Kurs_lekcii_z_Bdzhilnictva_A-4_format

21

Друга група факторів середовища виникає у гнізді внаслідок життєдіяльності бджолиної сім’ї як окремої одиниці. Це якість стільників, зібрані та законсервовані кормові запаси, температура гнізда, що регулюється бджолами сім’ї, волога та газовий режим гнізда, корисні та шкідливі живі організми, які живуть у сім’ї. Данні фактори мають важливе значення для продуктивності бджолиної сім’ї, вони можуть змінюватися людиною і значною мірою залежать від генотипу.

Управління факторами другої групи для збільшення продуктивності сім’ї

можливе за допомогою багатого білкового і вуглеводного живлення бджіл та створення великих запасів відбудованих стільників, регулювання об’єму гнізда і температурного режиму бджолиної сім’ї (утеплення гнізд у холодну погоду, захист вуликів від сонця влітку, своєчасне розширення гнізда, використання вуликів великого об’єму).

Усі ці заходи мають важливе значення для підвищення продуктивності пасік і зменшення загибелі бджіл.

З групи внутрішніх факторів бджолиної сім’ї, для медозбору і виживання,

важливе значення має її численність – сила сім’ї. Силу сім’ї визначають у вуличках та кілограмах. Вуличка – це міжрамковий простір, зайнятий бджолами. Маса однієї вулички бджіл становить 350–400 грамів.

Чим більше бджіл у сім’ї, тим більший медозбір, і тим менші витрати кормів на одиницю живої маси. Коефіцієнт кореляції між численністю і продуктивністю бджолиної сім’ї – 0,7–0,8 од., сила бджолиної сім’ї має суттєву значимість для запилення сільськогосподарських рослин і для успішної зимівлі бджіл. Молоді бджоли,

вирощені в сильних сім’ях, мають добре розвинені органи для збору і обробки нектару і квиткового пилку, а у молодих трутнів і маток – більш розвинені органи розмноження.

Крім кількості бджіл, істотне значення має сукупність їх індивідуальних ознак.

До них належать: екстер’єрні та інтер’єрні ознаки бджіл (довжина хоботка, об’єм медового зобика і заднього відділу кишечника, розвиток залоз, активність ферментів),

поведінку бджіл та інші. Важливий вплив на характер розвитку, продуктивність і виживання сім’ї має віковий склад бджіл, починаючи з яєць, личинки і лялечки та закінчуючи дорослими бджолами. Пасічник повинен, залежно від бджоловивідного сезону, регулювати віковий склад сім’ї таким чином, щоб у весняний період здійснювалось інтенсивне нарощування бджіл–годувальниць, а до головного взятку накопичилося багато льотних бджіл, які не зайняті вихованням розплоду, а до зимівлі мати у гнізді достатню кількість фізіологічно молодих бджіл.

Важливе значення для життєдіяльності і продуктивності бджолиної сім’ї мають інстинкти і рефлекси, що визначають поведінку окремих особин і сім’ї в цілому.

22

Достатньо сказати, що загасити ройовий стан бджолиної сім’ї перед головним медозбором – один з важливих умов збільшення продуктивності пасіки і збільшення ефективності праці пасічників, а дресирування бджіл здебільшого підвищує запилення культур.

Із внутрішніх факторів головна роль належить бджолиній матці, її фенотипу і генотипу. Чим більша матка, тим краще розвинені яєчники, в них більше яйцевих трубочок, тим вища її плодючість, а сім’ї – продуктивність. Установлено пряму позитивну кореляцію між живою масою матки і кількістю яйцевих трубочок в яєчниках та кількістю розплоду, а також медовою продуктивністю бджолиної сім’ї (r =0,7–0,8).

Крім того матка передає нащадкам спадкову інформацію, що діє на зовнішні умови,

характер розвитку, біологічні та господарсько–корисні особливості бджіл і сім’ї.

Кожен із внутрішніх факторів впливає на інші фактори. Сила сім’ї впливає на якість бджіл, їх склад, рефлекси і якість маток, а кількість бджіл залежить від якості матки, вікового складу сім’ї та якості бджіл. На всі названі фактори впливають внутрішні та зовнішні умови.

Життєдіяльність, продуктивність і життєздатність бджолиної сім’ї залежать від складного комплексу взаємопов’язаних зовнішніх та внутрішніх факторів. Велике значення на фактори щодо збільшення продуктивності і життєздатності бджолиних сімей мають сучасні методи утримання і розведення бджіл.

Вся діяльність робочих бджіл поділяється на два періоди: у вулику та поза вуликом. Бджоли після народження мляві і деякий час не виконують жодної роботи, а

приймають корм від бджіл–годувальниць. Коли ж зміцніють, починають виконувати всі внутрішні роботи у вулику, залежно від потреби. У віці три–чотири доби починають чистити комірки, в міру розвитку верхніх щелепних залоз – годувати личинок. А з початку функціонування воскових залоз (від п’ятої доби життя) і особливо, коли вони діють на повну силу (в 12 – денному віці), будують стільники.

На збір меду бджоли переходять звичайно у віці 18–20 діб, у період медозбору раніше. Перед цим вони зайняті охороною гнізда. В останні дні життя (старі бджоли)

носять воду і далеко від своєї оселі не відлітають.

Цікаво, що у бджіл за виконання робіт спостерігається своєрідна спеціалізація:

наймолодші з них годують личинок тільки старшого віку, а бджоли, залози яких виділяють маточне молочко на повну силу, навпаки – молодих. Бджоли, які збирають нектар, відвідують квітки не всіх рослин, що трапляються їм на шляху, а переважно одного виду, на який у них виробився умовний рефлекс. Якщо бджола збирає нектар з гречки, то інші медоноси вона минає. У більшості випадків бджоли працюють на

23

одному виді медоносів, але можуть працювати одночасно і на декількох видах медоносів, коли місцевість наповнена бджолами або бідна на нектарну продуктивність.

Відвідування бджолами одночасно певних медоносів називається флороспеціалізацією.

У ході еволюції у бджіл виробилася ще одна цінна властивість – незалежно від віку швидко перемикатися з одних робіт на інші, більш необхідні для сім’ї, за раптових змін зовнішнього середовища.

Під час великого взятку, коли сім’я намагається запасти найбільше корму,

бджоли–годувальниці переключаються на прийом нектару і його переробку, а їхні функції починають виконувати молодші бджоли. За невеликих резервів льотних бджіл у медозбір можуть включатися ті, що лише недавно зорієнтувалися на місцевості і ще не брали участі у побудові стільників. Незважаючи на добре виражену біологічну особливість бджіл виконувати роботи, притаманні їхньому віку, сім’я в цілому має велику мобільність, тобто здатність знаходити резерви і переключати їх на ті роботи,

які в даній ситуації стають першочерговими. Якщо взяток багатий, а сім’я сильна, то льотними роботами займається 50–60% бджіл і при цьому вони здійснюють за день по

10–12 і більше вильотів у зони радіусом до трьох кілометрів. Не всі льотні бджоли розшукують джерела взятку. Ці обов’язки виконують бджоли–розвідниці, які щоденно першими вилітають на пошуки пожитку, а коли його знаходять, то сигналізують усім льотним бджолам сім’ї. Поведінка бджіл, що повернулися у вулик, супроводжується різноманітними рухами, які прийнято називати ―танцями‖. Характер танцю приховує у собі не лише повідомлення про віддаль до взятку, а й показує в якому напрямку від вулика він знаходиться.

Льотні бджоли, принесений у вулик квитковий пилок самі складають у комірки,

а нектар віддають бджолам, що у вулику, які їх зустрічають біля літка чи на нижніх частинах рамок. Одна бджола–збиральниця віддає нектар трьом–п’ятьом бджолам– приймальницям, а ті його розкладають у комірки для випаровування вологи. Для скорішого випаровування вологи бджоли активно вентилюють вулик, зменшують вологість повітря до 40–50%. Щоб полегшити роботу з випаровування води з нектару,

прискорити дозрівання меду та сприяти інтенсивнішій роботі бджіл на медозборі,

пасічник під час взятку повинен створити у вулику більшу вентиляцію – повністю відкрити літки, поставити вентиляційні сітки.

Винятково важливу роль у житті угрупування медоносних бджіл відіграє і так звана хімічна мова – запахи. Саме гніздо бджіл переповенене ароматичними речовинами. Нектар і квітковий пилок найрізноманітніших рослин, прополіс, віск,

гормональні виділення матки, бджіл, розплоду, все це створює неповторний духмяний

24

букет вулика. Цей запах – пароль. Особливий для кожної сім’ї, він є перепусткою в оселю. Його показують бджоли, що прилітають у вулик.

Гормональні виділення шкірних залоз матки, що розносяться бджолами по гнізду, сприяють єдності сім’ї, активізують її життєдіяльність, саме й надають їй злагодженості. У разі загибелі матки, сім’я приходить у стан сильного збудження і розладу. За феромонами личинок у темноті вулика бджоли безпомилково визначають їхній вік і дізнаються про потребу у необхідному їх організму кормі. Маточні личинки виробляють інший феромон ніж личинки робочих бджіл, годувальниці дають їм особливий корм – маточне молочко.

Специфічний запах статевого феромону матки приваблює трутнів під час шлюбних польотів.

Таким чином, запахи керують поведінкою медоносних бджіл, забезпечують життєдіяльність сім’ї як єдиного цілого біологічного організму.

Література

1.Довідник пасічника / за ред. Поліщука В.П. – К: Урожай, 1998. – 224 с.

2.Еськов Е.К. Микроклимат пчелиного жилища. – М.: Россельхозиздат, 1983. – 190 с.

3.Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. – М.: Колос,

2007. – 512 с.: ил.

4.Лебедев В.И., Билаш Г.Д. Биология медоносной пчелы. – М: Агропромиздат, 1991. –

236 с.

5.Мегедь О.Г., Поліщук В.П. Бджільництво. – К.: Урожай, 1987. – 327 с.

6.Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка. – К.: ТОВ ―Перфект Стайл‖, 2008. – 258 с.

7.Поліщук В.П. Бджільництво: Підручник. –К.: Вища шк., 2001. – 287 с.; іл.

8.Таранов Г.Ф. Анатомия и физиология медоносних пчел. – М.: Колос, 1968. – 339 с.

9.Черкасова А.І. Бджільництво. – К.: Урожай, 1989. – 360 с.

25

Лекція

3 Весняні роботи на пасіці

План лекції:

1.Догляд за бджолиними сім’ями в кінці зимівлі.

2.Перша допомога бджолам під час весняного очисного обльоту.

3.Весняна ревізія бджолиних сімей.

4.Відбудова стільників та виробництво воску.

5.Особливості розширення гнізд у вуликах різних систем.

1. Догляд за бджолиними сім’ями в кінці зимівлі

Життя бджолиної сім’ї має два періоди: пасивний, що проходить взимку і активний – з весни до зими.

Основна турбота пасічника в кінці зими – не допустити загибелі бджолиних сімей. Статистичні дані показують, що коли у зимуючих надворі бджіл запаси корму на вуличку складають не менше 2,5 кг і дотримані всі інші вимоги, то бджоли перезимують добре. Нормально зимуючі бджоли тихенько і рівномірно гудуть. Це визначаємо прослуховуванням. Коли у гнізді закристалізований мед або занадто сухо чи жарко, бджоли створюють сильний загальний гул. Бджоли, які голодують, майже не подають звуку, а коли стукнути по вулику, то створюють шум, подібний до шелестіння сухого листя. Дуже погано зимують бджоли за поїдання падевого меду.

За появи у вулику миші можна почути ненормальне гудіння бджіл. Миші сильно турбують бджіл, гризуть стільники, поїдають деяких бджіл, а, головне, своєю сечею створюють нестерпний для бджіл запах, що нервує їх і призводить до поганої зимівлі.

Виявлені під час прослухування недоліки треба усунути, а сім’ям надати негайну допомогу.

Бджолам окремих сімей, що ненормально зимують, особливо, коли причиною буває наявність у гніздах падевого меду, затяжна весна, можна влаштувати кімнатний обліт. Температура в кімнаті повинна бути 20–25 ºС. Вулики з бджолами заносять у теплу кімнату, на вікна навішують марлеві штори, щоб бджоли не травмувалися об скло, відкривають літки. Гніздо розбирають та виправляють недоліки. В сім’ях, що терпіли від проносу, кормові стільники замінюють якісними медовими. Як що таких стільників немає, дають густий (60% концентрації) цукровий сироп. У кінці дня, з

настанням темноти, бджоли самі зберуться у вулик. Льоток закривають, а бджіл

26

переносять на старе місце. Провівши обліт однієї сім’ї, у звільнену кімнату заносять для обльоту іншу сім’ю.

Якщо значна частина сімей пасіки погано зимує і бджоли потребують надраннього обльоту, в дні потепління, коли, температура повітря сягне позначки 10– 12 ºС, можна провести огляд бджолиних сімей. До проведення обльоту слід добре підготуватися, щоб швидко виконати необхідні роботи в гніздах бджіл. Огляд проводять надворі в захищеному від вітру місці. Біля вуликів розстилають солому, щоб бджоли не гинули від переохолодження і проводять огляд гнізда. Визначивши причину,

негайно надають допомогу. Після закінчення обльоту, літки закривають і вулики заносять у зимівник.

2. Перша допомога бджолам під час весняного очисного обльоту

Якщо в кінці зими увага повинна бути спрямована на те, щоб не допустити загибелі бджолиних сімей, то навесні пасічник дбає про найкращий їх розвиток.

Дослідами доведено, що коли бджолина сім’я добре розвивається весною, то вона все літо сильна, дає більший медозбір, забезпечує себе достатніми запасами корму на зиму,

йде в зиму сильною і мало втрачає бджіл до весни.

Весняний розвиток сімей залежить від багатьох факторів та умов: якості маток,

кількості в гнізді меду та перги, наявності добрих стільників, своєчасного скорочення,

та утеплення гнізд і багатьох інших причин. За недостатньої кількості корму, яка б добра матка не була, бджоли самі частково обмежують відкладання яєць. Дуже важливе значення має перга, яка є незамінним білковим кормом для вигодування бджолиного розплоду. Рано навесні бджоли не завжди можуть знайти в природі квітковий пилок, у

той час як одна сім’я споживає до 200 г пилку на добу. За відсутності перги у гнізді, а в природі квіткового пилку, бджолам дають її замінники.

Ранньою весною, коли температура повітря досягає 15–16 ºС, бджоли вилітають з вулика, з метою очищення кишечника від калових мас. Такий обліт називається очисним. У цей період у гніздах бджіл повинен бути розплід. Якщо його немає, у цій сім’ї не все гараз, немає матки або немає перги. Взимку матка не відкладає яєць і молоді бджоли не народжуються, тому сім’я навесні виходить дуже ослабленою.

На початку весни, коли бджоли підвищують у гнізді температуру до 34–35 ºС,

матка починає потрохи відкладати яйця. Починається період заміни зимових бджіл на літних, він триває 40–50 днів. За нестачі корму, сім’ї підгодовують цукровим сиропом

60-процентної концентрації або дають канді (тістоподібний корм) невеликими порціями (300–500 г). Під час захворювань сім’ям дають ліки, замінюють корм,

27

утепляють гніздо. З появою теплих днів, свіжого нектару та пилку матка збільшує яйценосність, проходить період нарощування сили сім’ї.

Після очисного обльоту на пасіці проводять весняну ревізію. В південних районах весняну ревізію проводять у першій–другій декадах квітня, після очисного обльоту, коли температура повітря досягає 14–15 ºС і більше та можна розкрити гніздо для детального огляду. Під час огляду визначають кількість меду в гнізді та його якість,

силу сім’ї, кількість рамок розплоду, якість матки, наявність хвороб, загальний стан бджолиної сім’ї. У сім’ї повинно бути 6–8 кг меду та 1–2 рамки перги. За нестачі корму або наявності неякісного бджолам дають цукровий сироп 60-процентної концентрації.

Хворим бджолиним сім’ям дають лікарські препарати. Дуже важливе значення має перга, яка є незамінним білковим кормом для вигодування бджолиного розплоду.

Весною на пасіці повинен бути запас перги, за його відсутності, бджолам дають замінники перги – білковий канді.

Весняний розвиток сімей залежить від скорочення та утеплення гнізд.

Досліджено, що коли весною гніздо не скорочене і не утеплено, то відкладання яєць маткою різко зменшується, а сім’я багато споживає меду та повільно розвивається.

Тому рано навесні потрібно, щоб гнізда були скорочені та добре утеплені. Верхні льотки треба закрити, а нижні відкрити.

Створення найкращих умов утримання бджіл сприяє своєчасному нарощенню сильних сімей до медозбору.

Загальний стан гнізда визначають за якістю стільників, відсутністю ознак проносу, плісняви, вологи. Якщо гніздо непридатне для нормального розвитку бджіл,

сім’ю пересаджують у чистий вулик із заміною стільників.

У вуликах, дно яких виймається (багатокорпусних та двокорпусних), поряд з побіжним оглядом, можна також почистити денця або замінити їх на чисті.

Виправлення безматочних сімей. Чим довше сім’я перебуває без матки, тим гірше вона приймає підсаджену матку. Якщо сім’я пробуде весною 2–3 тижні без матки, в ній з’являються бджоли–трутівки. Такі сім’ї виправляти дуже важко. Це слід робити одразу ж після очисного обльоту.

Безматочні сім’ї виправляють шляхом підсадки до неї матки, що перезимувала,

або об’єднання з маточною сім’єю. Матку ізолюють у кліточку Титова або під ковпачок. Нуклеус, з якого відібрана матка, об’єднується з іншим нуклеусом або з маточною сім’єю.

28

Протягом перших тижнів, до настання в природі продуктивного взятку, сильні й добре забезпечені кормом сім’ї догляду не потребують. Їх залишають у спокої. В

гніздах у них є все необхідне для життя і розмноження.

Із цвітінням ранньовесняних медоносів бджоли починають живитися краще.

Бджоли–збиральниці, маючи постійний контакт з нектаром, споживають його значно більше, ніж раніше.

З принесенням свіжого нектару і пилку бджоли–годувальниці, готуючи корм для розплоду, також збільшують споживання корму, особливо білкового. Сім’я в цілому фізично зміцнюється.

Споживання великої кількості корму викликає в бджіл посилення діяльності секреторних залоз, у тому числі й воскових. Кожна сім’я може відбудовувати до 10

листів вощини. В цей період проводять нарощування сили сімей, виведення маток,

організацію нових сімей, відводків, підготовку до медозбору.

Пасічник складає медоносний конвеєр, план кочівлі з пасікою на медозбір, готує необхідний інвентар і готує сім’ї до медозбору. Після медозбору проводять осінню ревізію, нарощування бджіл, поповнення і заміну кормів, комплектують і утеплюють гнізда до зими. Період активного життя бджіл залежить від кліматичних зон України.

3.Весняна ревізія бджолиних сімей

Знастанням постійної теплої погоди, з метою оцінки результатів зимівлі бджолиних сімей і створення нормальних умов для їх розвитку, проводять весняну ревізію, тобто детальний огляд усіх сімей пасіки. Починати її потрібно в перші теплі дні, коли температура в затінку досягне 14–16 ºС і в природі є хоч незначний взяток.

Ревізію починають з огляду слабких сімей. Під час весняної ревізії визначають силу сімей (за кількістю вуличок зайнятих бджолами), кількість стільників, зайнятих розплодом (у перерахунку на повні стільники), і наявність корму – меду та перги.

Кількість меду визначають за розміром стільника 435х300 мм, заповненого до краю з обох боків запечатаним медом, вважається, що вага його 3,5–4,0 кг.

Якість матки визначають за якістю та кількістю розплоду. Добрий розплід – суцільний і рівний (тільки бджолиний). Якщо ж у бджолиних комірках є тільки трутневий розплід, це вказує на те, що матка неплідна (трутнева), а коли у стільниках бджолиний розплід знаходиться разом з трутневим, це означає, що матка в сім’ї стара.

В обох випадках її необхідно замінити.

29

Одночасно з ревізією сімей їх гнізда скорочують відповідно до сили,

укомплектовують якісними стільниками та старанно утеплюють. Усі неякісні та пошкоджені стільники з гнізда забирають.

Сім’ї, що займають весною 8 і більше вуличок, вважаються сильними, 6–7 –

середніми, а 5 і менше – слабкими.

Для швидкого розвитку бджолиних сімей у гнізді повинно бути 1,5 кг меду на вуличку. За відсутності або нестачі корму дають медові стільники або цукровий сироп

60-процентной концентрації. За необхідності сім’ям дають стільники з пергою або замінники перги.

Під час огляду дно що виймається замінюють чистим, те що не виймається,

очищають від мертвих бджіл та сміття. Стільники без розплоду зі слідами проносу замінюють чистими.

Після огляду члени комісії в спеціальну відомість весняної ревізії записують стан кожної бджолиної сім’ї на пасіці: скільки стільників у вулику; кількість вуличок;

кількість стільників з розплодом; кількість меду, перги;. наявність та якість матки;

загальний стан гнізда сім’ї.

4.Відбудова стільників та виробництво воску

Упроцесі еволюції важливу роль зіграла наявність інстинкту будови гнізда,

завдяки чому бджоли здатні збирати і консервувати великі запасу корму, частину якого людина використовує для себе. Утворення запасів стільників має важливе значення для розвитку самих бджолиних сімей: збільшення кількості й якості продукції, підвищення продуктивності праці пасічника. Нестача стільників у весняний період стримує відкладання яєць маткою і ріст сім’ї, яка внаслідок цього погано розвивається і приносить мало меду. Особливо під час головного медозбору.

Велике значення має якість стільників. Погано відбудований, з великою кількістю трутневих, перехідних і витягнутих комірок, стільник непридатний для відкладання яєць маткою, та сприяє лише розмноженню трутнів. Якість стільника залежить від багатьох причин: як збитий стільник, дротина повинна бути натягнута у чотири ряди (верхню дротину натягають на відстані 15–20 мм від верхнього бруска рамки, нижню – 40 мм від нижньої планки. Вощину прикріплюють до дроту за допомогою електронавощувача або спеціального коточка.

Бджоли добре будують вощину, розміщену між стільниками та відкритим розплодом. За сезон одна бджолина сім’я може відбудувати 10 листів вощини. Бджоли добре відбудовують стільники у весняний період, під час цвітіння садів, ріпаку,

30

еспарцету. Одержані в цей час стільники, кращі за якістю і не відволікають бджіл від медозбору. Свіжовідбудований стільник важить 140 г. Після виводу 6–7 поколінь, його маса збільшується до 300 г, після 15 поколінь – 400–500 г.

На воскову продуктивність і будівельну діяльність бджіл впливають такі фактори:

-принесення у вулик свіжого нектару та квіткового пилку;

-фізіологічний стан, вік і кількість бджіл;

-особливості породи бджіл;

-сила бджолиної сім’ї;

-наявність плідної матки;

-своєчасна постановка вощини.

Ставити в гніздо вощину можна за появи підтримуючого взятку. Для восковиділення необхідне білкове живлення бджіл, у молодих бджіл розвиваються і функціонують одночасно воскові залози та гіпоференгіальні, що виділяють маточне молочко для годування личинок.

За скорочування медозбору бджоли припиняють будову стільників. Чим більше бджоли відбудують стільників, тим більше можна вибракувати старих стільників – основне джерело товарного воску. Крім того, для збільшення товарного воску збирають воскову сировину (обрізки стільників, вощини, маточники, очищений з стільників віск,

віск отриманий під час відкачування меду та інше). Збільшити кількість воску можна застосовуючи будівельні рамки і надставки, але це не збільшує запаси стільників, а

збільшує кількість товарного воску.

5. Особливості розширення гнізд у вуликах різних систем

Найбільш поширеними є п’ять систем вуликів: багатокорпусні, типовий лежак,

двокорпусний на 12 рамок, український лежак, дванадцятирамковий вулик з магазином.

Кожному типу вулика відповідають особливі методи утримання бджолиних сімей.

Кожний метод передбачає проведення комплексу технологічних операцій – розширення гнізда й відбудова нових стільників, регулювання відкладання яєць маткою, заміна старих маток молодими, організація нових бджолиних сімей,

формування відводків та пакетів бджіл. Застосування різних методів залежить від типу вулика, породи бджіл, технології (промислової для великих пасік або любительської для присадибних пасік), медозбірних умов, природно–кліматичних зон України.

Вулики–лежаки. В Україні 80% бджолиних сімей утримують у вуликах – лежаках на 18 рамок. Вулики–лежаки є двох систем: типовий та український.