Анатомія опорно-рухового апарата. 1,2,3 модуль мед
.pdf2.При обстежені хворого виявлено пухлину дистального відділу тонкої кишки. Визначте локалізацію пухлини.
А. іleum * В. jejunum С. Саеcum D.duodenum Е.соlоn sigmoideum
3.При фіброгастродуоденоскопії лікарю необхідно оглянути великий сосочок дванадцятипалої кишки. Який анатомічний утвір може слугувати орієнтиром для його виявлення? A. Дуоденальні залози.
B. Колові складки дванадцятипалої кишки. C. Цибулина дванадцятипалої кишки.
D. Поздовжня складка дванадцятипалої кишки.
E.Печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка.
4.Хворого, 50 років, госпіталізовано з підозрою на запалення жовчного міхура. Йому призначено фібро-гастроскопію травного каналу з обов'язковим оглядом великого сосочка дванадцятипалої кишки. У якій частині дванадцятипалої кишки лікар повинен шукати цей сосочок?
А. Висхідній. B. Низхідній.
C. Нижній (горизонтальній).
D.Верхній.
E. Ампулі.
5.У хворого при фіброгастродуоденоскопії виявлене запалення цибулини 12-палої кишки. У якому відділі кишки локалізується запалення?
A.* Pars superior B. Pars descendens C.Pars horizontalis D.Pars ascendens E. Pars inferior
6.Хворому призначена ендоскопія 12-палої кишки. В результаті виявлено запалення великого дуоденального сосочка і порушення виділення жовчі в просвіт кишки. У якому відділі кишки виявлені порушення?
A .*низхідна частина B . висхідна частина C.Цибулина
D.верхня горизонтальна частина
E.нижня горизонтальна частина
7.У дитини 6 років хірург встановив діагноз дивертикула Меккеля. В якому відділі шлун- ково-кишкового тракту необхідно розшукувати його під час оперативного втручання? A.*в ділянці клубової кишки
B. в ділянці порожньої кишки C.в ділянці ободової кишки
D.в ділянці дванадцятипалої кишки
E. в ділянці сигмоподібної ободової кишки
8.У хірургічне відділення потрапила пацієнтка зі симптоматикою гострого апендициту, але різкі болі при пальпації спостерігаються зліва, а не справа (встандартних больових точках Мак Буркел і Ланца ). На операції виявлено інтактний (здоровий) апендикс. Хірург зробив ревізію клубової кишки і діагноз став зрозумілий. Який діагноз у пацієнта?
A. *Запалення дивертикула Меккеля
B. Обернене положення нутрощів
C.Запалення яєчника
D. Кишкова непрохідність E. Апендицит
9. У потерпілого пораненя ножом в праву поперекову ділянку. Пошкоджена права нирка. Які органи пошкодженні в за очеревинному просторі?
A * 12-пала кишка
B. Поперечно-ободова кишка
C. Лівий згин поперечно-ободової кишки
D. Нисходящий отдел ободочной кишки E . Начальный отдел тощей кишки
10. Обстежуючи секційний матеріал, патанатом помітив на внутрішній поверхні одного з відрізків кишечника folliculi lymphatici aggregati (Пеєрові бляшки). Якій кишці належить цей відрізок?
A *Ileum
B.Jejunum
C.Duodenum
D.Colon ascendens
E.Colon descendens
11. У дитини 10-ти років хірург запідозрив запалення дивертикула Меккеля, що потребує оперативного втручання. Вкажіть, ревізія якої ділянки кишківника необхідна, щоб віднайти дивертикул?
A *1 м клубової кишки від місця впадіння її в товсту кишку B. 0,5 м порожньої кишки від зв‘язки Трейца
C . Низхідну ободову кишку
D . Висхідну ободову кишку
E . 20 см клубової кишки від клубово-сліпокишкового кута
12. В хірургічне відділення поступив хворий з підозрою на запалення дивертикула Меккеля. Обстеження якого відділу кишки необхідно провести для знаходження дивертикула під час оперативного втручання?
A*Ileum
BDuodenum
CJejunum
DCaecum
EColon ascendens
13. Хворий скаржиться на порушення евакуаторної функції шлунка (їжа довго затримується в шлунку). При обстеженні виявлено пухлину початкового відділу 12 –палої кишки. В якому відділі 12-палої кишки локалізується дана патологія?
A *Pars superior B. Pars inferior
C. Pars descendens D . Pars ascendens
E . Flexura duodeni inferior
Тема 7. Товста кишка: будова, топографія, функції. Аномалії розвитку. Кількість годин – 2 1.Актуальність теми.
Знання анатомії товстої кишки, топографії (скелетотопії, голотопії, синтопії) необхідні студентам для вивчення фізіології, внутрішніх хвороб, інфекційних хвороб, хірургії.
2. Навчальні цілі.
На препаратах, таблицях, муляжах вивчити будову, топографію товстої кишки. Визначити їх функціональне значення.
3.Базовий рівень знань та вмінь:
-з курсу біології: філогенез травної системи;
-з курсу анатомії: онтогенез травної системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
Товста кишка (intestinum crassum), поділяється на три основні частини: сліпу кишку, ободову кишку і пряму кишки. Сліпа кишка (саесum) розташована в правій клубовій ділянці. Ободова кишка має 4 частини: висхідна ободова кишка (соlоn аscendens), поперечна ободова кишка (соlоn transversum), низхідна ободова кишка (соlоn descendens), сигмоподібна ободова кишка (соlоn sigmoideum). Кінцевим відділом є пряма кишка (гесtum).
Товста кишка відрізняється від тонкої кишки за трьома зовнішніми головними ознаками. На зовнішній поверхні є 3 повздовжніх тяжи - стрічки ободової кишки (teniae соlоn). Кожна з стрічок завширшки близько 1 см, брижово-ободово-кишкова стрічка (tаеnіа mesocoliса), чепцева стрічка (tаеnіа оmentalis) і вільна стрічка (tаеnіа libera). Між стрічками товстої кишки є поперечні перетинки, внаслідок чого стінка кишки утворює мішкоподібні вигини ободової кишки (haustrae coli). На стінці товстої кишки під серозною оболонкою є скупчення жирової клітковини у вигляді чепцевих привісок (appendices omentales).
Сліпа кишка (саесum) - відрізок кишки 6-8 см і лежить нижче від місця переходу тонкої кишки в товсту. На задньоприсередній поверхні знизу сходяться в одній точці всі 3 стрічки ободової кишки. У цьому місці від сліпої кишки відходить червоподібний відросток (appendices vermiformes) - рудимент кишки від 2-20 см завдовжки. Запалення цього відростка - апендицит. Положення червоподібного відростка не постійне, що ускладнює діагностику апендициту.
Убільшості випадків розташування червоподібного відростка проектується на межі між бічною та середньою третинами лінії, що з'єднує праву і ліву верхні, передні клубові ості (точка Ланца). Крім того, місце відходження відростка визначається точкою МакБурнея, яка розміщується на середній лінії, проведеної між пупком та правою верхньою передньою клубовою остю.
У40-45% випадків червоподібний відросток виявляють у малому тазі, а у жінок він досягає правого яєчника та правої маткової труби (низхідне положення). Крім того, висхідне положення відростка у 13% випадків, а бічне положення у 17-20%. До рідкісних випадків слід віднести ретроцекальне положення - розташування червоподібного відростка позаду від сліпої кишки.
Товста кишка в плідному періоді росте повільніше тонкої кишки, у новонародженого її довжина складає 66 см; відношення між довжиною тонкої і товстої кишки дорівнює 4,5:1. До 3 років обидві кишки ростуть однаково інтенсивно, але в послідуючі періоди товсту кишку характеризує більш швидкий ріст, і у дорослих відношення між цими двома кишками складає 4,3:1.
Сліпа кишка у новонароджених конусоподібної чи лійкоподібної форми, рухома, іноді має брижу. Звичайно вона розташовується над клубовим гребенем і на протязі 1-го року опускається в праву клубову ямку. Варіабельний за положенням (Мал. 4) червоподібний відросток у новонароджених має довжину від 2 до 8 см. В залежності від положення сліпої кишки він може межувати з печінкою, правою ниркою, сечоводом. У дівчаток червоподібний відросток іноді опускається до правого яєчника. Ріст червоподібного відростка відбувається швидко на протязі 1-го року життя, а потім уповільнюється.
Ободова кишка у новонароджених і в грудному віці має звичайно підковоподібну форму, вигини її мало виражені. Висхідна ободова кишка коротша за низхідну. Поперечна ободова кишка має коротку брижу і малорухома. У перші 1-1,5 роки брижа поперечної ободової кишки подовжується у 3-4 рази. Вже у ранньому дитячому віці спостерігаються відмінності у довжині і положенні цього відділу товстої кишки: він може розташовуватися поперечно, іти у косому висхідному напрямку і провисати у вигляді букви и. Будова стінки ободової кишки у новонароджених характеризується слабким розвитком м'язів, випинів і сальникових
привісок. Сигмоподібна ободова кишка у новонароджених має довгу брижу; петлі її можутьрозта-
шовуватися в різних ділянках живота. В перші роки життя кишка розташовується високо. Після 5 років вона в значній своїй частині опускається у порожнину малого тазу. Довжина кишки складає у новонароджених 20 см, у 5-річних дітей 30 см, у 10-річних біля 40 см. Брижа сигмоподібної кишки в постнатальному періоді відносно скорочується, і кишка стає більш фіксованою. Особливості сигмоподібної кишки у дітей грають певну роль у патології, сприяючи запорам, перекручуванню кишки тощо.
Пряма кишка у новонароджених відносно довга; її вигини слабо виражені, стінки тонкі, кишка наповнена меконієм і займає майже всю порожнину малого тазу. На протязі першого року формується ампула прямої кишки, ступень розвитку якої індивідуальний. У ранньому дитячому віці пряма кишка слабо фіксована, що створює передумови до її випадін-
ня при підвищенні внутрішньочеревного тиску, сильній напрузі черевного пресу при кашлі, натузі тощо.
5. Рекомендована література.
1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с.48-67.
2. М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с.33-46.
3. М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 268-281. 4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека» , Т.2, -с. 64-81.
6. Матеріали для самопідготовки. А. Питання для самоконтролю.
1.Охарактеризуйте топографію сліпої та ободової кишки.
2.Покажіть на препараті зовнішні відмінності тонкої і товстої кишок.
3.Покажіть на препараті червоподібний відросток і назвіть варіанти його розташування.
4.Назвіть і покажіть особливості топографії сигмоподібної ободової кишки.
5.Назвіть шари стінки товстої кишки.
6.Яку топографію має пряма кишка?
7.Покажіть на рентгенограмі відділи товстої кишки.
8.Які утворення має слизова оболонка прямої кишки?
9.Аномалії розвитку товстої кишки?
В. Ситуаційні задачі:
1.. При обстежені хворого виявлено пухлину дистального відділу прямої кишки. Визначте локалізацію пухлини.
A.іleum
B.jejunum
C.саеcum
D.duodenum
E.соlоn sigmoideum
2.У хворого виявлено пухлину початкового відділу товстої кишки. Визначте локалізацію пухлини.
1.саеcum *
2.соlоn аsсеndens
3.соlоn sigmoideum
4.соlоn descendens
5.rесtum
3.Хворому діагностували пухлину відхідникового каналу прямої кишки. Як розміщується даний відділ прямої кишки відносно очеревини?
A.Екстраперітонеально *
B.Інтраперіетонеально
C. Мезаперіетонеально
D.Екстра- і частково мезаперітонеально
E.Інтра- і частково мезаперітонеально.
4.Хворий скаржиться на біль в правій клубовій ділянці. При пальпації визначається м‘яка, рухома і болюча кишка. Яку кишку пальпирує лікар ?
A. * Сліпу
B. Сигмоподібну С. Пряму
D. Висхідну ободову E . Порожнисту
5.У хворого гострий апендицит, який по своїй клінічній картині має сходження з печінковою колікою. При якому положенні червоподібного відростка це можливо?
A. * Висхідному B.Присередньому
C.Низхідному
D.Бічному
E.Рентроцекальному
6. У хворого з порушенням згорнення крові тромбоз нижньої брижової артерії. Який відділ кишківника вражений?
A. * Colon sigmoideum B.Ileum
C.Caecum
D.Colon transversum
E.Colon ascendens
7. У хворого 18 р. атинова клінічна картина гострого апендициту: гостра ниюча біль у правій поперековій ділянці. Який тип розміщення апендикса можна припустити:
A *Ретроцекальний ретроперітонеальний B.Нисхідний
C.Вихідний D.Медіальний
E Латеральний
8. Захворювання печінки і жовчного міхура може симулювати апендицит при наступному положенні червоподібного відростка:
A *Висхідне
B.Спадне
C.Медіальне
D.Латеральне
E.Ретроцекальное
9.Хворий скаржиться на болі в вержній частині пупкової ділянки. Пальпаторно визначається рухоме, болюче утворення. Яку кишку пальпірує лікар?
A * Поперечно-ободову B. Низхідну
C . Дванадцатипалу D. Клубову
E .Сигмоподібну
10.Постраждалий доставлений до хірургічного відділення із проникаючим пораненням у лівій бічній ділянці живота. Який відділ кишки, найімовірніше, ушкоджений?
A * Colon descendens B Colon ascendens
C Colon transverses D Cecum
E Rectum
Тема 8. Печінка, жовчний міхур: топографія, будова, функції. Підшлункова залоза: топографія, будова, функції, аномалії розвитку.
Кількість годин – 2 1.Актуальність теми.
Знання анатомії печінки і підшлункової залози, топографії цих органів (склетотопія, голотопія, синтопія) необхідні студентам для вивчення фізіології, гістології, топографічної анатомії, невідкладної хірургії, внутрішніх хвороб, ендокринологічних, хірургічних і інфекційних захворювань.
2. Навчальні цілі.
На препаратах, таблицях, муляжах вивчити будову, топографію, функції печінки і підшлункової залози. Вивчити формування жовчних протоків.
3.Базовий рівень знань та вмінь:
- з курсу біології: філогенез травної системи;
-з курсу анатомії: онтогенез травної системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
Печінка - залоза травної системи виконує екскреторну функцію - виробляє жовч. У жовчі нараховують 40 хімічних сполук, синтезованих у печінці або захоплених із крові: холестерин, жовчні кислоти, білірубін. Перетворюючи жири на емульсію, жовч сприяє подальшому розщепленню їх під дією ліпази підшлункової залози. Жовч посилює перистальтику кишок. У дорослої людини протягом доби печінка, виробляє 700-800 см3 жовчі. Печінці властива бар'єрна функція: токсичні продукти білкового обміну, які приносяться до печінки кров'ю, нейтралізуються в ній. Печінка бере участь в усіх видах обміну речовин: водному, білковому, жировому, вуглеводному, мінеральному, в ній депонується ряд вітамінів (А, В, К, С, РР), вона є депо заліза, міді, цинку. В ембріональний період печінці властива функція кровотворення.
Підшлункова залоза виділяє підшлунковий сік, який містить ферменти (трипсин, амілазу, ліпазу, мальтозу та ін.), що розщеплюють білки до амінокислот, жири - до жирних кислот та вуглеводи - до моносахаридів. В підшлунковій залозі є особливі скупчення залозистих клітин, підшлункові острівці (іnsulае pancreatiсае), вкраплені між ацинусами. Ці острівці становлять екзокринну частину підшлункової залози.
Печінка (hераr) - найбільша залоза тіла людини, її маса 1500 г. У новонароджених печінка займає більшу частину черевної порожнини і становить 1/20 від маси тіла.
Топографія печінки (голотопія). Вона розташована у верхній частині черевної порожнини і повністю виповнює праву підреброву ділянку. Сиптопія: верхня, діафрагмова, поверхня печінки випукла і прилягає до діафрагми. Нижня, нутрощева, поверхня дещо ввігнута і прилягає до правого згину ободової кишки, поперечної ободової кишки, жовчного міхура: позаду від них - права нирка з правою наднирковою залозою, ампула дванадцятипалої кишки, нижня порожниста вена; зліва - воротарна частина та тіло шлунка. Скелетопія: задня, частина печінки знаходиться на рівні IX і X хребців. Передній край печінки починається від X міжреберного проміжку справа, потім вліво, по реберній дузі до середини хрящової частини, VIII лівого ребра.
В печінці розрізняють дві поверхні: діафрагмову (fасіеs diafragmatica) і нутрощеву (fасіеs visceralis). На нутрощевій поверхні печінки є дві поздовжні та одна поперечна борозни. У місці з'єднання борозен розташовані ворота печінки (роrtа hepatis). Ці борозни поділяють нутрощеву поверхню печінки на чотири частки: праву (lobus hepatis dexter), лі-
ву (lobus hepatis sinister), квадратну (lobus quadratus) та хвостату (lobus caudatus).
Печінка майже повністю покрита очеревиною, тому слід вважати що печінка розташована відносно очеревини інтраперитонеально. До зв'язок печінки відносять вінцеву зв'язку
(lig. соronarium), праву та ліву трикутні зв'язки (lig. triangulare dextrum et sinistrum), серпо-
подібну зв'язку (lig. falciforme), круглу зв'язку (lig. teres hepatis) і печінково-ниркову зв'язку (lig. hepatorenale), та зв‘язки з шлунком і ДПК.
Печінка належить до складних паренхіматозних органів. Зовні паренхіму печінки покриває серозна оболонка, під якою розташована щільна волокниста оболонка (tunica fibrosa). У печінці виділяють дві частки, п'ять секторів та вісім сегментів. Такий поділ зумовлений розгалуженням судин печінки - ворітної печінкової вени та печінкової артерії.
Речовина печінки складається з часточок печінки (lobulus hepatis), форма яких нагадує шестигранну призму, з діаметром поперечника 1-2,5 мм. Це утворення називають струк- турно-функціональною одиницею печінки. Часточок нараховують близько 5000000. Усередині печінкової часточки розміщені артеріальні капіляри, які відходять від гілок власної печінкової артерії і впадають у синусоїдні капіляри печінки, віддаючи кисень і поживні речовини. Відтак кров стає венозною і вливається в центральну вену.
Клітини печінкової часточки виробляють жовч, що надходить у жовчні протоки (ductuli biliferi). На периферії часточки ці проточки впадають у жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductuli biliferi interlobulares), далі - в міжчасткові жовчні протоки, а потім - у праву та ліву пе-
чінкові протоки (ductus hepaticus dexter et sinister). Вийшовши з воріт печінки, права та ліва печінкові протоки зливаються і утворюють загальну печінкову протоку (ductus hepaticus communis).
Печінка у внутрішньоутробному періоді займає більше половини черевної порожнини. Відносна вага її у новонародженого складає 4,5-5% ваги тіла. В постнатальному періоді відносна вага печінки зменшується у два рази. Збільшення абсолютної ваги органу продовжується до 21-30 років. Верхня межа печінки у новонародженого знаходиться на рівні 5-го ребра, рідше вона відповідає 4-му чи 6-му ребрам. Завдяки сильному розвитку лівої частки печінка більш симетрична, ніж у дорослих, і на великому протязі межує з діафрагмою, відтискуючи від неї інші органи. Нижня межа печінки після народження виступає з під реберної дуги по правій сосковій лінії на 2-3 см. Край печінки може прощупуватися на рівні пупка чи клубового гребеня. У віці одного року печінка виступає з-під реберної дуги на 1 см, до 6-7 років нижній край печінки вже не виходить з підребер'я. Одночасно відбувається зменшення лівої частки, в результаті чого шлунок входить в проміжок, утворений печінкою і селезінкою, вступаючи в більший контакт з діафрагмою. В дитячому віці печінка рухома, так як її задня поверхня покрита очеревиною.
Жовчний міхур (vesisa felleae) (гр. cholecystis) запалення жовчного міхура - холецис-
тит) має дно (fundus vesicae felleae), тіло жовчного міхура (соrpus vesicae felleae), шийку жовчного міхура (соllum vesicae felleae). Шийка - вузька частина міхура, яка поступово переходить у міхурову протоку (ductus cysticus). Міхурова протока йде вниз між шарами очеревини, що утворюють печінково-дванадцятипало-кишкову зв'язку і злившись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку (ductus choledoctus), яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки.
Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок: серозна оболонка (tunica serosa),
м'язова оболонка (tunica muscularis), слизова оболонка (tunica mucosa).
Жовчний міхур у новонароджених має веретеноподібну чи циліндричну форму. Дно його не виступає з-під краю печінки, і сам міхур буває покритий тонким шаром печінкової тканини. На протязі 1-го року життя жовчний міхур стає грушоподібним, довжина і ширина його у ранньому дитячому віці збільшується наполовину, а в першому періоді дитинства подвоюється.
Підшлункова залоза (раncreas) - розміщена в надчерев'ї, заочеревинно і займає ліву підреброву ділянку і заходить у праву підреброву ділянку. Скелетотопія: залоза розміщена поперечно відносно хребтового стовпа: головка на рівні І, II поперекових хребців, тіло - на рівні І поперекового хребця, хвіст досягає воріт селезінки, що відповідає рівню XII грудного хребця. Синтопія: спереду від залози розташований шлунок, позаду від неї - тіла поперекових хребців, нижня порожниста вена, черевна частина аорти, ліва нирка та ліва надниркова залоза.
Підшлункова залоза має головку (сарut раncreatis), тіло (соrpus раncreatis) та хвіст (саuda раncreatis). Часточки залози розмежовані прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини. У цих міжчасточкових перегородках (septum іnterlobulare) розміщені судини, нерви та міжчасточкові вивідні протоки. Міжчасточкові вивідні протоки утворюються після злиття внутрішньочасточкових проток, кожна з яких починається від ацинуса (асіnus pancreaticus) - структурно-функціональної одиниці залози, де виробляються травні ферменти. У кінцевому відділі протока підшлункової залози має м'яз - замикач протоки підшлункової залози (m. sphincter ductus pancreatici). Іноді підшлункова залоза має додаткову підшлункову протоку (ductus pancreaticus accessorius), яка відкривається на малому сосочку дванадцятипалої кишки вище від великого сосочка дванадцятипалої кишки.
У новонародженого
хребців і має більшу рухомість, ніж у дорослого. Залоза має довжину 4,6 см і важить 2,8 г. В перші два місяці залоза росте повільно, потім ріст її прискорюється, і в 6 місяців вага залози подвоюється. У віці 1-2 років залоза важить 13,5 г, в 2-4 роки 19,4 г. Такий швидкий ріст обумовлений зміною харчового режиму дитини у цьому періоді.
5. Рекомендована література.
1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с 67-78.
2.М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с.46-53.
3.М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 282-288.
4.Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека» , Т.2, -с. 82-97.
6. Матеріали для самопідготовки. А. Питання для самоконтролю.
1. Як утворюються печінка та підшлункова залоза?
2.Охарактеризуйте топографію печінки.
3.Покажіть органи, з якими межує печінка.
4.Охарактеризуйте зовнішню будову печінки.
5.Розкажіть функції печінки.
6.Назвіть частини жовчного міхура.
7.Опишіть зовнішню будову підшлункової залози.
8.Розкажіть топографію підшлункової залози.
9.Охарактеризуйте функції підшлункової залози.
10.Покажіть на препараті органи, з якими межує печінка.
11.Назвіть і покажіть зв'язки печінки.
12.Покажіть на препараті ворота печінки. Які анатомічні утворення виходять із воріт печінки та входять у них?
13.Які важливі анатомічні структури розміщені в товщі печінково-дванадцятипало- кишкової зв'язки? Опишіть їх топографію.
14.Охарактеризуйте внутрішню будову печінки.
15.Що ви знаєте про сегментарну будову печінки?
16.Що таке часточка печінки?
17.Як розгалужуються внутрішньопечінкові судини і жовчні протоки?
18.Що таке печінкова тріада?
19.Розкажіть будову стінки жовчного міхура.
20.Назвіть і покажіть на препараті позапечінкові жовчні протоки, спільну жовчну протоку.
20.Розкажіть внутрішню будову підшлункової залози.
21.Назвіть зв'язки підшлункової залози.
22.Охарактеризуйте екскреторну функцію підшлункової залози.
В. Ситуаційні задачі:
1.У хворого з пухлиною підшлункової залози розвинулася механічна жовтуха, внаслідок здавлення жовчновивідної протоки. Яка протока здавлена?
А. ductus choledochus; * В. ductus cysticus;
С. ductus hepaticus communis;
D.ductus hepaticus dexter; E.ductus hepaticus sinister
2.У хворого з жовчнокам'яною хворобою розвилася механічна жовтуха. При обстеженні встановлено, що камінь знаходиться в загальній жовчній протоці. Які жовчовивідні протоки утворюють обтуровану протоку?
A. ductus hepaticus communis et ductus cysticus; * B.ductus hepaticus dexter et sinister;
C.ductus hepaticus dexter et ductus cysticus; D.ductus hepaticus sinister et ductus cysticus; E.ductus hepaticus communis et ductus choledochus.
3.Хвора К., 30 років, скаржиться на сильну спрагу, сухість у роті, які з‘явилися після сильного нервового потрясіння. При лабораторному обстеженні виявлено збільшення цукру в крові до 10 ммоль/л. Захворювання якої ендокринної залози у хворої?
A *Підшлункової B Щитоподібної C Статевих
D Наднирникових E Епіфіза
4.Під час операції, маніпулюючи в ділянці між шлунком та печінкою, хірург остерігався пошкодити печінково-дванадцятипалу зв‘язку, тому що там знаходиться:
A *Спільна жовчна протока, власна печінкова артерія, ворітна вена B.Спільна жовчна протока, спільна печінква артерія, ворітна вена печінки.
C.Власна печінкова артерія, шлунково-дванадцятипала артерія.
D .Ворітна вена печінки, печінкові вени
E.Нижня порожниста вена, міхурова протока.
5.При лабораторному дослідженні в крові хворого 56 р. відмічено підвищення рівня цукру. Яка з ендокринних залоз уражена?
A *Рancreas
B Glandula supratenalis C Glandula thyroidea
D Glandula parathyroidea E Glandula pineale
6.Лікар пальпує у хворого 43 р. нижній край печінки. На якому рівні у здорової людини розташована нижня межа печінки ?
A*По краю реберної дуги
BНа 2 см нижче краю реберної дуги
CНа 4 см ніжче краю реберної дуги
DНа 4 см вище краю реберної дуги
EНа 3 см нижче краю реберної дуги
7.Проводячи хірургічне втручання на жовчному міхурі лікарю необхідно визначити загальну міхурову протоку. В якому анатомічному утворенні очеревини вона знаходиться?
A *Lig. Hepatoduodenale. B Lig. Hepatorenale.
C Lig. Gastrocolicum. D Lig. Duodenorenale. E Lig. Hepatogastricum.
8.Хворому поставлено діагноз: панкреатит. В якій області передньої стінки живота можна про пальпувати запалений орган?
A *Надчеревній і лівому підребер'ї B . Надчеревній і правому підребер'ї C . Лівій бічній
D. Пупочній
E. Правій бічній
9.Визначення розмірів печінки дозволило встановити, що по правій середьоключичній лінії верхня її межа знаходиться на рівні IV міжреберного простору, нижній її край виступає з під реберної дуги на 4 см. Оцініть розміри печінки.
A *Печінка збільшена - нижня її межа зміщена донизу. B Печінка зменшена - нижня її межа зміщена донизу. C Печінка зменшена - нижня її межа зміщена догори. D Печінка збільшена - верхня її межа зміщена догори E Розміри печінки нормальні.
10.У хворого з жовчнокам‘яною хворобою розвилася механічна жовтяниця. При обстеженні виявлено, що камінь знаходиться в загальній жовчній протоці. Які жовчновивідні протоки утворюють цю протоку?
A *Ductus hepaticus communis et ductus cysticus B Ductus hepaticus dexter et sinister
C Ductus hepaticus dexter et ductus cysticus D Ductus hepaticus sinister et ductus cysticus
E Ductus hepaticus communis et ductus choledochus
Тема 9-10. Очеревина. Топографія органів черевної порожнини. Кількість годин – 4 1.Актуальність теми.
Знання цього розділу анатомії край важливе студентам для подальшого навчання.
2. Навчальні цілі.
На препаратах, таблицях, муляжах вивчити поверхи черевної порожнини, лінії на передній черевній стінці. Вивчити очеревину та її похідні: порожнину очеревини, сумки, зв‘язки, чепці, брижі, синуси, канали, закутки. Вивчити топографію верхнього поверху черевної порожнини.
3.Базовий рівень знань та вмінь:
-з курсу біології: філогенез травної системи;
-з курсу анатомії: онтогенез травної системи;
-для подальшого вивчення тем.
4.Зміст теми заняття.
Очеревина (реritoneum) – серозна оболонка, яка вистилає стінки черевної порожнини і покриває органи. Очеревина характеризується високою чутливістю, в ній зосереджені велика кількість нервових клітин, які утворюють поверхневе нервове сплетіння. Черевна порожнина (саvitas abdominales) обмежена зверху діафрагмою, спереду та з боків - м'язами живота, ззаду - поперековими хребцями, квадратними м'язами попереку і клубово-поперековими м'язами.
Виділяють два листки: парієтальний (реritoneum раrіеtale) і вісцеральний (реritoneum viscerale), між ними знаходиться щілиноподібний простір (порожнина очеревини). Порожнина очеревини (саvum реritonei) являє собою складну систему, щілиновидних просторів, заповнених незначною кількістю серозної рідини, яка зволожує поверхню серозної оболонки.
Порожнина очеревини у чоловіків цілком замкнута. У жінок є зв'язок з зовнішнім середовищем за допомогою отворів маткових труб, які відкриваються в очеревинну порожнину. Другим кінцем труби відкриваються в порожнину матки.
Відношення органів до очеревини:
-інтраперітонеально (шлунок, селезінка, тонка кишка, сліпа, поперечна, сигмоподібна, верхня третина прямої);
-мезоперітонеально (печінка, висхідна, низхідна ободові кишки, середня третина прямої кишки);
-екстраперітонеально (дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, нижня третина прямої кишки).
Зв’язки очеревини:
-серпоподібна, вінцева, права і ліва трикутні, кругла, венозна зв‘язки печінки;
-печінково-ниркова;
-печінково-дванадцятипала;
-печінково-шлункова;
-шлунково-діафрагмальна;
-шлунково-селезінкова;
-шлунково-ободова;
-підвішуюча дванадцятипалу кишку (зв‘язка Трейца).
Чепці:
-малий чепець: утворений печінково-дванадцятипалою і печінково-шлунковою зв‘язками
-великий чепець: шлунково-ободова зв‘язка: 2 листка йдуть вниз до входу в малий таз, потім підіймаються догори, приєднуються до брижи поперечної кишки і йдуть до задньої стінки черевної порожнини.
Брижі:
-брижа тонкої кишки (за винятком дванадцятипалої);
-брижа апендикса;
-брижа поперечної ободової кишки;
-брижа сигмоподібної кишки.
Утворення паріетальної очеревини:
- складки передньої стінки: серединна пупкова (облітерований урахус), присередня (вміщує пупкову артерію), бічна (вміщує нижні епігастральні артерії і вени);