Kurs_lekcii_z_Bdzhilnictva_A-4_format

221

Пасіка повинна бути огороджена, захищена від вітру і спеки деревами та кущами. Не можна розміщувати пасіку біля великих річок, тому що за льоту до медоносів через річку, гине багато бджіл.

Бажано розміщувати пасіку від інших пасік на відстані 5–7 км, що запобігає поширенню захворувань.

Кількість бджолиних сімей на пасіці може бути різною, вулики розташовують на площі з розрахунку 20–40 м² на одну бджолину сім’ю, на відстані 2 м один від одного і

4 м між рядами. Бджолині сім’ї на пасіці розміщують трьома способами: пунктирним,

шаховим і груповим.

Пасіки можуть бути стаціонарними (100–200 б/с) і кочовими (300 і більше б/с).

Великі пасіки розділяють на точки по 40–50 бджолосімей і вивозять на медозбір. Розмір точка визначається потребою ентомофільних культур у запиленні або наявності медозбору.

Стаціонарні пасічні садиби для захисту від вітру і утворення мікроклімату в степових регіонах обсаджують трьома–п’ятьма рядами медоносних дерев. Деякі пасічники утримують бджолині сім’ї у спеціальних павільйонах або на платформах. У

господарствах з добрими природно–економічними умовами для розвитку бджільництва створюють виробничі підрозділи, до яких входить кілька пасік.

Однією з форм організації бджільництва є бджолоферма. Це внутрішньогосподарський підрозділ, у складі якого 5–6 пасік.

На крупних бджолофермах пасіки спеціалізовані: на виведенні бджолиних маток і одержанні маточного молочка, організації нових бджолиних сімей або відводків і бджолопакетів, виробництві продукції бджільництва – меду, воску, прополісу,

квіткового пилку, бджолиної отрути. Нині спеціалізовані бджолопідприємства є однією з форм розвитку високотоварного бджільництва. Крім виробництва продукції бджільництва, пасіки ще й забезпечують себе племінним матеріалом.

У спеціалізованих господарствах з’являється можливість механізації засобів виробництва продуктів бджільництва і раціонального використання транспорту,

технологічного обладнання.

Пасіки, призначені для виведення маток, повинні бути стаціонарними.

Найбільш продуктивний взяток спостерігається в радіусі 2 км, що становить

1255 га. Знаючи медову продуктивність 1 га рослин, можна визначити запас нектару даної місцевості. Для визначення потреби у бджолиних сім’ях на запилення,

користуються спеціальними нормами, залежно від виду культури.

222

Щоб отримати високі медозбори пасіки вивозять на кочівлю, тобто підвозять безпосередньо до масивів медоносів.

Кращим місцем для розміщення пасіки є лісосмуги та краї лісу. Не рекомендується розміщувати вулики в дуже затінених, вогких і низинних місцях, де бувають тумани. Тінь затримує виліт бджіл уранці, а туман сприяє зараженню сімей грибковими захворюваннями.

Бджіл на точку розміщують льотками на південь, південний–схід, південний– захід, у жарку погоду можна і на північ.

Товариством пасічників на пасіку видається паспорт установленої форми. В

паспорті працівники ветеринарної служби зазначають стан здоров’я бджіл. За організації пасіки, насамперед, вибирають територію, що відповідає встановленим вимогам, купують вулики, інвентар, обладнання. На пасіці повинні бути будівлі – пасічницький будинок, стільникосховище, складське приміщення. Територію пасіки необхідно огородити. Залежно від мети організаціі пасіки купується обладнання. Для кочових пасік потрібні платформи. Для невеликих пасік купують або виготовляють павільйони.

Бджолині сім’ї купують весною до початку медозбору, коли зимових бджіл повністю змінять на весняних. Куплені сім’ї з весни можуть дати товарну продукцію в поточному сезоні і будуть добре підготовлені до зимивлі. Замість сімей можна купувати бджолині пакети, відводки, але в цьому році вони лише розвинуться до рівня сімей, підготуються до зимивлі, а товарної продукції не дадуть. Придбання бджолиних сімей допускається тільки на здорових пасіках. Під час купівлі проводять спільний огляд сімей, визначають кількість і якість розплоду, оцінюють матку за розплодом,

якість стільників, вік бджіл, наявність корму. В кожній бджолиній сім’ї має бути не менше 6–8 стандартних стільників з медом і 1–2 стільники перги.

Розмір пасіки планують залежно від мети її використання, напряму продуктивності: медово–запилювального, медово–товарного, розплідницького.

За організації пасіки медово–товарного напряму зважають на наявність кормової бази, потребу в бджолиних сім’ях для запилення і кліматичні особливості місцевості.

Кормова база включає як природні медоноси так і культурні ентомофільні рослини.

Основною метою пасік є одержання меду, воску, прополісу, бджолиного обніжжя,

бджолиної отрути. Для того щоб мати високі медозбори, розробляють план та графік кочівель.

За організації пасіки медово–запилювального напрямку, насамперед, визначають посівні площі ентомофільних культур, що потребують запилення. З метою одержання

223

високих урожаїв встановлено норми потреби бджолиних сімей на запилення 1 га різних культур, на основі яких можна підрахувати потребу в бджолиних сім’ях для запилення кожної культури.

Для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур пасічник разом з агрономом складають графік використання бджолиних сімей протягом сезону, при цьому треба обов’язково врахувати тривалість цвітіння різних культур.

Для використання бджолиних симей у теплицях, пасіку організовують тільки для потреб запилення. Одержання меду на таких пасіках не планують. Кількість бджолиних сімей розраховувають за площею культур у теплицях. На 1 га закритого грунту необхідно 10 бджолиних сімей. Одночасно в теплицях працює одна половина пасіки, а друга половина знаходиться у резерві. В умовах теплиць (висока температура,

волога, обмежений простір, нестача квіткового пилку та інші причини) вік бджіл скорочується, сім’ї слабшають, тому їх замінюють на резервні.

Медову продуктивність на тепличних пасіках не планують. Основною метою пасічника є нарощування сильних сімей до зимівлі, запас меду і перги. В літній період обов’язково заготовляють квітковий пилок, який взимку використовують у теплицях.

Обніжжя, яке бджоли приносять під час запилення культур в теплиці, недостатньо для розвитку сімей, тому сім’ям для поповнення білкового корму дають квітковий пилок,

заготовлений улітку.

Організацію пасік з метою запилення в садівницьких та насінницьких господарствах визначають за рекомендованими нормами і максимальною площею культур, що квітнуть одночасно. Запилення проводять згідно з квітінням культур з ранньої весни до осені. Планування медової та іншої продукції залежить від виду культур, що потребують запилення. За запилення важкозапилювальних культур

(люцерна, цибуля та інші) використовують різни види дресирування бджіл.

Пасіки розплідницького напряму організовують з метою забезпечення інших товарних пасік бджолиними матками, бджолопакетами, відводками згідно з планом породного районування. Медова та інші види продуктивності на таких пасіках не плануються.

Пасіки з комплексного використання бджолиних сімей утворюють з разрахунком багатої кормової бази, природно–кліматичних умов, районованої породи бджіл, потреби бджолиних сімей у запиленні ентомофільних культур. Основна і додаткова продукція планується в кількості, що забезпечує рентабельність галузі. Для одержання продукції організовують кочівлі в інші господарства, райони. Комплексне використання бджолиних сімей, як правило, можливе на великих пасіках, з

224

застосуванням промислової технології і наукової організації праці. Важливе значення при цьому має кваліфікація кадрів і впровадження передових методів бджолівництва.

За комплексного використання бджолиних сімей обов’язковим є спеціалізація пасік.

3.Планування та облік у бджільництві

Планування. Основними принципами планування в бджільніцтві є :

-всебічний облік усіх специфічних особливостей галузі;

-координація з іншими галузями сільського господарства (рослинництво, медоносні ресурси);

-комплексне використання трудових ресурсів;

-економічне та моральне стимулювання.

Основними формами планування є : перспективне, річне, оперативне.

Перспективні плани складають у зв’язку з розвитком галузі, її раціональної концентрації і спеціалізації, основ наукової організації праці. Перспективним планом спеціалізованих бджільницьких господарств планується максимальний розвиток галузі і значне збільшення виробництва продукції. Крім того, планується будівництво житла,

доріг, ріст енергетичних ресурсів і технічної забезпеченості господарства.

У планове задання входить: обсяг виробництва валової продукції, кількість робочих, зайнятих у сфері матеріального виробництва, сума основних виробничих фондів, кількість бджолиних сімей.

Річні плани складають з урахуванням: виробничо–фінансового плану господарства, його відділень, виробничих госпрозрахункових завдань бригадам,

ланкам, бджолофермам, пасікам.

Щорічні плани є частиною перспективного плану. За їх складання враховються виробничо–фінансові показники перспективних планів.

Виробничо–фінансові плани для господарства, а також його підрозділів є основними документами для організації їх виробничої діяльності. Складаючи річні плани, враховують результати роботи господарства та його підрозділів за останні 3–5

років. Беруть до уваги виробнічу спрямованість галузі, природні умови, розмір пасіки,

тривалість сезону, кваліфікацію пасічника та середні виробничі показники данної місцевості, зони, країни. В плані передбачається будова зимівників, пасічних будинків,

майстерень, кочових будок, поточний або капітальний ремонт приміщень, купівля вуликів та обладнання з розрахунком витрат праці і грошово–матеріальних засобів.

Від бджільництва мають різні види продукції, тому за планування і визначення її собівартості та продуктивності праці їх переводять у медові одиниці.

225

За планування на пасіках медово–запилювального напряму користуються тими ж коефіціентами, що і в бджільництві медового напряму продуктивності, але з усіх витрат відраховують ті, що відносять на запилення культури в розмірі 20–40% – на насіння конюшини та 60% – люцерни.

На пасіках запилювального напряму всі витрати відносять на рослинництво.

Більшість пасік в основу планування закладають госпрозрахунок. Господарчий розрахунок – це об’єктивна економічна категорія. Суть її полягає в об’єктивній необхідності високорентабельного ведення виробництва на основі матеріальної зацікавлінності колективу і окремих працівників у кінцевих результатах.

Головна вимога госпрозрахунку на пасіці –працювати без збитку, отримувати прибуток. Внутрішньогосподарське планування має контролювати виконання планів та завдань.

Облік на пасіці. Для правильного ведення бджільництва на пасіках проводиться облік. Медову продуктивність обраховують у цілому по господарству і в середньому на одну бджолину сім’ю, яка бере участь у медозборі. Відкачаний, а також відібраний з гнізд сімей мед для реалізації, є товарною продукцією. Мед, що залишається в гнізді на зиму як корм, називається кормовим. Його кількість визначають під час осінньої ревізії.

Частина кормового меду зберігається у вигляді страхового фонду з розрахунку 5 кг на одну бджолину сім’ю. Товарний і кормовий мед складає валовий мед. Після закінчення медозбору проводять осінню ревізію, результати якої оформляють у відомості.

Виконані роботи на пасіці та стан бджолиних сімей заносять у пасічницький журнал за запропонованою формою. В журналі ведеться облік продукції та її реалізації.

Пасічний журнал забезпечує щоденний облік робіт, проведенних з бджолиними сім’ями. Мета такого обліку – індивідуальне вивчення продуктивності кожної бджолиної сім’ї для ведення селекційної роботи на пасіці.

Крім цього, на пасіці ведуть щоденник фенологічних і метеорологічних спостережень з розрахунком ступеня льоту бджіл. Багаторічні спостереження дозволяють прогнозувати медозбір.

На племінних пасіках замість пасічного журналу використовують картки, які знаходяться в бджолиних сім’ях, під дахом вулика.

Воскову продуктивність бджолиних сімей визначають складанням воскового балансу по пасіці. Весь віск одержаний на пасіці вважається валовим. Тому разрахунок його на одну бджолину сім’ю є умовним. Віск одержують від бджіл різними способами: відбудовою вощини, будівельних рамок, розпечатуванням медових комірок

226

за відкачування меду зі стільників, зі збірного віску, який зчищують з рамок, боків вуликів, та воску від перетоплення старих стільників і т.і.

Восковий баланс пасіки – це весь віск, одержаний протягом року. Валовий вихід воску визначають за різницею воску на кінець та початок сезону, це буде валова воскова продуктивність пасіки.

Кількість топленого воску, одержаного протягом року, не є восковою продуктивністю пасіки за один рік, частину його мають від перетопки стільників,

відбудованих у минулих роках. Більшість воску повертається на пасіку у вигляді вощини. Інший віск реалізують і називають товарним.

Велике значення має приріст стільників на пасіці. Кількість відбудованих стільників повинна бути більшою ніж вибракуваних.

Крім основної продукції, меду та віску, на пасіках виробляють додаткову продукцію – прополіс, бджолине обніжжя, маточне молочко, бджолину отруту, маток,

відводки, бджолині сім’ї, які різняться за своєю природою і за реалізаційними цінами.

Для зручності планування в бджільництві прийнято коефіцієнти, за допомогою яких уся продукція бджільництва переводиться в медові одиниці.

В Україні прийнято такі перевідні коефіцієнти, кг умовного меду: 1 кг меду – 1;

1 кг воску – 2,1; мерви – 0,6; нова сім’я – 37; одна плідна матка для продажу – 2,0; один безстільниковий пакет бджіл – 10,0; один стільниковий пакет на 4 рамки – 14; 1 кг прополісу – 34; 1 кг маточного молочка – 390; 1 кг квіткового пилку – 6.

У зв’язку з економичними обставинами коефіциєнти можуть змінюватися.

За організації бджільницького прідприємства складають бізнес–план, вивчають попит ринку на продукцію бджільництва і динаміку її реалізації. Бізнес–планом передбачається певна сума витрат, які складаються з окремих статей. Загальна сума цих витрат називається собівартістю. Для різної продукції собівартість різна, рахується вона на всю продукцію або окрему одиницю продукції.

4. Рентабельність бджільництва та шляхи її підвищення

Рентабельність – один з узагальнених показників економічної ефективності виробництва, який характеризує його прибутковість. За рентабельності прибуток від реалізації продукції повністю покриває витрати на її виробництво і забезпечує отримання прибутку. В бджільництві мінімальний рівень рентабельності становить

10%. Рентабельність визначається відношенням чистого доходу до повної собівартості продукції і виражається у відсотках. Обчислювають рентабельність за формулою:

227

Рр П 100 %;

Сп

де Р р – рівень рентабельністі;

П – прибуток від реалізації продукції;

С п – собівартость продукції.

Рівень рентабельності залежить від кількості бджолиних сімей на пасіці, їх продуктивності, витрат праці та коштів на одиницю продукції, прибутку від реалізації,

собівартості продукції. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, тим вища рентабельність галузі.

Зниження собівартості продукції бджільництва досягається застосуванням таких методів:

-удосконалення форм організації праці, що дозволяють зменшувати витрати праці на бджолину сім’ю без зниження продуктивності;

-впровадження прогресивної технології бджільництва;

-механізація трудомістких процесів (завантаження і розвантаження вуликів,

відкачування меду, роздача цукрового сиропу та інші роботи);

-концентрація бджільництва шляхом об’єднання дрібних пасік, збільшення бджолиних сімей на пасіках;

-зменшення витрат корму для бджіл шляхом збільшення валового збору меду,

організація медоносного конвеєра, часткова заміна кормового меду взимку цукровим сиропом (не більш 50% від загального запасу);

- раціональне використання засобів на капіталовкладення.

Застосування цих прийомів сприяють збільшенню прибутків від реалізації продукції і зниженню витрат на її виробництво.

За оцінки продуктивності та рентабельності пасіки враховують такі показники:

-приріст, купівля, продаж бджолиних сімей і кількість їх на початок наступного року;

-виробництво продукції бджільництва;

-реалізація продукції;

-витрати праці;

-грошові доходи;

-собівартість продукції;

-будівництво та капітальний ремонт споруд та приміщень;

-підготовка кадрів.

Зметою збільшення дохідності бджільництва, застосовують комплекс заходів:

228

-збільшення медової і воскової продуктивності за рахунок утримання міцних та здорових бджолиних сімей;

-одержання додаткової продукції бджільництва – прополісу, маточного молочка,

квіткового пилку та бджолиної отрути;

- виробництво і реалізація бджолиних маток, бджолопакетів, сімей;

Застосування цих заходів сприяє збільшенню виручки від реалізації продукції бджільництва і зниженню витрат на її виробництво, внаслідок чого збільшується різниця між ними, тобто прибуток, а отже, і рентабельність.

Витрати на виробництво продукції бджільництва складаються з суми статей:

-оплата праці з нарахуваннями;

-корми;

-засоби захисту бджіл;

-роботи і послуги;

-витрати на утримання основних засобів;

-витрати на організацію виробництва та управління;

-страхові платежі;

-витрати від загибелі бджіл та інші.

Уструктурі собівартості продукції бджільництва оплата праці та вартість кормів разом становить до 70%.

5. Техніка безпеки праці на пасіці й протипожежні заходи

Техніка безпеки – це система технічних засобів та прийомів, що забезпечують умови праці. До завдання безпеки входить вивчення факторів, що впливають на виникнення травматизму, проведення організаційно-технічних заходів, за допомогою яких усуваються небезпечні умови праці.

За прийому на роботу кожний працівник пасіки повинен пройти інструктаж з основних питань техніки безпеки: використання димаря, паяльної лампи, іншого інвентаря та обладнання, транспортного засобу, прийомів огляду бджолиних сімей,

зняття роїв.

Увідний інструктаж проводять на пасіці щорічно з усіма членами ланки.

Особливу увагу приділяють використанню засобів захисту під час обробки бджолиних сімей проти захворювань із застосуванням респіраторів, гумових рукавиць та захисних окулярів.

229

Протягом року слід забезпечувати в приміщеннях необхідну температуру,

вологість, санітарний стан. На пасіці повинна бути медична аптечка з певним набором засобів, необхідних для надання першої допомоги за нещасного випадку.

Обовязковим є наявність на пасіці чистих халатів, лицевих сіток для обличчя,

умивальника, мила, рушника, ємкості з питною водою. Для бджіл повинні бути встановлені водонапувалки.

Важливе значення має захист від пожежі. Оскільки протягом усього літа пасіки перебуваються на полі, на відкритому місці, треба бути особливо уважним з вогнем – за приготування їжі, паління, розпалювання димаря. Територію пасіки оборюють, тобто утворюють неглибокий рів. Окремо в кутку пасіки відводять спеціальне, захищене від вітру, місце для розпалювання димаря. Для збирання сміття викопують яму. На пасіці необхідно мати ємності з водою, піском, необхідний протипожежний інвентар та вогнегасники.

Паління під час огляду бджолиних сімей категорично заборонено.

Бджолині ужалення для деяких людей є небезпечними. Пасічники, які працюють з бджолами, мають імунітет, тому слабо реагують на ужалення. Під час перевезення пасік, відкачування меду часто залучають інших людей, які не пов’язані роботою з бджолами. Пасічник повинен пояснити всім працівникам правила поводження з бджолами та способи запобігання ужаленням.

Людей, чутливих до ужалень бджіл, допускати до роботи на пасіці не можна.

Проти ужалень, обличчя, руки, всі відкриті місця тіла повинні бути захищені

(сітка для обличчя, халат, комбінезон). При ужаленні, перш за все, необхідно нігтем прибрати жало, а місце ужалення змастити йодом, розчином марганцю, спиртом або горілкою. За сильної чутливості на місце ужалення накладають холод та приймають дімедрол або пінольфен. Коли з’являється висипання або задишка, медики радять навіть вживати 100 г горілки змішаної з медом. Для попередження пухлии, місце ужалення слід протерти цибулею. Кожен пасічник повинен добре знати способи надання першої долікарської допомоги.

Для боротьби з захворюваннями та шкідниками на пасіці застосовують хімічні препарати, шкідливі для здоров’я людини. За обробки бджолиних сімей перш за все необхідно ознайомитися з інструкцією використання препарату та чітко її дотримуватися. Коли на кожу потряпляє кислота або іншийх препарат, це місце слід негайно промити чистою водою або слабким розчином харчової соди (гідрокарбонат натрію). Обробку бджолиних сімей проводять в халаті, гумових рукавицях та захисних окулярах.

230

На великих пасіках дезінфекцію проводять із застосуванням ветеринарно– дезінфекційних машин. Дезинфекцію проводяь надворі у весняний і осенній час за середньої температури не нижче 15ºС, на спеціально підготовленій земляній площадці,

захіщеній від прямих сонячних променів, вітру, у суху погоду, на відстані не менше 100

м від житлових приміщень, а також від бджолиних сімей. Розміри площадки залежать від кількості бджолиних сімей на пасіці.

Перевозять бджіл у міцних без щілин вуликах, при цьому обов’язково потрібен інвентар – димар, стамеска, лицева сітка, матеріал для заправки димаря, молоток,

цвяхи.

Література

1.Тименский П.И. Организация труда в пчеловодстве. – М.: Россельхозиздат, 1982. – 246 с.

2.Нуждин А.С. Основы пчеловодства. – М.: Агропромиздат, 1988. – 233 с.

3.Шевчук М.К. Пасіка, бджоли, мед. – Карпати, 1974. – 237 с.

4.Полищук В.П., Пилипенко В.П. Пчеловодство. Справочное пособие. – К.: Вища школа, 1990. – 308 с.

5.Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка. – К.: ТОВ ―Перфект Стайл‖, 2008. – 258 с.

6.Черкасова А.І. Бджільництво. – К.: Урожай, 1989. – 295 с.

7.Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. – М.: Колос, 2007. – 512

с.: ил.

8.О.Ф.Гробов. А.М.Смирнов. Е.Т. Попов. Болезни и вредители медоносних пчел. –М.:

ВО Агропромиздат, 1987. – 322 с.