Анатомія опорно-рухового апарата. 1,2,3 модуль мед
.pdf5. В клініку госпіталізована пацієнтка із скаргами на кровохаркання, пітливість. Рентгенологічно виявлено вогнище туберкульозу у верхній частці правої легені . Показана операція. Яку кількість сегментів можна видалити в складі верхньої частки правої легені?
A*3
B5
C4
D2
E1
6. При рентгенобстеженні у пацієнта протитуберкульозного диспансера діагностована пухлина в правій легені. Оператор при виконанні хірургічного втручання видалив середню частку правої легені, яка включає:
A *Segmentum laterale et segmentum mediale. B. Segmentum basale anterius et posterius.
C . Segmentum anterius et segmentum apicale. D . Segmentum lingualare superius et inferius.
E . Segmentum apicale (superius) et segmentum basale mediale.
7. Під час прийому їжі у новонародженої дитини спостерігається закидання молока у носову порожнину. Вкажіть на можливу причину виникнення цього порушення.
A *Вовча паща.
B. Викривлення носової перегородки вправо. C . Перелом основи черепа.
D . Заяча губа.
E . Викривлення носової перегородки вліво.
8.Хвора 44 років поступила в терапевтичне відділення з діагнозом: правосторонній плеврит. Обстеження хворої підтвердило наявність рідини в плевральній порожнині. В якому закутку плеври накопичилося найбільше серозної рідини?
A *Правий реброво-діафрагмовий B.Правий реброво-середостінний
C . Лівий середостінно-діафрагмовий D. Лівий реброво-середостінний
E. Правий середостінно-діафрагмовий
9.В клініку госпіталізована пацієнтка із скаргами на кровохаркання, пітливість. Рентгено-
логічно виявлено вогнище туберкульозу у верхній частці правої легені . Показана операція. Яку кількість сегментів можна видалити в складі верхньої частки правої легені?
A*3
B5
C4
D2
E1
10.У хворого необхідно зробити пункцію порожнину плеври. В якій частині міжреберного простору провести голку?
A * В нижній частині міжреберного простору, по верхньому краю ребра.
B Посередині міжреберного простору на рівній віддалі від країв сусідніх ребер. C У верхній частині міжреберного простору, по нижньому краю ребра.
D У задній частині міжреберного простору, по нижньому краю ребра.
E В передній частині міжреберного простору, посередині віддалі між краями сусідніх ребер.
11.Хворий 35 років, звернувся до лікаря із скаргами на сильну нежить та втрату відчуття запахів на протязі тижня. При обстежені, в носовій порожнині велика кількість слизу, що
вкриває слизову оболонку та блокує рецептори нюху. Де в носовій порожнині |
розта- |
шовані ці рецептори? |
|
A * Верхня носова раковина |
|
B Середня носова раковина
C Нижня носова раковина
D Загальний носовий хід
E Присінок носу
12.Хворий 45 років, госпіталізований до лікарні зі скаргами на велику температуру, біль при диханні, задуху та кашель. Після обстеження, лабораторної та рентгенодіагностики був виставлений діагноз - плеврит. Для евакуації ексудату була призначена плевральна пункція. В якому місці плевральної порожнини знаходиться найбільша кількість ексудату?
A * Реберно-діафрагмальний синус
B Діафрагмально-медіастинальний синус C Реберно-медіастинальний синус
D Під куполом плеври E Під коренем легенів
13.У хворої виявлено ексудативний плеврит. На якому рівні необхідно провести плевральну пункцію?
А. 10 міжребер'я. В. VIII міжребер'я. С. VII міжребер'я. Д. X міжребер'я. Е. VІ міжребер'я.
14.При введенні ендоскопа з метою бронхоскопії лікар повинен пам'ятати, що біфуркація трахеї знаходиться на рівні:
А. V грудного хребця. В. VII шийного хребця. С. VII грудного хребця. Д. IХ грудного хребця. Е. XI грудного хребця.
15..При попаданні чужорідного тіла у дихальні шляхи, де найчастіше воно опиняється? А. Правий головний бронх.
В. Лівий головний бронх. С. Гортань.
Д. Трахея.
Е. Сегментарні бронхи.
16.У хворого чоловіка 58 років виявлена каверна в ділянці другого сегмента правої легені. Хворому проведено оперативне втручання по видаленню каверни, під час якого була проведена резекція:
А. Заднього сегмента.
В. Верхівкового сегмента. С. Присереднього сегмента. Д. Бічного сегмента.
Е. Переднього сегмента.
17.Під час ретельного дослідження легень хворого 45 років встановлено, що абсцес знаходиться на нижній поверхні частки і ця поверхня обернена до fissura horizontalis. Це частка:
А. Верхня правої легені. Б. Верхня лівої легені. С. Середня.
Д. Нижня лівої легені. Е. Нижня правої легені.
18.В хірургічне відділення доставлено чоловіка 35 років з гнійною раною на шиї попере-
ду |
трахеї (в ділянці передвісцерального простору). Куди може розповсюджуватись ін- |
фекція, якщо хворому терміново не зроблять операцію? A *В грудну порожнину – переднє середостіння
B В грудну порожнину – в середнє середостіння C В грудну порожнину – в заднє середостіння D В ретровісцеральний простір
E В надгрудинний міжапоневротичний простір
Тема 14. Зовнішня будова нирки. Топографія правої та лівої нирок, функції. Кількість годин – 2 1.Актуальність теми.
Знання цього розділу анатомії край важливе студентам для подальшого навчання.
2. Навчальні цілі.
Вивчити розвиток сечостатевої системи в онтогенезі. На препаратах, таблицях, муляжах вивчити будову нирок.
3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
-з курсу біології: філогенез сечостатевої системи;
-з курсу анатомії: онтогенез сечостатевої системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
Розвиток сечостатевої системи.
1.Головна (переднирка) нирка – на 3 тижні ембріонального розвитку формується із 10 нефротомів; протоки відкриваються в первинну порожнину; функціонує 40-50 годин в каудальному відділі.
2.Первинна (тулубна, середня) нирка, або Вольфове тіло – на 3 тижні; каудальніше; із 20 тулубних нефротомів; формуються 25-30 звивистих канальців і ниркових тілець, яки відкриваються в мезонефральну (Вольфову) протоку. Навколо нього (латеральніше) знаходиться парамезонефральна (Мюллерова) протока. Відкривається в клоаку, яка через час перетинкою ділиться на пряму кишку і сечостатевий синус.
3.Постійна (тазова) нирка – на 2 місяці; із випинів краніального відділі Вольфової
протоки і мезенхіми. Піднімається в поперекову ділянку. Джерела розвитку.
Паренхіма, канальці – мезенхіма.
Миска, сечоводи – із каудального відділі Вольфової протоки. Сечовий міхур – із клоаки і сечового мішечка.
Сечівник – із сечостатевого синуса. Сечові органинирки.
Сечовивідні шляхи: сечоводи, сечовий міхур, сечовивідний канал.
Сечові органи (organa urinària).
НИРКА(ren, nefros)
Бобоподібна, парна, маса до 200г., 11x6x3 см. Функції:
-екскреторна;
-гормональна (ренин).
Топографія:
— голотопія: нирка знаходиться в порожнині живота, в поперековій ділянці; права нирка на передню черевну стінку проектується в епігастральній, пупковій та правій латеральній ділянках, ліва нирка — в епігастральній та лівій латеральній ділянках живота;
—скелетотопія: на рівні XII грудного — І—II поперекових хребців;
—синтопія: нирка лежить у м'язовому ложе, утвореному великим поперековим м'язом і квадратним м'язом поперека. На верхньому полюсі нирки розміщена надниркова залоза. До передньої поверхні правої нирки прилягає печінка, правий згин ободової кишки, низ-
хідна частина 12-палої кишки; до передньої поверхні лівої нирки прилягає шлунок, підшлункова залоза, петлі порожньої кишки, селезінка, лівий згин ободової кишки.
Зовнішня будова. Зовні нирка вкрита капсулами:
—фіброзною (càpsula fibrósa);
—жировою (càpsula adipósa);
—нирковою фасцією (fascia renàlis).
Розрізняють 2 поверхні нирки: випуклу передню (fàcies antérior) i плоску задню (fàcies postérior), 2 кінці (полюси): заокруглений верхній (extrémitas supérior) i гострий нижній (extrémitas inférior), 2 краї: вигнутий латеральний (marдо lateràlis) і ввігнутий медіальний (margo mediàlis). На медіальному краї знаходяться ворота нирки (hilus renàlis), в яких розміщена ниркова ніжка (crus renale). В склад ниркової ніжки входять:
—сечовід;
—ниркова артерія;
—ниркова вена;
—нерви, лімфатичні судини.
Нирки у новонародженого короткі і товсті, розвинуті сильніше, ніж у дорослого, виступають у черевну порожнину. На поверхні нирок видно борозни, що відповідають межам між їх часточками, які зберігаються до 2-3 років. Ліва нирка новонароджених дещо більша правої, вага її дорівнює 13-15 г, тоді як вага правої нирки рівна 11-12 г. Середня вага обох нирок складає 21,5 -24 г. На 1 році життя нирки ростуть дуже швидко і їх вага досягає 30-35 г. Після 3-5 років ріст нирок уповільнюється. Нове прискорення росту відмічається у другому дитинстві та підлітковому періоді. До 15 років вага нирок досягає 225-250 г і після цього повільно збільшується до 30-40 років, коли вона стає рівною 275-310 г. Скелетотопічно нирки у новонародженого розташовані більш низько, ніж у дорослих. Нижній полюс нирки у 50% лише після року піднімається над рівнем клубового гребеня. Тому у маленьких дітей його можна прощупати. Ворота нирок у дітей, як і у дорослих, знаходяться частіше всього на рівні 2-го поперекового хребця. Ліва нирка в 2/3 випадків розташована дещо вище правої, у 24% знаходиться на одному з нею рівні і в 13% займає більш низьке положення. Судинні клубочки і нефрони диференціюються у внутрішньоутробному періоді. У плода нирка виробляє сечу, але її функція не є життєво необхідною, що доводиться випадками народження дітей з агенезією обох нирок. В постнатальному періоді число судинних клубочків змінюється мало, але їх розміри, об'єм, площа фільтраційної поверхні зростають у декілька разів.
Функція:
—екскреторна (нирка продукує екскрет — сечу);
—захисна (виведення зі сечею шкідливих речовин, відходів обмінних процесів).
5. Рекомендована література.
1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с.153-173.
2. М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с.95-107.
3. М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 322-334. 4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека» , Т.2, -с. 1172-188.
6. Матеріали для самопідготовки. А. Питання для самоконтролю.
1. Розвиток сечової системи в онтогенезі?
2. Скелетотопія правої та ліваої нирок?
3. Голотопія рпавої та лівої нирок?
4. Синтопія прової та лівої нирок?
5. .Зовнішня будова нирок?
6. Розказати про оболонки та фасції нирки?
7. Відношення нирок до очеревини.
8. Чим утворений фіксуючий апарат нирки?
Б. Ситуаційні задачі:
1. Внаслідок тяжкої хвороби жінка середніх років повної статури різко схудла. Через деякий час з'явилися періодичні болі в поперековій ділянці. Лікар констатував опущення нирок. Послаблення якого з фіксуючих факторів нирок призвело до цього порушення?
A.Сарsula adipose* B.Аrteria et venae renalis C.Сарsula fibrosa D.Реrifoneum
E.Fascia endoabdominalis
2. У новонародженого під час сечовиділення з сечового міхура спостерігається виділення сечі із пупка. Чим обумовлене це явище?
A. *незарощення сечової протоки
B. незарощення жовточної протоки C. неповна нориця
D. ектопія устя сечовода
E. дивертикул сечового міхура
3. Після значного похудіння у чоловіка 70 років з‘явились тупі болі в поперековій ділянці. При обстеженні був виставлений діагноз: "Блукаюча нирка". Яка частина фіксуючого апарату нирки вірогідніше всього була уражена?
A. *capsula adiposa B. capsula fibrosa C. m. iliopsoas
D. lig. hepatorenalis
E. m. quadratus lumborum
4. На эксреторній урограмі [введення контрастної речовини в сечовивідні шляхи] визначається широка мішкоподібна миска, в яку впадають малі ниркові чашки, а великі ниркові чашки відсутні.Вкажіть форму екскреторних шляхів нирки.
A.* Ембріональна B. Фетальна
C. Зріла
D. Філогенетична
E. Онтогенетична
Тема 15. Внутрішня будова нирки: сегменти. Аномалії розвитку. Кількість годин – 2 1.Актуальність теми.
Знання цього розділу анатомії край важливе студентам для подальшого навчання.
2. Навчальні цілі.
Вивчити розвиток сечостатевої системи в онтогенезі. На препаратах, таблицях, муляжах вивчити внутрішню будову нирок, сегменти.
3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
-з курсу біології: філогенез сечостатевої системи;
-з курсу анатомії: онтогенез сечостатевої системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
НИРКА(ren, nefros)
Внутрішня будова нирки. Нирка — орган паренхіматозний.
Розвиток. Нирка розвивається зі середньої частини (проміжної) мезодерми (з ніжок мезодерми) шляхом зміни трьох морфологічно самостійних органів:
1)переднирка (pronephrós) — головна нирка — розвивається з 10 головних нефротомів;
2)середня нирка (mesonephrós) — тулубна первинна нирка — розвивається з 20 тулубних нефротомів. Середня нирка перетворюється у мезонефричну протоку, в яку впадають мезонефричні канальці. З каудальної частини протоки утворюється метанефричний дивертикул, з якого формуються сечовід, ниркова миска, ниркові чашки;
З ) кінцева нирка (metanephrós) — тазова (постійна) — розвивається на 4—5 тижні внутрішньоутробного розвитку з тазових нефротомів. Метанефрогенна тканина формує канальцевий апарат нирки. Поступово нирка піднімається з порожнини таза в поперекову ділянку, в неї вростають судини, які утворюють в нирці судинні клубочки.
Рентгенанатомія. На рентгенограмі нирки чітко помітні малі та великі ниркові чашки, ниркова миска.
На фронтальному зрізі нирки розрізняють:
—ниркову пазуху (sinus renàlis), заповнену судинами, нервами, жировою клітковиною,
малими чашками (càlices renàles minóres), великими чашками (càlices renàles таjóres), нирковою мискою (pélvis renàlis, s. pyelós);
—мозок нирки (medulla rénis), який складається з 14—16 пірамід (pyramides renàles), розділених нирковими стовпами (columnae renàles);
—кору нирки (córtex rénis), яка поділяється на дві частини: згорнуту або клубочкову
(pars convoluta) i променисту (pars radiata).
Анатомічні одиниці нирки:
—сегмент (segméntum). це ділянка, відповідна сегментній артерії, вені. Відділений сполучною оболонкою від інших (не виражена). Сегментів у нирці є 5: верхній, нижній, передній верхній, передній нижній, задній. Лінія Зондека - місто оперативного доступу по латеральному краю між передньо-верхнім, передньо-нижнім і заднім сегментами.
—частка (lobus) — відповідає піраміді з прилеглою ділянкою кіркової речовини;
—кіркова часточка (lóbulus corticàlis) — ділянка згорнутої частини між двома променями променистої частини;
—нефрон (nephrón) — анатомо (структурно)-функціональна одиниця нирки, в якій виробляється сеча. Нефрон складається з капілярного клубочка (glomérulus) i ниркового (сечового) канальця (tubulus renàlis, s. urinifer). Нефрони залежно від локалізації й особливостей будови поділяються на кіркові та коломозкові (юкстамедулярні). В нефроні виділяють:
1.Ниркове тільце (в корковому)
-капсула Шумлянського-Боумена
-клубочок капілярів (Мальпігієв) 2. Звивисті канальці (в мозковому)
-проксимальні
-петля Генлє
-дистальні
3.Збірні трубочки (в пірамідах) Форнікальний апарат нирки:
- Малі чашки; - Сосочки пірамід;
- М'язи: сфінктери, леватори.
Діастола - сфінктер закритий, леватор розслаблений, сеча надходить в малу чашку. Систола - сфінктер відкритий, леватор скорочується, сеча надходить в велику чашку та
миску.
Судинна сітка нирки Ниркова артерія → сегментарні → міждолеві → дугові → міждолькові → приносячи
клубочкові артеріоли → капілярні клубочки → виносячи артеріоли (чудова сітка) → капілярна сітка навколо звивистих канальців → венозна сітка → (повторює хід артерії в протилежному порядку).
Стадії сечоутворення
1.Фільтрація. За добу до 200 л. первинної сечі, в ниркових тільцях
2.Реабсорбція. В звивистих канальцях, до 2 л. сечі.
Кровопостачання та і н н е р в а ц і я. Нирка кровопостачається нирковою артерією. Венозна кров відтікає по нирковій вені в нижню порожнисту вену.
"Чудесна сітка "нирки ("réte miràbile rénis"). У нирці існує 2 капілярні сітки. "Чудо" полягає в тому, що кров з артерії попадає в капіляри, а потім знову в артерію. Формула "чудесної сітки" нирки: А — К — А (- к).
Симпатична іннервація нирки здійснюється нирковим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються ниркові гілки блукаючого нерва. Чутливі волокна до нирки йдуть в складі парасимпатичних і симпатичних нервів.
Схема нефрона та шляхів виведення сечі:
1— капілярний клубочок (glomérulus);
2— капсула клубочка або капсула Шумлянського—Боумена (cаpsula gloméruli) —
містить первинну сечу;
3— проксимальна частина або покручений каналець 1-го порядку (pàrs proximàlis,);
4— петля нефрона або петля Генне
(ansa nephróni);
5— дистальна частина абo покручений каналець 2-го порядку (pàrs distàlis);
6— зв'язуюча частина (pars conjùgens)
— містить вторинну сечу.
7— збірний (прямий каналець) tùbulus colligens, s. réctus);
8— сосочкова протока (diictus
papillàris);
9 — нирковий сосочок (papilla renаlis)
↓
малі ниркові чашечки
↓
великі ниркові чашечки
↓
ниркова миска
↓
сечовід
↓
сечовий міхур
↓
сечівник 2—6 — частини ниркового канальця (продукція сечі). 1 + 2 = ниркове тільце
(corpùsculum rénis Malpighiì).
Схема судинної сітки нирки:
ниркова артерія (artèria renalis) — входить у ворота нирки
↓
полярні артерії (artériae polares) — до сегментів нирки
↓
міжчасткові артерії (artériae interlobàres) — між пірамідами
↓
дугові артерії (artériae arcuate) — по краях пірамід (на границі між мозком і корою нирки)
↓
міжчасточкові артерії (artériae interlobulàres) — між корковими часточками
↓
приносні клубочкові артеріоли (arteriólae glomerulàres afferéntes)
↓
капілярні клубочки (gloméruli) — продукція первинної сечі
↓
виносні клубочкові артеріоли (arteriólae giomerulares efferéntes)
↓
капілярні сітки навколо ниркових канальців, де відбувається реабсорбція і формування вторинної сечі, трофіка нирки
↓
зірчасті вени (venae stellatae)
↓
міжчасточкові вени (venae interlobulares)
↓
дугові вени (venae arcuatae)
↓
міжчасткові вени (venae interlobares)
↓
сегментарні вени (venae segmentales)
↓
ниркова вена (vena renalis) — виходить з воріт нирки.
У новонароджених число судинних клубочків змінюється мало, але їх розміри, об'єм, площа фільтраційної поверхні зростають у декілька разів. Відповідно цьому розвивається кіркова речовина нирки. Товщина її у новонародженого складає 2-4 мм і в перші роки життя збільшується у 2 рази. Співвідношення між кірковою і мозковою речовиною рівно у
новонароджених 1:4, у дорослих 1:2. Ниркова миска у новонароджених і дітей до 5 років частіше розташовується всередині нирки, а в наступні вікові періоди переважає позаниркове і змішане розташування мисок. В ембріональному періоді миски мають ампулярну форму, великі чашки відсутні. В кінці плідного періоду формуються великі чашки і миски стають дендритичними, а після народження, у віці 10-15 років, знову розширюються.
Аномалії розвитку:
—аномалія положення — тазова нирка (нирка не піднялася в процесі розвитку з тазу в поперекову ділянку, судини при цьому теж розміщені низько). Тазову нирку необхідно диференціювати з блукаючою ниркою (нирка піднялася в процесі розвитку, але опустилася внаслідок патології, судини при цьому розміщені в стандартному місці);
—аномалії кількості: подвійна нирка, додаткова (третя) нирка, підковоподібна нирка.
5. Рекомендована література.
1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с.153-173.
2.М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с.95-107.
3.М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 322-334.
4.Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека» , Т.2, -с. 1172-188.
6.Матеріали для самопідготовки. А. Питання для самоконтролю.
1.Розвиток сечової системи в онтогенезі?
2.Внутрішня будова нирок?
3.Які сегменти виділяють в нирках?
4.Що таке нефрон, як він побудований?
7.Будова сечового міхура, топографія?
8.Сечівник (чоловічий, жіночий). Особливості, функції?
Б. Ситуаційні задачі:
1.У дівчинки 5 років, яка лікувалась з приводу циститу, відзначається підвищення температури до 39°С. На основі клінічних і лабораторних даних у дитини діагностовано гостре
запалення мисок нирок (пієлонефрит). Які анатомічні особливості найімовірніше зумовили схильність дитини до пієлонефриту?
А. внутрішньониркове розташування миски; В. слабкий розвиток ниркових мисок; С. короткі сечоводи;
D. широкий діаметр сечоводів;
E. вузький діаметр сечоводів.
2. Під час оперативного втручання із ниркової миски видалено камінь розміром 3х4 см, який має з однієї сторони три вирости, які нагадують роги [коралоподібний камінь]. Яким анатомічним утворенням відповідають ці вирости?
A. * Великим нирковим чашкам B. Нефронам
С. Малим нирковим чашечкам D. Ниркова миска
E. Часточки нирки
3. У хворого при нефрографії були знайдені камінці в макроскопічних відділах сечовивідних шляхів нирки. Встановлено, що вони знаходяться в:
A *малих і великих ниркових чашках, нирковій мисці.
B. збірних трубочках, сосочкових протоках, малих ниркових чашках C. прямих трубочках, малих і великих ниркових чашечках.
D. сосочкових проточках, великих ниркових чашках, нирковій мисці. E. сосочкових проточках, малих ниркови чашках, прямих трубочках.
Тема 16. Сечоводи, сечовий міхур. Кількість годин – 2 1.Актуальність теми.
Знання цього розділу анатомії край важливе студентам для подальшого навчання.
2. Навчальні цілі.
Вивчити розвиток сечостатевої системи в онтогенезі. На препаратах, таблицях, муляжах вивчити будову сечоводів, сечового міхура.
3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
-з курсу біології: філогенез сечостатевої системи;
-з курсу анатомії: онтогенез сечостатевої системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
СЕЧОВІД (uréter).
Сечовід — парний орган, має форму трубки. Довжина сечоводу 30— 35 см., діаметр - 4-7 мм., розташований позаду очеревини (екстраперитонеально).
Топографія: сечовід знаходиться в черевній та тазовій порожнинах. Зовнішня будова. Розрізняють 3 частини сечоводу:
—черевну (pàrs abdominàlis);
—тазову (pàrs pelvina).
—внутрішньостінкову (pàrs intramuralis) Звуження сечоводу:
—місце переходу миски в сечовід;
—місце переходу черевної частини сечоводу в тазову (вся тазова частина вужча, ніж черевна);
—місце входу сечоводу в сечовий міхур.
Внутрішня будова. Сечовід — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки:
1) внутрішня оболонка — слизова — має наступні особливості:
— перехідний епітелій;
—поздовжні складки;
—виражена підслизова основа;
—залози виробляють слиз;
—лімфоїдна тканина утворює одинокі лімфатичні вузлики; 2) середня оболонка — м'язова — складається з 2 шарів:
—внутрішнього — поздовжнього;
—зовнішнього — циркулярного.
Але тазова частина сечоводу має 3 шари:
—поздовжній;
—циркулярний;
—поздовжній;
3) зовнішня оболонка — адвентиціальна.
Сечоводи новонароджених мають звивистий хід, легко зміщуються у зв'язку зі слабким розвитком жирової клітковини заочеревинного простору. Довжина їх - 4-7 см. Лівий сечовід довший за правий. Поле стикування з сечовим міхуром порівняно велике. Вигини більш виражені як на рівні нижнього полюса нирки, так і в області пересічення сечоводу з судинами. Стінка сечоводів тонка, м'язовий циркулярний шар розвинутий слабо, особливо при впадінні в сечовий міхур.
Рентгенанатомія: на рентгенограмі сечовід має вигляд довгої вузької тіні, що йде від нирки до сечового міхура. Сечовід утворює згини (викривлення) в двох площинах — сагітальній і фронтальній (в черевній частині — медіально, в тазовій — латерально).
Розвиток. Сечовід розвивається зі середньої (проміжної) частини мезодерми (з ніжок мезодерми). З каудальної частини мезонефричної протоки утворюється метанефричний дивертикул, з якого формується сечовід.
Функція: проведення сечі.
Кровопостачання та іннервація. Сечовід кровопостачається сечовідними гілками ниркової артерії, внутрішньої клубової артерії, нижньої міхурової артерії, яєчкової (яєчникової) артерії. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в поперекові та клубові лімфатичні вузли. Парасимпатична іннервація здійснюється аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва і тазові нутряні нерви. Симпатична іннервація відбувається нирковим, сечовідним, нижнім підчеревним сплетеннями, утвореними аксонами вісцеромотонейронів поперекових та крижових вузлів симпатичного стовбура. Чутливі волокна йдуть в складі симпатичних і парасимпатичних нервів.
СЕЧОВИЙ МІХУР (vésica urinàrìa, s.cystus (rp.).
Наповнений сечовий міхур має яйцеподібну форму, порожній — трикутну. Об'єм сечового міхура — 500 мл. Сечовий міхур — непарний орган.
Топографія:
—голотопія: наповнений сечовий міхур знаходиться у порожнині таза і в черевній порожнині; порожній — тільки в порожнині таза;
—скелетотопія: наповнений сечовий міхур виступає на 4—5 см над рівнем лобкового симфізу, порожній — не виступає;
—синтопія: у мужчин позаду сечового міхура розміщена пряма кишка, у жінок — матка. Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини сечового міхура:
—верхівка (àpex vésicae urìnàriae);
—тіло (corpus vésicae urinàriae);
—дно (fundus vésicae urinàriae);
—шийка (cérvix vésicae urinàriae).
Сечовий міхур має парний вхідний отвір — отвір сечоводу (óstium uretéris) i непарний вихідний отвір — внутрішній отвір сечівника (óstium uréthrae intémum).
Внутрішня будова. Сечовий міхур — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки: 1) внутрішня оболонка — слизова — має наступні особливості:
— перехідний епітелій;