Ждан Инфаркт миокарда

• Вкрай обережно треба трактувати зміни ЕКГ під час нападу стенокардії. Віднесення депресії інтервалу S-T за рахунок стенокардитичного нападу правомірно лише після повторного запису ЕКГ, коли напад стенокардії пройшов, а ЕКГ нормалізувалася чи цілком вернулася до попередньої.

Непрямими ЕКГ-ознаками коронарної патології, особливо в осіб, які перенесли інфаркт міокарда, є поява порушень провідності: повна блокада

ніжок пучка Гіса, геміблоки, будьякі нові зареєстровані аритмії й блокади серця.

Лабораторна діагностика.

-Помірний лейкоцитоз при інфаркті міокарда з'являється вже через 6-8 год від початку хвороби, зберігається протягом 2-5 днів у залежності від масивності некрозу й темпів його формування.

-Збільшення ШОЕ починається через 2-3 дня після появи перших симптомів інфаркту міокарда, досягає максимуму на 5-7-й день, потім цифри ШОЕ повільно знижуються до повного загоєння інфаркту міокарда.

Ензимодіагностика. Патогномонічним вважається первинний підйом активності креатинін-фосфокінази (КФК), ізоензиму MB КФК та тропонінів І та Т.

ЕКГ – критерії достовірного ІМ

1.Зубець Q у і відведенні (не менше 20% зубця R) при негативному в Т і подібних змінах AVL;

2.Зубець Q у ІІ, ІІІ, AVF відведеннях і негативний Т у цих відведеннях. Зубець Q не менше 25% висоти зубця R у ІІІ

відведенні й не менше 0,03 мв відведеннях;

3.Зубець Q у грудних відведеннях V1 – V3 з негативними чи двофазними зубцями Т

У V2 - V3. Комплекс QRS не більше 0,04 С;

4.Зубець Q у відведеннях V4 – V5 не менше 0,4 мв і у

V6 – 0,2 мв з негативним Т у цих відведеннях;

5.Зміщення сегменту R – ST вище ізолінії

знаступним зниженням його (утворення негативного Т).

При наявності типового чи атипового анамнезу в поєднанні із змінами кінцевої частини ЕКГ і (чи) гіперферментемією варто діагностувати «інфаркт міокарда можливий». У залежності від отриманої інформації загальпрактикуючий лікар і дільничний терапевт оперують поняттями «визначений» чи «можливий» інфаркт міокарда.

Вірогідні (можливі) ознаки інфаркту міокарда (критерії ВООЗ)

1.Минучий підйом чи зниження сегмента S-T у І відведенні й грудних відведеннях V1-V6

2.Понад 0,1 мв і (або) чимале поглиблення негативного зубця Т на фоні рубцевих змін.

3.Наявність зубця Q у ІІ, ІІІ

відведеннях, які за амплітудою становлять 25% висоти зубця R. У відведенні aVF фіксується зубець Q.

4.Наявність зубця Q або QS у відведеннях V2 і (або) V3.

5.Різке відхилення електричної осі праворуч за наявності даних, що свідчать про гіпертрофію лівого шлуночка – ознака інфаркту міокарда в

ділянці верхівки або бокової стінки.

6. Низький вольтаж у стандартних відведеннях (менше 1мв) і грудних відведеннях (менше 2 мв) за наявності вказівок на попередню гіпертрофію міокарда чи артеріальну гіпертонію. Одночасно повинні виявлятися й інші зміни – негативний Т у відповідних відведеннях.