2. Катехіни, антоціанідини, лейкоантоціанідини. Основні представники, біологічна дія. Лр і лрс, які містять катехіни, антоціанідини.

Катехіни — органічні сполукиз групифлавоноїдів. Вони становлять собою поліфенольніпоєднання і є сильнимиантиоксидантами.

Найбільше катехінів міститься в білому чаю, дещо менше в зеленому. У відчутніших кількостях вони виявлені в багатьох плодах і ягодах (яблуко, айва, абрикоса, персик, слива, вишня, суниця, порічки, малина тощо).

Катехіни також наявні в чорному шоколаді.

Танін — загальна назва ізомерів одного з катехінів, присутнього в білому, жовтому й зеленому чаю в більшій концентрації, ніж у чорному. Через процеси окиснення при ферментації чаю в чорному чаю зменшений зміст катехінів.

Антиоксидантні властивості багатьох рослинних продуктів значною мірою обумовлені саме змістом катехінів. Корисні захисні властивості катехінів можуть бути проілюстровані на прикладі чаю. Чай містить чотири основні компоненти катехіну: EC, ECg, EGC і EGCg. Кожне з цих з'єднань можна назвати катехіном. Епіґаллокатехін (EGC) — найсильніший антиоксидант з чотирьох основних чайних катехінів, у 25-100 разів сильніше, ніж вітаміни C і E. Одна чашка зеленого чаю в день дає 10-40 міліграмів поліфенолів. Антиоксидантний ефект притаманний також катехінам з броколі, шпинату, моркви, полуниці тощо. Будучи сильним антиоксидантом, зелений чай зменшує кількість вільних радикалів в організмі людини, певною мірою запобігаючи виникненню раку.

Лейкоантоціанідини - сполуки близькі до катехинів, безбарвні, але при нагріванні з кислотами перетворюються в антоцианідини, стають забарвленими. Частіше існують у вільному вигляді. Головним представником є лейкоантоціанідин.

ГЛОДУ ПЛОДИ – FRUCTUS СRATAEGI

ГЛОДУ КВІТКИ – FLORES СRATAEGI

ГЛІД КРИВАВО-ЧЕРВОНИЙ – CRATAEGUS SANGUINEA PALL.

ГЛІД П’ЯТИСТОВПЧИКОВИЙ — CRATAEGUS PENTAGУNA WALDST. ET KIT. EX WILLD.

Антоціанідини.

 

Особливістю їх будови є наявність вільної валентності у кисню в пірановому ланцюзі. Завдяки позитивному заряду антоціанідини у кислому розчині – катіони, утворюють солі з кислотами, у лужному – аніони, утворюють солі з основами. В залежності від рН середовища змінюється забарвлення антоціанідінів. Солі катіонів забарвлені в червоний колір з відтінками: жовтуватим (пеларгонідин), фіолетовим (ціанідин), синюватим (дільфенідин). Лужні солі забарвлені в синій колір. Збільшення кількості гідроксильних груп в молекулі антоціанідина посилює інтенсивність синього кольору, збільшення кількості метоксильних груп – червоного забарвлення. В природі існує біля 22 антоціанідинів, сполученням яких обумовлена вся різноманітність забарвлення квіток, листків, плодів. Антоціанідини зустрічаються в природі у вигляді глікозидів – антоціанів.

Забарвлює квітки в червоний колір.

ГЛОДУ ПЛОДИ – FRUCTUS СRATAEGI

ГЛОДУ КВІТКИ – FLORES СRATAEGI

ГЛІД КРИВАВО-ЧЕРВОНИЙ – CRATAEGUS SANGUINEA PALL.

ГЛІД П’ЯТИСТОВПЧИКОВИЙ — CRATAEGUS PENTAGУNA WALDST. ET KIT. EX WILLD.

3. Сесквітерпеноїди – складові ефірних олій. Основні представники, біологічна дія. Лр та лрс, які містять сесквітерпени. Зберігання лрс, яка містить ефірні олії.

Сесквітерпени та їхні похідні є найпоширенішою групою серед відомих терпенів як за кількістю сполук (досліджено понад 2000 представників), так і за різноманіттям структурних варіантів і чисельністю типів. Сесквітерпени часто зустрічаються разом з монотерпенами в ефірних оліях. У таких випадках їх знаходять в особливих клітинних структурах. Сесквітерпени є практично в усіх вищих рослинах.

         Подібно до монотерпенів, сесквітерпени існують в ациклічній і циклічній (моноциклічні, біциклічні і трициклічні) формах. Відомо понад 200 основних типів вуглеводневого скелета сесквітерпенів. Наводимо лише головні з них, які поширені в лікарських рослинах.

Ациклічні сесквітерпени утворюються з трьох С₅-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста». Структуру їх зображують лінійно або у вигляді незамкненого ланцюга.  Ациклічний сесквітерпеноїд фарнезол знайдений в квітках липи.

Моноциклічні сесквітерпени — це сполуки з циклогексановим одним незамкненим гідроароматичним кільцем та двома–чотирма подвійними зв’язками. Поширеними в природі є сполуки типів бісаболану (лимон, ромашка, імбир, види сосни),

 Біциклічні сесквітерпени мають два конденсовані вуглеводневі кільця з двома — чотирма подвійними зв’язками. За будовою кілець та типом конденсації або зв’язку сесквітерпени поділяють на типи, основними з яких є кадінан, евдесман і гвайан.

Сполуки типу Кадіану і Евдесману знах у сировині аїру, валеріани, берези, оману.

ХМЕЛЮ СУПЛІДДЯ (ШИШКИ) - LUPULI STROBILI

ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ (ХМІЛЬ, ХМЕЛИЦЯ, ГОРКАЧ) - HUMULUS LUPULUS L.

РОДИНА ТУТОВІ.

Хім. Склад – Гумулен

Седативна дія.

БЕРЕЗИ БРУНЬКИ — BETULAE GEMMAE

БЕРЕЗИ ЛИСТЯ — BETULAE FOLIA

Береза повисла — Betula pendula

Сечогінна, жовчогінна, спазмолітична дії.

Зберігати сировину яка має ефірні олії потрібно:

-Захист від світла.

-Захист від звітрювання.

-В ізольваному місці в добре закупореній тарі.

-В прохолодному місці.

Білет № 34

 

1. Охарактеризувати макроскопічний аналіз ЛРС «Підземні органи», «Кора». Навести схему аналізу, назвати основні етапи макроскопічного аналізу підземних органів та кори. Сировиною яких видів рослин є бруньки, квітки (навести приклади)

Макроскопічний аналіз сировини „кора”.

Корами (Cortices) у фармацевтичній практиці називають зовнішню частину стовбурів, гілок і коренів дерев та кущів, яка розташовується по периферії від камбію. Кору, як правило, заготовляють навесні, в період руху соку.

Зовнішній вигляд. Кору досліджують в сухому вигляді. визначають форму шматків кори (плоска, жолобкувата, трубчаста, жолобковидноперекручена тощо); характер поверхні зовнішньої та внутрішньої сторін (гладенька, жорстка, повздовжньоебриста, з тріщинами або без них); наявність чи відсутність сочевичок, їх форму; характер зламу (рівний, занозистий, волокнистий тощо).

Розміри. Довжину та товщину кори визначають за допомогою вимірювальної лінійки (ширина значення не має).

Колір визначають з зовнішньої та внутрішньої сторін, а також на зламі при денному освітленні, на сухій сировині.

Запах визначають при розломуванні або зіскоблюванні внутрішньої поверхні кори. Також запах посилюється при зволоженні сировини.

Смак визначають тільки для неотруйної сировини. На смак досліджується шматочок сировини або її 10% відвар.

Діагностичними ознаками підземних органів є:

- тип будови (первинна чи вторинна);

- характер розташування провідної тканини (пучковий чи безпучковий тип будови);

- характер потовщення судин та трахеїд (сітчасте, спіральне, драбинчасте тощо);

- механічні елементи (волокна, кам’янисті клітини);

- наявність молочних судин, вмістищ з ефірною олією або смолою; їх будова;

- характер запасних поживних речовин (крохмаль, інулін, жирна олія);

- кристали оксалату кальцію.

2. Наведіть основні якісні реакції, що дозволяють виявити флавоноїди у рослинній сировині. У чому полягає фітохімічний сенс ціанідинової проби за Бріантом?

1. Реакція з концентрованою соляною кислотою. Флавоноїди-при взаємодії з концентрованою соляною кислотою утворюють інтенсивне жовте забарвлення або жовті кристали, які добре розчиняються в 1 %-ному розчині лугу. Цій реакції заважають антоціани і катехіни. Перші дають червоне забарвлення, яке маскує жовтий колір, другі - осади.

2. Реакція з їдкими лугами і концентрованим аміаком. З їдкими лугами, концентрованим аміаком і карбонатами лужних металів флавони, флаванони, флавоноли, флаваноноли утворюють інтенсивне жовте забарвлення, яке при нагріванні переходить в оранжеве або червоне; халкони і аурони дають червоне або пурпурове забарвлення. Чисті катехіни не зафарблюються, але у присутності навіть невеликої кількості домішок (продуктів окислення) з ’являється жовте забарвлення. Антодиани в присутності аміаку або карбонату натрію дають синє або фіолетове забарвлення. Для цих реакцій застосовують 10%-ний розчин лугу або карбонату лужного металу. Треба враховувати, що аналогічні реакції дають оксикумарини але при цьому утворюється червоне або пурпурове забарвлення.

3.*~3 1 %-ним ваніліном у концентрованій соляній кислоті катехіни утворюють червоно-малинове забарвлення.

4. Реакція з трихлористою сурмою. 5-оксифлавони і 5-оксифлавоноли, взаємодіючи утворюють комплексні сполучення жовтого або червоного кольору.

5. Реакції з солями важ ких металів. При взаємодії флавоноїдів з солями окисного заліза виникає зелене забарвлення різних відтінків, зрідка коричневого або пурпурного. Для реакцій використовують 3-5 %-ний спиртовий розчин хлорного заліза. З солями алюмінію багато флавоноїдів утворюють забарвлені продукти, що інтенсивно флюоресцирують в ультрафіолетовому світлі. Для реакцій використовують 1 %-ний спиртовий розчин трихлористого алюмінію.

6. З солями цирконію в присутності лим онної кислоти флавоноїди утворюють лимонно-жовте забарвлення, яке добре флюоресцирує в ультрафіолетовому світлі. 0,5 - 1 мг флавоноїду розчиняють у 10 мл метанолу і добавляють 1 мл 2 %-ного метанольного розчину солі цирконію. З солями берилію флавоноїди утворюють сполуки, які флюоресціюють в ультрафіолетовому світлі, дещо відмінно від флюоресценції самих флавоноїдів. Для реакції використовують 1 %-ний розчин солей берилію.

Ціанідинова проба за Бріантом.

(пігменти глікозидів залишаються у воді, а аглікони – переходять в органічну фазу).