Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Карти..

250

К

1:1800000. Картами Боплана користувались аж до середини XVIII ст. Під час гетьманування І.Мазепи (1687-1708) в Україні розгорнулось топографічне знімання окремих полків (полк - одиниця тодішнього адміністративного поділу). На територію України в цей час видано „Чертежъ украинскимъ и черкаскимъ городам от Москвы до Крыма", ,Нертежъ Крыма и Азовского моря", складено карта Київщини, Криму, Причорномор'я (вміщено в „Российском атласе", 1745).

Перші друковані карти в Україні датуються 1661. Це карти „Зображення печери преподобного Феодосія" і „Зображення печери преподобного Антонія" в „Патерику Ки- єво-Печерському", видані в Києві на основі оригіналів, складенних 1652-55. У першій пол. XVIH ст. виконано топографічне знімання українських земель і видано карту Литви і Дніпра на чотирьох аркушах у м- бі 1:300000. Її автор - Томаш Маковський. Уперше на карті трапляється назва „Україна". На основі генерального межування 70-80-х років XVIII ст. видано карти Київської та Азовської губерній. Геодезичні вимірювання в другій пол. XVIII ст. виконувались для потреб картографування місцевості, землевпорядкування, будівництва міст і шляхів. Водночас велось інтенсивне топографічне знімання всіх україських земель. З кінця XVIII ст. відповідні служби Росії, Австрії та Польщі, до яких входили українські землі, проводили здебільшого топографічне знімання для військових потреб. 2.

КАРТИ ФЕНОЛОГІЧНІ (фенологичес-

кие карты; phonological maps; phanologische Karten fpl): карти тематичні, на

яких за даними фенології зображуються сезонні зміни різних компонентів природного комплексу на певній території. До основних К.ф. належать карти, на яких зафіксовані строки настання і апогею весни, початку і повного літа, початку осені й т. зв. золотої осені. Ці карти складаються за фітофенологічними даними. Заслуговують на увагу К. ф. тривалості природних періо-

дів, зокрема весни й осені, що характеризують міру континентальності клімату, як і карти феносиноптичні, на яких показана наочно динаміка природи на різних широтах. Зміст К. ф. здебільшого подається за допомогою ізофен. Карти найважливішихявищ неживої природи, напр., утворення і танення снігового покриву, замерзання і розмерзання річок, озер, водоймищ, початку і кінця посушливого періоду, варто відносити до К. ф., а не до карт кліматичних. 5.

КАРТИ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ (физи-

ко-географические карты; physisch-geo- graphische Karten fpl): карти, основним

змістом яких є зображення географічного

середовища та географічної оболонки. 5.

КАРТИ ХОРОПЛЕТИЧНІ (.хороплети-

ческие карты): карти тематичні, які ві-

дображають статистичні дані для географічних зон заповненням простору многокутників - кольорами або сірими тонами відповідно до позначень, що відповідають

варіації статистичних даних. 21.

КАРТИ ЦИФРОВІ (цифровые карты; digital maps; digitale Karten fpl): карти, що

є цифровими моделями певної поверхні, записані на машинному носії у встановлених структурах і кодах, які отримано за законами генералізації в прийнятих для таких карт проекції, розграфленні, системі координат і висот. 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ КОНТУРІВ (цифро-

вые карты контуров; digital contour maps; digitale Umrisskarten fpl): карти цифро-

ві місцевості, що містять інформацію про планове і висотне положення об'єктів місцевості (крім рельєфу). 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ МІСЦЕВОСТІ (ци-

фровые	карты местности;	digital	maps of
terrain;	digitale Gelandekarten	f pi):	карти

ц и ф pо в і, що відповідають встановленим для конкретного використання вимогам точності та змісту. 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ МОРСЬКІ (морские

цифровые карты; digital naval maps] digitale Seekarten f pi): карти циф-

рові що за точністю та змістом відповідають картам морським певного м-бу. 5.

Карти..

251

к

КАРТИ ЦИФРОВІ РЕЛЬЄФУ (цифровые карты рельефа; digital relief maps digitale Reliefskarten f pi): карти цифрові місцевості, що містять інформацію про рельєф земної поверхні. 5.

КАРТИ ШЕЛЬФУ ТА ВНУТРІШНІХ ВОДОЙМИЩ (карти шельфа и внутренних водоемов; maps of shelf and inner water basins; Kartenf pi des Schelfs m, n und der inneren Wasserbehalter mpi): для потреб різних галузей господарства України з 1975 проводиться загальнодержавне картографування морського шельфу і дна внутрішніх водоймищ. На західну частину акваторії Азовського моря виконано топографічне знімання в м-бі 1:25000, а на північнозахідну шельфову зону Чорного моря — 1:10000. На Дніпровсько-Бузький басейн, річки Прип'ять (до кордону з Білоруссю), Десну, Південний Буг є карти м-бів 1:10000, 1:25000 або 1:50000, а також лоції для судноплавства. 2.

КАРТКА ЗАКЛАДАННЯ ЦЕНТРІВ

(карточка закладки центров; sketch of lower centers; Vermarkunskizze f): схематичний рисунок ц е н т р а г е о д е з и ч н о г о пункту (планового або висотного): його тип, розміри, глибина закладання та місце розташування. Останнє показують на схематичному рисунку, де вказують віддалі до 3-4 постійних предметів або характерних точок місцевості. 16.

КАРТОГРАМА (картограмма; collation map; Kartogramm n, Gebietsstufenkarte f):

спосіб зображення середньої інтенсивності певного кількісного за своєю характеристикою явища в межах наявних на карті територіальних одиниць (найчастіше адміністративних) за допомогою графіч-

них засобів площового відображення (напр., фонове забарвлення, штрихування); при цьому інтенсивність графічних позначень відповідає інтенсивності зображуваного явища, що суттєво впливає на наочність карти. 5.

КАРТОГРАМА ТОПОГРАФО-ГЕОДЕ- ЗИЧНОЇ ВИВЧЕНОСТІ (картограмма топографо-геодезической изученности; cartogram of topographic-geodetical level of scrutiny; Kartogramm n der topographischen undkartographischen Erlernungf): спеціальна карта, на якій умовними позначеннями показані існуючі пункти геодезичних мереж, а штрихуванням або зафарбовуванням - ділянки місцевості, покриті зніманням у будь-якому м-бі, із зазначенням року знімання та його поновлення. К. т.-г. в. складають для обліку та планування топогра- фо-геодезичних робіт. 7.

КАРТОГРАФІЧНА ВИВЧЕНІСТЬ (картографическая изученность; map coverage; kartographische Erlernung f): ступінь отримання певної інформації за наявними картографічними матеріалами. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ

(картогрфическая генерализация; cartographical generalization; kartographische Generalisation f): творчий процес, що зводиться до відбору і узагальнення об'єктів реальної дійсності під час створення картографічних творів відповідно до їх призначення, м-бу і особливостей території, що зображується на них. Визначальним чинником К. г. є призначення картографічного твору. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ

(картографическая обеспеченность; тар coverage; kartographische Versorgungf): no-

Картографічна забезпеченість України

	К - с т ь	П л о щ а	Р о з п о д і л к і л ь к о с т іа р к у ш і вп о р і в н я н оз о с т а н н і м
М - б		п о к р и т т я ,		о н о в л е н н я м( в и д а н н я м ) ,%
	а р к у ш і в						1 9 9 4
		т и с . к м 2	1 9 7 1 - 8 0	1 9 8 1 - 8 5	1 9 8 6 - 9 0	1 9 9 1 - 9 3
1: 1 0 0 0 0	2 9 2 0 2	5 9 9 , 6	16,6	2 0 , 1	4 0 , 7	13,1	9 , 6
1: 2 5 0 0 0	7 6 1 0	6 0 3 , 7	5 4 , 2	0 , 4	13,9	2 3 , 5	8 , 0
1: 5 0 0 0 0	1987	6 0 3 , 7	19,6	19,4	4 3 , 6	13,9	3,5
1 : 1 0 0 0 0 0	5 3 6	6 0 3 , 7	2 2 , 5	2 0 , 7	4 2 , 8	13,3	0 , 7

Картографічна..

казник наявності картографічних творів, передусім карт, для виконання відповідних робіт. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ УКРАЇНИ (картографическая обеспеченность Украины; map coverage of Ukraine; kartographische Versorgung f der Ukraine):

к а р т о г р а ф і ч н а з а б е з п е ч е н і с т ь , що подана в табл. 2.

КАРТОГРАФІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

(картографическая информация; cartographical information; kartographische Informationf): інформація про реальний об'єкт, територію, явище тощо, яку отримано з кар - тографічних матеріалів. К. і. має пізнавальний, комунікативний і прагматичний характер. 5.

КАРТОГРАФІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО

(картографическое производство; map production; kartographische Herstellung f): заклад або галузь виробництва, які створюють і виготовляють картографічні твори (карти, глобуси, атласи тощо). 5.

КАРТОГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ

(картографическое изображение; cartographical imagery; kartographische Abbildung f): основний елемент будь-якої карти, що за допомогою графічних чи інших засобів розкриває її зміст. 5.

КАРТОГРАФІЧНИЙ ДОКУМЕНТ ЧЕРГОВИЙ (дежурный картографический документ; attendant cartographical document; kartographisches Meldedokument n, Korrekturdokument n): документ, де систематично заносять усі зміни, що відбуваються на конкретній території. Дані такого К. д. ч. використовуються під час онов- л е н н я карт наявних або с к л а д а н н я карти нової на певну територію. Зазвичай К. д. ч. є карта чергова. 5.

КАРТОГРАФІЧНИЙ ТВІР (картографическое произведение; cartographic work; kartographisches Werk n, kartographischer Produkt m): твір, важливою складовою частиною якого є картографічне зображення. До К. т. відносять карти й атласи, а також рельєфні карти й моделі Землі та небесних об'єктів у вигляді глобу - сів. 5.

К

КАРТОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ (картографические материалы; cartographical material; kartographische Dokumente n pi):

графічні, цифрові, текстові, серед них і офіційні, та ін. документи, що використовуються під час картографу вання.К. м. засвоїм значенням і використанням поділяють на основні, додаткові та допоміжні.

Основні К. м. - такі матеріали, за якими під час складання оригіналу карти подаються основні елементи її змісту. Це здебільшого вже видані інші карти або їх оригінали, м-б яких такий же, як карти, що складається, або трохи більший.

Додаткові К. м. - матеріали, які доповнюють головні елементи змісту карти, подають їх додаткову характеристику, а також матеріали, які є вихідними для нанесення на складальній основі додаткових об'єктів згідно з програмою карти, що складається.

Допоміжні К. м. використовують для оцінки загального змісту карти, уточнення як якісних, так і кількісних характеристик її

окремих елементів тощо. 5.
КАРТОГРАФІЧНІ ШРИФТИ		(карто-
графические шрифты; cartographic			type;
kartographische	Schriften f pi):		див.
Шрифт. 5.
КАРТОГРАФІЯ (картография;		cartogra-

phy; Kartographie f): галузь науки, техніки і виробництва, що охоплює вивчення, створення і використання різноманітних к а р т о г р а ф і ч н и х творів, на яких за допомогою певної системи умовних позначень відображені різні об'єкти і явища реальної дійсності. К. охоплює такі її складові частини: к а р т о г р а ф і ю м а т е - м а т и ч н у ; к а р т о з н а в с т в о ; к а р т о - м е т р і ю ; проектування карти; складання карти; оформлення карт; видання карт; економіку, організацію та управління к а р т о г р а ф і ч н о г о в и р о б н и ц т в а ; к а р т о г р а ф і ю цифрову . К. тісно пов'я- зана з багатьма галузями науки та виробництва, особливо з геодезією, фотограмметрією, географією. Враховуючи поняття про м е т о д п і з н а н н я к а р т о г р а ф і ч -

Картографія..

253

к

ний, вважають, що картографія є наукою про відображення та дослідження природних і соціально-економічних об'єктів та явищ на моделях картографічних. 5.

КАРТОГРАФІЯ МАТЕМАТИЧНА (.математическая картография; mathematical cartography; mathematische Kartographief):

розділ картографії, який вивчає способи зображення поверхні еліпсоїда або кулі на площині, тобто картографічні проекції, як і відповідні спотворення, що виникають унаслідок такого зображення. К. м. математично обґрунтовує створення різноманітних карт. 5.

КАРТОГРАФІЯ ЦИФРОВА {цифровая картография; digital cartography; digitale Kartographief): розділ картографії, змістом якого є питання теорії і практики створення та використання карт цифрових і цифрових моделей земної поверхні. 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ (картографирование; mapping; Kartierungf): процес створення карти або карт для конкретної території земної поверхні, небесного тіла чи космічного простору. 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ ТЕМАТИЧНЕ

Стематическое картографирование; subfect mapping; thematische Kartierung f):

зводиться до камерального способу виготовлення карт т е м а т и ч н и х . К. т. здійснюється як у спеціальних картографічних установах, так і в організаціях і установах окремих відомств для розв'язання конкретних завдань. Тепер деякі дослідники вважають термін „картографування тематичне" застарілим, таким, що не зовсім відповідає основній суті м о д е л ю в а н н я к а р т о г р а ф і ч н о г о . 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ (картографирование украинских земель; mapping of Ukrainian land; Kartierung f der ukrainischen Lander n pi):

започатковане в глибокій давнині. До перших примітивних картографічних зображень невеликих за обсягом земель належить „Межиріч-карта". Відомо 10 таких, але різних за змістом, примітивних зобра-

У давні часи інформацію про прибережні українські землі подавали грецькі п е р и п - ли. Ці землі зображені й на деяких картах грец. математика, астронома і картографа Клавдія Птоломея (II ст. по P. X.), що містились у його 8-томному „Посібнику з географії". До давньоримських картографічних творів належить т. зв. Таблиця Певтінгера (IV ст.), на якій зображене північне узбережжя Чорного моря та ін. українські землі.

До основних картографічних творів середніх віків належать т. зв. монастирські карти і п о р т о л а н и . Серед монастирських карт є знаменита збірка під назвою „Марра Mundi" („Карта Світу"), Герефордська карта Світу (близько 1275), карта світу іспан. монаха Беата (близько 776). На цих картах показані примітивні обриси суходолу і морів, серед них Чорного та Егейського. Цінними з точки зору К.у.з. є карти світу араб, географа Аль-Ідрісі, на яких територіальне розташування наших земель уперше супроводиться назвою „Русь", а також є підписи гідро- (Діаброс-Дніпро, Дніест-Дністер) і топонімів (Київ, Гелісія - Галич та ін.). На карті (1459) монаха Фра Мауро із Мурано, що біля Венеції, вперше з'явився підпис Червона Русь", що окреслює Галичину. На одній із каталонських портолан (1375), крім берегів Чорного моря, показано територію України з назвами Києва і Львова. Із появою в XV ст. друкування й можливості виготовляти оригінали карт гравіюванням українські землі зображувались на картах численних перевидань „Географії" К.Птоломея, які щоразу вдосконалювались і доповнювались, а також на картах Миколи Кребса (Кузанського), Бернарда Ваповського, Марка Бенвентанського, Мартіна Вальдземюллера, Вацлава Гродецького, Севастіяна Мюнстера та ін. Останні карти належать до XV - першої пол. XVI ст. В атласах Герарда Меркатора, Абрагама Ортелія та ін. вміщені карти українських земель таких картографів, як В. Гродецький, Андрій Поґрабка (Погра-

ж е н ь м і о . т г е в п г т і і т п і г т п п и и н п г п т т р ґ і і п т г и н я

Картографування..

254

К

КАРТОГРАФУВАННЯ ЦИФРОВЕ {картографирование цифровое; digital mapping; digitate Kartierung f): картографу-

в а н н я , за допомогою якого можна отіго

товитикарти цифрові тацифрові моделі земної поверхні. 5. КАРТОДІАГРАМА {картодиаграмма; map's diagram; Kartendiagramm n): спосіб зображення на карті за допомогою діаграм сумарної (кількісної) величини якогось явища, що стосується певної територіальної одиниці (найчастіше політикоадміністративної, хоча, напр., для карт рибальських такими одиницями можуть бути акваторії морів, озер). Діаграмні фігури можуть бути: лінійні - у вигляді стовпчиків, смужок тощо; площові - квадрати, круги тощо; об 'ємні - кулі, куби тощо. Діаграмні фігури можуть бути ще й структурні: фігура поділена на частини відповідно до величини зображуваного явища (напр., круг подає кількість населення області, а площові сектори круга - національний склад населення). Найкраще пояснюють зображуване явище лінійні К., але вони не економні. 5.

КАРТОЗНАВСТВО {картоведение; тар study; Kartenkundef): розділ картограф ії, який вивчає виникнення і розвиток карти ге о гр а ф і ч н ої, її складові елементи і властивості, можливості використання таких карт у практичній діяльності. Значну частину змісту К. становить історія картографії. 5.

КАРТОМЕТРІЯ {картометрия; cartometry; Kartometrie f): розділ картографії, що розглядає способи і засоби виконання відповідних вимірювань на картах для отримання різноманітних характеристик, зокрема й морфометричних, а також питання, пов'язані з аналізом і оцінкою точності цих вимірювань. 5.

КАСА НАБІРНА {наборная касса; typesetting case; Satzkasten m): плоска скринька, поділена повздовжніми і поперечними перегородками на гнізда, в яких містяться літери друкарські, або літери фотонабірні. 5.

КАСЕТА {кассета; cassette; Kassette J):

складова частина приладу, в якій містяться фотоплівка, фотопластинка або негатив.

Розрізняють К.:

аерофотокамери — призначена для розміщення, перемотування і вирівнювання в момент фотографування фотоплівки спеціальними пристроями і механізмами, запобігання їїзасвічуванню. Більшість К. знімається і легко відділяється від аерофотоапарата; фототеодоліта — призначена для розмі-

щення фотоплівки або фотопластинки та запобігання їх засвічуванню. Фототеодолітний комплект має 1 2 - 2 4 касети. Корпус

К. металевий або комбінований (дерево і метал). Формат К. (см2) 13x18, 10x15,

9 x 1 2 залежно від марки фототеодоліта. У корпусі К. є фіксатор положення фотопластинки (щоб запобігти самовільному випаданню пластинки з К.), пружини для забезпечення притискання фотопластинки до прикладної рамки фототеодоліта. К. має затулку. Якщо К. вставлено у фототеодоліт, то перед фотографуванням затулку витягують, і фотопластинка притискається до прикладної рамки.

фототрансформатора — для розміщення та закріплення окремого негатива або всього фільму. 8.

КАССІНІ ЗАКОНИ {законы Кассини; laws of Cassini; Gesetz n von Kassini): три закони, які сформулював Д. Кассіні 1693, описують обертання Місяця навколо своєї осі: 1. Місяць обертається із заходу на схід навколо своєї полярної осі з постійною кутовою швидкістю і періодом обертання, що дорівнює періодові оббігу навколо Землі. 2. Нахилення екватора Місяця до площини екліптики постійне. 3. Полюси осей обертання Місяця, екліптики і орбіти лежать на одному великому колі в зазначеному порядку, тобто площини екватора Місяця, його орбіти і екліптики перетинаються по одній і тій же прямій, яку наз. лінією вузлів; низхідний вузол екватора є вузлом орбіти висхідним. Насправді обертання

Каталог..

255

К

Місяця відрізняється від обертання за законами Кассіні на величину л і б р а ц і ї фізичної . 11.

КАТАЛОГ (каталог; catalogue; Katalog

т): складений за певною схемою на окремих картках перелік будь-яких предметів, книг, карт, координат тощо, наявних в установі, бібліотеці, картосховищі. Складання К. картографічної продукції може здійснюватись за м - б о м, територіальним районуванням, призначенням, тематикою тощо. К. може бути оформлений окремою, за тематикою, збіркою у вигляді книжки. 5.

КАТАЛОГ ГРАВІМЕТРИЧНИХ ПУНКТІВ (каталог гравиметрических пунктов; catalogue of gravimetric points; Katalog m der gravimetrischen Punkte mpi): каталог гравіметричних пунктів з такими даними про них: назва пункту, опис його місця розташування, зарис пунктів, номенклатура трапеції, прискорення сили ваги (в міліґалах) і сер. кв. похибка її визначення, планові координати і висота. 6.

КАТАЛОГ КООРДИНАТ ГЕОДЕЗИЧНИХ ПУНКТІВ (каталог координат геодезических пунктов; list ofgeodetic beacon coordinates; Koordinatenkatalog m der geodatischen Punkte mpi): каталог пунктів для одного аркуша карти або на деяку іншу визначену територію, в якому подаються такі дані: клас пунктів, їх координати, висоти центрів і дирекційні кути напрямів на сусідні або орієнтирні пункти. К. к. г. п. супроводжується схемою геодезичної мережі, описом центрів та ін. відомостями, потрібними під час використання геодезичної мережі. Деколи складають окремі каталоги державних планових і висотних мереж. 12.

КАТАЛОГИ ЗОРЯНІ {звездные каталоги; star catalogues; Sternkataloge т pi):

перелік зір, об'єднаних за однією або декількома характеристиками: положенням, власним рухом, зоряною величиною тощо. Особливе значення мають фундаментальні каталоги положень зір. Міжнародним стандартом К. з. є фундаментальний каталог FK5. 18.

КАТЕГОРІЇ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ

{категории пригодности земель; categories of land fitness; Bodebbrauchbarketskategorie f): виділяють декілька категорій земель за основними стадіями їх утворення і розвитку, відповідно до відносного віку земель і основного с/г призначення. 21.

КВАДРАНТ ОПТИЧНИЙ {оптический квадрант; optical quadrant; optisches Quadrant n): прилад для вимірювання кутів нахилу устаткування з плоскими та циліндричними поверхнями, а також їх встановлення під заданим кутом до горизонту. Основні частини К. о.: корпус із ручками, нерухомо закріплений у ньому скляний круг, поворотний круг — алідада з відліковим мікроскопом і двома рівнями — поздовжнім та поперечним. Для вимірювання кута нахилу прилад установлюють на площину (поверхню) конструкції, відкріплюють закріплювальний гвинт і рукою нахиляють алідаду, доки бульбашка поздовжнього рівня стане в нуль-пункті. Далі навідним гвинтом коригують положення бульбашки рівня і відлічують V' вертикальний круг. Кут нахилу обчислюють за формулою V = V'-МО, де МО - місце нуля шкали. Похибка вимірювання кутів нахилу приладами типу К. о.-10 становить відповідно ЗО'і 10'. 1.

КВАДРАТ {квадрат; quadrat; Quadrat п):

у друкуванні: 1) більша від пункту у друкуванні одиниця вимірювання шрифтів, ширини й висоти набору, полів тощо. К. становить 48 пунктів (18 мм); 2) пробільний матеріал у друкарському наборі, ширина якого становить 48 пунктів, а товщина така, як кегль шрифту. 5.

КВАЗІГЕОЇД {квазигеоид; quasigeoid; Quasigeoid п): поверхня, що збігається з геоїдом у морях та океанах і дуже мало відступає від поверхні геоїда на суходолі; переважно розміщується вище геоїда, не більше 2,5 см у рівнинних районах і 2 м на високогірних плато. Поверхню К. можна визначити за наземними вимірюваннями. 17.

Квартал

256

К

КВАРТАЛ (квартал; block of houses; Stadtviertel n): 1) частина забудованої території міста (населеного пункту), обмежена кількома вулицями, що перетинаються; 2) квадратні облікові ділянки, на які поділяють ліс. 4.

КЕҐЛЬ (кегль; script; Kegel т): розмір друкарського шрифту, що дорівнює висоті вічка разом із запліччям, в якому умовно за одиницю виміру приймається пункт (див. Пункт у друкуванні). Найменший розмір друкарського шрифту - четвертий К., що дорівнює чотирьом пунктам (1,5 мм). Стандартом передбачені такі К.: 4 - 1,5 мм (діамант), 5 - 1 , 8 8 мм (перл), 6 - 2,26 мм (нонпарель), 7 - 2,63 мм (міньйон), 8 - 3,01 мм (петит), 9 - 3 , 3 9 мм (боргес), 10 - 3,76 мм (корпус), 12 - 4,51 мм (цицеро), 14 - 5,26 мм (мітель), 16 - 6,02 мм (терція), 20 - 7,52 мм (текст), 24 - 9,92 мм, 28 - 10,52 мм і 36-12,03 мм. Шрифти вище 28 кегля спеціальних назв не мають і різняться лише за кількістю пунктів (напр., кегль 24 має 24 пункти). 5.

КЕРМОВА МАШИНА {рулевая машина; steering engine; Steuermaschine f): машина з гідравлічним чи електричним приводом, кінематично зв'язана з кермами літака. Є виконавчим елементом у системі керування літаком з автопілотом (витримування курсу, крену, висоти, дотримання заданого режиму лету під час зміни центрування носія, ваги, тягла двигунів та ін.). 8.

КЕРОВАНА СТАНЦІЯ (ведомая стан-

ция;	quest station; Nebenstation		f): див.
Гетеродинний		віддалемір	з	актив-
ним	відбивачем.	13.
КЕРРА ЕФЕКТ (эффект Керра;				Kerr's
effect; Kerrischer		Effekt m): полягає в тому,

що деякі рідини й аморфні тверді тіла в електричному полі набувають властивостей одновісного кристала, вісь якого збігається з напрямом силових ліній поля; відкрив Д. Керр 1875. В електричному полі плоскополяризований промінь, який проходить через рідину перпендикулярно до силових ліній поля, розщеплюється на два - звичайний і незвичайний. Площина ко-

ливань першого перпендикулярна до силових ліній, а другого - паралельна. Різниця показників заломлення рідин для цих променів прямо пропорційна квадрату напруженості і7 електричного поля: щ - пе - kF2', К. е. наз. квадратичним. Найчіткіше К. е. виявляється в нітробензолі (C6 H5 N02 ). К. е. застосовують у модуляторах електрооптичних,які наз. компенсаційними комірками Керра. 13.

КИСЛЮК ВІТАЛІЙ СТЕПАНОВИЧ (20.01.1940). 1962 закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного інту за спеціальністю астрономогеодезія. З 1962 працює в Головній астрономічній обсерваторії НАН України: інженер (196265), аспірант (1965-68), молодший науковий співробітник (1968-73), учений секретар (1973-78), заступник директора з наукової роботи (1978-84). З 1984 - зав. відділу астрометрії. Спеціаліст у царині селенодезії, динаміки Місяця та астрометрії. Канд. фіз.-мат. наук (1970), д-р фіз.-мат. наук (1986), проф. (1995). Відповідальний секретар журналу „Космічна наука і технологія", член редколегії журналу „Кинематика и физика небесных тел" та щорічника „Астрономічний календар" (1976-95 - відповідальний редактор „Астрономічного календаря"). Член міжнародної астрономічної спілки, робочої групи з історії астрономії Німецького астрономічного товариства, Европейського астрономічного товариства та Української астрономічної асоціації. Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1983) та премії ім. М.П. Барабашова НАН України (1977).

КІНОТЕОДОЛІТ (кинотеодолит; cinetheodolite; Kinotheodolit т): апарат для фотографування рухомих об'єктів та дослідження динамічних процесів. Складається з точного теодоліта і швидкісної кінокамери з високими метричними показниками. В момент фотографування об'єкта на кіноплівці автоматично фіксуються відліки горизонтального і вертикального кругів теодоліта та час знімання. Найпоширеніший

Кіпрегель..

257

К

К. „Асканія Верке" (Німеччина); він має

змінні об'єктиви ЗО, 60, 100 і 300 мм2, збільшення зорових труб від 5 до 20 разів, швидкість знімання до 20 кадрів за 1 с на стандартну фотоплівку формату кадра

24x36 мм2. 8.

КІПРЕГЕЛЬ (кипрегель; telescopic alidade; Kippregel f): геодезичний прилад, для вимірювання перевищень, віддалей, вертикальних кутів і графічних побудов напрямів під час знімання топографічного . К. використовують разом з мензулою. Сучасні К. номограмні (КН), якими можна безпосередньо по рейці визначити горизонтальну проекцію віддалі та перевищення. КН має апохроматичну трубу з прямим зображенням.

а

Основні частини К. (рис., а): об'єктив 7; кремальєрний гвинт 19; окуляр 12, який можна обертати під різними кутами до візирної осі; закріплювальний гвинт труби 15 і співвісний з ним навідний гвинт 16. У корпусі 13 вмонтовано циліндричний рівень при вертикальному крузі (на рис. бачимо лише його дзеркало 17), його навідний гвинт 18, з протилежного боку якого на корпусі 13 є виправний гвинт згаданого рівня під покришкою. Вертикальний круг розташований у кожусі 2. Кожух з трубою є суцільним корпусом. Під час обертання труби круг нерухомий. Рівень 21 при трубі має виправні гвинти, розташовані під покришкою 14. До колонки 3 кріпиться основна лінійка 9, до якої на суставах 4 прикріплена додаткова лінійка 8. У пазах лінійки 8 пересувається м-бна лінійка 7 з пуансо-

ном 5. У комплект входять м-бні лінійки з м-бами 1:1000, 1:2000, 1:2500 і 1:5000. На основній лінійці встановлено циліндричний рівень 11 з виправними гвинтами 10. Приблизне прицілювання труби виконують за допомогою приціла 20. Поле зору КН (рис., б) аналогічне тахеометру номограмному, лише в полі зору КН видно кутомірний круг з п'ятимінутними поділками і без віддалемірних штрихів сітки ниток. На рис., б показано знизу вверх: круг з поділками, основну криву, криві віддалей з коефіцієнтом 200 і 100 та криві перевищень +10 і -10. 14.

КІПРЕГЕЛЬ НОМОГРАМНИЙ (НОМО-

граммный кипрегель; nomogram alidade; nomogrammische Kippregel f): кіпрегель з номограмами віддалей і перевищень, що зображуються в полі зору труби. 14.

КЛАС ТОЧНОСТІ (класс точности; accuracy classification; Genauigkeitsklasse f):

сукупність допусків, що залежать від номінальних значень геометричних параметрів. 1.

КЛАСИ ТОЧНОСТІ ВАЛЬНИЦЬ (классы точности подшипников; bearing accuracy classification;Genauigkeitsklasse f des Lagers n): кл. 0,6,5,4,2, в яких державним стандартом визначені вимоги до точності виготовлення вальниць кочення. У фотограмметричних приладах використовують кулькові вальниці 4 і 2 кл. точності. Напр., для зовнішнього діаметра кілець від 18 до 30 мм вимоги такі: 2 кл. —г = 3 мкм, b = 8 мкм,4 кл. - г = 5 мкм, b = 13 мкм, де г-радіальне биття, b - бокове биття вальниці. 8.

Класифікатор

258

К

КЛАСИФІКАТОР ТОПОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (классификатор топографической информации; topographic information classifier; Klassifikator der topographischen Information f): основний документ, який встановлює для цифрових топографічних карт склад і коди об'ктів місцевості, їх характеристики та підписи і забезпечує єдиний підхід до кодування картографічної інформації . 21.

КЛАСИФІКАЦІЯ АТЛАСІВ (классификация атласов; atlas 'es classification; Atlasseklassifikationf): однією з ознак К. а.

Є предмет зображення'; за ц і ш йзнакою атласи поділяють на географічні й астрономічні. Майже всі карти географічних атласів відображають поверхню Землі та явища, що відбуваються на ній. Астрономічні атласи зображають зоряне небо, планети і Всесвіт. Позаяк останніх є порівняно небагато, то К. а. здійснюють на прикладі географічних атласів аналогічно класифікації карт. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕОГРАФІЧНИХ АТЛАСІВ (классификация географических атласов; classification of the geographical atlas; Klassifikation f der geographieschen Atlasse m pi): класифікуються за територіальною ознакою, змістом, призначенням, форматом, способом використання.

У К. г. а. за територіальною ознакою розрізняють атласи: 1) світу; 2) частин світу, континентів (океанів) і великих регіонів; 3) держав або їх груп; 4) частин держав; 5) порівняно невеликих природних та економічних районів; 6) міст, здебільшого великих. Можуть бути й окремі атласи невеликих адміністративно-територіальних одиниць. За змістом К. г. а. охоплює атласи: загальногеографічні, тематичні та за-

гальні комплексні.

Атлас загальногеографічний складається

здебільшого з карт з а г а л ь н о г е о г р а - ф і ч н их. Спочатку подається декілька карт дрібного м-бу тієї території, для якої складений атлас. Це здебільшого карти політичні (по л іти ко - адміністративні) і карти фізико - географічні . Можуть

бути й інші карти, напр., карта поясного часу. Далі розміщені загальногеографічні карти цієї території (акваторії) вже трохи більших, як для атласу, м-бів, які й станов-

лять основний зміст цього атласу.

Атлас тематичний складається здебільшого з різних за змістом карт тематич - них. Тематичні атласи поділяють на атласи природних явищ (фізико-географічні) і атласи суспільних явищ (соціально-еконо- мічні). Фізико-географічні атласи можуть бути: 1. Вузькогалузеві, що містять однотипні карти певної галузі (напр., геологічні атласи); 2. Комплексні галузеві, в яких наявні різні, але взаємодоповнювальні карти деякого природного явища (напр., кліматологічні атласи з картами окремих метеорологічних елементів); 3. Комплексні, в яких подається низка взаємозв'язаних між собою природних явищ (напр., клімат і океанологія Світового океану). Соціальноекономічні атласи поділяють аналогічно до

фізико-географічних.

Загальний комплексний атлас складаєть-

ся з карт природних і соціально-економічних явищ і загальногеографічних карт. Подає всебічну характеристику об'єкта (території), для якого складено і видано атлас. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ МЕРЕЖ (классификация геодезических сетей; geodetic network classification; Klassifikation f der Vermessungsnetze n pi): передбачає поділ планово-висотних геодезичних мереж на державні мережі геодезичні,мережі згущення тамережі знімальні . Державна мережа складається з планової мережі 1, 2, 3 кл., створеної методами тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, GPS та висотної (нівелірної) мережі I, И, III, IV кл. Геодезичні мережі згущення прив'язані до пунктів державної мережі. До планових мереж згущення належать мережі тріангуляції, полігонометрії та трилатерації - 4 кл., 1 і 2 розрядів, а до висотних - мережі технічного нівелювання. Знімальні мережі потрібні для топографічного знімання місцевості. До них належать: мережі теодолітних, тахеомет-

Класифікація..

259

К

ричних і мензульних ходів, мікротріангуляції, засічки, технічне та тригонометричне нівелювання. 13.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТ (классификация карт; map classification; Kartenklassifikationf): поділ карт на окремі групи за певними ознаками. Найчастіше карти класифікують за такими ознаками: об'єкт зображення (географічні та астрономічні), зміст (загальногеографічні та тематичні), м-б (велико-, середньо-, дрібномасштабні), територіальне охоплення (вся поверхня Землі, території півкуль, окремих материків, регіонів, країн тощо), призначення. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНИХ ПРОЄКЦІЙ (классификация картографических проекций; classification of the cartographic projections; Klassifikation f der kartographischen Abbildungen f pi): поділ або групування проекцій картографічних за певними спільними ознаками, властивостями. Проекції картографічні здебільшого класифікуються за такими властивостями: за характером спотворень - рівнокутові (конформні), рівноплощові (рівновеликі), довільні, зокрема рівнопроміжкові; за виглядом нормальної сітки картографічної - азимутні, конічні, циліндричні, поліконічні, колові, похідні, умовні та ін.; за орієнтуванням картографічної сітки - нормальні або прямі, скісні та поперечні. Картографічні проекції можуть ще поділятися за іншими ознаками, напр., за виглядом ізокол, за кількісними показниками спотворень. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАНОВИХ МЕРЕЖ (классификация плановых сетей; plane network classification; Klassifikation f derHorizontalnetze npi): див. Класифікація геодезичних мереж. 13.

КЛАСТЕР (кластер; cluster): 1) група дискових секторів, що утворюють основну одиницю, яка потім використовується під час розподілу дискового простору; 2) підмножина об'єктів з певними ознаками, які виявляють під час кластерного аналізу. 21.

КЛАСТЕР-АНАЛІЗ (кластер-анализ; cluster-analyses): багатовимірний статистичний аналіз, який дає змогу поділити дослідну сукупність елементів так, щоб елементи одного класу перебували на невеликій відстані, а різних класів - на досить значних відстанях один від одного. 21.

КЛЕРО ТЕОРЕМА (теорема Клеро; Сіаіraut's theorem; Clairaut'sches Theorem n, Clairaut'scher Lehrsatz m): записується рівнянням

y = ye(l + j3sinfi),

де /3 = 2,5q -а; В - широта; у - значення сили ваги; у е -значення у на екваторі; (X

- стиснення планети; q - відношення відцентрової сили до уе; /3= (ур -уе )/уе ;

у - значення у на полюсі, виражає закон зміни сили ваги на поверхні Землі залежно від широти. 15.

КЛЕРО ТЕОРІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФІГУРИ ЗЕМЛІ (теория определения фигуры Земли Клеро; Clairaut's theory for determination of the Earth's figure; Clairaut'sche Theoriefder Figurbestimmung f der Erdef):

теорія (1743) ґрунтується на припущенні, що маси Землі задовольняють закони гідродинаміки і що густина всередині планети змінюється з глибиною так, що в кожному із нескінченно тонких шарів, які розташовані між двома близькими співфокусними еліпсоїдами, густина стала, а при переході від одного тонкого шару до суміжного змінюється. Клеро одержав інтеґродиференційне („основне") рівняння, яке теоретично дає змогу визначити стиснення послідовних верств неоднорідної рідини, якщо їх густина задана у вигляді функції віддалі від центра, а отже, й стиснення зовнішньої поверхні планети. 15.

КЛИНОМЕТР (клинометр; inclinometer, inclinatorium; Keilmesser m): переносний прилад (подібний домікрокренометра) з двома точними рівнями з вимірювальними елеваційними гвинтами, який викори-