453207

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

реальності у формі понять та уявлень. В управлінні під знанням часто також розуміють володіння перевіреною, надійною інформацією, що дозволяє вирішити поставлену задачу. Таким чином, для суміщення наших суб’єктивних уявлень про світ з об’єктивними істинами нам необхідна інформація, а для її отримання в менеджменті застосовується науковий підхід, в основі якого знаходяться наукові методи досліджень.

Особливостями наукового підходу є системна орієнтація та застосування моделей (моделювання).

Модель — це представлення об'єкта, системи або ідеї у деякій формі, яка відрізняється від оригіналу. Головною характеристикою моделі можна вважати спрощення реальної життєвої ситуації, що розглядається.

Причинами використання моделей в управлінні є:

Складність реального середовища – на об’єкт управління впливає велика кількість факторів, змінних у часі, чий вплив є різноспрямованим, опосередкованим. Дані про фактори впливу можуть бути недостатніми, тому виникає проблема формалізації даних для побудови моделі. У такій ситуації керівник спрощує ситуацію шляхом виділення найбільш важливих чинників середовища та ігнорує всі інші, менш важливі.

Експериментування – полягає в отриманні нового досвіду чи знань про результати управлінського рішення, їх вплив на діяльність окремих підрозділів чи організації в цілому. Враховуючи те, що діяльність керівника спрямована на забезпечення виконання організаційних цілей, управлінські рішення мають бути попередньо перевірені – для виявлення їх відповідності заявленим цілям та оцінки їх наслідків (економічних, соціальних, професійних). Найбільш зручним способом експериментування є моделювання певної управлінської ситуації із застосуванням вербальних, аналогових, математичних або фізичних моделей.

Орієнтація управління на майбутнє – наслідки прийнятих сьогодні управлінських рішень будуть проявлятися у віддаленому майбутньому, а знати про них керівникам необхідно вже сьогодні. Так, якщо керівник підприємства приймає рішення інвестувати кошти у будівництво нової фабрики, то йому необхідно знати терміни повернення вкладених коштів та розрахувати вплив інфляції на майбутні грошові потоки новоствореного підприємства.

Вуправлінні виділяють чотири типи моделей: фізичні, аналогові, вербальні та математичні. Фізична (портретна) модель представляє об’єкт дослідження за допомогою його збільшеного або зменшеного опису (наприклад, автомобіль може бути представлений іграшковою машиною для наочності).

31

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

Аналогова модель представляє об’єкт дослідження аналогом, який поводить себе як реальний об’єкт, але не виглядає як такий (графік попиту та пропозиції на ринку).

Вербальне моделювання належить до символічних й представляє інформаційну модель засобами звичайної розмовної мови. Формою представлення такої моделі є усне або письмове повідомлення, наприклад, літературний твір, інформація у путівнику, інструкції користування електроприладом й навіть правила дорожнього руху. Вербальне моделювання підпорядковується загальній логіці: на основі визначених припущень формулюються твердження про причиннонаслідковий зв'язок між явищами.

У математичній (символічній) моделі використовуються символи для опису властивостей або характеристик об'єкта (формула визначення швидкості руху на основі часу подорожі та пройденої відстані). Класичним прикладом математичної моделі може бути визначення залежності між силою, масою об’єкта та його прискоренням на основі другого закону Ньютона:

F=ma, (1.1)

де m - маса об’єкту, а – його прискорення, а F – сила, що діє на цей об’єкт.

Основні етапи процесу моделювання — постановка задачі,

побудова, перевірка на вірогідність, застосування та оновлення моделі. Серед основних проблем моделювання варто виділити:

Недостовірність вихідних даних – неточні, неповні або невірно інтерпретовані вихідні дані призводять до отримання недостовірних результатів побудованої моделі. Саме на цьому ґрунтується дезінформація конкурентів в процесі боротьби за ринки та ресурси противника у воєнних операціях. Під час Другої світової війни британська розвідка здійснила класичну операцію під кодовою назвою «Фарш» («Mincemeat»), яка переконала вище командування вермахту у тому, що англо-американські сили планують здійснити вторгнення у Сардинію та Грецію влітку 1943 року. В результаті потрапляння до рук німецької розвідки фальшивих секретних документів стосовно планів союзників, німці утримували в Греції дві танкові дивізії у розпал боїв на Курській дузі, а також передислокували ще одну дивізію зі Східного фронту. Справжня десантна операція союзників була проведена на Сицилії – вона виявилася цілковитою несподіванкою для німецьких та італійських стратегів.

Інформаційні обмеження – спричиняються проблемами з виявленням джерел інформації, наявністю обмежень щодо доступу до актуальних даних, надзвичайно високою вартістю інформації, складностями з аналізом та тлумаченням зібраних даних. Так

32

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

інформаційні обмеження Середньовіччя щодо будови земної кулі призвели до формування у Христофора Колумба думки про можливість потрапити до Індії, рухаючись на захід через Атлантичний океан, а відкриття португальцем Фернаном Магелланом Тихого океану у XVI столітті й усвідомлення наявності нового континенту між Європою та Азією стало для європейців цілковитою несподіванкою.

Страх користувачів – надмірна складність методів економікоматематичного моделювання, труднощі з кількісною оцінкою вихідних даних, висока вартість розробки моделей та спрощення ситуацій спричиняють небажання управлінців застосовувати методи моделювання. До того ж необхідність врахування впливу великої кількості факторів призводить до надмірного ускладнення моделей та вимагає більше часу на їх розробку, хоча більш прості моделі, як правило, і є більш надійними.

Слабке застосування на практиці – в управлінні часто рішення мають прийматися швидко, тому в керівника просто немає можливостей зібрати необхідну кількість інформації, її проаналізувати та розробити модель. У результаті більшість керівників приймає рішення інтуїтивно або на основі власних суджень.

Надмірна вартість – розробка моделей вимагає часу, великої кількості інформаційних, людських та матеріальних ресурсів.

Діалектичний, конкретно-історичний, системний підхід. Науковий, експертний, соціологічний методи: анкетування, інтерв’ювання, тестування.

Метод (від грецьк. methodos – шлях дослідження, теорія, вчення)

– спосіб досягнення визначеної мети, розв’язання конкретної задачі; сукупність прийомів чи дій практичного або теоретичного пізнання дійсності [6].

У сучасній науці розглядають три основні аспекти методу: об’єктивно-змістовний, операційний та праксеологічний. Об’єктивнозмістовний визначає зв'язок між методом дослідження та предметом пізнання за допомогою теорії. Операційний аспект фіксує залежність змісту методу не стільки від об’єкту, скільки від суб’єкту пізнання, від його компетентності та здатності перевести розроблену теорію у систему правил, принципів та прийомів, які за своєю сукупністю й утворюватимуть метод. Праксеологічний аспект методу складають такі його властивості як ефективність, надійність, ясність та конструктивність.

До числа характерних ознак наукового методу відносять об’єктивність, відтворюваність, евристичність, необхідність та конкретність.

33

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

Відтворюваність – здатність об’єкту до повторення.

Евристичність – це характеристика наукової концепції, коли теоретична частина концепції випереджає її емпіричне зростання: відбувається передбачення нових, ще не відомих й не підтверджених науково фактів.

Таким чином, ми можемо говорити, що науковий метод – це використання об’єктивних, відтворюваних та евристичних методів дослідження для встановлення характеристик досліджуваних об’єктів.

Існує декілька класифікацій наукових методів. У залежності від їх ролі та місця у процесі наукового пізнання виділяють методи формальні та змістовні, емпіричні (пов’язані з отриманням досвіду шляхом збирання фактів) і теоретичні, фундаментальні й прикладні. Зміст об’єктів пізнання дозволяє розрізняти методи природничих та суспільних наук, а методи природничих – на методи дослідження живої та неживої природи. Також виділяють якісні та кількісні методи, детерміністичні та імовірнісні, безпосереднього і опосередкованого пізнання, оригінальні та похідні. Але завданням цієї книги є розгляд лише декількох з них – діалектичного, конкретно-історичного та системного.

Науковий метод дослідження складається з трьох етапів:

спостереження – об'єктивного збору і аналізу інформації стосовно даної проблеми чи ситуації;

формулювання гіпотези – встановлення взаємозв'язку між компонентами проблеми;

верифікації – перевірки наукової гіпотези на істинність.

У процесі наукового дослідження взаємозв’язків між елементами управлінських систем та формулюванням гіпотез використовуються діалектичний, конкретно-історичний та системний підходи.

Діалектичний підхід відображає протиріччя у їх неподільній єдності. Так, попит визначає пропозицію, конкуренція призводить до концентрації капіталів і може призвести до монополізації ринків, високі темпи економічного зростання загрожують початком економічної кризи

– все вище наведене свідчить про наявність взаємозв’язку між поняттями, які традиційно сприймаються як протиріччя. До найважливіших принципів діалектичного методу відносять наступні:

1.Об’єктивність – визнання дійсності у її реальних закономірностях та загальних формах;

2.Всебічність – відображення взаємозв’язку всіх явищ (цей принцип безпосередньо пов'язаний з конкретно-історичним та системним підходами);

3.Конкретність – визначає річ або систему взаємопов’язаних речей у сукупності усіх своїх проявів та взаємозв’язків.

34

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

4.Історизм – відображає саморозвиток дійсності у неподільній єдності таких часових періодів як минуле, теперішнє і майбутнє.

5.Принцип протиріччя – полягає у виявленні предметного протиріччя у явищах, всебічному аналізі таких протиріч, розгляді предмету дослідження як єдності протилежностей, вивченні етапів розвитку конкретного протиріччя та аналізі механізму вирішення протиріччя як процесу в результаті його прояву та загострення.

Конкретно-історичний підхід передбачає дослідження предмету пізнання у динаміці, із врахуванням етапів розвитку (проектування, створення, зростання, зрілість та занепад) об’єкту управління та умов середовища під час проходження об’єктом кожного етапу.

Системний підхід (англ. Systems thinking — системне мислення) — метод досліджень, який полягає у вивченні об’єкту як системи, тобто сукупності елементів із урахуванням взаємних зв’язків та відношень між елементами системи.

У випадках, коли відсутній попередній досвід або існуючих знань про деяку проблему недостатньо для її описання кількісними показниками, використовуються інші методи дослідження, серед яких варто особливу увагу приділити експертним та соціологічним.

Експертний метод дослідження являє собою процедуру отримання оцінки проблеми на основі узагальненої групової думки фахівців з певного питання (експертів). Перед початком експертного дослідження необхідно чітко визначити проблему, яка буде розглядатися експертами, та сформулювати перелік запитань для них. Переваги цього методу дослідження полягають у використанні «синергетичного ефекту», тобто створенні розуму, чиї можливості перевищують здібності окремої людини. Використання думки експертів дозволяє вирішити низку складних неструктурованих задач, наприклад, спрогнозувати розвиток подій чи обрати найкращий варіант дій з набору альтернатив. Експерти повинні бути добре обізнані з проблемою (мати досвід вирішення подібного роду проблем), бути досвідченим у тій сфері, з якою проблема пов’язана. Важливим є створення умов для індивідуальної оцінки проблеми експертом, уникнення впливу авторитетів на думку експерта та мінімізація часу на прийняття рішення, оскільки останні часто базуються на асоціаціях та інтуїтивних уявленнях про шляхи вирішення проблеми. Після отримання відповідей експертів менеджер здійснює групування думок, їх оцінку, визначає ступінь узгодженості думок експертів в групі, оцінює похибку дослідження та на основі відповідей експертів будує модель властивостей об’єкту дослідження.

35

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

Загалом виділяють індивідуальні й колективні експертні оцінки. Індивідуальні базуються на визначенні думки експертів, що є незалежними один від одного. Колективні базуються на роботі з групами спеціалістів та співставленні думок таких груп.

Виділяють наступні види експертних оцінок:

1)метод асоціацій – базується на вивченні об’єкту дослідження на основі властивостей іншого, подібного до нього об’єкту;

2)метод парних порівнянь – передбачає співставлення експертом альтернативних варіантів, серед яких обирається найкращий;

3)метод векторів переваг – експертом аналізується весь набір альтернативних варіантів, з яких обираються найбільш привабливі;

4)метод фокальних об’єктів – полягає у перенесенні ознак випадково відібраних аналогів на досліджуваний об’єкт;

5)індивідуальне експертне опитування – проводиться як інтерв’ю чи у вигляді аналізу експертних оцінок. Передбачає або розмову дослідника з експертом, протягом якої дослідник ставить запитання експертові, або індивідуальне заповнення експертом формуляра (анкети), розробленого дослідником. Відповіді експерта дозволяють здійснити всебічний аналіз проблемної ситуації та виявити шляхи її вирішення;

6)метод середньої точки – передбачає формулювання двох альтернативних варіантів рішення, на основі яких експерту необхідно запропонувати третій варіант, оцінка якого буде

знаходитися між значеннями першої та другої альтернативи. Одним з найбільш поширених методів експертного дослідження є

метод Дельфі, розроблений у 1950-х роках у США для аналізу стратегій збройного протистояння між СРСР та західним світом в умовах створення ядерної та термоядерної зброї. Перевагами методу, який почав майже одразу застосовуватися й для вирішення широкого кола цивільних проблем, у тому числі й проблем управління, залишаються анонімність експертів, багаторівневість, наочність, відсутність особистого контакту як між різними експертами, так і між експертами та дослідниками. В процесі дослідження створюються групи дослідників-експертів, які індивідуально у письмовій формі викладають своє бачення ситуації, та організаційна група, яка узагальнює думки експертів.

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні. Основне завдання соціологічних досліджень —

36

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

отримання фактів про соціальну дійсність чи її окремі явища. Соціальний фактом називають певним чином фіксований, описаний фрагмент соціальної дійсності.

Соціологічне дослідження складається з трьох основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (проведення емпіричного дослідження), завершального (обробка й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій).

Основними методами, застосовуваним у соціологічному дослідженні, виступають опитування, соціологічне спостереження та соціологічний експеримент.

Опитування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ювання) або опосередкованого (анкетування) спілкування менеджера з респондентом.

Інтерв'ювання або інтерв’ю (англ. interview) — це бесіда,

побудована за певним планом, та яка відбувається під час безпосереднього контакту особи, яка ставить запитання (інтерв'юера) з особою, яка на них відповідає (респондентом) з обов'язковою фіксацією відповідей.

Анкетування (від фр. enquete) — метод дослідження, оснований на використанні слів в процесі спілкування (вербально-комунікативний метод), коли використовується спеціально оформлений список запитань (анкета) для збору відомостей від респондента.

Ще одним методом дослідження, який має спільні риси одночасно з опитуванням та із спостереженням (експериментуванням) є метод тестування. Тестування – це процедура встановлення та вимірювання індивідуально-психологічних особливостей при відборі кадрів, професійному орієнтуванні, психологічному оцінюванні, на основі якої здійснюється оцінка здібностей підлеглих та планування керівником власних дій щодо останніх. Метод тестування заснований на використанні тестів – стандартизованих завдань, за результатами виконання яких керівники формують судження відносно психофізіологічних, особистісних характеристик, знань, навичок та вмінь досліджуваної особи. Схожість зі спостереженням та експериментом пояснюється збором даних про поведінку особи при виконанні стандартизованих завдань, які розкривають сильні та слабкі сторони досліджуваного, схожість з анкетуванням виникає через поширеність застосування вербально-комунікативних методів для формування завдань та можливих варіантів дій. Тест є моделюванням поведінки певної особи, так саме як й соціологічне опитування: дослідник робить припущення про можливість певних сценаріїв (альтернативних варіантів) дій досліджуваних у визначених ситуаціях

37

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

та класифікує останніх в залежності від обраного ними типу поведінки, припускаючи існування спільних рис характеру, однакового рівня знань чи професійної придатності для таких груп людей. Тести є зручним та доволі вірогідним способом оцінки, проте їх результати завжди є ймовірнісними, тобто будуть правдивими для якоїсь вибірки – групи людей, а не для всіх людей абсолютно. Це пояснюється саме змістом моделювання як методу дослідження – воно вимагає спрощення реальної життєвої ситуації, результатом чого є стандартизований опис дій людини; у такій ситуації нестандартні, неочікувані дії досліджуваного часто не беруться до уваги.

Аналіз (від грец. αναλυσις — розклад) – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета за допомогою уявного або реального розділення його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин розглядається окремо у межах єдиного цілого.

Синтез (від грец. συνθεσις — поєднання, з'єднання, складання) — поєднання абстрагованих сторін предмета і відображення його як конкретної цілісності; метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розділеного у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

Соціологічне спостереження є одним з основних методів збору інформації про стан справ у організації. Перевагами при використанні цього методу дослідження є можливість фіксування особливостей поведінки людини та безпосереднього отримання інформації. До недоліків соціологічного спостереження варто віднести можливість втручання дослідника у розвиток подій (навіть тоді, коли це втручання є випадковим), тому соціологічне спостереження має доповнюватися використанням інших методів, наприклад, проведенням соціологічних експериментів. При цьому сам процес спостереження має складатися з трьох етапів – підготовчого, польового та заключного. Щодо умов проведення дослідження, то виділяють «невключене» (приховане) спостереження, «включене», лабораторне і польове. Під час невключеного спостереження спостерігач знаходиться поза межами досліджуваного об’єкту та не вступає у безпосередній контакт з об’єктами спостереження, при включеному – контактує з досліджуваними особами. При лабораторному способі збору інформації спостереження здійснюється в штучно створених умовах, польове – у реальному робочому середовищі.

Експериментом називають такий метод дослідження, при якому здійснюється управління ситуацією з метою перевірки та

38

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

випробовування гіпотез про причинно-наслідкові зв’язки між явищами. Експеримент базується на створенні моделі досліджуваного явища та передбачає активне втручання дослідника в ситуацію, планомірне введення відносно ізольованого експериментального фактору, його варіацію, контроль за іншими суттєвими факторами та комбінування впливу факторів на явище.

Найбільш масштабні наукові експериментальні дослідження нашого часу відбуваються у так званому «Великому адронному колайдері» (англ. LHC – Large Hadron Collider), найбільшому у світі прискорювачі елементарних частинок, створеному в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN). Прискорювач пролягає в тунелі (у формі тора діаметром 27 км) на глибині до 175 метрів під землею на кордоні Франції та Швейцарії. Як свідчить назва, він призначений для прискорювання адронів, зокрема протонів і важких іонів. Реалізацію проекту здійснюють більше 10 000 науковців та інженерів з понад 100 країн світу. Планувалося, що запуск колайдера дозволить виявити так звані «бозони Хіггса» – елементарні частиці та зимітувати стан Всесвіту через мільярдну частку секунди після Великого вибуху. У ході експериментів на Великому адронному колайдері також досліджуються властивості плазми та окремі аспекти формування «чорних дір» у Всесвіті.

Щодо менеджменту, то найвідомішими тут залишаються «Хоторнські експерименти» – серія соціологічних та психологічних досліджень, проведених групою вчених у 1928-1932 роках на електричних заводах Хоторна, розташованих поблизу Чикаго, США. Завданням дослідників було виявити залежність між фізичними умовами роботи та продуктивністю праці окремих працівників. Перший з експериментів мав на меті з’ясувати вплив освітленості робочих приміщень на продуктивність праці. Експерименти проводилися під керівництвом Елтона Мейо – одного з засновників неокласичної школи менеджменту.

У відібраних Мейо експериментальній та контрольній групах працівників було запроваджено відмінні умови праці: у експериментальній групі освітлюваність приміщень збільшувалася та спостерігалося зростання продуктивності праці, а у контрольній групі при незмінній освітлюваності продуктивність праці залишалася на тому самому рівні. На наступному етапі нове збільшення освітлюваності у експериментальній групі супроводжувалося новим зростанням продуктивності праці, але раптом у контрольній групі, де умови праці не змінювалися, продуктивність праці теж зросла. На третьому етапі у експериментальній групі було скасовано покращення освітлюваності приміщень, проте продуктивність праці продовжувала зростати.

39

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

Найдивніше, що продовжувала зростати продуктивність праці й у контрольній групі, де жодних змін умов роботи не відбувалося протягом всіх етапів експериментування. Все це змусило Мейо почати пошук нових факторів впливу на продуктивність праці (оскільки стало зрозумілим, що жодного зв’язку між продуктивністю та освітлюваністю приміщень не виявлено) – до уваги бралися й площа робочих приміщень, й умови оплати праці, збільшення кількості перерв протягом робочого дня, введення двох вихідних на тиждень тощо. Кожного разу після впровадження нового заходу продуктивність праці зростала, проте коли за умовами експерименту нововведення скасовувалися, падіння продуктивності праці виявлялося вкрай незначним.

Мейо зробив висновок, що не була врахована якась одна внутрішня змінна: на його думку, це був факт участі працівників у експерименті – усвідомлення своєї значимості та ролі у наукових дослідженнях супроводжувалося більшою зацікавленістю у процесі праці та зростанням продуктивності навіть тоді, коли були відсутні жодні зовнішні стимули до цього. Мейо пояснив цей феномен виявленням особливого відчуття приналежності до своєї групи – соціабільністю. Другим поясненням могло бути існування всередині робочих бригад особливих неформальних взаємин, які проявилися після зміни (навіть тимчасової) умов праці та збільшення уваги до працівників з боку керівництва фабрики в ході виконання експерименту.

Результати цього дослідження й досі залишаються суперечливими. З однієї сторони, ці дослідження значною мірою допомогли у становленні нового напрямку менеджменту – неокласичної школи, а згодом стали основою для формування знань з менеджменту персоналу. Разом з тим, велика кількість дослідників розглядають висновки Е. Мейо на основі хоторнських експериментів як такі, що не отримали однозначного та об’єктивного фактичного підтвердження, й тому вважають «хоторнський ефект» скоріше анекдотом, ніж науковим відкриттям. Так, Х. МакІлвен Персонс у 1974 році критикував ці дослідження за те, що відкрите вимірювання продуктивності праці експериментальної й контрольної групи вже саме по собі впливало на їх поведінку, а перерви для відпочинку та нерозуміння причин експерименту посилювали страх робітників та змушували до збільшення власних зусиль [95]. Х.М. Персонс визначає «хоторнський ефект» як «курйоз, що виникає в ситуації, коли дослідники нездатні усвідомити, як висновки щодо оцінки діяльності досліджуваної особи впливають на її поведінку», маючи на увазі, що робітники намагалися діяти якнайкраще, аби догодити організаторам експерименту та

40