Kurs_lekcii_z_Bdzhilnictva_A-4_format

81

Зміна нижнього і верхнього корпусів місцями – обов’язковий прийом за багатокорпусного утримання бджолиних сімей. Якщо корпуси не міняти місцями,

порушуються умови росту і розвитку бджолиної сім’ї: у верхньому корпусі, де знаходиться майже вісь розплід, матка не буде мати вільних комірок для відкладання яєць, нижній корпус бджоли заповнять квітковим пилком і нектаром, середній корпус погано освоюється бджолами, тому що матка не переходитьу униз, але добре переходить з нижчих у верхні корпуси.

Постановка корпуса з вощиною між корпусами є і протиройовим методом. За розриву гнізда корпусом з вощиною одна частина розплоду відділяється від іншої, в

гнізді утворюється порожнеча, яку бджоли намагаються ліквідувати, шляхом відбудови вощини. У таких умовах інстинкт роїння зменшується. Після встановлення гнізда матка активізує яйценосність. Під час медозбору, протягом двох тижнів після постановки третього корпусу, верхній корпус буде заповнений медом. У нижньому корпусі розплід вже вийде, залишаться порожні комірки. Після чого проводять такі переміщення:

верхній корпус з медовими рамками забирають для відкачування, корпус з молодим розплодом ставлять униз, на нього – новий корпус з вощиною, далі йде роздільна решітка, на яку ставлять нижній корпус. Таким чином сім’ю знову завантажують роботою. Матка залишається в нижньому корпусі до кінця медозбору, гніздо поступово скорочують, над розплодом залишають на зиму один корпус із кормом, іноді два.

3. Утримання бджолиних сімей у двокорпусному вулику

Двокорпусний вулик дуже подібний до багатокорпусного, він комплектується з двох корпусів, кожний на 12 низькошироких рамок розміром 435х300 мм, за необхідності у двокорпусному вулику може ще використовуватися піврамкова магазинна надставка. Товщина стінок вулика – 40–45 мм. Двокорпусний вулик придатний для використання посередніх і великих взяток. Коли взяток незначний,

замість корпусів використовують магазинні надставки.

Робота по догляду за бджолиними сім’ями виконується за такою схемою. Після очисного обльоту гнізда сім’ї скорочують, так щоб усі рамки щільно обсиджували бджоли. В гнізді повинно бути не менше 6–8 кг меду і 2–3 рамки з пергою. По боках і зверху гнізда утеплюють, розширюють світло–коричневими стільниками з невеликою кількістю меду. За появи медозбору вощину ставлять поряд з відкритим розплодом. За сприятливих умов бджолині сім’ї швидко розвиваються і на кінець травня – початок червня мають 11–12 рамок, з яких 8–9 рамок з розплодом. На гнізда таких сімей ставлять другі корпуси, при затримці в сім’ях може виникнути ройовий стан.

82

За двокорпусного утримання сімей матка повинна працювати в другому корпусі протягом 35–40 днів до головного медозбору. Другий корпус ставлять за появи медозбору або невеликого підтримуюючого взятку. З нижнього корпусу переносять рамки в другий корпус з різновіковим розплодом і дві рамки з печатним розплодом та бджолами. Після рамок з розплодом ставлять світло-коричневі рамки суші, по боках – медові і медово–пергові рамки. За рамками з відкритим розплодом ставлять рамку з вощиною. Усього в другий корпус ставлять 6–7 рамок. У нижньому корпусі залишається 8–9 рамок. Замість взятих рамок, у перший корпус ставлять стільники з невеликою кількістю меду і одну–дві рамки з вощиною Після виконання всіх робіт корпуси міняють місцями, гніздо добре утеплюють. Через місяць після постановки другого корпусу, бджоли займуть всі 24 рамки.

З метою скорочення витрат і кількості оглядів за сприятливих умов можна повністю комплектувати другий корпус.

Перед головним медозбором проводять головну ревізію, при цьому більшість рамок з розплодом переносять у нижній корпус, а у верхній піднімають рамки з світло– коричневою сушшю і зрілим розплодом. Рамки з пергою теж переносять у верхній корпус, щоб під час медозбору бджоли заповнили комірки з пергою медом і запечатали,

ці рамки залишаться на зиму. У двокорпусних вуликах мед концентрується, як і в багатокорпусних, у верхньому корпусі. На великих пасіках корпуси перед початком головного медозбору міняють місцями: верхній, де знаходиться незрілий розплід,

ставлять на дно, а нижній – на нього. Під час пізніх медозборів, нарощують сильні сім’ї, щоб не було роїння, застосовують третій корпус. За доброго медозбору бджоли швидко заповнюють рамки медом верхнього корпусу. При великих медозборах (не менше 4 кг на день), під корпус з медом ставлять третій корпус з сушшю і вощиною. У

міру дозрівання меду у верхньому корпусі рамки або цілком корпус відбирають для відкачування. Замість верхнього корпуса можна використовувати магазинні надставки,

в кожній по 8–9 рамок.

За пізніх медозборів , у разі відсутності в природі взятку, з метою попередження роїння в другому корпусі можна сформувати тимчасові відводки через глуху перегородку між корпусами. У верхньому корпусі створюються сприятливі умови для розвитку відводка. Перед головним медозбором перегородку забирають і сім’ї

об’єднуються, бджоли самі залишають собі кращу матку.

При двокорпусному утриманні легше зберегти робочу енергію бджіл, молоді бджоли більше завантажені роботою. За великого об’єму гнізда, менше сімей

83

приходять у ройовий стан, а за рахунок сформованого відводка накопичується багато бджіл. Зимують бджоли на одному корпусі, утепленому з обох боків.

4. Утримання бджолиних сімей у вуликах–лежаках

Типовий вулик–лежак найбільш поширений в Україні, особливо у південній та північній його частинах. Виготовляють його на 20 низькошироких рамок розміром

435х300 мм, але буває й на 18 та 24 рамки. Порівняно з іншими типами вуликів він має ряд переваг: обслуговувуючи такі вулики, не треба піднімати важких корпусів, вони мають невід’ємне дно, тому їх простіше перевозити на медозбір, за роботи у весняну погоду менше ризику застудити розплід, вулик–лежак має великий об’єм, що дає можливість нарощувати до медозбору сильні сім’ї, в них простіше організовувати відводки. Одночасно у такому вулику можна утримувати основну сім’ю і, а через перегородку – відводок.

На більшості пасік за утримання бджолиних сімей у вуликах–лежаках після зимівлі, ранньою весною, визначають стан сімей, очищують донця вуликів, створюють сім’ям умови для нарощування молодих бджіл. Донця в цих вуликах прибиті до корпусу. Великий об’єм вулика дозволяє добре утеплювати гніздо. Слабкі сім’ї

утримують по дві в одному вулику через перегородку. Такі сім’ї добре розвиваються раньою весною, за рахунок взаємного обігріву. Розширюють гніздо тоді, коли з’явиться розплід на крайніх стільниках. Рамки для розширення ставлять між кормовою і останньою розплідною. За один прийом ставлять не більше двох рамок. За настання теплої погоди протягом доби розширення гнізда проводять 3–4–ма стільниками, в

середину гнізда можна ставити вощину. Через великий об’єм гнізда бджоли рідко рояться, молоді бджоли постійно завантажені роботою. В умовах промислової технології проводиться разове розширення гнізд у лежаках, що значно скорочує витрати праці пасічників. Обов’язкова умова при застосуванні цього прийому – утримання на пасіці сильних бджолиних сімей. Разове розширення гнізд бджіл основане на особливостях бджіл розміщувати розплід проти льотка, а кормові запаси подалі від нього. Знаючи таку особливість, весною, коли в сім’ї буде 7–8 рамок з розплодом, все гніздо переміщують до одного боку, подалі від льотка, а простір заповнюють сушшю та рамками з вощиною. Бджоли намагатимуться відновити нормальний стан гнізда і швидко відбудують рамки з вощиною. Матка охоче переходить у цю частину і починає відкладати яйця в першу чергу напроти льотку.

Таким чином, відновляється природний стан гнізда.

84

З метою попередження роїння і нарощування до головного медозбору сильних сімей існує кілька методів утримання бджолиних сімей у вуликах–лежаках. Добре використовувати такі вулики в районах з пізнім медозбором (з гречки, соняшнику).

Сильні сім’ї до початку медозбору можуть прийти в ройовий стан. Щоб запобігти цьому, від бджолиної сім’ї роблять відводок, який розміщують у другій половині вулика, а через глуху перегородку. На початку медозбору перегородку відбирають,

бджоли самі залишають матку, знищуючи другу. В результаті пасічник отримує сильну сім’ю на головний медозбір. Таким чином ми нарощуємо сильну сім’ю з матками– помічницями. На таку сім’ю за необхідності приладнують спеціальну надставку на повну рамку.

У вулику–лежаку на зиму можна через глуху перегородку помістити дві сім’ї

середньої сили або основну сім’ю із запасною маткою.

За невеликих медозборів, з метою обмеження яйценосності маток, у другу половину вулика відсаджують матку, частину розплоду і порожні стільники для засіву.

Матка відкладає яйця на невеликій кількості рамок, більшість бджіл зайняті на збиранні нектару. Під час відкачування меду в гнізді залишаються тільки медові рамки,

рамки з розплодом залишаються в другій половині з маткою.

По закінченні медозбору матці утворюють сприятливі умови для відкладання яєць, щоб наростити достатню кількість молодих бджіл на зиму.

5. Утримання бджолиних сімей у дванадцятирамкових вуликах з

магазинними надставками

Дванадцятистільниковий вулик складається з корпуса на гніздову рамку розміром 435х300 мм, від’ємного дна і двох–трьох магазинних надставок. Такий вулик використовують у районах з невеликими медозборами.

Після очисного обльоту гнізда скорочують, де залишають стільки рамок, скільки їх обсиджують бджоли. Сім’ї забезпечують достатньою кількістю корму і добре утеплюють. Після заміни старих бджіл молодими починають розширення гнізд. У

гнізда другою з краю ставлять світло–коричневий стільник з невеликою кількістю меду і перги. Коли сім’я буде мати не менше 8 стільників розплоду і 10–11 вуличок бджіл, на корпус ставлять магазинну надставку. Надставки комплектують порожними стільниками та рамками з вощиною. При заповненні рамок медом основного корпусу і першої магазинної надставки, ставлять другу магазинну надставку між корпусом і першою магазинною надставкою. Щоб матка не перейшла в магазинну надставку, між рамками збільшують відстань або матку ізолюють у першому корпусі за допомогою

85

Ганиманівської решітки. При відкачуванні, мед відбирають не рамками, а повністю магазинними надставками, замінюючи їх новими з порожніми рамками і вощиною.

На зимовий період надставки знімають. Зимують бджоли в одному корпусі.

В окремих випадках, за богатокорпусного утримання бджолиних сімей силою понад 10 вулочок, взимку залишають два корпуси.

Література

1.Аветисян Г.А. Разведение и содержание пчел. – М.: Колос, 1983. – 272 с.

2.Поліщук В.П. Бджільництво. – К.: Вища школа, 2001. – 283 с.

3.Радіонов В.В., Шабаршов І.А. Якщо ви маєте бджіл. – К.: Урожай, 1984. –247 с.

4.Котова Г.Н., Буренін М.Л. Промислове бджільництво. – К.: Вища школа,

1998. – 33 с.

5.Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка. – К.: ТОВ ―Перфект Стайл‖, 2008. – 258 с.

86

Лекція

8 Підготовка бджолиних сімей до медозбору та його використання

План лекції:

1.Методи нарощування сильних бджолиних сімей.

2.Застосування протиройових прийомів.

3.Кочівля пасік на медозбір.

4.Догляд за сім’ями після головного медозбору.

1. Методи нарощування сильних бджолиних сімей

Продуктивність бджолиних сімей залежить від кормової бази, сили сімей,

термину та тривалості головного медозбору.

Підготовка бджолиних сімей починається з підготовки до зимивлі, якості зимівлі та весняного розвитку. Період головного медозбору залежить від кліматичної зони,

рослинництва, спеціалізації і може тривати місяць і більше. У Степовій зоні України головних медозборів може бути два або три (медозбір з акації, еспарцету, соняшнику іноді гречки). Тривалість головного медозбору залежить від виду медоносів, погодних умов, строків нектаровиділення.

Прибуток пасіки залежить від того як бджоляр підготував бджолині сім’ї до використання медозбору. На початку головного медозбору і на період запилення важливих сільськогосподарських культур, бджоляр повинен наростити в сім’ях багато бджіл і не допустити ройового стану – у вуликах–лежаках 20–24 вулички, в

богатокорпусних вуликах – 30 вуличок.

Підготовку бджолиних сімей починають з осені попереднього року, тому що тільки добре підготовлені з осені і успішно перезимувалі сильні сім’ї здатні швидко розвиватися навесні та ефективно використовати медозбір.

Після зимівлі вся робота має бути спрямована на інтенсивний розвиток сімей,

будівництво стільників, формування відводків і попередження роїння. Важливо знати особливості головного медозбору.

У регіонах з раннім медозбором з акації, рапсу озимого період весняного розвитку бджолиних сімей становить 45–60 днів, що ускладнює нарощування сильних сімей. Підготовка до короткого але бурхливого взятку з акації має свої особливості.

Щоб бджоли зібрали собі достатню кількість корму і дали більше товарного меду, до головного медозбору важливо наростити сильні сім’ї.

87

У південних регіонах України, після короткого брухливого взятку, бджолині сім’ї слабіють, тому що кількість розплоду різко скорочується і немає поповнення молодими бджолами. Щоб ефективно використовувати медозбір з гречки, бджолині сім’ї подсилюють за рахунок резервних відводків, які організовують рано навесні.

Тільки сильні сім’ї можуть використати короткий медозбір з акації, (таблиця 5).

				Таблиця 5
Вплив сили сімей на збір меду, кг (за Тарановим Г. П., 1983)
Маса сімей		Зібрано меду, кг
на початку медо-
	на сім’ю бджіл	на 1 кг бджіл,		%
збору, к г
1,0	7	7		100
1,5	14	9		128
2,0	20	10		143
3,0	34	11,3		161
4,0	49	12,2		176

У районах з пізнім медозбором – з гречки, липи, соняшнику, період підготовки бджолиних сімей настає через 2,5 – 3,0 місяці після зимівлі. За рахунок організації відводків з ранніми плідними матками, нарощують сім’ї на запилення соняшнику,

отримують мед з липи та гречки, а також з інших ентомофільних культур. За нарощування бджіл треба сприяти тому, щоб вони вийшли з комірок за вісім днів до закінчення медозбору. У регіонах з тривалим але невеликим медозбором, слід цілодобово нарощувати сильні сім’ї на його початок. У період медозбору вжити заходів щодо обмеження відкладання яєць маткою. За великих медозборів бджоли самі обмежують роботу матки, комірки заливають нектаром. Невеликий, але тривалий період медозбору, навпаки, стимулює яйценосність маток. У цьому разі більшість бджіл зайнята на вихованні личинок, тому богато нектару витрачається на їх годування.

Є багато методів обмеження яйценосності маток:

-відбір маток під час медозбору, таким чином створюються перерва в яйценосності;

-заміна старих плідних маток на молодих неплідних;

-застосування роздільних решіток, що обмежують матку в одній частині гнізда.

Характер і терміни медозбору не постійні, вони змінюються залежно від

господарських та погодних умов, виду медоносів, розміру посівних площ, агротехніки вирощування ентомофільних культур, умов температури і вологи, кількості опадів.

88

Для ефективного використання медозбору потрібно постійно на пасіках мати сильні сім’ї протягом у сього сезону.

Сила бджолиних сімей залежить від багатьох внутрішних та зовнішніх факторів.

Сильні бджолині сім’ї збирають більше меду на одиницю живої маси бджіл. Практика пасічників доводить, що під час головного медзбору більше меду отримують від сімей,

угніздах яких багато молодих бджіл і мало розплоду. До 70% бджіл сім’ї під час медозбору, працюють на збиранні та переробці нектару. У весняний період в сильних сім’ях найбільш сприятливі умови – кормові, температурний і газовий режими для вирощування розплоду. Бджоли в цих сім’ях за розмірами та живою масою більші, ніж

услабких, мають довгий хоботок, і більш об’ємний медовий зобик. Вони більше приносять нектару, довше живуть, ефективніше працюють на медозборі.

Урайонах України, час настання головного медозбору різний, тому підготовка бджолиних сімей до медозбору має свої особливості. Але для всіх зон важливо у період нарощування кількості бджіл у гніздах сімей, мати достатньо корму,

високопродуктивних маток і підтримуючий взяток.

Навесні, після заміни бджіл, що перезимували, на весняних, починається нарощування бджолиних сімей. Кількість бджіл у сім’ях збільшується, настає необхідність розширення гнізд. Уперше, рано навесні, гнізда сімей розширюють стільниками світло–коричневого та коричневого кольору з правильно відбудованими комірками. При утриманні в багатокорпусних вуликах за розширення гнізд ставлять другі корпуси зі стільниками.

У другій половині весни, коли відбудеться повна заміна старих бджіл, що перезимували, на молодих, значно посилюється яйценосність маток. Найбільшою вона буває з другої декади травня до кінця червня. Плодючість маток у цей період може сягати 2,0–2,5 тис. яєць на добу. Для розміщення зростаючої кількості розплоду, бджіл і корму, об’єм гнізда своєчасно збільшують, підставляючи нові стільники.

Весною стільники ставлять другими з краю, біля кормових рамок, щоб не охолодити гніздо, пізніше їх можна ставити у середину гнізда біля стільників з відкритим розплодом, де більше молодих бджіл, які годують розплід. За настання стабільної теплої погоди, появи свіжого нектару та квіткового пилку, збільшенні сили сім’ї понад 10 вуличок, гнізда розширюють вощиною, яку ставлять поруч з рамками з відкритим розплодом.

Нестача добрих стільників стримує розвиток сімей, негативно впливає на їхню продуктивність. Слід особливо інтенсивно завантажувати бджіл будівельними

89

роботами під час підтримуючих весняних медозборів. Несвоєчасне розширення гнізд викликає роїння бджіл.

Залежно від часу початку і тривалості медозбору в кожній місцевості можуть бути свої особливості підготовки сімей до його використання. Простіше підготовити сім’ї за 2–2,5 місяця до медозбору. В разі потреби нарощування сильних сімей до раннього медозбору використовують маток–помічниць.

Швидко нарощуються сім’ї з матками високої плодючості. Для збільшення яйценосності маток застосовують стимулюючі підкормки, добре утеплюють гнізда сімей, забезпечують кормом у достатній кількості.

До медозбору з ріпаку, білої акації складніше підготовити сильні сім’ї за 30–40

днів. У таких випадках краще готувати сильні сім’ї на зиму, створювати допоміжні відводки наприкінці поточного сезону, а використовувати вже в наступному. Весною сильні сім’ї нарощують двома матками. Простіше наростити сім’ї на пізні медозбори за три місяці, коли встигають вивестися 4–5 поколінь бджіл. Але виникає друга сторона,

бджоли довго залишаються бездіяльними, внаслідок чого виникає інстинкт роїння,

який може призвести до втрати медозбору.

Однією з умов нарощування сильних бджолиних сімей є утримання бджолиних сімей у вуликах великого об’єму.

На пасіках України найбільш поширені вулики–лежаки, в яких утримують до

80% бджолиних сімей. Достатній об’єм такого вулика дає можливість нарощувати досить сильні бджолині сім’ї. Всі роботи виконуються в одному корпусі. Навесне у лежаку легко і просто формувати та утримувати разом з основною сім’єю відводки,

маток–помічниць, запасних маток. В одному вулику через глуху перетинку можуть зимувати і розвиватися на весні дві бджолині сім’ї – основна і запасна, за рахунок взаємного обігрівання вони добре зимують і швидко розвиваються весною. На початку медозбору їх об’єднують, залишаючи кращу матку.

У місцевостях з пізнім медозбором відводки краще формувати з матками– помічницями весняного виведення. При при цьому матки повинні відкладати яйця не пізніше як за місяць до початку медозбору. Стільники для складання нектару ставлять навпроти льотка. У місцевості з сильним медозбором на вуликах–лежаках доцільно використовувати спеціальні магазинні надставки на піврамку.

Підготовка бджолиних сімей до медозбору в багатокорпусних вуликах має свої особливості. Для утримання в таких вуликах бджолині сім’ї повинні бути сильними,

тому що вулики мають великий об’єм.

90

У багатокорпусному вулику бджоли вигодовують багато розплоду, матки швидко спрацьовуються, тому міняють їх щорічно. На весні бджіл утримують в одному корпусі. Для збереження тепла, гнізда утеплюють. За появи в корпусі 7–8 стільників з розплодом, ставлять другий корпус з кормом і пергою. Якщо весна холодна і сім’ї

розвиваються повільно, другий корпус ставлять під перший. За нормальних умов через

2–3 тижні бджоли займають обидва корпуси. Вже у травні другі корпуси заповнюються розплодом різного віку. В нижньому корпусі концентрується закритий розплід. Сім’ї

щоденно поповнюються молодими бджолами. У цей період ставлять третій корпус,

який комплектують рамками з вощиною і з порожніми стільниками. Перший і другий корпуси міняють місцями. Верхній корпус ставлять під низ, далі розміщують третій,

нижній корпус ставлять на третій. На період медозбору перші два корпуси відгороджують роздільною решіткою. Таким чином матка залишається працювати в двох корпусах, а у верхньому корпусі бджоли складають мед. Найбільш сильним сім’ям дають четвертий корпус. За сильного медозбору, коли більша частина бджіл задіяна на принесенні та переробці нектару, матку ізолюють за допомогою ганіманівської решітки у нижній корпус.

Для інтенсивного нарощування сильних сімей до медозбору навесні в багатокорпусних вуликах використовують маток–помічниць, яких розміщують у верхньому корпусі, через глуху перетинку. Невеликі сімейки розвиваються за рахунок тепла основної сім’ї, яка знаходиться в нижньому корпусі. Періодично сім’ї з матками– помічницями підсилюють печатним розплодом з основних сімей. На початок медозбору сім’ї об’єднують. Багатокорпусний вулик придатний для лісних порід бджіл,

які свої гнізда розміщують зверху, та малопридатні для гірських кавказьких порід,

бджоли яких свої гнізда розташовують унизу.

При підготовці бджолиних сімей до медозбору слід враховувати біологічні особливості бджіл різних порід. По–перше, реакцію бджіл на початок медозбору.

Матки кубанської, італійської порід за появи невеликого медозбору збільшують яйценосність, її максимальна кількість розплоду збігається з головним медозбором. На годування розплоду, який у цей період не потрібний, витрачається багато корму.

Гірські кавказькі та меншою мірою карпатські бджоли нектар складають всередину гнізда, обмежуючи яйцекладку маток. Більша частина бджіл роблять на зборі нектару Таким чином вони більш ефективно використовують медозбір. У поліських і українських бджіл невеликий медозбір також стимулює відкладання яєць маткою, а при появі 2–3 кг нектару на добу – обмежують яйцекладку маток.