Kurs_lekcii_z_Bdzhilnictva_A-4_format

71

Для стільникових бджолиних пакетів виготовляють спеціальні ящики з фанери.

За величиною на 4 і 6 стільників вони мають такі внутрішні розміри: для 6–рамкового – довжина – 472 мм, ширина – 281 мм, для 4–рамкового – 360 мм довжина і 281 мм ширина. Висота – 450 мм. В одній з торцевих стінок унизу є льоток – 50х8 мм, зверху вентиляційний отвір розміром 100х70 мм, затягнутий металевою сіткою з комірками

2х2 мм. Вентиляційний отвір має і друга стінка. Вентиляція сприяє спокійній поведінці бджіл під час транспортування.

У 6–рамковий стільниковий пакет ставлять шість рамок, з них чотири з розплодом, дві з кормом, відповідно струшують у них більшу кількість бджіл, доводячи їх до 1,5 кг живої маси. Рамки внизу закріплюють гребінчастими дерев'яними брусочками, внизу – боковими планками, що забезпечує їх нерухомість. За формування пакета бджіл від однієї сім’ї матку пускають на стільник, в решті випадків матку ізолюють у кліточку Титова.

За формування безстільникових бджолиних пакетів використовують спеціальні ящики, одна стінка яких закрита металевою сіткою з діаметром отворів 2х2 мм або 3х3

мм – це вентиляція, що сприяє видаленню вуглекислого газу. Внутрішні розміри ящика

– 310х300х210 мм. Безстільниковий пакет відповідно до вимог ГОСТу 20728–75

повинен мати 1,3 кг бджіл і 1,4 кг корму у вигляді 60–процентного цукрового сиропу,

молоду плідну матку, яку тримають окремо від бджіл у пересувній маточній кліточці разом з супроводжуючими її бджолами і відповідною кількістю корму у вигляді канді.

Кліточка кріпиться в середині ящика безстільникового пакета. При транспортуванні кліточка Титова повинна бути в отворі на верхній стінці пакета. Корм дають у пакет у вигляді цукрового сиропу, наливають у скляні банки, герметично закриті консервними металевими кришками, в яких роблять два отвори діаметром по 0,8 мм, на відстані 15–

20 мм один від одного. Банки перевертають догори дном, щоб корм з отворів витікав невеликими краплями, які швидко забирають бджоли. Бджоли безстільникового пакета в середньому за добу споживають 100–120 г корму. Якщо пакети перевозять на невелику відстань і бджоли в них будуть знаходитися не більше однієї доби, краще їм дати корм кількістю до 200 г, у вигляді цукрової пасти.

Безстільникові пакети формують у період льоту бджіл, щоб до них потрапили молоді бджоли. Для заповнення пакета необхідною масою бджіл, ящик ставлять на ваги, всередині закріплюють кліточку з маткою, в отвір вставляють лійку й зважують.

Потім установлюють потрібну масу і заповнюють бджолами пакетний ящик.

Безстільникові пакети роблять індивідуальними і збірними. За формування індивідуального пакета, бджіл в нього струшують від однієї бджолиної сім’ї, за

72

збірного – від декількох, залежно від сили сімей. Рамки для струшування відбирають з розплідної частини з гнізда сімей з молодими бджолами, попередньо відставивши рамку з маткою. Залежно від щільності обсиджування стільників бджолами, в пакет струшують бджіл з 5–6 рамок. Зважують, доводячи загальну живу масу бджіл до 1,3 кг.

Після завантаження отвір щільно забивають фанерною кришкою. Для зручності транспортування окремі безстільникові пакети збивають у секції по 2–4, розташовуючи сітчастим боком один від одного на відстані 10–12 см. Між парами пакетів залишають простір 3–5 см. Для збивання пакетів у батареї використовують рейки довжиною 100– 105 см і перерізом 25х15 мм.

Під час автотранспортування, пакети зверху захищають від можливого дощу та затіняють від прямих сонячних променів. За пересилання поштою кожен пакет або секція пакетів, крім адреси, повинні мати надписи: ―Обережно! Живі бджоли!‖,

―Верх!‖, ―Не перевертати, на сонці не тримати!‖ До поштового бланка додається ветеринарне свідоцтво (форма № 1).

Підготовлені пакети бажано зберігати у прохолодному місці за температури 14– 20 ºС. У місцях зберігання пакетів не можна палити та працювати з димарем.

Після перевезення бджіл з безстільникових пакетів негайно пересаджують у підготовлені вулики з комплектом рамок (по дві порожніх, медо–пергових та із штучною вощиною), заставні дошки та утеплення. Для цього пакет ставлять у вулик поряд з стільниками, відкривають верхню кришку, виймають кліточку з маткою. Матку з пересильної кліточки без супроводжуючих бджіл пересаджують у маточну кліточку Титова, яку ставлять між рамками біля корму. Бджоли з відкритого пакетного ящика поступово переходять на рамки до матки. Не чекаючи повного переходу бджіл на рамки, вулик закривають і відхиляють льоток на 2 см для виходу їх із вулика. На другий день пакетну сім’ю оглядають, забирають порожні ящики й випускають матку.

Потреба в пакетних бджолах ще не повністю задовольняється, і тому всі пасіки,

що мають можливість виробляти і реалізовувати їх, повинні широко застосувати цей прийом для підвищення ефективності праці пасік.

Стільникові пакети розставляють перед вуликами, в які будуть їх пересаджувати, і відкривають льотки в ящиках, даючи можливість бджолам облетітись.

Після цього пакети розпаковують і переносять рамки з бджолами у вулики,

пересвідчившись у наявності матки. Останніх бджіл з пакета струшують на дно вулика.

Кількість рамок залишають за кількостю бджіл на них. За відсутності корму на рамках сім’ю забезпечують годівницею з цукровим сиропом. Догляд за пакетними бджолами полягає у створенні умов для посиленого нарощування бджіл: підсилювання

73

рамками з печатним розплодом від основних бджолиних сімей пасіки, своєчасного розширення гнізда, слідкування за кількістю кормів.

Безтільникові бджолині пакети мають ряд переваг: у три рази знижуються транспортні витрати, менше витрачається корму під час перевезення, до мінімуму зводиться загибель бджіл та розплоду, вартість менша ніж стільникового, стільники залишаються в господарстві, хвороби не переносяться.

5. Способи підсадки бджолиних маток у бджолині сім’ї

На сьогодні у практичному бджільництві існує багато способів заміни,

підсаджування маток, та жоден з них не гарантує на 100% позитивного результату.

Бджоли вороже ставляться до чужої матки, а нерідко і вбивають її, тоді сім’я перебуває в стані повного сирітства. Ставлення до нової матки значною мірою залежить від зовнішніх умов, стану сім’ї та підсаджуваної матки. Ці фактори мають вирішальне значення і їх потрібно обов’язково враховувати за вибору способу підсаджування матки. Ставлення бджіл до підсаджу ванної матки має яскраво виражений сезонний характер. Бджоли ніколи не вбивають нову матку в день весняного обльоту та протягом першого тижня після нього. Добре приймають маток ранньою весною, поки у них ще не сильно проявляється інстинкт захисту гнізда. Найсприятливішим для заміни маток є період інтенсивного розвитку сім’ї – травень та перша половина червня. У кінці червня та в липні бджоли значно агресивніше відносяться до нової матки, особливо якщо в природі немає взятку. В цей час сім’ї інтенсивно готуються до головного медозбору і роїння, в них накопичується надлишок фізіологічно молодих бджіл. Незайнятість їх роботою на збиранні меду та вигодовуванні відкритого розплоду підсилює агресивність до підсаджених маток. Напередодні головного взятку, коли сім’ї виводять ройових маток або закладають маточники тихої зміни, підсадити нову матку особливо важко.

Доцільно цю роботу провести в розпал медозбору. В період інтенсивного принесення нектару, приняття підсаджених маток покращується. В липні – серпні, після закінчення головного медозбору, у бджіл проявляється найбільша агресивність до підсаджених маток. З кінця серпня та у вересні агресивність бджіл до маток знову знижується. За підсадки маток у цей період сім’ю підгодовують цукровим сиропом. Наприкінці пасічного сезону – в жовтні та листопаді, коли бджоли збираються у зимовий клуб,

вони дуже миролюбно приймають чужих маток, навіть старих і слабких на заміну молодим та сильним.

Сприятливими умовами для успішного підсаджування є наявність у природі взятку.

74

Об’єднання основної сім’ї з відводком, як один із способів заміни маток,

успішніше відбувається в період посиленого збору нектару, тобто коли старі бджоли виконують свої функції переважно поза вуликом. Чужих особин бджоли охоче приймають, коли вони приносять нектар, пилок або воду. На цьому ґрунтуються деякі способи прямого підсаджування маток – їх обприскують водою або змащують медом.

У період, коли масово спостерігаються бджолині крадіжки, сім’ї приймають маток найгірше, оскільки бджоли, захищаючись від злодійок, стають озлобленими. В

цей період будь–яка стороння особина сприймається бджолами як злодійка.

Помірна, стала температура, відсутність спеки, холодного вітру, опадів,

особливо грози, сприяють спокою сімей – бджоли добре приймають маток.

Підсаджувати маток краще у години найбільшого вильоту в поле бджіл– збиральниць або ввечері, з настанням ночі, коли бджоли менш активні. В цей період літ бджіл припиняється, сім’ї заспокоюються і не бояться бджіл–злодійок. Матка у вечірню пору не буде збуджена світлом і тому спокійно поводиться на стільниках.

Успішному підсаджуванню матки сприяє спокійний стан сім’ї. Чим довше сім’я

була в стані сирітства, тим важче їй підсадити матку.

Бджоли гірше приймають матку за наявності в гнізді відкритого розплоду на якому вони можуть закласти свищеві маточники, або якщо в гнізді вже закладені маточники. Разом з тим способи підміни матки на стільнику паказують, що присутність відкладених яєць у вулику створює сприятливі умови для підсаджування плідних маток та спонукає їх до початку відкладання яєць після приймання в сім’ю. Відсутність в осиротілий сім’ї відкритого розплоду сприятиме прийняттю неплідних маток.

Важливим фактором приймання маток є кількість та вік бджіл, їх фізіологічний стан. Невеликі сімейки в стані інтенсивного росту завжди краще приймають матку порівняно з нормально розвиненими сім’ями. Молоді нельотні бджоли мало проявляють до неї агресивності. Тому за підсадки особливо цінних маток, насамперед формують невеликі сімейки (відводки) і підсаджують до них маток.

За зиму бджоли використовують поживні речовини не тільки жирового тіла, але й яєчників і стати трутівками вже не можуть. Тому рано навесні особливо при відсутності розплоду, сем’я прийме будь-яку матку.

Хороший прийом маток залежить від їх якості. Бджоли розрізняють ектогормони, що виділяють плідні матки і неплідні. Насамперед, добре приймають плідних маток, що не припиняли відкладання яєць. На якість маток, значною мірою впливають терміни виводу маток. Матки, одержані ранньою весною, менш плодючі ніж осінні, (таблиця 4.)

75

Таблиця 4

Вплив термінів виводу маток на їх плодючість та медову продуктивність

сімей

			Кількість розплоду за			Медова
	Термін	Кількість	3 обміри до головного		Кількість	продуктивність
	виводу		медозбору			бджолиних сімей
		сімей			сімей
	маток
			сотень	%		кг		%
			комірок
	Рання	46	384±15,2	100,0	39	65,0±2,5		100,0
	весна
	Піздня	54	445±10,5	116,3	35	74,0±2,9		114,8
	осінь

Неплідну матку бджоли приймають гірше ніж плідну. Найкраще замінювати маток рівноцінними, тобто плідну матку замінюють плідною, а неплідну – неплідною.

Існує багато с пособів підсадки маток, нижче приведено основні.

Підсаджування матки за допомогою ковпачка. На поверхні стільника підбирають місце з кормом і порожніми комірками для відкладання яєць. Матку накривають ковпачком.

Під ковпачок до матки впускають 10–12 молодих бджіл. Через 1–2 доби матку випускають. Для цього з протилежного боку стільника роблять отвір і змащують його медом. Бджоли прогризають віск і випускають матку.

Підсаджування матки в маточній кліточці Титова – найбільш поширений спосіб, але потребує уважної оцінки стану сім’ї (через 2–3 доби), щоб вона була схильна до прийняття матки. За наявності ознак прийняття матки через добу один з отворів кліточки відкривають і заліплюють шматочком вощини. Бджоли прогризають вощину і випускають матку.

Підсаджування матки за допомогою ізолятора. Найцінніших маток або у важких для прийняття умовах витримують до 3–4–х діб у сітчастому ізоляторі в центрі гнізда на стільнику, де виходять з комірок молоді бджоли.

Впускання маток через льоток у темряві. З бджолиної сім’ї о 16–18–й годині видаляють стару матку, а молоду плідну поміщають у кліточку з кормом і до настання темряви ставлять в тепле місце в тіні. Потім вулик обережно відкривають і електричним ліхтариком освітлюють гніздо сім’ї протягом трьох хвилин, в результаті чого бджоли заспокоюються. На прилітній дошці відкривають кліточку і пускають

76

матку в льоток. Освітлюють гніздо продовж однією хвилини, після чого вулик закривають.

Якщо в природі відсутній взяток, одночасно з освітленням проводять і підгодівлю сімей медово–цукровим сиропом.

Підсаджування матки за допомогою тимчасового відводка. Формують тимчасовий відводок у вулику поруч з основною сім’єю. Потім в ній замінюють стару матку приєднанням відводка з молодою. Прийом буде кращим, коли молоду матку змастити медом. Вибір способу підсадки матки у гніздо залежить від сили сім’ї,

наявності підтримуючого взятку, пори року, загального стану сім’ї, погодних умов,

періоду доби, породи бджіл.

Література

1.Аветисян Г.А. Разведение и содержание пчел. – М.: Колос, 1983. – 272 с.

2.Билаш Г.Д., Кривцов Н.И. Селекция пчел. – М.: Агропромиздат, 1991. – 304 с.

3.Броварський В.Д., Багрій І.Г. Розведення та утримання бджіл. – К.: Урожай,1995. – 219 с.

4.Головецький І.І., Поліщук В.П., Скрипник В.В. Способи заміни та підсаджування бджолиних маток. Видавництво, 2008. – 128 с.

5.Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка. – К.: ТОВ ―Перфект Стайл‖, 2008. – 258 с.

6.Черкасова А.І. Бджільництво. – К.: Урожай, 1989. – 360 с.

77

Лекція

7 Утримання бджолиних сімей у вуликах різних систем

План лекції:

1.Значення об’єму гнізда для розвитку і продуктивності бджолиних сімей.

2.Утримання бджолиних сімей у багатокорпусному вулику.

3.Утримання бджолиних сімей у двокорпусному вулику.

4.Утримання бджолиних сімей у вуликах – лежаках.

5.Утримання бджолиних сімей у дванадцятирамкових вуликах з магазинними надставками.

1. Значення об’єму гнізда для розвитку і продуктивності бджолиних сімей

Бджолиний вулик – це житло для бджіл, виготовлене людиною, де створюються умови для її утримання, накопичення і збереження запасів корму. Вулик не тільки житло для бджіл але і об’єкт роботи пасічника. До вуликів ставляться певні вимоги, а

саме – вони повинні надійно захищати бджолине гніздо від холоду, різких змін температури і вологості повітря; мати достатній об’єм для розвитку сім’ї і розміщення запасів корму; пристосування для перевезення бджіл і вентиляції гнізда; просту конструкцію і невисоку собівартість; бути зручними у роботі пасічника.

У сучасному бджільництві багато конструкцій вуликів з різними розмірами рамок, кількістю та призначенням корпусів тощо. Незмінними у них є лише показники,

що випливають з природних властивостей бджіл: ширина стільника у рамці – 25 мм,

відстань між серединами двох стільників – 37,5 мм, ширина вулички – 12,2 мм,

відстань між боковими планками рамок і стінкою вулика – 7,5 мм, між нижніми планками рамок і дном вулика – не менш 20 мм. В умовах України роблять в основному одностінні вулики з товщиною стінок 35 мм, з плоским дахом і вентиляційними отворами. Частину стельових дощечок обладнують вентиляційною сіткою.

Рамки у вуликах оснащують постійними роздільниками. Це – розширення верхньої третини бокової планки на 12 мм, щоб рамки не змикалися при кочівлі сімей.

Вулик обладнують заставною дошкою для обмеження гнізда в різні періоди сезону. Він повинен надійно захищати гніздо від несприятливих умов, бути досить просторим для розміщення в ньому великої сім’ї, легким, зручним у користуванні, не мати щілин, через які в гніздо можуть потряпляти бджоли–злодійки, добре

78

вентилюватися, за потреби, мати можливість змінити об’єм гнізда залежно від розвитку сім’ї та взятку. Крім цього, вулик повинен бути легким, пристосованим для частих перевезень, мати належну вентиляцію вентиляцію, та відповідати потребам впровадження прогресивних форм організації праці пасічника та передової технології догляду за бджолами і виробництва різної продукції бджільництва.

Виготовляють вулики з різних матеріалів, але кращими є дерев’яні (природні для бджіл), але не смолистих порід.

Сучасні вулики розрізняються за розмірами рамок, об’ємом і формою корпуса,

конструкцією деталей, пристосуваннями до умов утримання бджіл та матеріалами, з

якого виготовлені. Залежно від форми корпуса вулики поділяють на дві групи:

1.Горизонтальні (лежаки), в яких гніздо розширюють у горизонтальному напрямку збоку;

2.Вертикальні (стояки), збільшення об’єму гнізда відбувається вгору,

вертикально.

Кожна система вуликів має свої переваги і недоліки, тому вулики треба пристосовувати до умов медозбору, клімату та прогресивної технології бджільництва.

Найбільш поширеними є п’ять систем вуликів: багатокорпусний, типовий лежак,

український лежак, двокорпусний стояк (кожний корпус на 12 рамок) та дванадцятирамковий вулик з магазинною надставкою.

Багатокорпусний вулик комплектується з 4-х–6-ти корпусів, кожний на 10

низьких широких рамок розміром 435х230 мм. Це розбірний вулик, який має від’ємне дно, піддашник і плоский дашок. А всі його корпуси взаємозамінювані.

Типовий вулик–лежак робиться на 20–24 низькі широкі рамки розміром 435х300

мм. На цей вулик за потреби можна ставити магазин.

Український вулик–лежак також роблять на 20–24 рамки, але вузьких високих,

розміром 300х435 мм, постановка магазина на цей вулик не передбачена.

Двокорпусний вулик на гніздову рамку, як показує сама назва, складається з двох взаємозамінюваних корпусів, кожний на 12 низьких широких рамок розміром

435х300 мм. Як і багатокорпусний, цей вулик має від’ємне дно, піддашник для утеплення та плоский дашок. У деяких місцях бджолині сім’ї утримують у 12–

рамкових вуликах з магазинами. Корпус рамки та інші деталі цього вулика такі ж, як і двокорпусного, але замість другого корпусу для поширення гнізда використовується одна або кілька піврамкових магазинних надставок.

У багатьох південних районах України бджіл утримують у вуликах–лежаках.

Залежність одержаної продукції від типу вулика перебільшена. Можна мати великі

79

медозбори у вуликах будь-якої системи. Більш важливе значення має утримання сильних бджолиних сімей, забезпечення їх доброякісними кормами в достатній кількості, необхідними якісними стільниками для вирощування розплоду, зручного обслуговування і кочівлі бджолиних сімей. Ці умови можна створити у вулику будь-

якого типу.

2. Утримання бджолиних сімей у багатокорпусному вулику

Багатокорпусний вулик був винайдений видатними американськими пасічниками Л. Лангстротом і Р. Рутом понад 140 років тому. За цей період його конструкція змінювалася, вдосконалювалася і тепер доведена до класичної простоти. За своєю конструкцією він складається з від’ємного дна, взаємозамінних корпусів,

піддашника з від’ємною або постійно обладнаною стелею та плоского дашка.

Багатокорпусний вулик вважають найбільш зручним, бо в нього всі роботи виконуються не з допомогою окремих рамок, а цілими корпусами. Сім’ї в ньому розвиваються краще і дають більший медозбір. Цей вулик є кращим за утримання бджолиних сімей на промисловій основі.

Разом з механізацією трудомістких процесів багатокорпусне утримання бджіл забезпечує високу продуктивність праці на пасіках. У більшості регіонів країни багатокорпусні вулики використовують здавна. Але система догляду за сім’ями не відрізняється від звичайної. Пасічники працюють не з корпусами, а з окремими рамками. За правильної організації утримання бджіл в багатокорпусних вуликах більша частина праці пасічника витрачається на підготовчі роботи (навощування рамок,

сортування рамок, підготовка корпусів для розширення гнізд бджіл та інші).

Виконувати ці роботи краще взимку, коли немає безпосередньої роботи з бджолами. За такої організації праці роботи пасічника більш рівномірно розподіляються протягом усього року.

За багатокорпусного утримання бджолиних сімей зникають такі роботи, як розбірка гнізда і детальний огляд рамок протягом сезону і за підготовки сімей до зимівлі, багаторазове розширення гнізд окремими рамками, їх закріплення і підготовка до кочівлі. Спрощується техніка огляду бджолиних сімей, яка проводиться без разбірки гнізда. Розбирають гнізда лише в окремих випадках, за виявлення невдалих сімей.

Комплекс робіт по догляду за сім’ями після зимівлі мало відрізняється від догляду в інших типах вуликів (скорочення і утеплення гнізд, поповнення або заміна кормових запасів,чищення дна). Подальша робота проводиться корпусами.

80

Як правило, бджолині сім’ї, що мають задовільний стан, зимують у двох корпусах. Протягом зимівлі витрачають корми, і поступово переходять у другий корпус, який восени був повністю зайнятий кормом. Після зимівлі перший корпус буде порожнім, усе гніздо бджіл зосереджене в другому корпусі. Якщо, сім’я ослабла взимку, нижній корпус забирають, гніздо добре утеплюють, льоток скорочують.

Благополучні сім’ї після перших весняних робіт можна не турбувати протягом 2–3–х

тижнів. Про необхідність розширення гнізд роблять висновок вибірково огляду кількох сімей. Від своєчасної роботи з сім’ями багато в чому залежить розвиток сімей до головного медозбору, а також відбудова нових стільників, попередження роїння.

Другий корпус ставлять тоді, коли розплодом буде зайнято 6–7 стільників першого корпусу. Корпуси, з рамками готують раніше: одні корпуси комплектують рамками з сушшю і кормом, другі – з вощиною і маломедними стільниками. За відсутності медозбору ставлять корпуси з сушшю і маломідними стільниками, при появі медозбору ставлять корпуси з маломедними стільниками і вощиною. У верхньому корпусі утворюються сприятливі температурні умови для розвитку сім’ї. На кінець весни – початок літа другі корпуси заповнюються розплодом, у нижньому залишається лише зрілий запечатаний розплід. У міру розвитку бджолиних сімей ставлять треті корпуси з сушшю і вощиною. В період розвитку ставити третій корпус можна зверху або між першим і другим корпусами. Перший варіант використовують для попередження роїння і стимулювання відбудови вощини. За встановлення третього корпусу перший і другий корпуси міняють місцями: верхній корпус з молодим розплодом і маткою ставлять вниз, на нього ставлять корпус з вощиною, а зверху – корпус зі зрілим розплодом, який був унизу.

Під час медозбору, матки часто переходять у верхні корпуси. Щоб не було розплоду в інших корпусах, матку залишають у першому (нижньому) корпусі, а між корпусами кладуть Ганиманівську (роздільну) решітку. Матка не буде мати доступу у другі корпуси, а бджоли зможуть вільно проходити через решітку, таким чином розплід залишається тільки в першому корпусі, в останніх корпусах розплоду не буде, що полегшує відбір корпусів з медом для відкачування.

За відсутності корпусів замість них можна поставити одну-дві магазинні надставки. Під час медозбору бджоли добре відбудовують вощину в магазинних надставках з медовими комірками. В такому стані більшість сімей використовує ранньолітній взяток з білої акації та еспарцету. В середині літа їх гнізда розширюють четвертим корпусом, але до головного взятку матку ізолюють унизу роздільною решіткою, а медові корпуси переставляють угору, залежно від їх наповнення.