Kurs_lekcii_z_Bdzhilnictva_A-4_format

181

Одночасно з осінньою ревізією на племенних пасіках проводять щороку бонітування бджолиних сімей і організацію племенного ядра, з метою подальшого поліпшення якості сімей та збільшення їх продуктивності.

Після проведення осінньої ревізії проводять підготовку бджолиних сімей до зимівлі. Основним завданням у цей період є нарощення сили сім’ї з достатньою кількістю бджіл та якісними кормами.

Підраховують кількість відбудованої вощини, отриманого воску від перетоплення вибракуваних стільників, збірного воску, на основі чого складають восковий баланс пасіки.

2. Нарощування бджолиних сімей до зимівлі

Нарощування бджолиних сімей узимку головним чином залежить від погодних умов, сили сім’ї, наявності підтримуючого взятку, віку матки.

Краще зимують сильні сім’ї (економно споживають корм, легше підтримують належну температуру в клубі гнізда). Роботами В. А. Нестерводського (1966)

підтверджено, що на одиницю маси бджіл сильні сім’ї порівняно зі слабкими витрачають менше корму, мають менше підмору, бджоли майже не хворіють на пронос.

Існує прямий зв’язок між силою сімей восени і кількістю вигодуваного розплоду навесні. Бджоли, які народжуються в липні, до зими не доживають. Найбільш довговічні ті, які виводяться з яєць, відкладених у серпні – першій половині вересня.

У цей період потрібно створювати сприятливі умови для відкладання яєць матками. Важливо стежити за тим, щоб бджолині сім’ї мали достатню кількість корму,

залежно від сили сім’ї. Весною матки інтенсивно відкладають яйця і за відносно невеликих запасів корму. Восени бджоли економно витрачають корми, тому вони припиняють вигодовувати розплід, якщо в гнізді менше 8 кг корму. Добре стимулює роботу маток невеликий осінній медозбір. Якщо в радіусі льоту бджіл немає медоносів,

пасіку перевозять на пожнивні ентомофільні культури або на різнотрав’я. Ці умови забезпечать нарощування повноцінних бджолиних сімей. У разі повної відсутності медоносів чи тривалої негоди, роботу маток активізують, розпечатуючи запасні маломедні рамки, які ставлять за діафрагму, або згодовуючи бджолам протягом двох– трьох тижнів по 5–6 кг цукру, у вигляді цукрового сиропу 50–процентної концентрації.

Якщо в другій половини серпня розплід займає 5–6 рамок, то це гарантує одержання 2

кг молодих бджіл, що забезпечить благополучну зимівлю сімей.

Молоді матки восени довше відкладають яйця, ніж старі. Сім’ї з однорічними матками восени мають розплоду в два рази більше, ніж з трирічними. Слабкі сім’ї

182

поповнюють печатним розплодом з інших сімей. За нестачі кормів мед дають з інших сильних сімей, які взмозі переробити цукровий сироп без ослаблювання сім’ї, (таблиця

17).

					Таблиця 17
		Результати зимівлі сімей різної сили
			Сила сімей, вулички
	Показники				дві сім’ї по 4-5
		8-9	6-7	4-5	вуличок в
					одному вулику
	Спожито корму
	протягом зими на	1,0	1,3	1,9	0,9
	вуличку бджіл, кг
	Кількість підмору
	на вуличку бджіл,	9,4	19,2	32,2	9,2
	г
	Кількість сімей з
	ознаками	-	1,8	18,5	-
	проносу, %

Як говорилося раніше, за інтенсивного збирання і переробки нектару бджоли швидко спрацьовуються і відмирають. Кількість розплоду, яка є в сім’ях на той час, не може поповнити посилений відхід бджіл. Розмір гнізда не відповідає силі сімей, яка з кожним днем зменшується. Тому зайві рамки, що не вкриті бджолами, видаляють,

залишаючи стільники з медом та розплодом. Якщо на поганих рамках є розплід, їх ставлять з краю гнізда, а після виходу бджіл з комірок – видаляють.

У середину гнізда ставлять світло–коричневі стільники з медом і пустими комірками для відкладання яєць маткою. Так здійснюється попереднє скорочення гнізд.

Остаточно його завершують приблизно в кінці вересня – початку жовтня після виходу всього розплоду.

Сім’ям з недостатньою кількістю корму підставляють медові рамки з інших вуликів або заготовлені раніше.

У вересні настають прохолодні ночі, тому гнізда бджіл утеплюють.

Під час ревізії часто виявляють сім’ї без маток і розплоду, їм обов’язково дають контрольну рамку з молодими личинками. Поява на ній свищових маточників свідчить про відсутність матки. Матку підсаджують із числа запасних.

183

В осінню пору, коли немає взятку, сім’ї бджіл слід оглядати вранці або увечері,

за відсутності льоту бджіл. Доцільно використовувати спеціальну палатку, якою накривають вулик, перешкоджаючи проникненню чужих бджіл.

3. Заміна, поповнення та оцінка кормових запасів у сім’ях на зиму

При нестачі корму взимку бджолині сім’ї підгодовують цукровим сиропом. За даними досліджень, на одну бджолину сім’ю на зимово–весняний період його треба залишати 20–25 кг, а нуклеусу – 8 кг меду. За визначення кількості корму на зиму враховують силу сім’ї та спосіб зимівлі. Прийнято, що на одну вуличку достатньо 2,0–

2,5 кг меду.

Найкращим кормом для бджіл є квітковий мед, зібраний весною або в першій половині літа. Іноді бджіл підгодовують, коли меду в гнізді мало або він не придатний для споживання взимку. Мед з ріпаку, гірчиці, свиріпи кристалізується в комірках ще до настання зими. Погано використовують бджоли мед із соняшнику і непридатний з вереску. Не пізніше 15 серпня перевіряють мед на наявність паді.

Згодовування восени бджолам цукрового сиропу негативно впливає на їх стан.

Якщо заміна корму неминуча, робити її слід якомога раніше, поки в сім’ях є бджоли старшого віку, які працювали під час медозбору. Пізня підгодівля сиропом, що затягується до середини вересня, стає основною причиною відмирання значної кількості бджіл узимку. Багато пасічників зміщують поповнення запасів зимового корму на більш ранні строки і закінчують цю роботу в третій декаді серпня.

За нестачі меду бджолам згодовують цукровий сироп з розрахунку 5–8 кг на сім’ю. Сироп доцільно давати великими порціями – по 3–4 кг, щоб матки не могли розвити інтенсивну яйцекладку. Досліди показують, що бджоли сильних сімей менше зношуються, ніж слабких, тому слабкі сім’ї краще забезпечувати готовим медом.

За відсутності в природі медоносів бджолам дають цукровий сироп невеликими порціями для стимулювання нарощування бджіл, але не пізніше 20–25 вересня. Занадто пізнє виведення бджіл небажане, вони не встигнуть облетітися і взимку дуже непокоять клуб, а частіше гинуть. Щоб припинити відкладання яєць у таких сім’ях, гнізда охолоджують, знявши утеплення.

За наявності на пасіці хвороби – нозематоз, в цукровий сироп додають фумагилін, нозематин. При гнильцових захворюваннях – антибіотики. За температури

6–10 ºС (коли бджоли щільно сидять на стільниках) бджіл обробляють біпіном проти вароатозу. Одну ампулу (1мл) концентрату біпіну розчиняють у 2 л води кімнатної

184

температури і вливають, у кожну вуличку, по 10 мл розчину. Розчин має білуватий

колір.

Убагатокорпусних вуликах запас корму створюють у стільниках другого ярусу,

авнизу відбувається нарощування бджіл. Гніздо бджіл, що готується до зими в будь–

якому вулику, має бути обладнане вентиляцією. Для зимівлі на дворі бджоли споживають меду на 20% більше, ніж у зимівнику.

Для зимівлі бджолиних сімей важливим фактором є якість корму. Якість меду остаточно перевіряють, використовуючи спеціальні методи. При цьому слід знати, що падевий мед може бути на різних стільниках у запечатаних і відкритих комірках.

Зразки для аналізу меду беруть з різних частин стільника чайною ложкою або шпателем. Зразки нумерують за номерами бджолиних сімей. Існує два основних способи перевірки меду на наявність паді – вапняна й спиртова реакції.

Вапняна реакція. Беруть одну частину меду, до неї додають стільки ж дистильованої води. Розчиняють до рівномірної консистенції. У пробірки наливають розчин і додають таку ж кількість вапняної води, добре перемішують скляною паличкою, підігрівають до кипіння. Під час закипання проби з падевим медом розчин мутніє, з’являються клапті бурого кольору, які з часом випадають в осад.

Розчин з квіткового меду під час кип’ятіння лишається прозорим і осаду не утворює.

Вапняну воду готують такимчином: свіже гашене вапно заливають водою в пропорції 1:1, добре збовтують. Після відстоювання переливають в інший посуд.

Спиртова реакція. Пробу меду розчиняють у такій же кількості дистильованої води. До розчину додають 10 частин етилового спирту (96%). Добре збовтують. За наявності паді розчин мутніє і з’являється осад. Розчин квіткового меду, крім гречаного, осаду не дає. Гречаний мед має багато мінеральних речовин, тому його розчин мутніє.

4. Способи комплектування гнізд до зимівлі

Період зимового спокою і результати зимівлі мають важливе значення в житті бджолиної сім’ї. Від того, як бджоли перенесли зимівлю значною мірою залежить характер розвитку бджолиних сімей і їх продуктивність у наступному сезоні. Пасічники говорять, що бджільницкий сезон починається з підготовки сімей до зимівлі.

Починають збирати гнізда сімей на зиму після припинення відкладання маткою яєць та виходу всього розплоду. До того часу падевий мед повинен бути замінений на доброякісний квітковий мед або цукровий сироп, зайві стільники з гнізда видалені. В

185

гніздах бджіл залишають стільки стільників, скільки обсиджують бджоли. Сильні сім’ї

в цю пору займають 9–10 стандартних гніздових стільників, або до 16–18 стільників у багатокорпусних вуликах. Не можна залишати в середині гнізда пусті або маломедні стільники. Стільники з розплодом, що розташовані в центрі, прибирають ближче до краю. Після виходу розплоду їх видаляють зі гнізда.

Правильно сформоване гніздо відповідає силі сім’ї, містить достатню кількість корму, доступного для бджіл у будь–який період зимівлі. Формування гнізд потребує багато часу, оскільки доводиться підбирати придатні для зимівлі стільники і поступово видаляти зайві. Гнізда бджіл формують за декілька етапів, у міру звільнення рамок від розплоду і відходу старих бджіл. Стежать, щоб у бджолиних гніздах не було світлих щойно відбудованих стільників, у яких ще не виводився розплід. Такі стільники називають холодними. Бджоли, групуючись у клуб, уникають їх. У центрі гнізда такий стільник може спричинити поділ клубу на дві частини та загибель бджіл. Не бажано залишати в гнізді на зиму дуже старі, темні стільники. В їх комірках є первинні кристали, що прискорюють кристалізацію меду, що ускладнює зимівлю. Старі стільники також можуть бути джерелом інфекційних захворювань бджіл. Не можна залишати в гнізді стільники, в яких менше 2–х кг меду. Для живлення взимку бджолам потрібна перга, яку влітку бджоли заготовляють і заливають медом. Взимку в гнізді залишають 2–3 таких стільники.

На практиці пасічники застосовують різні способи формування гнізд, найбільш поширені – двобічний (симетричний), кутом, і ―бородою‖.

1.Двобічний спосіб формування гнізд – це коли стільники з найбільшою кількістю меду ставлять по краях гнізда, а з меншими запасами – в центрі, біля льотка. Цей спосіб використовують для бджолиних сімей, силою не менше дев’яти вуличок. Основні кормові запаси розташовують з країв гнізда, далі ставлять стільники з пергою, у

середині – маломедні, але на рамці не повинно бути менше 2 кг запечатаного меду. З

країв кількість меду в стільниках має бути не меншою 3,5 кг, потім – 3,0 кг, 2,5 кг, у

центрі – 2,0 кг і більше. Загальна кількість меду в гнізді повинна бути 2,0–2,5 кг на вуличку бджіл.

2.Спосіб кутом застосовують для середніх сімей силою 7–8 вуличок. Основні кормові запаси розташовують з країв. З одного боку гнізда ставлять повномедні стільники вагою по 3,5–4 кг, далі – стільники з меншою кількістю меду, але на стільнику повинно бути не менше 2 кг запечатаного меду.

186 3. ―Бородою‖ – спосіб застосовують у слабких сім’ях і нуклеусах, що мають силу менше шести вуличок. Повномедні стільники розташовують у середині гнізда, тобто

―бородою‖, а по краях – маломедні, у яких міститься не менше 1,5 кг меду.

Жоден з названих способів складання гнізд не гарантує благополучної зимівлі,

якщо кількості меду недостатньо або він неякісний. Коли в кожному залишеному стільнику не менше 2,5 кг меду, то немає потреби дотримуватися певного порядку в їх розміщенні: меду бджолам вистачить у будь–якій вуличці. Зимуючи надворі, бджоли споживають корму на 17–20% більше, ніж у доброму зимівнику. В цьому разі, в

кожному стільнику треба залишати не менше 2,5 кг меду.

За утримання бджіл на ―теплий занос‖ (стільники ставлять паралельно льотку),

стільник, що знаходиться біля льотка, повинен мати меншу кількість меду, а далі -

запаси його поступово збільшуватимуться до задньої стінки. Так формують гнізда у вуликах–лежаках.

За утримання бджіл у багатокорпусних вуликах ця робота спрощується. Сильні і середньої сили сім’ї зимують у двох корпусах (навіть неповних). Верхній корпус займають повномедні стільники, а в нижньому достатньо мати не більше 1 кг меду на кожній рамці. При цьому слід враховувати, що два корпуси залишають в зиму, коли з осені бджоли займають повністю ці корпуси.

У лежаках часто зимують дві сім’ї. Добра зимівля буває тоді, коли клуб бджіл однієї і другої сімей сидять біля перегородки, таким чином формується одне гніздо,

тобто вони взаємно обігріваються. Цей спосіб використовують за утримання слабких сімей та запасних маток.

Складання гнізд доцільно завершити в теплу пору, щоб бджоли мали час упорядкувати гніздо. З початком сталого похолодання гнізда утеплюють. Ступень утеплення залежить від способу зимівлі та сили бджолиної сім’ї.

За зимівлі надворі утеплювати гнізда бджіл треба краще, але не можна забувати про вентиляцію. Чим більше бджоли з’їдають меду, тим більше в гнізді утворюється вологи. Слабкі сім’ї утеплюють з боків і зверху, сильні можна тільки зверху. Старанно утеплюючи гнізда, досягають збереження ними тепла і довговічності бджіл. В

південних регіонах України іноді бувають відлиги. Коли температура піднімається до

10–12 ºС, верхнє утеплення знімають.

Утеплювальний матеріал повинен бути легким, добре пропускати повітря і водяну пару. Добрим утеплювальним матеріалом є мох, гіршим – вата, та зовсім непридатні – синтетичні матеріали.

Після комплектування гнізд на пасіці проводять профілактичні заходи.

187

Вулики з бджолиними сім’ями ставлять узимку в захищеному від вітру місці або закривають від вітру з усіх боків толю.

Проти мишей на льотки ставлять загороджувачі.

Восени проводять профілактичні заходи проти захворювань. Останню обробку бджолиних сімей проводятьу в жовтні за температури повітря 8–10 ºС, застосовуючи біпін.

Стару траву, сміття на пасіці збирають та спалюють.

Зайві вулики, що залишилися після зсаджування сімей, а також вулики, які потребують ремонту, відносять до складського приміщення для ремонту і дезінфекції.

Темні та погано відбудовані стільники вибраковують і відкладають для перетоплення на віск, світлі – переносять у сховище стільників для використання в наступному році.

Інвентар та обладнання, що є на пасіці, прибирають у сховище.

5. Способи зимівлі бджолиних сімей та характеристика зимівників

Властивість бджолиних сімей робити великі запаси корму, свідчить про їхню природну здатність успішно переносити зимовий холод. Бджоли можуть пристосовуватися до різних умов, залежно від кліматичної зони. Добре підготовлені бджолині сім’ї восени, легко переносять тривалу зимівлю північних регіонів і сильні морози. Чим холодніша зима, тим більше бджоли з’їдають меду в зиму, від чого кишечник переповнюється і вони погано зимують.

Відомо два основні способи зимівлі: у зимівниках і надворі. Наукою і практикою доведено, що в одних умовах кращі результати дає зимівля в зимівниках, в інших навпакі – надворі, залежно від кліматичних умов, в яких знаходяться бджолині сім’ї.

Кожний з цих способів має свої переваги і недоліки. Безумовно, найбільш сприятливі умови для зимівлі бджіл можна створити лише в закритих, спеціально обладнаних приміщеннях – зимівниках.

Вибір способу зимівлі залежить від кліматичної зони, породи бджіл, сили бджолиних сімей, технології утримання. В регіонах, де традиційно проводять зимівлю в приміщеннях, користуються спеціально побудованими зимівниками. Існує три типи зимівників: підземні, напівпідземні та наземні.

Найкращими визнано зимівники підземного типу. Щоб у приміщення не надходила волога з ґрунту, його глибина повинна бути не менше 5–6 м. Підземний зимівник добре захищає від коливання температур. Норма температури в середині зимівника повинна бути +3–5 ºС, відносна вологість – 76–85%. Об’єм зимівника

188

залежить від кількості бджолиних сімей. На одну бджолину сім’ю, за утримання їх у вертикальних вуликах, потрібно 0,5–0,6 м³, у вуликах–лежаках – 0,7–0,9 м³ об’єму приміщення.

Оптимальний температурний режим і глибокий зимовий спокій для бджіл у таких зимівниках забезпечує благополучну зимівлю. Наприкінці зимівлі в спорудах не буває жарко. У сім’ях спостерігаються мінімальні витрати корму, незначна кількість підмору і опроношеності гнізда.

Висота зимівників повинна бути 2,5–3,0 м, щоб можна було поставити вулики на стелажах у три яруси. Вулики розміщують рядами. Ширина між рядами – 20 см, а між стелажами – 90–100 см, відстань від стіни до вулика – 10 см.

Вентиляційна система повинна мати витяжні та продувні труби, що забезпечують обмін повітря на добу. Підлога утрамбована, присипана шаром піску товщиною 10 см, який є ізолятором коливань від ходіння та засобом проти гризунів.

Зимівник на 150 бджолиних сімей має внутрішній розмір 12х6х2,5 м, розміщення вуликів – чотирирядне. Між рядами вуликів є два проходи завширшки по 0,9 м. Такі зимівники, як правило, будують у присадибному бджільництві, але частіше наземного типу, щоб можна було використовувати для інших господарських потреб.

Для великих пасік будують зимівники на 250, 500, 600 і 800 сімей.

Земляні зимівники економічно вигідні, тому що на їх будівництво витрачається мало матеріалів, у них стабільно підтримується оптимальна температура +3–4 ºС.

Вимоги до зимівників визначаються особливостями біології бджіл і господарсько– економічними умовами. Добрий зимівник повинен відповідати таким вимогам:

1.Захищати бджіл від холоду та різких коливань температури.

2.За допомогою вентиляційної системи створювати мікроклімат у приміщенні від 0 до

4 ºС і вологість повітря 75–85%.

3. Створювати для бджіл глибокий зимовий спокій, щоб їх не турбували шуми, світло,

шкідники.

4.Застосовувати механізми з завантаження і розвантаження вуликів у зимівник.

5.Забезпечувати тривале і надійне його використання.

Зимівник розміщують на території пасіки так, щоб зручно було ставити і виставляти з нього вулики. Під час спорудження напівпідземних зимівників для утеплення на заглиблену частину стіни насипають землю. Надземні зимівники будують двостінними. До зимівниака добудовують тамбур, який розташовують з південної сторони.

189

Зимують бджолині сім’ї в приміщеннях значно краще, але занесення бджіл у зимівник і винесення з нього досить трудомісткі процеси. Будівництво зимівника коштує господарству дорого, тому значна частина бджолиних сімей зимує надворі.

У південній частині України бджолині сім’ї можуть зимувати надворі, але вони повинні бути відповідно підготовленими до цього. Зимівля бджіл надворі має свої переваги: сім’ї мають можливість раннього очисного обльоту, раніше починають вирощувати розплід. За спостереженнями багатьох пасічників, саме бджолам, які зимують надворі, властива висока життєздатність та продуктивність, але такий спосіб зимівлі вимагає більш старанної підготовки бджолиних сімей, вуликів. За зимівлі надворі бджоли більше витрачають корму, ніж в зимівниках. Під дією атмосферних опадів, сонця, вітру, морозу, частих змін температури вулики швидше руйнуються.

Взимку надворі менше можливостей допомогти бджолам, якщо вони шумлять,

вилітають з вулика.

Зимують бджоли в районах зі сталим сніговим покривом, або там, де взимку немає дуже різких коливань температури, та де пасіки мають надійний природний захист від пануючих вітрів. У північно–західних і деяких інших районах України, в

яких поширена зимівля надворі, бджіл утримують у двостінних вуликах.

До зимівлі надворі бджіл готують. Існує кілька способів зимівлі на волі: на півдні вулики залишають на місцях, лише утеплюють гнізда з боків і зверху. В регіонах з глибоким сніжним покривом бджоли успішно зимують під снігом. На присадибних ділянках бджоли зимують у кожухах або в легких наземних приміщеннях.

Сім’ї, що зимують надворі, сильно охолоджують вітри. Дбаючи про збереження тепла, пасічники звужують льотки у вуликах. Погано, що при цьому в гнізді з’являється надмірна волога, яка часто буває причиною поганої зимівлі бджіл. Тому, чим холодніша зима, тим сильнішою повинна бути вентиляція, яку забезпечують регулюванням верхнього і нижнього льотків.

Зимівля надворі буде кращою, якщо вулики захистити з трьох боків матеріалом,

що не пропускає повітря. Вулик ставлять передньою стінкою на південь, її залишають відкритою, для регулювання вентиляції і прослухування сімей. Щоб бджоли не вилітали на волю в сонячні дні, льотки притінюють дощечками або спеціальними

―шторами‖. Заносять бджіл у зимівник при настанні постійних холодів, у кінці листопада – на початку грудня, за температури повітря – 3–7 ºС. Верхні стелажі найтепліші, на них ставлять вулики зі слабкими сім’ями. З осені часто бувають відлиги,

коли бджоли можуть провести очисний обліт. У зимівниках з постійною температурою

190

утеплення з дахів вуликів знімають, верхні й нижні льотки повністю відкривають. У

разі підвищення вологості в зимівнику більше норми, відкривають двері тамбура.

Температуру в зимівнику підтримують у межах від 0 до +4ºС. Для вимірювання температури і вологості повітря у зимівнику застосовують термометр і гігрометр.

За даними В. А Нестерводського, тривалість зимівлі без вильотів бджіл може становити від 120 до 160 днів, в умовах півдня – 90 днів. За температури 8–10 ºС

бджоли з гнізда вже не вилітають, у сім’ї настає період зимового спокою.

У зимовий період послабляються життєві функції організму, бджоли мало споживають корму, змінюється мікроклімат гнізда (кількість кисню зменшується до

12%, а вуглекислого газу збільшується до 20%), уповільнюється обмін речовин. Взимку бджоли знаходяться в гіпобіозі, вони малорухливі, основна маса створює середовище,

так званий бджолиний клуб, його контури нагадують еліпс. В клубі бджоли тісно розміщені між вуличками і в комірках стільників. Всередині клубу бджоли більш рухливі, біля матки вони створюють тепло (температура всередині клубу 14–27 ºС). Із зовнішнього боку клубу бджоли утворюють щільну ―кірку‖, притискуючись щільно одна до одної. Клуб постійно рухається вдовж вуличок і впоперек стільників по запасах корму. Однак бджоли не можуть перейти через порожній стільник до меду і, якщо так трапляється в гнізді, гинуть від голоду. Тому на зиму у вуликах залишають не менше 2

кг меду на один стільник.

Бджоли північної зони України найкраще пристосовані до зимівлі, вони утворюють щільний клуб, споживають менше корму на одиницю маси бджіл, мають більшу активність каталази, яка консервує калові маси. Чим глибший спокій, тим менше зношується організм і тим довше життя бджоли навесні.

Нормально перезимовують лише сім’ї з матками. За відсутності в гнізді матки бджоли гинуть.

Великої шкоди під час зимівлі завдають миші, які потрапляють у вулик крізь льоток або щілини. Вони знищують бджіл, корм, від чого часто гинуть сім’ї. Для боротьби з гризунами в приміщенні зимівника розставляють мишоловки або розкладають отруєне зерно.

6.Догляд за бджолиними сім’ями в зимовий період

Упершу половину зими бджоли не мають розплоду, маса калу у кишечнику незначна, і вони, як правило спокійні. Зимівник у цей час достатньо перевіряти один–

два рази на місяць, основне завдання при цьому – відрегулювати вентиляцію в приміщенні і у вуликах. Щоб бджоли не вилітали з льотків, у зимівнику повинно бути