі.

праці — система законодавчих актів, технічних, соціально-економіч­них, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збе­реження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Очищення населених місць — система заходів щодо збирання, зберіган­ня, транспортування, видалення з населених місць та знешкодження відходів.

Пастеризація — метод знезараження органічних рідин шляхом знищен­ня вегетативних форм мікроорганізмів при нагріванні до температури близько (нижче) 100 °С.

Перевтома — стан організму, що характеризується функціональними порушеннями внаслідок надмірної одноразової роботи або поступового накопичення втоми протягом подальших періодів роботи.

Переддошкільний вік — вік від 2 міс до 3 років.

Перехлорування — спосіб хлорування води, при якому свідомо вводить­ся надмірна доза хлору (в 5—10 разів більше хлорпотреби); застосовується у випадках значного забруднення води, наявності в ній сторонніх присмаків і запахів, а також при скорочених термінах обробки; потребує подальшого дехлорування.

Період напіврозкладу радіонукліда — проміжок часу, протягом якого число ядер радіонукліда внаслідок самовільного розкладу зменшується удвічі.

Пестициди — хімічні речовини, які використовуються для захисту рос­лин від хвороб, знищення шкідників, а також для боротьби з носіями захво­рювань людей і тварин; більшість п. токсичні для людини, їх застосування суворо регламентоване.

Пилова патологія — група професійних захворювань (пневмоконіози, бронхіти, захворювання верхніх дихальних шляхів), спричинених дією пилу.

Підземні води — води, що містяться в товщі гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому, твердому та пароподібному стані.

Повітрообмін — видалення загазованого (забрудненого) повітря із закритих приміщень та заміна його свіжим зовнішнім повітрям; гігієнічний показник системи вентиляції закритих приміщень, виражений об'ємом повітря, яке подається в приміщення або видаляється з нього за одиницю часу.

Повітряне опалення — технічна система, що використовує опалення теплим повітрям, яке надходить в обігріване приміщення від повітронагрі­вача з метою підтримання певної температури.

Повітряний куб — санітарний показник повітряного середовища в при­міщенні, виражений об'ємом у кубічних метрах, який припадає на 1 людину.

Повітряні маси — значні маси повітря в нижній частині атмосфери, що мають певні спільні властивості; розділяються атмосферними фронтами; в загальній циркуляції атмосфери переміщуються як сдине ціле й визнача­ють значною мірою режим погоди; виділяють маси арктичні (або антарк­тичні), полярні, тропічні та екваторіальні.

Поглинута доза — кількісна характеристика будь-якого іонізуючого випромінювання, яка характеризує його взаємодію із середовищем; кількість енергії будь-якого іонізуючого випромінювання, поглинутого одиницею маси опромінюваного середовища; одиниці поглинутої дози: системна — Грей, позасистемна — рад; поглинута доза приладами не вимірюється, її визна­чають розрахунками.

Погода — стан приземного шару атмосфери у певній місцевості в кон­кретний момент або за відносно стислий проміжок часу (година, доба, тиж­день), зумовлений фізичними процесами, що виникають під час взаємодії з космосом і земною поверхнею; характеризується геліогеофізичними, ме­теорологічними, синоптичними та електричними явищами, хімічними по­казниками тощо.

Поєднана дія — дія, за якої на організм людини впливають одночасно два або більше чинників різної природи; сумісна дія кількох чинників різного походження (наприклад, хімічних і фізичних).

Поля асенізації — земельні ділянки для ґрунтового знешкодження відходів, що їх вивозять із неканалізованих населених місць; використову­ються в подальшому для вирощування сільськогосподарських культур.

  • заорювання — земельні ділянки ґрунтового знешкодження нечистот, що їх вивозять із неканалізованих населених місць; використовують із збільшеним навантаженням, у зв'язку з чим не допускається вирощування на них сільськогосподарських культур.

  • зрошення — земельні ділянки для ґрунтового знешкодження стічних вод; одноразово використовуються під посів сільськогосподарських культур.

  • фільтрації — земельні ділянки для ґрунтового знешкодження стічних вод у кількості, яка виключає можливість вирощування на них сільськогос­подарських культур.

Пом'якшення — зменшення твердості води шляхом повного або частко­вого видалення іонів кальцію і магнію.

Популяція — частина населення в межах конкретної території, виділена на основі найбільш характерних для її життєдіяльності соціально-економіч­них, екологічних чинників, демографічних характеристик, способу життя, цінносних орієнтацій, традицій та інших ознак, що об'єднують її як єдине ціле з притаманними їй загальногруповими процесами формування рівня здоров'я.

Поріг специфічної (вибіркової) дії — мінімальна доза (концентрація) ре­човини в об'єкті навколишнього середовища, яка викликає зміни біоло­гічних функцій окремих органів і систем організму, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних реакцій.

Поріг чутності — інтенсивність звуку, яка сприймається вухом і зале­жить від частоти звуку та індивідуальних особливостей людей; в області частот близько 11 кГц становить 10-12 Вт/см2.

Працездатність — здатність організму до активної діяльності в задано­му режимі.

Праця — діяльність людини, спрямована на видозміни та пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб.

Природна радіоактивність — радіоактивність, зумовлена наявністю в земній корі, ґрунті, повітрі, воді, рослинних і тваринних організмах радіо­активних ізотопів природного походження.

Природний радіоактивний фон — доза опромінення, що створюється всіма природними джерелами випромінювання в місцях проживання насе-

Мння. Дози опромінення, створені штучними джерелами І іп ні

дичних обстежень), враховуються окремо і нормуються,

Прозорість води — показник якості води, вираженим грани І І

іііииою її шару, що допускає можливість читання через нього і танда|

шрифту (шрифт Снелена).

Променева хвороба — захворювання, яке виникає внаслідок впливу КІ

організм іонізуючого випромінювання в дозах, що перевищують грами1

допустимі.

Промислова зона — зона розміщення промислових об'єктів у населено­му пункті.

Промислові отрути — речовини, що зустрічаються в процесі трудової діяльності людини як вихідні, проміжні, побічні та кінцеві продукти у ви­гляді газу, пари або рідини, а також пилу, диму або туману та справляють шкідливий вплив на працівників у разі порушення правил техніки безпеки і гігієни праці, проникаючи в організм у кількості, що не відповідає його спадковим та набутим властивостям.

Професійна орієнтація — сукупність заходів, спрямованих на підготов­ку молоді до раціонального вибору професії, що найбільш відповідає інди­відуальним анатомо-фізіологічним і психологічним особливостям людини, стану її здоров'я, схильностям і навичкам, з урахуванням потреб у кадрах.

Професійне отруєння — отруєння, спричинене дією токсичної речови­ни, контакт з якою був зумовлений характером та умовами професійної діяльності.

Професійний відбір — сукупність заходів, що мають за мету відбір найбільш придатних кандидатів для виконання певного виду трудової діяль­ності за анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також за станом здоров'я.

Професійні захворювання — захворювання, спричинені негативним впли­вом на працівників шкідливих умов праці.

— шкідливості —- чинники трудового процесу та виробничого середови­ща, що можуть безпосередньо або опосередковано спричинити зниження працездатності або погіршення здоров'я працівників.

Профілактика — система заходів, спрямованих на запобігання захво­рюванням, збереження та зміцнення здоров'я і збільшення тривалості життя людини; система соціальних, гігієнічних, виховних і лікувально-профілак­тичних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням шляхом усу­нення причин і умов, що їх спричинюють, а також підвищення опірності організму до шкідливого впливу чинників навколишнього середовища.

Профілактична доза ультрафіолетового опромінення — доза, достатня для профілактики гіпо- і авітамінозу О, порушень фосфорно-кальцієвого обміну та інших наслідків світлового голодування.

Психрометр —- прилад для вимірювання вологості і температури по­вітря за показанням двох термометрів — сухого та вологого.

— аспіраційний — п., обладнаний вентилятором, який забезпечує рух повітря на поверхні термометра з постійно заданою швидкістю, що дозво­ляє проводити вимірювання за будь-якої швидкості вітру в навколишньому середовищі.

Радіаційна безпека — система заходів, спрямованих на усунення або обмеження дії джерел іонізуючого випромінювання на людей і навколишнє середовище.

Радіаційний теплообмін — теплообмін шляхом інфрачервоного випро­мінювання з поверхні тіла або поглинання інфрачервоних променів поверх­нею тіла.

Радіоактивне забруднення — наявність радіоактивних речовин у будь-яких середовищах.

Радіометр інфрачервоного випромінювання — прилад для вимірювання температури поверхні об'єкта за величиною його інфрачервоного випромі­нювання.

Радіочутливість — чутливість біологічних об'єктів до іонізуючого вип­ромінювання.

Раціональне харчування — правильно організоване і своєчасне забезпечен­ня організму поживною і смачною їжею, що містить оптимальні кількості різно­манітних поживних речовин, необхідних для підтримання життя, росту і роз­витку організму, зміцнення здоров'я та підвищення працездатності людини.

Режим праці — система, що поєднує періоди праці й відпочинку і визна­чає їх тривалість, зміст і порядок чергування; розрізняють р. п. внутрішньо-змінний, робочий, тижневий, річний тощо.

— харчування — кількісна та якісна характеристика харчування, що включає кратність прийомів їжі, години прийому їжі, певні інтервали між прийомами їжі та розподіл її стосовно окремих прийомів за енергетичною цінністю й хімічним складом.

Рівень звуку — кількісний гігієнічний норматив безпечного рівня дії звуків (шуму); р. з. дорівнює відношенню фактично створюваного звукового тис­ку до тиску, який прийнято за одиницю порівняння. Такою одиницею вва­жають мінімальний тиск, який сприймає людина як звук при частоті 1000 Гц, тобто 2х10-5 Н/м2 (слуховий поріг); відносна одиниця р. з.— бел (Б) або децибел (дБ).

Робоча зона — простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або майданчика, де розміщуються місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Роза вітрів — векторна діаграма, яка характеризує повторюваність вітру в конкретній місцевості за даними багаторічних спостережень.

Сальмонельози — гострі кишкові інфекції людини і тварин, що спричи­нюються сальмонелами.

Самоочищення атмосфери — здатність атмосфери очищатися від забруд­нювачів шляхом природних процесів розбавлення, осадження та вимиван­ня атмосферними опадами.

  • водойм — здатність води очищатися внаслідок природних біологіч­них і фізико-хімічних процесів трансформації органічних і неорганічних речовин.

  • ґрунту — природний процес, який відбувається в ґрунті внаслідок дії природних чинників (біологічних, фізичних, хімічних), що сприяють віднов­ленню екологічної рівноваги і звільненню об'єктів навколишнього середо­вища від забруднення.

Санітарія — практичне втілення розроблених гігієнічною наукою нор­мативів, санітарних правил та рекомендацій, що забезпечують оптиміза-цію умов виховання та навчання, побуту та праці, відпочинку та харчуван­ня людей з метою збереження та зміцнення здоров'я; термін, який вживається для позначення галузі охорони здоров'я, зміст якої — розроб­ка і проведення практичних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних за­ходів; науковою розробкою цих заходів займається наука гігієна, організа­цією і впровадженням розроблених санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів — санітарно-епідеміологічна служба.

Санітарна експертиза — вивчення лікарем-гігієністом певного доку­мента (проекта, технологічного регламента) з метою визначення його відпо­відності санітарному законодавству.

— охорона атмосферного повітря — комплекс організаційно-адмініст­ративних, законодавчих, наукових, планувальних, технологічних і санітар­но-технічних заходів, спрямованих на охорону здоров'я населення, його захист від шкідливого впливу хімічних, механічних, фізичних і біологічних забруднювачів атмосферного повітря.

Санітарне законодавство — сукупність законів і підзаконних правових актів, постанов, розпоряджень, інструкцій, нормативів, виданих органами державної влади, Головним державним санітарним лікарем України або органами місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що обов'язкові для загального виконання.

Санітарний режим водних об'єктів — сукупність процесів самоочищення водних об'єктів від органічних забруднювачів, що здійснюється за рахунок хімічних і біохімічних перетворень і зумовлене життєдіяльністю водної екосистеми.

Санітарно-епідеміологічна служба — система установ і закладів МОЗ України та інших відомств, що здійснюють санітарний нагляд, а також про­ведення санітарно-профілактичиих і протиепідемічних заходів, спрямова­них на захист здоров'я населення від впливу шкідливих чинників навко­лишнього середовища, локалізацію і запобігання забрудненню довкілля, зниження інфекційної захворюваності, поліпшення санітарних умов праці й побуту, проведення гігієнічних та епідеміологічних досліджень і експер­тиз; включає санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні та протичумні станції, центри здоров'я (здорового способу життя), профільні кафедри та науко­во-дослідні заклади гігієнічного, епідеміологічного профілю.

Санітарно-захисна зона —- територія, утворена між промисловими підприємствами і районом проживання населення для захисту його здоров'я; забезпечує простір для безпечного розсіювання шкідливих промислових викидів так, щоб їх концентрація відповідала гігієнічним нормативам; у с.-з. з. не можуть розміщуватися будинки, клуби, магазини, центри відпочинку тощо; сама зона має бути озеленена і задовольняти спеціальні гігієнічні вимоги.

Сапробіонти (сапроби) — організми, пристосовані до мешкання у во­доймах, забруднених органічними речовинами.

Світильник — прилад (джерело світла з арматурою) для штучного освіт­лення.

Світловий коефіцієнт — відношення заскленої площі вікон до площі підлоги.

— потік — потужність оптичного випромінювання за викликаним ним світловим відчуттям; одиниця вимірювання — люмен (лм).

Секція палатна — комплекс палат місткістю до ЗО ліжок, лікувально-допоміжних, господарчих і санітарних приміщень, функціонально об'єдна­них у стаціонарі для надання спеціалізованої допомоги.

Селітебна зона — зона, призначена для забудови; частина території населеного пункту, зайнята житловими будівлями, зеленими насадження­ми, спортивними спорудами, місцями короткочасного відпочинку населен­ня, а також призначена для їх розміщення в майбутньому.

Середовище виробниче — частина оточуючого людину середовища, ство­реного природно-кліматичними умовами і професійними (фізичними, хімічними, біологічними і психоемоційними) чинниками, що впливають на неї в процесі трудової діяльності.

  • зовнішнє — частина навколишнього середовища, яка безпосередньо контактує з епітелієм, що вкриває шкіру і слизові оболонки, а також діє на всі види рецепторів, які сприймають оточуючий світ.

  • мешкання — комплекс взаємозв'язаних абіотичних і біотичних чин­ників, що знаходяться поза організмом і визначають його життєдіяльність.

Сидероз — пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання пилу заліза і (або) його сполук.

Сила світла — просторова щільність світлового потоку; дорівнює відно­шенню світлового потоку до величини тілесного кута; одиниця вимірюван­ня — кандела (Кд).

Силікатоз — загальна назва пневмоконіозів, зумовлених систематичним вдиханням пилу силікатів (солей кремнієвих та алюмокремнієвих кислот).

Силікоз — пневмоконіоз, який виникає внаслідок систематичного вди­хання пилу, що містить вільний діоксид кремнію у високих концентраціях. Сколіоз — викривлення хребта убік.

Смертність дитяча — статистичний (демографічний) показник, який визначається кількістю смертних випадків на 10 000 дитячого населення.

Смог — аерозоль, суміш диму, туману та пилу; утворюється в атмосфері промислових міст із частинок сажі, попелу, продуктів сухої перегонки па­лива у вологій атмосфері, містить також краплинки рідини; може спричи­нювати загострення хвороб органів дихання і кровообігу.

Сонячна радіація — електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця; електромагнітне випромінювання Сонця охоплює діапазон хвиль довжиною від радіохвиль до у-випромінювання; його енергетичні максиму­ми припадають на видиму частину спектра; корпускулярна складова со­нячної радіації утворена головним чином протонами, електронами тощо.

— стала — кількість променевої енергії Сонця, яка надходить за 1 хв на 1 см2 площі, що перпендикулярна до сонячних променів і знаходиться за межами земної атмосфери; дорівнює 1,95 кал/(см2/хв), або 1373 Вт/м2.

Соціальна гігієна — наука про здоров'я суспільства й охорону здоров'я, про соціальні проблеми медицини й охорони здоров'я, вивчає стан і дина­міку здоров'я окремих груп, оздоровчий і негативний вплив соціальних чинників на здоров'я населення; розробляє рекомендації для здійснення заходів із виявлення і запобігання впливу шкідливих для здоров'я населен­ня соціальних чинників.

Спектр шуму — характеризує розподіл енергії у всьому діапазоні частот; за характером спектра розрізняють: 1) широкосмуговий з безперервним спек­тром більшим, ніж одна октава; 2) тональний, коли рівень енергії знаходиться переважно у вузькому діапазоні частот, що не перевищує однієї октави.

Стерилізація — повне знищення мікроорганізмів та їхніх спор у різних речовинах і предметах; застосовують для обробки харчових продуктів, хірур­гічних інструментів, перев'язувальних матеріалів тощо.

Стійкість ясного бачення — відношення часу ясного бачення деталей об'єкта до сумарного часу його розглядання.

Стічні води — води, забруднені побутовими і виробничими відходами; вида­ляються з території підприємств та населених місць системами каналізації.

Стробоскопічний ефект — спотворення у пульсівному світлі зорового сприйняття об'єктів, які рухаються або обертаються; зорова ілюзія нерухо­мості або повільного (уявного) руху об'єкта при його переривчастому (з певною періодичністю) візуальному спостереженні.

Тверді відходи — залишки речовин і предметів, що утворюються вна­слідок господарчо-побутової або виробничої діяльності людини і не вико­ристовуються на місці, накопичення і збереження яких негативно впливає на санітарний стан навколишнього середовища.

Твердість загальна води — показник мінералізації води, що виражається сумарним вмістом у ній кальцію (у мг-екв/л).

Тепловіддача — віддача тепла організмом тварини і людини, що утво­рюється в процесі їх життєдіяльності (або) отриманого іззовні, в навко­лишнє середовище. Здійснюється в основному трьома шляхами: конвек­цією (зростає при русі навколишнього повітря або води), випаровуванням (зростає при зменшенні відносної вологості повітря), випромінюванням (зростає при зниженні температури оточуючих предметів); організм люди­ни в стані спокою близько 50 % тепла віддає випромінюванням, 25—ЗО % — конвекцією, 10—20 % — випаровуванням.

— випаровуванням — виділення організмом теплової енергії в навко­лишнє середовище випаровуванням води з поверхні шкіри, легеневих аль­веол і дихальних шляхів.

  • випромінюванням — виділення організмом теплової енергії в навко­лишнє середовище шляхом інфрачервоного випромінювання з поверхні тіла.

  • конвекцією — виділення організмом теплової енергії в навколишнє середовище шляхом переносу тепла рухомим газом (повітрям) або ріди­ною, що оточують організм.

  • кондукцією — віддача організмом теплової енергії в навколишнє се­редовище шляхом безпосереднього контакту з предметом (поверхнею), що має нижчу температуру.

Теплопродукція — утворення тепла в організмі внаслідок процесів обміну.

Тератоген — речовина, вплив якої на організм у період вагітності спри­чинює вади розвитку або відхилення в постнатальному розвитку нащадків.

Терморегуляція — сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують сталу температуру тіла в теплокровних тварин (птахів і ссавців) і людини; здійснюється шляхом зміни інтенсивності теплопродукції (при окисних процесах в організмі) і шляхом зміни інтенсивності тепловіддачі (випаро­вуванням поту тощо).

Терморецептори — нервові закінчення, що сприймають інформацію про зміни температури навколишнього середовища, а при глибокому розташу­ванні — температури тіла.

Травлення — сукупність фізико-хімічних процесів у травному каналі, що забезпечують розщеплення складних харчових речовин, які надходять в організм, на прості хімічні сполуки, здатні всмоктуватись у кров і окислю­ватися в клітинах організму.

Транслокація — міграція екзогенної хімічної речовини з ґрунту (пожив­ного субстрату) в тканини вищих рослин.

Ультразвук — пружні механічні коливання з частотою 16—20 кГц і більше, вухом людини не сприймаються.

Ультрафіолетове випромінювання — короткохвильове електромагнітне випромінювання (10—400 нм), на яке припадає близько 9 % енергії випро­мінювання Сонця; у. в. умовно поділяють на три області: м'яке у. в. (область А), середнє у. в. (область В) і жорстке у. в. (область С). Міжнародна комісія з освітлення визначила такі межі цього випромінювання: область А — від 315 до 400 нм, область В — від 280 до 315 нм, область С — від 10 до 280 нм.

Умовно придатний продукт — харчовий продукт, що не задовольняє вимоги доброякісності продуктів, але може бути вжитий в їжу за умови відповідної завчасної обробки.

Урбанізація — соціально-демографічний процес, який характеризуєть­ся зростанням чисельності міського населення, зростанням кількості і мас­штабів міст; у. має враховуватися при довгостроковому плануванні охоро­ни здоров'я.

Уровська хвороба (хвороба Кашина—Бека) — ендемічне захворювання, що спричиняє ураження суглобів, їх деформацію, затримку росту тощо.

Фізичний розвиток— процес зміни сукупності морфологічних і функціо­нальних властивостей організму; ф. р. зумовлений біологічними і соці­альними чинниками.

Фізичні чинники — чинники навколишнього середовища, до яких нале­жать параметри макро- та мікроклімату, шум, вібрація, статична електри­ка, електромагнітні поля різних частот, іонізуюче випромінювання, інфра-та ультразвук, освітлення, підвищений та знижений атмосферний тиск тощо.

Фільтрація води — 1) природне очищення води від завислих у ній домі­шок під час проходження крізь порувате середовище; 2) технологічний спосіб очищення води від завислих домішок шляхом пропускання її крізь фільтри.

Флюороз — хронічне захворювання, спричинене тривалою дією на організм сполук фтору, який може міститися в надмірній кількості у питній воді; при ф. виникає остеосклероз і гіпоплазія емалі зубів.

Фон — гучність еталонного звуку частотою 1000 Гц з рівнем звукового тиску 1 дБ.

Фотарій — приміщення, призначене для групового опромінення людей ультрафіолетовим випромінюванням з профілактичною метою.

Фронт атмосферний — перехідна зона між повітряними масами з різни­ми фізичними властивостями; розрізняють арктичний фронт, полярний і тропічний, а в складі циклону — теплий, холодний, оклюзії.

Фторування — збагачення питної води сполуками фтору (до 1—1,5 мг/л); застосовується для профілактики карієсу зубів.

Харчова цінність — рівень відповідності складу їжі потребам організму в складових харчування (наприклад, в амінокислотах, білках, жирах тощо).

Харчовий статус — стан організму, який визначається харчуванням у конкретних умовах; основні показники х. с: 1) функції харчування (зовнішнє, внутрішнє споживання); 2) харчова адекватність (харчова недо­статність, харчова надлишковість, незбалансованість раціону); 3) захворю­ваність (специфічна аліментарна, неспецифічна та інфекційна).

Харчові добавки — харчові речовини, які навмисне додаються на різних етапах виробництва, збереження та транспортування продуктів для поліп­шення їх якості або полегшення виробничого процесу, збільшення опір­ності до різних видів ушкоджень, збереження структури та зовнішнього вигляду.

  • ланцюги (ланцюги харчування) — послідовний ряд видів рослин, тварин і мікроорганізмів, тобто організмів різної організації, в якому кож­ний попередній служить джерелом харчування для наступного; на першо­му місці в ланцюзі харчування завжди стоїть автотрофна рослина або мікроорганізм.

  • отруєння — захворювання, зумовлені вживанням в їжу отруйних речовин (отруйні рослини, гриби, бактеріальні токсини, хімічні сполуки); розрізняють х. о. немікробної, мікробної та нез'ясованої етіології.

мікробні — загальна назва х. о., зумовлених надходженням з їжею

різних мікроорганізмів та їх токсинів (протей, ентерококи, спорові аероби та анаероби, гемофільні мікроби, стафілокок, стрептокок тощо).

немікробні — спричинюються харчовими продуктами, що містять

токсичні речовини.

— токсикоінфекції — гострі захворювання, що виникають унаслідок уживання їжі, інфікованої бактеріями та їх токсинами.

Харчування — процес надходження, перетравлювання, всмоктування та засвоєння в організмі поживних речовин, необхідних для покриття його енергетичних витрат, побудови та оновлення тканин і регуляції функцій організму.

Хімічне забруднення — забруднення навколишнього середовища хімічними сполуками, що впливають на навколишнє середовище і здоров'я людини.

Хімічні чинники — пари, гази, аерозолі або рідини, що містять різні хімічні сполуки.

Хлорне вапно — хімічна речовина, що утворюється внаслідок взаємодії хлору з вапном; складається з Са(ОС1)2, СаС12, Са(ОН)2 і кристалізаційної води; зернистий білий порошок з різким запахом; застосовується для хло­рування (дезінфекції, дегазації).

Хлорпоглинальність води — показник забруднення води мікроорганіз­мами, органічними і неорганічними речовинами, визначається кількістю хлору в міліграмах на 1 л води, що зв'язується ними за певних умов кон­такту; застосовується для розрахунків дози хлору для хлорування води.

Хлорування води — метод знезараження води шляхом уведення хлору або його сполук.

— подвійне — хлорування, при якому хлор додають у воду двічі: перед очищенням води (до введення коагуляту) і після очищення (фільтрації) перед подачею у водозабірну споруду. Застосовується в періоди паводків, а також у випадку забруднення води стічними водами.

Циклон (у техніці) — апарат для очищення повітря або газів від аеро­золів під дією відцентрових сил.

Циклони — області зниженого атмосферного тиску, з мінімумами в центрі і атмосферними фронтами, антициклони — області підвищеного атмосфер­ного тиску з максимумами в центрі.

Циркуляція атмосфери —- 1) загальна (глобальна) система кругообігу повітряних течій над земною поверхнею; 2) місцева ц. а. залежить від гео­графічних умов: бризи, гірсько-долинні вітри тощо.

— речовин у навколишньому середовищі — переміщення (міграція) ре­човин у навколишньому середовищі з повітряними потоками, водами рік, ґрунтовими водами тощо.

Чадний газ (оксид вуглецю) — безбарвний газ без запаху, що утворюєть­ся при неповному згоранні органічних сполук; дуже отруйний завдяки здат­ності витісняти кисень з оксигемоглобіну, утворюючи карбоксигемоглобін.

Частота — відношення числа повних циклів якого-небудь періодично­го процесу до проміжку часу, протягом якого здійснюється це число циклів, виражається в герцах (Гц).

Червона лінія — умовна межа, яка відокремлює проїжджу частину ву­лиці, проїзду, майдану або магістралі від території забудови.

Чинник — причина, рушійна сила якого-небудь процесу.

  • етіологічний — причина, рушійна сила якого-небудь патологічного процесу, що визначає його особливості, характер або окремі риси.

  • навколишнього середовища — будь-який фізичний, хімічний, біологіч­ний або психоемоційний компонент навколишнього середовища, природного або антропогенного походження, здатний впливати на здоров'я людини.

потенційно небезпечний — будь-який хімічний, фізичний, біо-логічний або психоемоційний компонент середовища життєдіяльності лю-дини, в тому числі природного, виробничого, побутового та іншого, здат-ний за певних умов прямо або опосередковано шкідливо впливати наздоров'я людини.

— ризику — будь-який зовнішній або внутрішній вплив на організм людини, що з достатньо високою вірогідністю може підвищити ймовірність захворювання або подальшого його розвитку, не будучи безпосереднім ч.

етіологічний — екзо— або ендогенний додатковий вплив на люди-ну, який сприяє прояву хвороби або смерті, не будучи безпосереднім ч.

Шкала гучності — шкала одиниць гучності фонів і еонів (40 фонів = 1 сон), що отримана порівняно зі стандартним звуком з частотою 1000 Гц.

Шкідлива речовина — 1) речовина, що має здатність за певних умов спричинювати захворювання або відхилення у стані здоров'я; 2) у системі безпеки праці — речовина, яка при контакті з організмом людини, у разі порушення вимог безпеки, може спричинювати виробничі травми, про­фесійні захворювання або погіршення стану здоров'я; виявляється сучас­ними методами як безпосередньо в процесі праці, так і в окремі проміжки життя теперішнього та майбутніх поколінь.

Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, що спричинює захворювання працівника.

Шум — неприємний або небажаний звук (сукупність звуків), що зава­жають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують її праце­здатність.

Шумова хвороба — симптомокомплекс, який поєднує приглухуватість (неврит слухового нерва) з функціональними розладами центральної не ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ГІГІЄНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

рвової, вегетативної, серцево-судинної та інших систем у людей, що пра-цюють в умовах шуму. р

Шумозахисні заходи — заходи, спрямовані на обмеження негативногошумового впливу; їх можна розділити на 2 групи: заходи, спрямовані назниження шуму в джерелі, та заходи, спрямовані на зниження шуму нашляху поширення. ' }

Щільність потоку енергії — вектор, спрямований у бік перенесення енергії, величина якого дорівнює відношенню потужності, що переносить­ся через площину, розміщену перпендикулярно напрямку переносу, до площі

11 ПО В е^ЗХІ-! 11

Основні санітарно-законодавчі документи України

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ГІГІЄНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

рвової, вегетативної, серцево-судинної та інших систем у людей, що пра-цюють в умовах шуму. р

Шумозахисні заходи — заходи, спрямовані на обмеження негативногошумового впливу; їх можна розділити на 2 групи: заходи, спрямовані назниження шуму в джерелі, та заходи, спрямовані на зниження шуму нашляху поширення. ' }

Щільність потоку енергії — вектор, спрямований у бік перенесення енергії, величина якого дорівнює відношенню потужності, що переносить­ся через площину, розміщену перпендикулярно напрямку переносу, до площі її поверхні.

Основні санітарно-законодавчі документи України

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.).

Закон України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного бла­гополуччя населення» '(затверджений постановою ВР України № 4004-ХІІ 24.02.94 р. зі змінами, внесеними відповідно до Законів України № 607/96-ВР від 17.12.96 р., № 331/97-ВР від 11.06.97 р., № 642/97-ВР від 18.11.97 р. та № 783-ХІУ від 30.06.99 р.).Закон України «Про екологічну експертизу» (1995).

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 р. № 1109.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.95 р. № 420 «Про зат­вердження Положення про гігієнічну регламентацію і державну реєстра­цію небезпечних чинників і Порядку оплати робіт з проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів».

Постанова Кабінету Міністрів України № 244 від 19.03.97 р. «Про захо­ди щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейсько­го Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів».

Наказ МОЗ України № 190 від 20.10.95 р. «Про проведення державної санітарно-гігієнічної експертзи щодо розробки, виробництва і застосу­вання продукції, яка може негативно впливати на здоров'я людини».

Наказ МОЗ України № 1 від 05.01.99 р. «Про поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров'я з питань формування здорового спосо­бу життя, гігієнічного виховання населення».

КОМУНАЛЬНА ГІГІЄНА

Державні санітарні правила і норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання». Зат­верджені наказом МОЗ України № 383 від 23.12.96 р.

Наказ МОЗ України № 11 від 22.01.99 р. «Про затвердження списків і введення в дію Гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робо­чої зони, атмосферному повітрі населених місць і забруднення шкіри рук працюючих».

«Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу елек­тромагнітних випромінювань». Затверджені наказом МОЗ України № 239 від 01.08.96 р.

«Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів». Затверджені наказом МОЗ України № 173 від 19.06.96 р. ДБН 2.2.2.-96. Громадські будівлі та споруди.

ДБН 360-92. Містобудування.. Планування та забудови міських та сільських поселень.

СниП 11-4-79. Естественное и искусственное освещение.

ДСТУ Б В.2.2.-6-97. Будинки і споруди. Методи вимірювання освітле­ності.

СниП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование. СниП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. СниП 3.05.06-85. Электротехнические устройства.

СанПіН 42-121-4719-88. Влаштування, обладнання і утримання гурто­житків для робітників, студентів, учнів середніх учбових закладів і ПТУ.

ВСН 59-88. Электрооборудование жилых и общественных зданий.

СН 3077-84. Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жи­лых и общественных зданий и на территории жилой застройки.

СН 42-128-87. Санитарные нормы допустимой громкости звуковоспро­изводящих и звукоусиливающих устройств.

ГІГІЄНА ПРАЦІ І ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Закон України «Про охорону праці» (14.10.92 р.).

Постанова Кабінету Міністрів України № 64 від 27.01.93 р. «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці».

Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників пев­них категорій. Затверджене наказом МОЗ України № 45 від 31.03.94 р. (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 139 від 07.06.99 р.).

Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 623 від 10.08.93 р.

Постанова Кабінету Міністрів України № 923 від 17.06.98 р. «Про вне­сення змін і доповнень до Положення про розслідування та облік нещас­них випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах і організаціях».

Список професійних захворювань та інструкція щодо його застосуван­ня. Затверджені наказом МОЗ України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України № 23/36/9 від 02.02.95 р.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпеч­ності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудо­вого процесу. Затверджено наказом МОЗ України № 382 від 31.12.97 р.

Наказ МОЗ України № 11 від 22.01.99 р. «Про затвердження списків і введення в дію Гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робо­чої зони, атмосферному повітрі населених місць і забруднення шкіри рук працюючих».

Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та при­родних факторів, канцерогенних для людини. Затверджений наказом МОЗ України № 25 від 07.02.97 р.

Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. ДСан ПІН 3.3.2.007-98.

Затверджено постановою Головного державного санітарного лікаря Украї­ни №7 від 10.12.98 р.

СН 1757-77. Санитарно-гигиенические нормы допустимой напряженно­сти электрического поля. Утверждены МЗ СССР 10.10.77 г.

ГОСТ 12.1.045-84. Электрические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

ГОСТ 12.1.006-84. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

СН 4557-88. Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в произ­водственных помещениях. Утверждены МЗ СССР 23.02.88 г.

СНХ 2152-80. Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных зданий.

СН 1042-73. Санитарные правила организации технологических процес­сов и гигиенические требования к производственному оборудованию.

ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

Санитарные правила для предприятий общественного питания, вклю­чая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороже­ное (Сан ПиН). Утверждены приказом МЗ СССР и Министерства торговли СССР от 19.03.91 г.

Ветеринарно-санітарні правила для ринків. Затверджені наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України № 23 від 04.06.96 р.

Санітарні правила і норми із застосування харчових добавок. Затверд­жені наказом МОЗ України № 222 від 23.07.96 р. (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 218 від 23.07.98 р.).

Методичні вказівки «Медико-біологічна оцінка нетрадиційної продоволь­чої сировини і нових харчових продуктів». Затверджені наказом МОЗ Ук­раїни № 204 від 09.07.97 р.

ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

ДСанПіН 5.5.2.008-98. Державні санітарні правила та норми устаткування, утримання середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів та органі­зація навчально-виховного процесу. Затверджені постановою № 8 Першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 р.

ДСанПіН 5.5.6.009-98. Державні санітарні правила та норми влаштуван­ня і обладнання кабінетів ком'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах. Затверджені постано­вою № 9 Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 р.

ДСанПіН 5.5.6.012-98. Державні санітарні правила і норми безпеки ігра­шок та ігор для здоров'я дітей. Затверджені постановою № 12 Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 р.

ДСанПіН 5.5.5.23-99. Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів. Затверджені постановою № 23 Головного державного санітарного лікаря України від 26.04.99 р.

СанПиН 42.121-4719-88. Санитарные правила устройства, оборудования и содержания общежитий для рабочих, студентов, учащихся средних спе­циальных учебных заведений и профессионально-технических училищ. Утверждены МЗ СССР, введены в действие с 01.07.89 г.

МВК 5.107.2.024-99.Методичні вказівки із санітарно-мікробіологічного контролю предметів вжитку та обладнання закладів для дітей та підлітків. Затверджені постановою № 24 Головного державного санітарного лікаря України від 24.04.99 р.

МР 5.5.5.25.99. Методические рекомендации. Организация условий и режима летнего оздоровления детей в учреждениях семейного отдыха. Утверждены постановлением № 25 Главного государственного санитарного врача Украины от 26.04.99 г.

МР 5.5.6.26-99. Методические рекомендации об использовании школь­ной мебели. Утверждены постановлением № 26 Главного государственного санитарного врача Украины от 26.04.99 г.

Гигиенические требования к организации воспитания детей в музыкаль­ных школах с дошкольного возраста: Методические рекомендации МЗ УССР — Киев, 1984.

Методические рекомендации по санитарному надзору за режимом и условиями обучения в школах-интернатах для детей, больных сколиозом, МЗ УССР.— Киев, 1974.

Перечень медицинских показаний и противопоказаний для занятий тру­дом воспитанников детских домов и школ-интернатов в подсобных хозяй­ствах: Методические рекомендации.— Москва, 1987.

ДВН В. 2.2.-3-97. Будинки та споруди навчальних закладів. Затверджені наказом № 117 Держкоммістобудування України від 27.06.96 р.

МР МОЗ України від 30.09.92 р. Стандартизовані показники основних психофізіологічних функцій школярів 12—15 років.

ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Державні санітарні правила розміщення, влаштування та експлуатації оз­доровчих закладів. Затверджені наказом МОЗ України № 172 від 19.06.96 р.

ДСанПіН 5.5.5.23-99. Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання і організації режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів. Затверджені постановою № 23 Головного державного санітарного лікаря України від 26.04.99 р.

Інструкція із санітарно-протиепідемічного режиму аптек. Затверджена наказом МОЗ України № 139 від 14.06.93 р.

ОСТ 42-21-2-85. Стерилизация и дезинфекция изделий медицинского назначения. Методы, средства и режимы. Утвержден МЗ СССР, приказ № 770 от 10.07.85 г.

РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА

НРВУ-97. Норми радіаційної безпеки України.

ОСПУ-99. Основні санітарні правила роботи з джерелами іонізуючих випромінювань в Україні.

Література

Агаев Э.Р., Саркисянц Э.Э. Гигиена с основами организации здравоох ранения.— М.: Медицина, 1970.— 264 с.

Алексеев СВ., Усенко В.Р. Гигиена труда.— М.: Медицина, 1988.— 576 с.

Аркаев В.А., Лавров И. А. Основы военной гигиены /В кн.: Военно-меди­цинская подготовка /Под ред. Д. Д. Кувшинского.— М.: Медицина, 1978.— 361 с.

Артамонова В.Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни.— М.: Ме­дицина, 1982.— 416 с.

Баранник П. I., Габович Р. Д., Калюжний Д. М. Гігієна.— К.: Держмедви-дав України, 1963.— 382 с.

Баранник П. І. Курс лекцій із загальної гігієни.— К.: Держмедвидав Ук­раїни, 1961.— 243 с.

Барановский Л. В., Юрьева К. А. Санитарное просвещение в деятельности больниц и поликлиник для взрослых: Метод, рекомендации.— М., 1981.— 48 с.

Бардов В. Г. Гигиена климата.— К., 1990.— 135 с.

Бардов В. Г., Никберг И. И. Русско-украинско-латинский словарь меди­цинских терминов по общей гигиене.— К.: Здоров'я, 1993.— 85 с.

Белицкая Е. Я. Проблемы социальной гигиены.— М.-Л.: Медицина, 1970.— 395 с.

Беляков В. Д., Жук Е. Г. Военная гигиена и эпидемиология.— М.: Меди­цина, 1988.— 320 с.

Большаков А. М„ Новикова И. М. Общая гигиена.— М.: Медицина, 1985.— 320 с.

Буштуева К. А., Случанко И. С. Методы и критерии оценки состояния здоровья в связи с загрязнением окружающей среды.— М.: Медицина, 1979.— 160 с.

Ванханен В. Д., Суханова Г. А. Гигиена.— К.: Вища шк„ 1986.— 351 с. Габович Р. Д., Познанский С. С, Шахбазян Г. X. Гигиена.— К.: Вища шк., 1983,— 318 с.

Гігієна праці /За ред. А. М. Шевченка.— К.: Вища шк., 1993.— 583 с. Гигиена детей и подростков /Под ред. В. Н. Кардашенко.— М.: Медици­на, 1988,— 512 с.

Гігієна дітей та підлітків. Навчальний посібник /За ред. В. І. Берзіня.К.: Здоров'я.— 1998.— 80 с.

Горшкова А. И., Липатова О. В. Гигиена питания.— М.: Медицина, 1987.— 416 с.

Даврова И. Г., Майстрах К. В. Социальная гигиена и организация здра­воохранения.— М.: Медицина, 1982.— 264 с.

Даценко І. I., Габович Р. Д. Основи загальної і тропічної гігієни.— К.: Здоров'я, 1995.— 424 с.

Даценко І. І, Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.— К.: Здоров'я.— 1999.— 694 с.

Дубицкий А. Е., Семенов И. А., Чепкий Л. П. Медицина катастроф.— К.: Здоров'я, 1993,— 462 с.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення» (24 лютого 1994 р., № 4005-ХІІ).

Захарченко М. П., Гончарук Е. И., Кошєлев Н. Ф., Сидоренко Г. М. Совре­менные проблемы экогигиены.— К.: Хрещатик, 1993, ч. І.— 174 с, ч.її.— 152 с.

Захарчежо М. П., Лопатин С А., Новожилов Г. Н., Захаров В.И. Гигиени­ческая диагностика в экстремальных условиях.— С-Пб: Наука, 1995.— 224 с.

Загальна гігієна /За ред. L I. Даценко.— Львів: Світ, 1992.— 302 с.

Загальна гігієна /За ред. Е. Г. Гончарука.— К.: Вища шк., 1995.— 552 с.

Загальна гігієна праці /За ред. Г. X. Шахбазяна.— К.: Вища шк., 1970.— 456 с.

Загальна гігієна /I. В. Сергета, Б. Р. Бойчук, С. О. Латанюк та ін.Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.— 140 с.

Измеров Н. Ф., Кириллов В. Ф., Трахтман Н. Н. Общая и коммунальная гигиена.— М.: Медицина, 1985.— 381 с.

Каспаров А. А. Гигиена труда и промышленная санитария.— М.: Меди­цина, 1977.— 383 с.

Керівництво до занять з загальної (пропедевтичної) гігієни /За ред. В. Г. Бардова і Е І. Нікберга.— К., 1992.— 184 с.

Кириллов В. Ф., Книжников В. А., Коренков И. П. Радиационная гигие­на— М.: Медицина, 1988,— 333 с.

Коммунальная гигиена /Акулов К. И.. Буштуева К. А., Гончарук Е. И. и др.— М.: Медицина, 1986.— 608 с.

Кондратьевв В. Г. Общая гигиена.— М.: Медицина, 1972.— 367 с.

Кошелев Н. Ф., Логаткин М. Н., Михайлов В. П. Санитарно-гигиеничес­кий контроль за питанием, водоснабжением и размещением войск.— Л., 1977.— 420 с.

Лисицин Ю.П. Социальная гигиена и организация здравоохранения.— М.: Медицина.— 512 с.

Литвинова Г. О., Ванханен В. Д. Гігієна.— К.: Здоров'я, 1984.— 335 с.

Литвинова Г. О. Гігієна з основами екології.— К.: Здоров'я, 1999.— 360 с.

Минх А. А. Общая гигиена.— М.: Медицина, 1984.— 480 с.

Минх А. А. Справочник по санитарно-гигиеническим исследованиям.— М.: Медицина, 1973.— 401 с.

Никберг И. И. Гигиена больниц.— К.: Здоров'я, 1993.— 264 с.

Никберг И. К, Ревуцкий Е. Л., Сакали Л.И. Гелиометеотропные реакции человека.— К.: Здоров'я, 1986.— 144 с.

Основи законодавства України про охорону здоров'я //Голос України.— 1992.— 19 листоп.; 15 грудня.

Общая гигиена: пропедевтика гигиены /Под ред. Е. И. Гончарука.— К.: Вища шк., 2000 — 652 с.

Общая и военная гигиена /Под ред. Н. Ф. Кошелева.— Л., 1978.— 470 с.

Общая гигиена /Под ред. Г. А. Митерева.— М.: Медицина, 1973.— 327 с.

Общая гигиена /Под ред. Г. И. Румянцева, М. П. Воронцова.— М.: Меди­цина, 1990,— 288 с.

Петровский К. С, Ванханен В. Д. Гигиена питания.— М.: Медицина, 1982.— 528 с.

Пивоваров Ю. П., Гоева О. Э., Величко А. А. Руководство к лаборатор­ным занятиям по гигиене.— М.: Медицина, 1983.— 256 с.

Покровский В. А. Гигиена.— М.: Медицина, 1979.— 496 с.

Пропедевтика гігієни, військова та радіаційна гігієна /За заг. ред. В. Г. Бар­дова.— К., 1999. У 2 ч.

Радіаційна медицина /За ред. А. П. Лазаря.— К.: Здоров'я, 1993.— 222 с.

Російсько-українсько-латинський тлумачний словник гігієнічних термінів /За ред. Є. Г. Гончарука.— К., Вища шк., 1992.— 81 с.

Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков /Бер-зинъ В. И., Слепушкина И. И., Глущенко А. Г. и др.— К.: Вища шк., 1989.— 320 с.

Руководство к практическим занятиям по гигиен.' груди i Hill

1986.— 334 с.

Руководство по гигиене водоснабжения /Под ред. С. Е. Чсркшн і М.: Медицина, 1975,— 328 с.

Руководство по гигиене атмосферного воздуха /Под ред. К. А. Бушяіуі вой.— М.: Медицина, 1976.— 416 с.

Руководство для школьных врачей /Под ред. Е. М. Белостоцкой, С. М. I '< і омбаха, А. Я. Гольдфельда.— М.: Медицина, 1966.— 462 с.

Румянцев Г. И., Козлова Т. А., Вишневская Е. П. Руководство к лабора­торным занятиям по общей гигиене.— М.: Медицина, 1980.— 263 с.

Румянцев Г. И., Вишневская Е. П., Козлова Т. А. Общая гигиена.— М.: Медицина, 1985.— 432 с.

Саркисянц Э. Э., Перекопская Л. Г. Гигиена с основами организации здравоохранения.— М.: Медицина, 1986.— 272 с.

Сергета I. В., Бардов В. Г. Організація вільного часу та здоров'я шко­лярів.— Вінниця: РВВ ВАГ Віноблдрукария, 1997.— 292 с.

Справочник помощника санитарного врача и помощника эпидемиоло­га.— М.: Медицина, 1990.— 552 с.

Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни /За ред. В. Г. Бардова — К., 1994.— Ч. 1 — 150 е., ч. 11 — 144 с.

Ципріяп В. I., Велика Н. В., Яковенко В. Г. Методика оцінки харчового статусу людини.— К., 1995.— 56 с.

Шевчук А. Г. Основи медичної географії.— Львів, 1997.— 166 с.

Редактор Т. І. Черниш Художник оправи В. С. Жиборовський Технічний редактор Л. О. Запольська Коректори О. С. Бойко, А. О. Гаврюшина

Підп. до друку 20.11.2000. Формат 60x90 '/„. Папір офсет. Гарн. Балтика. Друк офсет. Ум. друк. арк. 31,5. Обл.-вид. арк. 23,7. Наклад 3000 прим. Зам. 4890.

Видавництво "Здоров'я", 01054, м. Київ-54, вул. Воровського, 32 Б. Свідоцтво видавництва "Здоров'я" № 02473139 від 02.11.95 р.

ЗАТ фірма "ВІПОЛ", 03151, м. Київ-151, вул. Волинська, 60. Нікберг І. І., Сергета І. В., Цимбалюк Л. І.