V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

1917 pil( - pil( ревОЛ10цiй//uх 110mрясiнь i 60роmь6u a1bmepllamue

ся, а авторитет"iх лiдера - В. Ленiна - зростав. Його iдея пере­

творити «класову боротьбу пролетарiату проти буржуазi"i» на

«громадянську вiйну мiж ворожими класами» знаходила все бiльшу l1iдтримку серед членiв РСДРП(б).

Поступово бiльшовики починають розвивати iдею зброй­ них MeTO)~iB боротьби за владу. Ленiн наполяга€ на необхiднос­

I·j I~П'УВШ'ИСЯ дО бойових зiТКllень з буржуазi€ю, завойовувати lIa \.:нiЙ бiк солдатiв, озброюватися, навчати робiтникiв воло­ ,J1.iIIIIlO 'iбро€ю. Як заявив BiH на початку червня на засiданнi I ~K РlДРП(б), мирнi манiфестацiI - це справа минулога,

Ilереконаний у правильностi свога курсу на консолiдацiю суспiльетва, коалiцiйний уряд не перешкоджав дiяльностi лi­

ворадикальних сил. Слова Ленiна, що прозвучали на J Всеро­

сiйському з'Уздi Рад робiтничих i солдатських депутатiв (чер­ вень 1917 р.) про те, що бiльшовики у будь-яку мить fOTOBi

взяти владу, нiким не були сприйнятi серЙозно. У той час як переважна бiльшiсть делегатiв з'i'зду, яку складали меншовики й есери, ухвалила резолюцiю про довiру Тимчасовому уряду, бiльшовики призначили на 1О червня демонстрацiю солдатiв i

робiтникiв з вимогами переходу влади до Рад. З'"iзд заборонив

п проведення, призначивши нову демонс:rрацiю пiд гаслами

довiри Тимуасовому уряду. BTiM, пiвмiльЙонна демонстрацiя i мiтинг на Марсовому полi, якi вiдбу;iися 18червня, в осно­

вному пройшли пiд бiльшовицькими гаслами. Ilадiння авто­ ритету уряду засвiдчили i демонстрацi'i в iнших MicTax - Мо­ CKBi, Ки€вi, Ризi, Iваново-Вознесенську. Росiя стояла на порозi чергово. полiтичноi' кризи.

На деякий час сюуацiю вдалося розрядити першим пiсля

повалення царизмj' наступом на фронтi, який розпочався

18 червня 1917 р. Иого давно готував уряд, переслiдуючи не лише стратегiчну, а й полiтичну мету - змiцнення своУх пози­ цiЙ. Проте результат виявився прямо протилежним. Наступ,

який спочатку був успiшним, внаслiдок цiло"i низки причин не­

забаром захлинувся. Уже 6 липия HiMeЦbKi вiйська завдали МО­ ryтHЬOГO удару у вiдповiдь. здiйснивши Тарнопольський прорив.

Росiйськi вiйська змушенi були залишити на пiвднi Галичину, а на

21

РОЗlliл 1

пiвночi - Прибалтику. 1Iровал наС'IУПУ завдав вiдчутного )'д~py

патрiотичним почутгям роеiяи, пiдкреелив бездарнiеть уряду, показав безглуздя жертв. Це сприяло зроетанню лiворадикаль­

них настроIв, змiцненню еимпатiй мас до бiльшовикiв..

Вибух народного невдоволення 2 липня 1917 р. перетворив­

ея на чергову гостру урядову кризу. Вона мала двi складовi: могутнiй антиво€нний виступ у столицi i вiдставку MiHicTpiB-

кадетiв, не ЗГОДНИХ з намiрами мiнiстрiв-соцiалiстiв визнати

до Установчих зборiв автономiю Укра·iни. Народиi хвилю­

вання РОЗIJОЧалися стихiйно, однак бiльшовики використали свiй ВПJJИВ у вiйськах i на флотi, щоб об'еднати неза:Доволених урядовою полiтикою пiд своIми гаслами. Прибутгя 4 лиГ/ня

до Петрограда, з одного боку, вiрних уряду вiйськ з фронту, а

з iншого - озбро€них кронштадтських MaTpociB, викликаних бiльшовиками, загострили й без того складну й заплутану си­

туацiю в столицi. Росiйське суспiльство опинилося на межi громадянськоi" вiЙни. За свiдченням росiйського емiграl-lта Ф. Степуна, в липневi днi t 917 р. «в розлючене червоне море

з рiзних бокiв вливалися чорносотеннi CТPYMeHi... в стощщi

йшов вiдвертий грабiж». У результатi зiткнень проурядовt1Х

вiйсы< i демонстрантiв, яких налiчувалося понад 400 тисяч,

загинули десятки й були пораненi COTHi людей. Тимчасовий

уряд оголосив винуватцями кривавих подiй бiльшовикiв, яких

до ТОГО Ж звинуватили й у шпигунствi на користь Нiмеччини.

Багато полiтикiв уважали липневi подi"i спробою бiльшови­ KiB захопити владу. Як результат - РСДРll(6) опинилася поза законом: були закритi бiльшовицькi газети, багато iТ лiдерiв

опинилися у в'язницях, а деякi, в тому числi й Ленiн, пiшли

у пiдпiлля. Проте все це не призвело до покращення становища

Hi в столицi, Hi в Kpa"iHi.

Урядова криза тривала до 7 липня, коли У вiдставку пiшов

голова уряду г. Львов. Наступного дня його Micue зайняв

36-лiтнiй о. Керенський, за яким зберiгся портфель BO€HHOГO i морського MiHicTpa. До 24 липня було сформовано новий,

другий коалiцiйний уряд у складi 7 ecepiB i меншовиюв, 4 ка­

детiв, 2 членiв радикально-демократичноi" партi"i i 2 бсзпар-

22

1917 piK - piK революцiй//uх nоmрясillЬ i бороmь6u й'lьmерliаmuв

---

тiЙних. BiH одержав CTarjC «Уряду Порятунку Революцii"». ВЦВК Петроградськоi' Ради визнав за навим урядом «необ­

меженi IIQвноваження i необмежену владу», що, по CYTi, озна­

чало кiщ:ць двовладдя. Про це свiдчив i той факт, [до партi"i, якi I\ХОДИЛИ до Рад, взяли активну участь у формуваннi ново­

ю )'РII)I.OI1ОГО кабiнету.

()I~iIlKa суперечливих липневих 1l0дiй також була рiзною. VpHII,I)lIa "реса називала цi подi'j «бiльшовицькою спробою 111"'III\:lТИ внутрiшнiй фронт». О. Керенський уважав Ух «ле1111/l'I.IШМ повстанням», а сам В. Ленiн оцiнював Ух як «щось '1IIa'IHO бiльше, нiж демонстрацiя, i менше, нiж революцiя».

у будь-якому випадку липневi подiУ у Петроградi й iнших

великих MicTax PociY чiтко засвiдчили, що краУна знаходиться

"а порозi серйо;зних потрясiнь.

Кориinовщииа та заrостреИНR кризи в ира'iИi восеии 1917 р.

Липнева полiтична криза та звинувачення на адресу бiль­

шовикiв докорiнно змiнили ситуацiю в Kpa'iHi. Втрата урядом контролю над основними економiчними, еоцiальними i полi­ тичними процееами; етихiйний рух мае; рiзна спрямованiсть

дiй державних структур i численних громадеьких органiзацiй

змiцнювали у суспiльствi думку, що вiдновити порядок мир­

ним шляхом уже неможливо.

Одними з перших аналiз ново! полiтичноi' ситуацii' зробили бiльшовики, якi впродовж 26 липня - 3 еерпня 1917 р. напiвле­ галыю провели у Петроградi евiй УI партiйний з'·jзд. Незважа­

ЮЧИ на вiдеутнiсть лiдера партй, який переховувався Biд право­

су,IJДЯ, учасникиз'i'зду наголосили на тому, що мирний перiод революцii' закiнчивея, а тому гасло «Вся влада Радам!» необ­

хiдно зняти: Причому мова йшла не про Ради взагалi, а лише про Ti, якi лiдтримали Тимчасовий уряд. Головним завданням

РСДРП(б) з"iзд визнав «гювну лiквiдацiю контрреволюцiЙНО'i

диктатури i завоювання влади шляхом збройно'i боротьбю>.

«J1ипневий ШОЮ> серйозно вплинув i на правi та крайньо правi кола росiйського суепiльетва, якi, вiдчуваючи настроУ

23

Роздi!l 1

мас, мали надiю на появу в кpaIHi «сильноI РУКИ», щО зможе протистояти загальному хаосу. о. Керенський, на думку пра­ вих, не Mir претендувати на роль диктатора. Розумний полiтик i обдарований оратор, прем'ер, за словами ЙОГО противникiв, був людиною безвольною, «заручником демократii·», а вiд­

так не Mir, а головне - не xOTiB змiцнювати владу. У пошуках «сильно"i рукю> правi звернули уваry на особу л. Корнiло­ ва - популярного в армП, рiшучого генерала, який до того Ж походив iз простих козакiв. Розумiв необхiднiсть армiйськоI пiдтримки i Керенський, хоча вiдвертi противники революцiI

в оточеннi генерала прем'еру були не до душi.

Призначенням Корнiлова 19 липня на посаду Верховного головнокомандуючого Керенський розраховував вiдновити в apMi"i дисциплiну, а одночасно й змiцнити свою владу. Запро­ понована Корнiловим лрограма стабiлiзацii· становища в Ро­ ci"i шляхом мiлiтаризацiI краlНИ - створення «apMi"i в окопах»,

«apMi! в тилу», «apMi! залiзничникiв» - в цiлому була пiдтри­

мана Керенським. Як зазначаеться в OCTaHHix дослiДженнях

росiйських iсторикiв, Корнiлов i Керенеький «розходилися не етiльки у розумiннi необхiдностi «СИЛЬНОl влади» i навiть не

увизначеннi i"i eYTHoCTi, скiльки у ролi, яку вiдводили у нiй один

одному». Не випадково, що пiсля ДержавноI наради у MOCKBi,

екликано"i Тимчасовим урядом 12 серпня з метою «об'еднання

державноI влади з yciMa органiзованими силами краlНИ», ето­ сунки Керенськога i Корнiлова стають все бiльш прохолодними.

учаеникам наради значно симпатичнiши.i\1 полiтиком видавався

саме Корнiлов, який закликав у найближчий час вдатися до pi~

шучих дiй заради порятунку краlни. Його думки розвинули ге­

нерал о. Каледiн, п. Мiлюков, В. Шульгiн, якi вiдкрито заявили про необхiднiсть лiквiдацi! Рад та iнших громадських орraнiза­ цiй, особливо в apMiI; вiйнi до переможнога кiнця, встановленнi режиму твердоУ i послiдовно! державноI влади, надП на яку по­ к.падали i великi пiдприемцi, i вище офiцерство, об'еднане Все­

росiйським союзом офiцерiв apMi"i i флоту, i верхи козацтва.

Програму встановлення тако! влади л. Корнiлов i йога П}J.ч­

хильники розробили У Ставцi вiдразу пiсля повернення з Мо··

24

}~] 7piK - pi(( революцiЙIltLr. 110mрясi//ь i бороmьбu_ а_qьmер/-/аmuв

скви. Верховною владою в Kpa'jHi мала стати Рада народноУ оборони у складi: О. Керенського (голова) та членiв - гене­ рала М. Алексе€ва, адмiрала О. Колчака, Б. CaBiHKoBa та

М. фiлоненка. При нiй повинен був дiяти уряд, ДО якого BBi-

йшли б представники найрiзноманiтнiших полiтичних сил - Bi!l. колишнiх царських MiHiCTpiB до меншовиЮв. Розпочалися й Ta('Mlli псреговори вiйськових з Керенським, проте остаточно )I,ОМ()JIИТИСЯ не вдалося. Причини розриву CTOCYHKiB Керен­ <.:I,KOI'U i Корнiлова, на думку знаного дослiдника Ух полiтично'i

долi Г. Iоффе, полягали передусiм у тому, що вони уособлю­

вали два рiзних полiтичних явища: Керенський - буржуазну демократiю, засновану на коалiцi"i лiберальних i правосоцiа­ лiстичних партiй; Корнiлов - реакцiйнi, консервативнi сили,

опорою яких була монархiчно налаштована военщина.

3анаказом Л. Корнiлова 25 серпня на Петроград рушили вiйська, головною ударною силою яких був 3-й кiнний корпус

генерала О. Кримова. Корнiлов в ультимативнiй формi вимагав

вiд прем'ера передати йому «всю вiйськову i цивiльну владу», оголосити у столицi вiйськовий стан для придушення будь-яких

спроб революцiйних органiзацiй вчинити опiр вiйськовим. Не­

задоволенi нерiшучiстю Керенськоro, Корнiлова пiдтримали мiнiстри-кадети, якi 26 серпня подали у вiдставку, спровоку­ вавши нову урядову кризу. Дi'j Корнiлова Керенський квалiфi­

кував як заколот i на черговому засiданнi кабiнету поставив

вимогу щодо надання собi диктаторських повноважень. 3рештою, захопити Петроград вiйськовим не вдалося. COTHi

ariTaTopiB, якi були спрямованi назустрiч заколотникам со­

цiалiстичними партiями, передусiм бiльшовицькою, Радами i профспiлками, переконували солдатiв не виконувати гене­ ральських наказiв. Не дiставшись столицi, корнiловськi вiйська

виявилися небосздатними. 31 серпня, потрапивши у безвихiдь,

генерал Кримов застрелився, а наступного дНЯ Л. Корнiлов i його прибiчники були взятi пiд варту у м. Биховi. Без пере­ бiльшення можна стверджувати, ЩО виступ Л. Корнiлова

зайвий раз продемонстрував, яко'i глибини досягла у РосП загальнонацiональна криза.

25

Роздiл 1

Полiтичнi супротивники Корнiлова подiУ кiнця серпня на­

зивали «змовою», контрреволюцiйним «заколотом». IHwi ж його сучасники називали Ух не «змовою Корнiлова», а невда­ пим «Зговором Керенського i Корнiлова». 1 в..;е ж наслiдки цих подiй важко переоцiнити, оскiльки, .як наголошують профе­

сори О. Барсенков i О. Вдовiн, У ходi Ух, по-перше, були дис­

кредитованi правi сили, якi остаточно втратили довiру мае,

а пiдрив авторите'IУ офiцерства,· що пiдтримало Корнiлова, неминуче BiB до розвалу apMi"i; по-друге, полiтичних збиткiв було завдано меншовикам i ееерам, якi тривалий час пiдтри­

мували «правих»; по-трете, значно зрiс авторитет бiльшовикiв як партii", яка не «заплямува.;lа» себе коалiцiею з буржуазни­ ми колами. 3вичайно, ГlOразка «правих» не знiмала з порядку

денного питання про наведення ПОРЯДКУ в Kpai"Hi, але в нових

умовах це могли зробити лише «лiвi», серед· яких ГlOстiйно змiцнювалися позицii" бiлыllвикiв•. Вiдтак цiлком справедли­ вими були слова О. Керенського, який був певний того, що

без корнiловського заколоту не було б i Ленiна. У цьому ceHci

можна стверджувати, що поразка Корнiлова вiдкривала шлях до завоювання влади в Kpai"Hi бiльшовикам.

3агалы-юнацiональна криза восени 1917 р. виявила себе

у формi масового невдоволення лолiтикою Тимчасового уря­

ду всього населення кра"I"ни. 1 вересня уряд, намагаючись не

втратити OCTaHHix крихот популярностi, офiцiйно оголосив

Росiю республiкою, проте серед мае I,.J.Я подiя не Вl1кликала ве­

ликого ентузiазму.

Восени особливо широкого розмаху набув страйковий рух. Лише у BepeCHi страйки ОХОШiЛи i 1 rубернiЙ. У першi OCiHHi мiеяцi )' них взяло участь 2,4 млн чоловiк. Страйкували нафтовики Баку, гiрники Криворiжжя, залiзничники. Найма­

совiшим був страйк текстильникiв {ванова, де проти урядо­ во'" полiтики протеС1ували 300 тис. чоловiк. На селi значного rюшиоення набула боротьба селян проти помiщикiв, яу-н не­ рiдко набувала форми повстань. Лише у вереснi-жовтнi було зафiксовано понад 3,5 селянських вис"ryпи. ВОДlючас в Укра­ "iHi, у Прибалтицi, фiнляндi"l, 3акавказзi, TypKeCTaHi набирали

26

-1~! 7pi,,"-.- piK ревОЛlОцiu//uх i1ОтрясillЬ i бороmьбu Ш/ьmеРliаmuв

силу нацiональнi рухи. Фактично розпочався процес терито­

рiального розпаду формально €ДИНОI держави. На межi роз­

паду була й армiя: зросла кiлькiсть випадкiв братания з сол­ датами супротивника, l'viасовим стало дезертирство, ввiйш:-а в норму неПОI<ора офiцерам. Все це свiдчило про недiсщатнiсть

центраЛЫIOI влади, яка виявилася неспроможною встановити

контроль хоча б за якоюсь однi€ю сферою життя суспiльства. Протягом 1-24 вересня Росi€ю управляла так звана Директо­ рiя, або Рада п'яти, у складi о. Керенського, о. HiKiTiHa, М. Те­

рещенка, о. Верховенського, Д. Вердсревськоro. Однак не вона визначала, якою буде полiтична «погода» в KpalHi. Цю роль пе­

ребрали на себе Ради, авторитет яких зростав з кожним днем. 3 метою IIОШУКУ виходу з кризи за iнiцiативою есеро-мен­

шовицького Всеросiйського Центрального виконавчого KOMiTe-

ту (ВЦВК), обраноro на 1Всеросiйському з'"jздi Рад ще у червнi

1917 р., i ВИКОНКОМУ Рад селянських депутатiв була скликана

Всеросiйська демократична нарада, на якiй були представленi

органи MicbKOro i земс-ького самоврядування, Ради, профспiл­

ки, кооперативи та' полiтичнi партi"i. Обговоривши питания

про владу, йога учасники 20 вересня ухвалили резолюцiю IIрО

створення «однорiДНОI соцiалiстично"i владю>; На цьому ж зз­ ciдaHHi було вирiшено створити постiйний орган - Тимчасову раду Росiйсько! республiки (llередпарламент), який маи стати

дорадчим органом при урядi i Mir обroворювати лише Ti пи­ тания, стосовно яких уряд xOTiB би почути думку Рад. Однак сформований 25 вересня за участi KaAeTiB 3-й коалiцiйний уряд обмежив його права, внаслiдок чого бiльшовицька фракuiя Передпарламенту, шо налiчувала 58 чоловiк (усьоro до складу новоутвореного органу ввiйшло 555 чоловiк), бойкотувала йога роботу. Демократична иарада i Передпарламентбули структурами, за допомогою яких лiберальна i демократична громадськiсть намагалася змiцнити владу. Проте i"хиi зусилля

виявилися марними, уряд CTpiMKO втрачав свiй авторитет, у той

час як авторитет бiльшовикiв неухильно зростав.

Характерною РИСОЮ полiтичноro ЖИТIЯ Pocii" у вересиi 1917 р. стала масова бiльшовизацiя Рад. IЦе наприкiнцi серпня на по-

27

Роздiл 1

~------------------	~===
зицi"i РСДРП(б) у питаннi про BJlaдy перейшли	Московська

i Петроградська Ради. Зокрема, виконком остаННЬОl очолив член ЦК бiльшовицькоi" партiУ Л. ТроцькиЙ. До середини ве­

ресня вже 80 мiсцевих Рад великих MicT PociY пlдтримували бiльшовикiв. Склалася ситуацiя, коли найвпливовiшi мiсцевi

Ради стаRали в опозицiю не лише до Тимчасового уряду, а й до керiвництва вцвк. За таких умов полiтична стабiльнiсть ба­

гато в чому залежала вiд того, яку тактику вiзьме на озбро€ння бiльшовицьке керiвництво.

Незважаючи на те, що РСДРП(б) була партi€ю з високим piBHeM дисциплiни i найменш враженою внутрiшнiми iдеологiчними «хитаннямю>, серед i"i лiдеРIВ щодо питания про

шляхи приходу до влади не було одностаЙностi. 30крема,

Л. Каменев i Г. Зiнов'ев схилялися до компромiсу з iншими

силами «революцiйно"i демократiI», дуже обережно пiдходили

до можливостi збройно"i боротьби за владу. Л. Троцький розра­ ховував, що передачу влади бiльшовикам легiтимним шляхом

зробить II Всеросiйський з'Узд Рад, СЮIИкання якого планува­

лося наприкiнцi верееня. У той же час в. Ленiн у BepecHi i на початку жовтня доводив не лише можливiсть, але й необ­

хiднiсть гювстання для захоплення влади. На двох засiданнях ЦК (10 i 16 жовтня) BiH змiг переконати бiльшiсть соратникiв

усвоУй правотi, внаслiдок чого було прийнято резолюцiю про пiдготовку до зБРОЙНОIU поваления влади Тимчасового уряду.

Велике значения мало об'€днання у жовтнi 1917 р. зусиль без­

заперечвих лiдерiв 6iльшовизму Ленiна i Троцького, завдяки якому в 'ix полiтичних KOHкypeHTiB не залишилося шансiв на

YCl1ix, а пiдготовка до збройного повстання була переведена

упрактичну площину.

На вiдмiну BiII: лютого Bci полiтичнi сили знали про пiдго­ товку бiльшовиками збройного повстання. 18 жовтня у газетi

«Новая жизнь» Л. Каменев вiд СБОГО i Г Зiнов'€ва iMeHi ВIД­ крито виступив проти такого рiшення, але Ух демарш не змiг нiчого змiнити. Практична пiдготовка до повстання набирала o6epTiB. Пiд приводом захисту столицi вiд нiмсцьких вiйськ,

ЯК! проДовжували наступ в глиб Pocii", Ilетроградська Рада

28

KOHBO€M

_~1~917pil5.:::- рЁК ревОЛlОцiЙI1UХ nоmрясil1Ь i бороmьбu all..blnepHamUB

з подачi цк РСДРll(б) 12 жовтня створила Вiйеьково-рево­

люцiйний KOMiTeT (ВРК), який став легальним органом з пiд­

готовки збройного lIоветання. ВРК, на 40лi якого стояв лiвий есер п. Ла:зимiр, направив своУх KOMicapiB у вiйськовi части­ ни, на заводи, залiзницi, озбро"iв загони Червоно! гвардii", якi

розпочали планомiрно встановлювати свiй контроль над клю­

човими об'ектами Петрограда. У випадку успiху збройноro

повстання Ленiн розраховував, що II Всеросiйський з'i"зд Рад, вiдкритгя якоro було призначене на 25 жовтня, узаконить йоro

результати.

Уповiльнений характер реформ Тимчасового уряду сприяв

CTpiMKOMY зростанню стихii" народного протесту, активностi,

бажанню простими засобами вирiшити складнi соцiально­

економiчнi проблеми. Бiльшовики, вчасно вiдреагувавши на хвилю революцiйного нетерпiння, змогли озброi"ти маеи вiд­ повiдними полiтичними програмами, що не вдалося зробити антибiльшовицьким силам, якi не змогли подолати iдейного i органiзацiйного розбрату.

5iпьwовиии ПРИ впадi: станоuеИНR РаДIНСЬКО.держави

Тимчасовий уряд не змiг протидiяти наступу революцiйних сил. о. Керенський, реакцiя якого на дi"i Петроградського ВРК була явно неадекватною, 24 жовтня поставив перед членами Передпарламенту вимогу надати йому, як прем'ер-мiнiстру,

надзвичайних повноважень, але було вже пiзно. До ранку на­ ступного дня у руках червоногвардiйцiв i солдатiв були Голо­ вний телеграф, Головпоштамт, вокзали та мости Петрограда. О 10 годинi ВРК оприлюдниз звернення, в якому повiдомля­

лося про усунення вiд влади Тимчасового уряду та перехiд влади до рук врк. УпроДовж дня його прибiчники оволодiли

майже yciM MicTOM. У нiч з 25 на 26 жовтня було захоплено Зимовий палац, а мiнiстри, якi перебували в ньому, - взятi пiд варту i пiд вiдправленi до Петропавлiвсько"i форте­

цi. Керенеького серед них не було, оскiльки ще напередоднi BiH виi"хав на фронт, сподiваючись привести в столицю BipHi

29

Роздiл 1

уряду вiЙська. Генерали, за ВИНЯТКОМ п. Краснова, вислови­ ли недовiру прем'еру, а ВОВИЙ головнокомандуючий генерал М. Д,ухонiн заявив про евiй неЙтралiтет. Краснову вдалося зiбра­

тl' на пiдтримку Тимчасового уряду Близы<o тисячi козакiв, якi Нt:забаРОf\1 були розсiянi зш"'()нами ЧеРВОНОl гвардiУ.

Парадоксально, але факт - у жовтнi 19 J 7-го (на вiдмiну

нiд лютого) робiтничий клас Poci"l беЗlIосеРСJl.ньо"l участi у по­ sаленнi влади Тимчасового уряду не брав. Замiсть нього Цt~ вчинила бiльшовицька партiя, використавши солдатiз та чер­

воногвардiЙцiв. У жовтнi на вулицях стоющi не виявилось со­ тень тисяч страйкуючих, а тому Ti «десять днiв, якi потрясли

CBiT» фактично були справою окремо"l групи населення, пере­ воротом, нк до ссредини 1920-х pOKin називали Ух i caMi члени

правлячо"l партii·.

Пiзнього вечора 25 жовтня, коли фактично весь llетроград

був у руках бiлытювикiв, у примiщеннi Смольного iнс-титуту

вiдкрився 1] всеросiйсы<йй з'"iзд Рад робiтничиХ i солдатських

дспутатiв. 1з J429 Рад, якi у той час iснували в Poci"l, на 3 'У:щi були представники лише 402. 1з 518 делегатiв, якi зареестру­

вс·лися до 25 жовтня, бiльшовикiR було 250, ecepiB 159, мен­

шовикiв 60. Решта дслегатiв репрезентувала дрiбнiшi полiтич­ Hi партi·i та групи.

Першим документом, що його ухвалив з··iзд, було звернен­ ШI, автором якого був Ленiн, до «Робiтникiв, солдат i селян!». fIроголошуючи повалення Тимчасов}н·о уряду, звернення пiд­ креслювало, що "3 'i·зд, спираючись на волю перева)!шо"i бiль­ шостi робiтникiв, солдатiв i селян, на переМО)lше повстання в ГIетроградi, бере владу в CBo·i руки, а вся влада на мiсцях пе­ р{~ходить до Рад. Велике значення для завоювання трудящих на бiк Радянсько·i влади мали викладенi в документi OCHOBHi

напрями П полiтично"iта економiЧI-Iо"i програми - негайний де­

мократичний мир, безоплатна передача землi в розпоряджен­

ня селянських KOMiTeTiB. повна демократизацiя apMiY, встанов­ лення робiтничого контролю над виробництвом, забезпечення BciM нацiям Сllравжнього права на самовизначення, сво€часне скликання Установчих зборiв, турбота про забезпечення MiCT

30