3. Моносахариди. Класифікація. Основні представники. Які моносахариди входять до складу пектину, інуліну, крохмалю, кардіоглікозидів?

Моносахариди. Складаються з однієї молекули і представляють собою тверді, кристалічні речовини, розчинні у воді і солодкі на смак. В певних умовах вони легко окислюються, перетворюючись у відповідні кислоти, а при відновленні – у відповідні спирти.

Класифікують в залежності від кількості у їх складі атомів вуглецю: тріози, тетрози, пентози, гексози.

З тріоз в організмі має значення гліцериновий альдегід і діоксиацетон, які є проміжними продуктами розпаду глюкози і приймають участь у синтезі жирів. З тетроз в процесі обміну речовин активно приймає участь еритроза. Пентози широко представлені в організмі. Рибоза і дезоксирибоза – складові частини нуклеїнових кислот РНК і ДНК.

Гексози найбільш широко представлені в тваринному та рослинному світі і грають важливу роль в процесах обміну речовин та енергії.

До них відносяться глюкоза, фруктоза, галактоза.

Глюкоза (виноградний цукор) являється основним вуглеводом рослин і тварин. Вона є основним джерелом енергії, складає основу багатьох олігосахаридів, приймає участь у підтримці осмотичного тиску. Утворені під час розпаду глюкози проміжні продукти використовуються для синтезу жирів та амінокислот. По рівню глюкози в крові судять про стан енергетичного обміну в організмі. Глюкуронова кислота, що утворюється під час окислення глюкози, виконує в організмі антитоксичну функцію.

Галактоза. Просторовий ізомер глюкози, відрізняється розташуванням групи – ОН біля четвертого вуглецевого атому. Входить у склад лактози, полісахаридів та гліколіпідів. Галактоза в печінці ізомеризується у глюкозу.

За хімічною будовою глюкоза і галактоза являються альдегідоспиртами, фруктоза – кетоноспиртом. Глюкоза відновлює метали з їх оксидів, фруктоза – таких властивостей не має. Фруктоза приблизно в 2 рази повільніше всмоктується у кишечнику ніж глюкоза.

Моносахариди, що складаються з п’яти і більше атомів вуглецю, в розчинах існують у вигляді замкнутих циклічних структур, що утворюються за рахунок внутрішньомолекулярних переміщень атомів. При цьому перший вуглеводний атом стає асиметричним, що передбачає наявність двох ізомерів моносахаридів – α і β, які в організмі можуть взаємно перетворюватись. Таке явище носить назву мутиротації.

Пектини - образованные остатками главным образом галактуроновой кислоты. 

Інулін - поширений в природі резервний полісахарид, поліцукридний ланцюжок якого складається переважно з залишків D-фруктози, з'єднаних між собою l,2-глюкозидними зв'язками. 

Крохмаль - рослинний високомолекулярний полісахарид амілози і амілопектину, мономером яких є глюкоза.

Білет41

Речовини первинного синтезу, або первинні метаболіти,— це вуглеводи, білки та ліпіди. Деякі з них діють специфічно.

Речовини вторинного синтезу, або вторинні метаболіти, належать до різних хімічних груп (фенольні сполуки, алкалоїди, терпеноїди тощо). Вони беруть участь у процесах обміну речовин і виконують важливі для рослин функції. Деякі з них, наприклад органічні кислоти, моносахариди та інші, не накопичуються в рослинах і, як правило, після утворення витрачаються рослиною на біосинтетичні потреби. Інші речовини (флавоноїди, полісахариди, терпеноїди тощо), навпаки, мають тенденцію до накопичення в значних кількостях, що дає можливість розглядати рослину як джерело цих речовин. Первинні та вторинні метаболіти, які мають фармакологічну активність, й вивчає фармакогнозія.

2. ейкозаноїди – це окислені продукти арахідонової кислоти, з яких під впливом різних внутрішньоклітинних ферментів утворюються наступні речовини:

Простагландини (фермент – циклооксигеназа).

Лейкотрієни та ліпоксини (фермент- ліпоксигеназа).

Гідроксиейкозаноїдна та епоксиейкозаноїдна кислоти (фермент – епоксигеназа).

Арахідонова кислота синтезується в організмі з жирів та лінолевої кислоти, міститься в мембрані і естерифікується в фосфоліпіди (фосфатидилхолін, фосфатидилетаноламін, фосфатидилінозитол). Перший крок в біосинтезі ейкозаноїдів – це вивільнення арахідонової кислоти з естерифікованих форм (запас яких є в клітинних мембранах) за допомогою специфічної фосфоліпази А2 в присутності Са2+. Біосинтез ейкозаноїдів відбувається в результаті:

• рецепторно-опосередкованих сигнал-трансдукованих механізмів (наприклад, завдяки впливу гормонів);

• порушення цілісності клітинної мембрани (фізична, хімічна, імунологічна травма тощо);

• механізмів, які посилюють активацію фосфоліпази.

Біологічні дії простагландинів – простагландини діють локально (автокринно), нестабільні, підлягають швидкому метаболізму в циркуляції. PGE2 потенційно розширює судини; PGF1, навпаки, сприяє спазму судин; PGD2 пригнічує агрегацію тромбоцитів і сприяє скороченню гладеньких м’язів. Простациклін і тромбоксан мають опосередковану дію на тонус судин та здатність тромбоцитів до агрегації.

Роль простагландинів у запаленні

У зоні запалення синтез простагландинів підвищується. Аспірин та інші нестероїдні протизапальні препарати пригнічують циклооксигеназу – фермент, який приймає участь у синтезі простагландинів. До причинних факторів, які сприяють збільшенню синтезу простагландинів, відносяться фізичні, хімічні та імунологічні фактори. Наприклад, у хворих на ревматоїдний артрит у синовіальній рідині спостерігається підвищення рівня PGE2. Цей простагландин не провокує біль, не змінює проникливість клітинної мембрани, не провокує набряк, однак потенціює дію інших автокринних факторів, таких як гістамін та серотонін. У місці запалення виявляються високі концентрації простацикліну, тромбоксану, PGD2 та PGF1-α. Простациклін сприяє розширенню судин та сильний біль. PGE2 пригнічує функції Т-, В-лімфоцитів та активність натуральних кілерів in vitro. Простагландини є модуляторами клітинного та гуморального імунітету in vivo.

Лейкотрієни також походять з арахідонової кислоти. Номери, які входять до абревіатури лейкотрієнів (4 або 5) означають кількість подвійних зв΄язків. Лейкотрієни утворюються під впливом ферменту 5-ліпоксигенази. Суміш лейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4) відома під назвою повільно-реагуюча субстанція анафілаксії (SRS-A). Ця субстанція виділяється мастоцитами (тучними клітинами) внаслідок антигенного подразнення і IgЕ-опосередкованого трансдуктивного сигналу. Лейкотрієни сприяють більш сильному спазму гладеньких м΄язів у різних тканинах, особливо в бронхах; відіграють важливу роль у патогенезі бронхіальної астми. Лейкотрієни вивільняються разом з гістаміном з тучних клітин, еозинофілів, базофілів і є потужними медіаторами запалення та реакції гіперчутливості негайного типу. LTB4 є стимулятором функціональної активності нейтрофілів (генерація вільних радикалів кисню і лізосомальних ферментів) та нейтрофільного хемотаксису в місце запалення для здійснення процесу фагоцитозу. Окрім цього, активовані нейтрофіли синтезують багато ейкозаноїдів. LTB4 взаємодіє з нейтрофільним поверхневим рецептором і стимулює адгезію, діапедез, міграцію, вивільнення кисневих радикалів та лізосомальних ферментів. Простагландини та лейкотрієни діють синергічно в промоції запалення.

Лейкотрієни (особливо LTB4) впливають на функції імунної системи наступним чином:

Посилюють активність NК-клітин, продукцію цитокінів моноцитами, проліферацію Т-цитотоксичних лімфоцитів.

Знижують синтез імуноглобулінів, проліферацію Т-хелперів, мітоген-індуковану проліферацію лімфоцитів.

3. Дубильні речовини, що гідролізуються під впливом кислот, ферментів та лугів, розщеплюються на прості фенольні сполуки та сахар. Останній може бути глюкозою, галактозою, арабінозою, ксилозою, мальтозою, фруктозою, сахарозою або фрагментом, який виконує роль сахару,— хінна чи оксикорична кислота, флаван.

Дубильні речовини, що гідролізуються, за своєю будовою

поділяються на три групи:

галотаніни — ефіри галової кислоти та сахарів;

елаготаніни — ефіри елагової кислоти та сахарів;

несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот.

Галотаніни є найбільш поширеними в цій групі дубильних

речовин.

Загальна формула галотанінів, де R — залишок моно-, ди-, три-,

тетра-, пента- або полігалової кислоти:

Галова кислота мета-Дигалова кислота, або депсид галової кислот

Білет 42

1. Фармакогнозія (грец. pharmakon — ліки, отрута та грец. gnosis — знання, вивчення) — одна з фармацевтичних наук, що вивчає лікарські рослини, лікарську сировину рослинного та тваринного[1] походження, а також продукти їх переробки. За свої заслуги в дослідженні лікарських рослин Ніколас Монардес отримав прізвисько «батько Фармакології».

Сучасна фармакогнозія — це високоспеціалізована прикладна наука, що розглядає біологічні, біохімічні й лікарські властивості рослин, природної сировини та продуктів з неї.

Предметом вивчення фармакогнозії є лікарські рослини, рідше — об'єкти тваринного[1] походження як джерела лікарької сировини.

Лр – лікарська рослина.

Лрс – лікарська рослина сировина

Бар – біологічно активні речовини

2 Антраценпохідними називаються сполуки, в основі структури яких лежить ядро антрацену різного ступеня окислення, типу сполучення і конденсації мономерних структур.

В залежності від структури вуглеводного ядра похідні антрацену поділяють на дві групи: сполуки, в основі яких лежить одна молекула антраценпохідних (мономери), та сполуки з двома молекулами антраценпохідних (димери

п о х і д н і е м о д и н у ( х р и з а ц и н у ), або 1,8-д и г і д р о к с и а н т р а х і н о н у, тобто ОН-групи розташовані в обох бензольних кільцях. До них належать емодин, хризофанол, реїн, алое-емодин та ін. Названі сполуки та їхні похідні діють як проносне;

п о х і д н і а л і з а р и н у, або 1,2-д и г і д р о к с и а н т р а х і н о н у, тобто ОН-групи розташовані в одному бензольному кільці. До них належать алізарин, пурпурин, луцидин та ін. Ці сполуки та їхні похідні виявляють нефролітичну дію.

Антраценпохідні знайдені у вищих рослинах, лишайниках, грибах, бактеріях, комахах та морських тваринах класу голкошкірих (морські лілії). Значна частина похідних антрахінону виділена з грибів — Aspergillus i Penicillum; у вищих рослинах антрахінони частіше зустрічаються у видах родин Rubiaceae, Rhamnaceae, Polygonaceae, Fabaceae, Asphodelaceae, Bignoniaceae, Verbenaceae, Scrophulariaceae та ін.

Відновлені форми гідроксиантрахінонів — антраноли, антрони і oксиантрони в природі зустрічаються рідше.

Антрацикліни знайдені в мікроорганізмах — стрептоміцетах (актиноміцетах).

Похідні антрацену накопичуються в різних частинах рослин, але у великих кількостях частіш за все в листках, плодах, корі, підземних органах.

Антраценпохідні містяться в розчиненому стані в клітинному соку, рідше — у відмерлих частинах рослин

и Полігалова кислота

Найбільший вміст галотанінів зафіксований в утвореннях, які називаються галами. У роботах Е. Фішера і К. Фрейденберга було доведено, що у турецьких галах співвідношення глюкози з галовою кислотою становить 1:5–6, а в китайських — 1:9–10. Раніше ці види галів імпортували для виробництва таніну. Елаготаніни після гідролізу утворюють елагову кислоту або кислоти, біогенетично пов’язані з нею, наприклад гексаоксиди-

фенову, хебулову, дегідродигалову та ін. Елагова кислота утворюється лактонізацією гексаоксидифенової кислоти при гідролітичному розпаді елаготанінів. Нагрівання або додавання мінеральних кислот прискорює цей процес Першим з групи елаготанінів у кристалічному вигляді був одержаний корилагін з дубильної сировини діві-діві та міробаланів. При гідролізі він утворює по одній молекулі галової та елагової кислот, а також глюкозу. Пізніше з суплідь вільхи клейкої виділили альнітанін. Несахаридний ефір галової кислоти знайдено в зеленому чаї.Він є складним ефіром галової та хінної кислот і названий теогаліном. З чорного (ферментованого) чаю Thea sinensis були виділені три галоїльних ефіри, які пов’язані з катехіном, наприклад катехілгалат. Подібні ефіри галової кислоти і катехіну утворюють проміжну ланку між галотанінами та флавоноїдами. убильні речовини проявляють в'яжучу, протизапальну, антигеморагічну, дещо анестезуючу, протимікробну та протипроносну дію. Вони знайшли широке застосування у лікуванні шлункових, кишкових та маткових кровотеч, захворювань дихального тракту, сечостатевої системи, розладів функції травного каналу.

На смак дубильні речовини в'яжучі, терпкі, бо слизова оболонка рота, а також будь-яка інша слизова оболонка при безпосередньому контакті з дубильними речовинами тугішає й ущільнюється. Завдяки цій фармацевтичній властивості дубильні речовини протистоять запаленням під дією інфекцій і подразливих речовин. Приплив крові зменшується, невеликі капіляри можуть узагалі перекриватися, хворобливе відділення рясного слизу зменшується, надто сильна перистальтика шлунково-кишкового тракту, спричинена розладами травлення, вповільнюється.

Дубильні речовини застосовуються зовнішньо на шкірі у вигляді ванн і примочок, для оброблення шкіри обличчя або голови, особливо при надмірній жирності і утворенні лупи, для зупинки невеликих кровотеч на шкірі, проти легких опіків, наприклад проти сонцевих опіків, для оброблення ран і обморожень, найпаче на руках і ногах, проти потіння ніг.

Внутрішньо їх застосовують для полоскання рота при запаленні ясен і ротової порожнини, горла при ангіні, проти запалення слизової оболонки шлунка і кишківника, а також для промивання шлунка проти проносу. Однак при захворюваннях шлунково-кишкового тракту необхідно насамперед звернутися до лікаря задля з'ясування можливих інфекцій!

Дубильні речовини входять і до деяких протигеморойних засобів (свічки, мазі). Їх застосовують і як протиотруту при інтоксикації солями важких металів та алкалоїдами, поки ці отрути ще перебувають у шлунку.

Як і катехіни та флавоноїди, дубильні речовини відіграють важливу роль у гасінні в організмі так званих вільних радикалів, тобто уламків молекул, що утворюються під дією радіоактивного випромінювання і з деяких інших причин і, маючи надзвичайно високу реакційну силу, руйнують важливі структури живих клітин, наприклад, ДНК. З цим, зокрема, пов'язують процеси старіння. «Гасячи» вільні радикали, таніни дають нам змогу зберігати молодість і здоров'я.

3 Монотерпени і їхні кисневі похідні поширені у вільному стані, входять до складу ефірних олій. Утворюються з двох С5-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста».

Класифікують монотерпени за кількістю циклів на ациклічні, моноциклічні і біциклічні. Моноциклічні монотерпени належать до типу n-ментану. З ненасичених вуглеводнів типу ментану найбільш поширені лімонен, α-, β- і γ-терпінен, α- і β-феландрен та ін.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ МОНОТЕРПЕНОЇДИ ОРIАНДРУ ПЛОДИ —CORIANDRI FRUCTUS

КОРIАНДРОВА ОЛIЯ —CORIANDRI OLEUM

Коріандр посівний — Coriandrum sativum L.

род. селерові — Apiaceae

МЕЛIСИ ЛИСТЯ —MELISSAE FOLIA

МЕЛIСИ ТРАВА —MELISSAE HERBA

Меліса лікарська (лимонна м’ята) — Melissa officinalis L.

род. ясноткові — Lamiaceae

ЛАВАНДИ КВIТКИ — LAVANDULAE FLORES

ЛАВАНДОВА ОЛIЯ — LAVANDULAE OLEUM

Лаванда вузьколиста (лаванда лікарська, л. колоскова) — Lavandula angustifolia Mill. (L. vera, L. spica), род. ясноткові — LamiaceaeМ’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ ЛИСТЯ —MENTHAE PIPERITAE FOLIA

М’ЯТНА ОЛIЯ —MENTHAE PIPERITAE OLEUM

М’ята перцева — Mentha piperita L., род. ясноткові — Lamiaceaeл

лИСТЯ ШАВЛIЇ — FOLIA SALVIAE

Шавлія лікарська — Salvia officinalis L., род. ясноткові — Lamiaceae

ЕВКАЛIПТА ЛИСТЯ —EUCALYPTI FOLIA

ЕВКАЛIПТА ПРУТОВИДНОГО ЛИСТЯ—EUCALYPTI VIMINALIS FOLIA

ЕВКАЛIПТОВА ОЛIЯ —EUCALYPTI OLEUM

Білет 43

1 Аналіз. Ідентифікація, встановлення чистоти і якості ЛРС визначаються у ході фармакогностичного аналізу, який складається із послідовно виконаних товарознавчого → макроскопічного → мікроскопічного → хроматографічного → люмінесцентного → фітохімічного (якісні реакції, визначення вмісту БАР) аналізів. Визначити тотожність, або ідентифікувати ЛРС, — це знайти й виділити із загальних морфолого-анатомічних ознак специфічні особливості, які властиві досліджуваному об’єкту й відрізняють його від інших. Основні методи ідентифікації ЛРС засновані на характеристиці її зовнішніх (морфологічних) і внутрішніх (анатомічних) ознак.

Фармакогностичний аналіз — це комплекс методів аналізу лікарської сировини рослинного і тваринного походження та їх продуктів, який полягає у визначенні тотожності (ідентичності), чистоти і доброякісності. Фармакогностичний аналіз складається із ряду послідовно виконуваних аналізів — товарознавчого, макроскопічного, мікроскопічного і фітохімічного. В деяких випадках він доповнюється визначенням біологічної активності сировини.

Лікарська рослинна сировина може бути цілою (totum), різаною (concisum), порошкованою (pulveratum), у вигляді брикетів, гранул і лікарських зборів. Для її дослідження доводиться вдаватися до різних методів фармакогностичного аналізу.

Макроскопічний аналіз проводиться з метою визначення тотожності шляхом зовнішнього огляду цілої ЛРС, установлення морфологічних діагностичних ознак, консистенції, розмірів, кольору, смаку, запаху, які зіставляються з описом в АНД чи порівнюються з достовірним зразком сировини. Необхідність у мікроскопічному, гістохімічному, люмінесцентному й хроматографічному дослідженні виникає при аналізі здрібненої ЛРС (сировина різана, порошок, пресована, гранульована), а також при визначенні чистоти та якості ЛРС, наявності можливих домішок, зовнішній вигляд яких подібний до офіцинальної сировини.

Фітохімічний вид аналізу забезпечує виявлення діючих і супутніх речовин та визначення вмісту біологічно активних сполук хімічними та фізико-хімічними методами

Мікроскопічний аналіз заснований на визначенні сукупності

анатомічних ознак об’єкта дослідження. Після макро- і мікроскопічного аналізу, проведення якісних реакцій або хроматографічного дослідження роблять висновок щодо відповідності досліджуваного зразка найменуванню, під яким він надійшов на аналіз. Показники чистоти сировини (засміченість й ураженість шкідниками, вміст радіонуклідів, важких металів, пестицидів, гербіцидів, мікробіологічна чистота) визначаються в ході товарознавчого аналізу.

2 ЛР ТА ЛРС ЩО МІТИТЬ ФЛАВОНоли

Centaurea cyanus L.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки волошки Flores centaureae cyani.

Рослина – горобина чорноплідна –

Aronia melanocarna (Michx.)

Родина – розові – Rosaceae.

Сировина – плоди горобини чорноплідної свіжі – Fructus aroniae melanocaprae recentes.

Рослина – цмин пісковий –Helichrysum arenarium (L.) Moench.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки цмину піскового – Flores helichrysi arenarii.

Рослина – пижмо звичайне – Tanacetum vulgare L.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки пижма – Flores tanaceti.

3 Монотерпени і їхні кисневі похідні поширені у вільному стані, входять до складу ефірних олій. Утворюються з двох С5-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста».

Класифікують монотерпени за кількістю циклів на ациклічні, моноциклічні і біциклічні. Біциклічні монотерпени мають два конденсовані неароматичні кільця. В залежності від структури вуглеводня їх поділяють на типи: туйану, карану,

пінану, камфану, фенхану та ін.

Похідні туйану зустрічаються у рослинах родів туя, пижмо, яловець.

Для похідних карану характерні основний циклогексановий і тричленний бічний цикл, який утворюється з ізопропіленової групи ментану. Існують дві ізомерні форми Δ3-карен і Δ4-карен. Сполуки містяться в сировині берези.

Біциклічні монотерпеноїди типу пінану виявлені в плодах ялівцю, квітках пижма, глиці сосни.

Монотерпеноїди типу камфану знайдені в кореневищах з коренями валеріани, деревині камфорного лавру, глиці і олії ялиці.

Монотерпени мають різноманітні властивості: знищують бактерії, грибки й віруси, проявляють сечогінну, відхаркувальну й збудливу дію на організм люди

Білет 44

1 Фармакопе́йна стаття́ — нормативно-технічний документ, який встановлює вимоги до лікарського засобу, його пакування, умов і терміну зберігання та методів контролю якості. Положення фармакопейної статті є обов'язковими на території певної країни, де даний документ діє.

До складу фармакопейної статті входять положення щодо виготовлення ліків та визначення їх якості, визначаються ВРД препаратів, встановлюються вимоги до лікарських засобів. Затверджуються тільки для об'єктів серійного виробництва, котрі дозволені для медичного використання та включені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Тимчасова фармакопейна стаття України (ТФСУ)— фармакопейна стаття, затверджена на обмежений термін (зазвичай 3 роки). Вона затверджує нові види препаратів та сировини, що рекомендовані для медичного застосування і плануються до серійного виробництва.

Державні стандарти Украши (ДСтУ)— документи, які визначають нормативні вимоги до рослинної сировини та продуктів її перероблення, що використовуються в багатьох галузях народного господарства (харчовій, лікеро-горілчаній, косметичній промисловості).

Технічні умови України (ТУУ)— документи, які встановлюють нормативні вимоги до конкретної продукції(у цьому випадку до лікарської рослинної сировини) і регулюють відносини між постачальником і споживачем продукції.

Галузеві стандарти України (ГСтУ)— стандарти, в яких викладено техтчні умови для виготовлення і постачання лікарської рослинної сировини (науково-технічні терміни, позначення, технологічні норми тощо). Наприклад, "Правила приймання лікарської рослинної сировини". Галузеві стандарти є обов'язковими для всіх підприємств та установ даної галузі, а також підприємств та установ інших галузей, які використовують продукцію цієї галузі. Оскільки майже вся лікарська рослинна сировина використовується за її прямим призначенням, тобто в медицині, то практично вся аналітична нормативна документація на лікарську рослинну сировину та лікарські засоби є галузевою.

Залежно від організації, яка приймає стандарти, їх поділяють на міжнародні, регіональні і національні стандарти.

Фармакопейна стаття та тимчасова фармакопейна стаття на лікарську рослинну сировину мають таку структуру. Заголовок статті містить назву сировини латинською, українською та російською мовами. Наступні розділи розташовано в такій послідовності:

зовнішні ознаки— описуються морфолопчні ознаки сировини, розмір, колір, запах, смак. Для подрібненої сировини наведено розмір частинок сировини, а за необхідності — характеристика;

2 Флавоноїди — група ароматичних речовин із загальною формулою C6-C3-C6. Молекула складається з двох фенільних залишків А і В, з'єднаних пропановою ланкою, яка може замикатись в кисневмісний гетероцикл С. Поділяються на істинні, ізофлавоноїди, неофлавоноїди. Істинні флавоноїди мають фенільний замісник біля C-2, а кетонну групу — в положенні C-4. Це катехіни, флаванони, антоціанідини. Ізофлавоноїди мають фенільний замісник біля С-3, кетонну групу — теж в положенні C-4. Виділяють прості (похідні ізофлавану та ізофлавону) і конденсовані похідні (птерокарпани). Неофлавоноїди мають фенільний замісник біля C-4, кетонну ж групу — навпаки, в положенні C-2.

Бобові (горошок зелений, квасоля) і в першу чергу соя, так як вони містять ізофлавоноїди - вид фітоестрогенів.

3 Сесквітерпени та їхні похідні є найпоширенішою групою серед відомих терпенів як за кількістю сполук (досліджено понад 2000 представників), так і за різноманіттям структурних варіантів і чисельністю типів. Сесквітерпени часто зустрічаються разом з монотерпенами в ефірних оліях. У таких випадках їх знаходять в особливих клітинних структурах. Сесквітерпени є практично в усіх вищих рослинах.

Подібно до монотерпенів, сесквітерпени існують в ациклічній і циклічній (моноциклічні, біциклічні і трициклічні) формах. Відомо понад 200 основних типів вуглеводневого скелета сесквітерпенів. Наводимо лише головні з них, які поширені в лікарських рослинах.

Оман високий – Inula helenium L.

Родина складноцвіті.

Ромашка аптечна (ромашка обідрана, ромашка лікарська, камілла, ромашка, маткова трава) - Matricaria chamomilla L.

Родина складноцвіті.

Полин гіркий (полин справжній, полин польовий, полин білий, емшан, трава вдови) - Artemisia absinthium L.

Родина складноцвіті.

Деревій звичайний - Achillea millefolium L.

Родина складноцвіті.

Арніка Шаміссо - Arnica chamissonis L.

Родина астрові.

Арніка гірська - Arnica montana L.

Родина складноцвіті.

Кульбаба лікарська (кульбаба звичайна, пустодуй, любочки, гармати, пушок, молочник, молочай, пухівка) - Taracsacum officinalis Web.

Родина складноцвіті.

Сесквітерпенові лактони, які входять до складу ефіроолійної сировини, мають виражену протимікробну і протимікозну дію. Цитотоксичну дію сесквітерпенових лактонів пов’язують з ненасиченим лактонним кільцем, кетогрупою або епоксидним угрупуванням. Складноефірні радикали виконують роль «носія», який забезпечує проникнення речовини крізь клітинні мембрани. Деякі сесквітерпенові лактони викликають загибель комах внаслідок несвоєчасного метаморфозу. Ці речовини є потенційними антифідантами і атрактантами комах. Вважають також, що лактони є інгібіторами амілаз і протеаз, їм властива регулююча дія на проростання насіння та ріст рослин.

Білет 45

1 ОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ проводять із метою стандартизації й сертифікації продукції. Він є першим етапом і складовою частиною фармакогностичного аналізу ЛРС. Під час Т.а. встановлюються тотожність, чистота й доброякісність сировини, яка надходить до споживачів партіями (ангро) або серіями (розфасована сировина). Партією вважають кількість сировини масою не менше 50 кг одного найменування, однорідного за всіма показниками й оформленого одним документом, що засвідчує його якість. Серія ЛРС — певна кількість фасованої сировини (ціла, здрібнена, порошок, пресована), вироблена протягом одного технологічного циклу й оформлена одним документом якості. Партія й серія складаються з одиниць продукції (транспортне пакування: мішки, стоси, ящики). Документ, що супроводжує партію (серію) сировини, повинен містити такі дані: номер і дату видачі документа; найменування й адресу відправника; найменування сировини; номер партії (серії); масу партії; рік і місяць збору або заготівлі ЛРС; район заготівлі (для сировини із дикорослих рослин); результати випробувань якості сировини; позначення АНД на сировину; підпис особи, відповідальної за якість сировини, із зазначенням прізвища й посади. Прийом ЛРС складається із: зовнішнього огляду упаковки, визначення її цілісності, правильності маркування й оформлення документа; перевірки відповідності тари й упаковки вимогам АНД; відбору проб (вибірка). Зовнішньому огляду для встановлення відповідності пакування й маркування вимогам АНД підлягає кожна одиниця продукції. Звертають увагу на правильність пакування, стан тари (відсутність підмоклості, патьоків та інших ушкоджень, що негативно позначаються на якості сировини). Вибірка — сукупність одиниць продукції, відібраних з партії ЛРС для проведення Т.а. ЛРС. Вибірку з неушкоджених одиниць продукції роблять із різних місць однієї партії. Не допускається відбір проб від 2 партій або серій. Обсяг вибірки для перевірки якості сировини на відповідність вимогам АНД та процедуру Т.а. ЛРС наведено у ДФ ХΙ (1989). На схемі наведено техніку відбору проб для Т.а. ЛРС. Для встановлення чистоти із об’єднаної проби виділяють пробу для встановлення мікробіологічної чистоти, визначення вмісту радіонуклідів, а при необхідності — вмісту важких металів або пестицидів.

Тотожність, подрібненість, вміст домішок, вологість, вміст золи й діючих речовин визначають за загальними статтями ДФУ 1.2 або АНД на відповідний вид ЛРС. За результатами аналізу оформляється аналітичний паспорт або сертифікат, що виписується у 2 екземплярах. Перший є підставою для відпуску ЛРС споживачеві; другий екземпляр зберігається в лабораторії. Якщо в ході Т.а. ЛРС встановлено невідповідність сировини вимогам АНД за критеріями чистоти або якості, проводять повторну перевірку, для чого вибірку роблять із нерозкритих одиниць продукції. Результати повторного Т.а. ЛРС є остаточними й поширюються на всю партію.

2 2 ЛР ТА ЛРС ЩО МІТИТЬ ФЛАВОНоли

Centaurea cyanus L.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки волошки Flores centaureae cyani.

Рослина – горобина чорноплідна –

Aronia melanocarna (Michx.)

Родина – розові – Rosaceae.

Сировина – плоди горобини чорноплідної свіжі – Fructus aroniae melanocaprae recentes.

Рослина – цмин пісковий –Helichrysum arenarium (L.) Moench.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки цмину піскового – Flores helichrysi arenarii.

Рослина – пижмо звичайне – Tanacetum vulgare L.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – квітки пижма – Flores tanaceti.

ХАЛКОНИ І АУРОНИ містять в

Череда трироздільна (Bidens tripartita) — однорічна трав'яниста рослина родини Айстрових (Asteraceae). Солодка гола (G. glabra L.) родина бобові

3 Ефірні олії — багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що утворюються в рослинах і зумовлюють їх запах.

До ефірних олій входять вуглеводні, спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, кислоти аліфатичного ряду і циклічні. Циклічні сполуки поділяються на гідроциклічні, до яких належать терпени та їхні похідні, та сполуки ароматичного ряду. В ефірних оліях переважають вуглеводні, але найбільш цінною складовою частиною є кисневмісні сполуки, особливо спирти і ефіри, які мають приємний запах.

Класифікація ефірних олій і ефірноолійної сировини базується на будові основних цінних складових частин:

АНІСУ ПЛОДИ – ANISI VULGARIS FRUCTUS

АНІСОВА ОЛІЯ – OLEUM ANISI

АНІС ЗВИЧАЙНИЙ - ANISUM VULGARE GAERTH. // PIMPINELLA ANISUM L

АНІС ЗІРЧАСТИЙ (АНІС СПРАВЖНІЙ, БАДЬЯН) — ILLICIUM VERUM HOOK. F.

АНІСУ ЗВИЧАЙНОГО ПЛОДИ —ANІSІ STELLATІ FRUCTUS

ФЕНХЕЛЮ ПЛОДИ —FOENICULI FRUCTUS

ФЕНХЕЛЮ ОЛIЯ —FOENICULI OLEUM

ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ (КРІП АПТЕЧНИЙ, КРІП) - FOENICULUM VULGARE MILL

ЧЕБРЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ - THYMUS VULGARIS L.

ЧЕБРЕЦЮ ЗВИЧАЙНОГО ТРАВА —THYMI VULGARIS HERBA

ЧЕБРЕЦЮ ЗВИЧАЙНОГО ЕФIРНА ОЛIЯ —THYMI OLEUM Ефірні олії та їх компоненти застосовуються переважно для ароматизації харчових продуктів, напоїв, виробів побутової хімії, у фармацевтичній промисловості, у медицині і аромотерапії.

харчові ароматизатори;

медичні препарати, лікарські засоби

компоненти парфумерних та косметичних засобів

аромотерапія

сировина для хімічного синтезу (камфора з борнілацетату, та ін.)

а також як розчинники та ін.

для ароматизації тютюнових виробів використовуються ароматизатори і есенції в склад яких можуть входити ефірні олії м'яти перцевої, коріандру, валеріани, ванілі, абсолютна олія з оброблених бобів тонка, які містять кумарин, склареол і ін.

білет 46

1 Крохма́ль (лат. amylum), (С6Н10О5)n — рослинний високомолекулярний полісахарид амілози і амілопектину, мономером яких є глюкоза.[1] Резервний гомополісахарид рослин. Нагромаджується в результаті фотосинтезу у плодах, зерні, коренях і бульбах деяких рослин як запасна форма вуглеводів.[2]

Види крохмалю: картопляний, кукурудзяний, амілопектиновий, пшеничний, рисовий, гороховий, тапіоковий, модифікований і ін. Найбагатше крохмалем зерно злакових рослин: рису (до 86 %), пшениці (до 75 %), кукурудзи (до 72 %), а також бульби картоплі (до 24 %) та зерно ячменю.

Для організму людини крохмаль поряд з сахарозою служить основним постачальником вуглеводів — одного з найважливіших компонентів їжі. Під дією ферментів крохмаль гідролізується до глюкози, яка окислюється в клітинах до вуглекислого газу і води з виділенням енергії, необхідної для функціонування живого організму[4].

Відомо, що крохмаль активізує обмін жовчних кислот та сприяє виведенню холестерину з організму.[4] рохмаль одержують з картоплі і рису, рідше — з інших зернових. Саго — крохмалистий продукт з деревини сагової пальми, а також деяких саговників[2].

У тропіках вирощують багато крохмалоносних рослин: батат, ямс, таро, маніок та інші[2].

Щоб добути крохмаль, потрібно зруйнувати клітинні стінки й добути сік. Для цього сировину подрібнюють на терках, отримуючи кашку. Щоб виділити вільний крохмаль, кашку багаторазово промивають на ситах в ситових апаратах. Ситові апарати в п'ять ступенів проводять розділення продукту на мезгу та крохмальну суспензію (крохмальне молоко) різної концентрації. Крохмальне молоко рафінують (очищують). Після цього виділений крохмаль багаторазово промивають чистою водою на спеціальних центрифугах-пурифікаторах або гідроциклонах.

У виробництві картопляного крохмалю застосовують процеси очищення картоплі від легких і важких домішок, мийки, подрібнення, виділення клітинного соку, ситування і промивання, центрифугування і сушки.

З картопляного крохмалю можна отримати окремо амілозу (суперлозу) і амілопектин (ромалін). Для цього на крохмаль діють розчинами солей MgSO4, (NH4)2SO4, Na2SO4, які містять н-бутиловий спирт, при 120°С. Після цього амілозу осаджують при 70°С, а амілопектин — при 20°С.[6]

У виробництві кукурудзяного крохмалю існує два способи: сірчистокислотний і лужний. По першому способу кукурудзяне зерно замочують в 0,1-0,2 % водному розчині сірчистої кислоти при 48-50°С протягом двох діб, зерно промивають, грубо подрібнюють, виділяють зародок, тонко подрібнюють, промивають крохмаль на ситових апаратах, відокремлюють від дрібної і крупної мезги, глютену (на сепараторах), промивають на вакуум-фільтрах, центрифугують, висушують або переробляють на крохмало-продукти. За другим способом кукурудзу замочують у водному розчині лугу, промивають, подрібнюють, крохмаль виділяють і проминають на ситових апаратах, центрифугують, висушують або направляють без висушування на переробку. Застосування

Крохмаль сільськогосподарських культур є провідним компонентом раціону людини, важливою сировиною для харчової, фармацевтичної та технічних галузей промисловості: текстильній, нафтовій, паперовій і ін.

Крохмаль широко застосовується в харчовій галузі як загущувач (E1404), при виробництві патоки різного вуглеводного складу, для одержання декстринів, глюкози (кристалічної глюкози, глюкозного концентрату, глюкозно-фруктозного сиропу, етанолу, та інших продуктів бродіння. Крохмаль зі ступенем гідролізу (по глюкозі) менше 5 % — мальтодекстрин — використовується як стабілізатор у виробництві майонезу. У виробництві цукрових кондитерських виробів крохмаль використовують як рецептурний компонент рахат-лукума, а також як формувальний компонент для цукерок і драже.

Комплексна переробка крохмалю: крохмаль гідролізується до глюкози, яка ізомеризується у фруктозу та гідруванням перетворюється у сорбіт, або йде на отримання інших продуктів — етанолу, молочної кислоти, лимонної кислоти; гідролізат змішується з волокнами для кормів худобі.[15]

Сировиною для виробництва кристалічної глюкози є крохмаль, отриманий з кукурудзи, чи пшениці, хоча може бути використаний і картопляний крохмаль. Однак картопляний крохмаль є незамінною сировиною в інших галузях промиисловості і для виробництва глюкози не використовується. Основна сировина для виробництва кристалічної глюкози — кукурудзяний крохмаль.

Крохмаль використовують як клей, як мікробіологічне середовище при одержанні різних ензимів, антибіотиків, вітамінів, а також як основа штучних біодеградабельних біополімерів.

У лікарській практиці крохмаль дуже часто використовують як наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток (як наповнювач у твердих лікарських формах) і облаток та у пастах, у присипках та мазях застосовують при хворобах шкіри, у вигляді відвару (клейстеру) — при захворюваннях травного каналу як обволікуючий засіб. Крохмаль та декстрини (продукти неповного гідролізу лінійних полісахаридів) позитивно впливають на холестериновий обмін, поліпшують травлення. Він входить як важливий компонент практично до всіх дієт. Також розчини крохмалю є часткою інфузійних розчинів, які використовують для лікування невідкладних станів.

Основний об'єм крохмалепродуктів готують з кукурудзи, на частку якої припадає 45 млн т, решту сировинної бази складає тапіока (5 млн т), пшениця (4 млн т) і картопля (2,5 млн т)[16].

Амілопектин придатний для виробництва плівок і упаковочного матеріалу, які можна після використання повністю компостувати.[17]

2 Двоє фурокумаринових ізомерів. Псорален Ангеліцин

Фурокумарини (англ. furocoumarins, рос. фуранокумарины) — похідні сполук з лінійним фурокумариновим скелетом, псорален або його ангулярний ізомер, ангеліцин, серед інших різні заміщені з гідрокси-, метокси-, алкіл- або гідроксиметильною групами.

Природнi кумарини виявляють рiзнобiчну активнiсть. Деякi з них (псорален, бергаптен, ксантотоксин та iн.) виявляють фотодинамiчну активнiсть, тобто здатнi пiдвищувати чутливiсть шкiри до УФ-променiв i тому знаходять застосування в терапiї вiтилiго, гнiздової плiшивостi, лейкодермiї.

Iншi (наприклад, пiранокумарини з коренiв здутоплiдника, адамантин з коренiв i плодiв смовдi гiрської, птериксин з порiзника рясноцвiтного, пастинацин з плодiв пастернаку) дiють спазмолiтично. Ескулетин, фраксетин та їхнi глiкозиди ескулiн i фраксин, що мiстяться в плодах каштана кiнського, виявляють Р-вiтамiнну дiю, умбелiферон — антимiкробну, остол — протипухлинну, дикумарин — антикоагулюючу. Є данi про успiшне застосування метильних, метокси- та гiдроксильних похiдних кумарину як антигельмiнтних засобiв, при лiкуваннi паразитарних хвороб шкiри, а також трихомонадного кольпiту.

Таким чином, кумарини характеризуються великою рiзноманiтнiстю бiологiчної дiї на органiзм людини, однак широкого застосування вони не одержали через вiдсутнiсть оптимальних лiкарських форм, створення яких ускладнюється через їх малу розчиннiсть у водi.

БУРКУНУ ТРАВА - MELILOTI HERBA

БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ – MELLILOTUS OFFICINALIS (L.) Pall.

РОДИНИ БОБОВІ – FABACEAE

ДЕТОКСИФІТ. КАРДІОФІТ

КАШТАН У НАСІННЯ –Hippocastani semina

КАШТАНУ ЛИСТЯ –Hippocastani folia

ГІРКOКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ – Aesculus hippocastanum L.

ГІРКOКАШТАНОВІ – Hippocastanaceae СМОКОВНИЦІ (ІНЖИРУ) ЛИСТЯ – Ficusi caricae folia

СМОКОВНИЦІ ПЛОДИ –Ficusi caricae fructus

СМОКІВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (ІНЖИР, ФІГОВЕ ДЕРЕВО) – Ficus carica L.

РОДИНА ШОВКОВИЦЕВІ – Moraceae

АМІ ВЕЛИКОЇ ПЛОДИ - AMMI MAJORIS FRUCTUS

АМІ ВЕЛИКА - Ammi majus L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ - Apiaceae

АСТЕРНАКУ ПОСІВНОГО ПЛОДИ – PASTINACAE SATIVAE FRUCTUS

ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ – PASTINACA SATIVA L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ – APIACEAE

3 Найбагатші на ізохінолінові алкалоїди родини макових, жовтецевих, рутових.

Відомо понад 1000 ізохінолінових А. з 27 родин, які згруповані у 12 типів. Типи ізохінолінових алкалоїдів, що застосовують у медицині:

Бензилізохінолін – папаверин,ротундин – мак снотворний, стефанія гладнька

Апорфіну – глауцин, стеарин – мачок жовтий, стефанія гладенька

Протоберберину – берберин – барбарис звичайний

Бензофенантредину – хелідонін, сангвінарин, хелеритрин – чистотіл

звичайний, види маклеї

Протопіну – протопін (фумарин) - чистотіл звичайний

Морфінану (фенантренізохіноліну) – морфін, кодеїн, тебаїн – мак снотворний

Еметину – еметин, психотрин, цефаелін – іпекакуана

Фталідізохіноліну – бікукулін – дицентра

Біс-бензилізохінолінові основи – тубо курарин – види чілібухи

Біогенетично ізохінолінові алкалоїди походять з ароматичної амінокислоти фенілаланіну або її гідроксипохідного – тирозину. Тирозин є попередником важливих опійних А.

Мак снотворний - Papaver somniferum L.

Родина макові – Papaveraceae

Мачок жовтий - Glaucium

flavum Crantz.

Родина макові - Papaveraceae

Інші назви: глауциум жовтий

Білет 47

1 Камедi - затвердiлi відiлення слизової, в основном вуглеводістіх, Речовини (клей янтарного кольору на стовбур кiсточковіх дерев). Камедi у водiй утворюють вязкi, клейкi, набухаючi розчини i Використовують як емульгатори для Приготування емульсiй. Смороду віділяються у виде тягучих рідін Із надрізів чи тріщін рослин и по хімічній природі відносяться до полісахарідів.

За хімічнім складом камеді відносяться до полісахарідів, в складі якіх є пентози, гексози, Різні уронові кислоти. Засохлі камеді представляються собою склоподібні тверді, легко ламаючіся шматки жовтого або бурого кольору. Камеді набухають або Повністю розчіняються у воде, утворюючі колоїдні розчини. У органічніх Розчинник (спірті, ефірі, бензіні) камеді НЕ розчіняються. Поряд з чистими камеді зустрічаються камедесмолі (суміші камеді зі смолами), камедемаслосмолі, тобто суміші камеді з ефірнімі маслами и рослини смолами. [2, с. 84]

Справжні камеді НЕ ма ють запаху, смаку и більш-Менш розчіняються у воде, утворюючі клейкі Речовини. Смороду горять без плавлення и запаху.

Розчини камеді у воде застосовуються як обволікаючі засоби для уповільнення всмоктування лікарськіх Речовини у кишечнику або Зменшення подразнюючої Дії їх. Камеді Використовують такоже як емульгатор при віготовленні масляних елульсій.

На нагромадження камеді у рослини вплівають Різні Чинник: вік и фази розвитку рослин. Чинник зовнішнього середовища (світло, грунт, кліматичні умови, висота над рівнем моря й ін.) Сильно вплівають на нагромадження камеді. У південніх районах рослини більш багаті ними. Збільшується вміст камеді у вісокогірніх районах, а такоже під Вплив світла и на грунтах, багатших мікроелементамі.

Для віділення камеді Із рослинної сировини застосовують Різні методи хроматографії Із Використання поліамідного сорбенту капрону. Лікарська сировина з вмістом камеді знаходять різноманітне! Застосування. Много Які з них ма ють вітамінну Активність, зменшуються кріхкість кровоносна капілярів (рутин), підсілюють дію аскорбінової кислоти, дають седативний ефект.

Найбільш багата на камеді рослинами є рослини з сімейства бобових. У медицині смороду кож Використовують як стабілізатори суспензій и емульсій.

Деякі види бобових Використовують в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарській біб, касія). [7, с. 74]

2. Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина, що містять камеді

Найбільш багата на камеді рослинами є рослини з сімейства бобових.

Деякі види бобових Використовують в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарській біб, касія). У медицині смороду кож Використовують як стабілізатори суспензій и емульсій.

Найбільш багатим лікувальнім потенціалом характеризуються боби и солодка гола.

3 Природні хромони мають різні біологічні властивості. У медицині застосовуються фурохромони, які мають спазмолітичну та коронаролітичну дію. З інших похідних хромова 5-ацетоніл-7-гідрокси-2-метилхромон виявляє антибактеріальну дію; аміди 2-хромонкарбонових кислот виявляють антикоагулюючу дію; тетразольні похідні – антиалергічну й анальгетичну; 2-ациламінопохідні – стимулюючу; похідні пірахромонів – виражену бактеріостатичну. Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина,які містять хромони

Рослина – виснага морквоподібна –

Visnaga daucoides Gaertn.

Родина – селерові – Apiaceae.

Сировина – плоди виснаги морквоподібної –Fructus visnagae daucoides. Рослина – кріп запашний – Anethum graveolens L.

Родина – селерові – Apiaceae.

Сировина – плоди кропу запашного –Fructus anethi graveolentis.

Білет 48

Рослині жири або жирні олії (Olea pinquia) - це суміш гліцеридів високомолекулярних жирних кислот, які отримують з насіння та м’якоті плодів рослин. Жирні олії містять 95-97 % суміші тригліцеридів насичених та ненасичених жирних кислот, переважно з С16 та С18, і невелику кількість вільних жирних кислот, фосфатидів, восків, токоферолів, вітамінів, ферментів тощо. На відміну від тваринних жирів жирні олії не містять холестерину.

Розповсюдження. Жирні олії накопичуються в рослинах родин капустяні, айстрові, макові, маслинові, льонові тощо. оль для рослин. Рослинні жири накопичуються як запасний матеріал. Основна роль запасних жирів в рослині – це використання їх під час проростання насіння та розвитку зародку як резервного матеріалу. Також вони виконують захисну функцію, тобто захищають рослину від несприятливих умов навколишнього середовища (наприклад, при накопиченні жирних олій у сім’ядолях зимуючих рослин, вони сприяють збереженню зародку під час морозів).

Класифікація. Тригліцериди жирних кислот мають загальну формулу:

тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих жирних кислот (R1,

R2, R3). В утворенні жирів беруть участь як насичені так і ненасичені кислоти.

І. За походженням жири бувають рослинні та тваринні. За консистенцією – тверді, із залишками насичених кислот та рідкі (жирні олії), які містять в основному ненасичені жирні кислоти.

ІІ. Жирні олії за складом ненасичених кислот класифікують на:

1. Невисихаючі (гліцериди олеінової кислоти (С18Н24О2) СН3-(СН2)7-СН=СН-(СН2)7-СООН).

2. Напіввисихаючі (гліцериди лінолевої кислоти (С18Н22О2) СН3-(СН2)4-СН=СН-СН2-СН=СН-(СН2)7-СООН).

3. Висихаючі (гліцериди ліноленової кислоти (С18Н30О2) СН3-СН2-СН=СН-СН2-СН=СН-СН2-СН= СН-(СН2)7-СООН).

ІІІ. Найчастіше до складу твердих жирів входять такі насичені кислоти:

а) лауринова (С12Н24О2) СН3-(СН2)14-СООН

б) стеаринова (С18Н36О2) СН3-(СН2)16-СООН

в) пальмітинова (С16Н32О2) СН3-(СН2)10-СООН.

Хімічні властивості.

Омилення – це реакція розкладання жирів на вільні жирні кислоти та гліцерин. У природі омилення жирів проходить під впливом ферменту ліпази у присутності вологи. Омилення відбувається також в присутності каталізаторів. Процес омилення проходить під впливом гідроксидів лужних металів. Солі жирних кислот, які утворюються лужними і лужноземельними металами, називаються милами, а свинцьові солі – пластирами.

Згіркнення. При довготривалому зберіганні жирів за несприятливих умов відбувається складний хімічний процес, який отримав назву згіркнення. Реакція відбувається під дією світла, вологи та кисню повітря з виділенням вільних кислот, що змінює запах та смак жирних олій.

Висихання – це складний фізико-хімічний процес, в результаті якого жирні олії під впливом кисню повітря окислюються, конденсуються і полімеризуються. Цей процес пов’язаний з наявністю в жирних оліях ненасичених кислот. Олії, які не утворюють плівку під дією кисню, називається невисихаючими. Головною складовою таких олій є гліцериди олеанової кислоти (вони містять один подвійний зв’язок). Олії, які утворюють щільну плівку, називаються висихаючими. Головною складовою таких олій є гліцириди ліноленової кислоти (з трьома подвійними зв’язками). Олії, які утворюють м’яку плівку, називаються напіввисихаючими. Головною складовою таких олій є гліцириди лінолевої кислоти (з двома подвійними зв’язками).

Гідрогенізація жирів – це приєднання водню до залишків ненасичених кислот у місці подвійних зв’язків. В результаті такого приєднання жирні кислоти з ненасичених перетворюються в насичені, а жири при цьому стають твердими. Гідрогенізація жирів проводиться при високій температурі у присутності каталізаторів. Гідрогенізовані жири використовують як основи для мазей.

Дослідження жирів. Для визначення ідентичності та якості жирів використовують фізичні, хімічні та органолептичні методи дослідження.

До фізичних показників належить показник заломлення олій (рефракція), питома вага тощо.

Хімічні показники – це визначення міліграмів гідроксиду калію, яка потрібна для нейтралізації вільних жирних кислот в одному грамі жиру. Кількість вільних кислот при зберіганні жирної олії збільшується у зв’язку з тим, що відбувається процес омилення жирів. Свіжі жири майже нейтральні. Отже, кислотне число є показником доброякісності та свіжості жирної олії.

Ефірне число – це кількість міліграмів гідроксиду калію, яка потрібна для омилення складних ефірів, що містяться в одному грамі жирів. Ефірне число дорівнює різниці між числом омилення та кислотним числом.

Йодне число – це кількість йоду, що приєднується у відповідних умовах до 100г жирної олії. Йод приєднується до жирних олій на місцях подвійного та потрійного зв’язку. Йодне число є одним з головних ознак якісної оцінки олій, тому що дає можливість відрізняти висихаючі, напіввисихаючі та невисихаючі олії.

Число омилення – кількість міліграмів гідроксиду калію, яка потрібна для нейтралізації вільних кислот та омилення складних ефірів, що містяться в одному грамі жиру. Воно характеризує загальну кількість жирних кислот і, відповідно, є показником ідентичності жирної олії. До органолептичних показників належить визначення смаку та запаху жирних олій.

Реакції ідентичності. Реакції на олію з насіння (за Беллієром). У пробірці нашаровують рівні об'єми безбарвної азотної кислоти, олії та насиченого розчину (0,15 %) резорцину в бензолі і енергійно збовтують один раз. При наявності олії з насіння відразу з’являється забарвлення, яке швидко зникає. Із льняною олією виникає червоне або синьо-фіолетове забарвлення; з маслиновою - брудно-зелене або синьо-фіолетове; з мигдальною – червоне або синьо-фіолетове.

Фармакологічна дія та застосування. В фармації жирні олії використовують як розчинник камфори, статевих гормонів тощо. Також використовуються як основа для лініментів, пластирів, супозиторіїв. Жирні олії використовуються в медичній практиці як проносний, жовчогінний, гепатопротекторний засоби. Жирні олії, наприклад, соняшникову, використовують в харчовій промисловості.

2 КИСЛОТИ ГІДРОКСИКОРИЧНІ одержали свою назву від загального попередника коричної або 3-феніл-2-пропенової кислоти. Г.к є гідрокси- і меткосипохідними коричної кислоти. Серед рослинних фенілпропаноїдів вони посідають важливе місце в рослинному світі, тому що містяться практично у кожній вищій рослині. До них відносять коричну, р-кумарову, кавову, ферулову та синапову кислоти та їх похідні, серед яких хлорогенова та її ізомери, цикорієва та розмаринова тощо. Більшість з похідних коричної кислоти мають антиоксидантні властивості, тому їх використовують у харчовій промисловості як консерванти. Кислота корична — кристалічна, безбарвна сполука, зі специфічним запахом, поганорозчинна у воді, добре — в спирті та діетиловому ефірі, Tтопл. 133 °C, Tкип. 300 °C. Накопичується у значних кількостях у бальзамічних ексудатах рослин, напр., у перуанському бальзамі, входить до складу багатьох рослин, її використовують для покращання запаху продуктів, бо вона характеризується медово-квітковим запахом, її етиловий ефір є компонентом кори кориці та інших ефірних олій рослин. Є складовою частиною шикіматного та фенілпропаноїдного шляху синтезу фенольних сполук у рослинах. Застосовують її як консервант у харчовій промисловості, у синтезі речовин (напр. індиго), використовують у парфумерних і косметичних композиціях. Кислота кумарова, або моногідроксикорична кислота, існує у вигляді трьох ізомерів: о-кумарової, m-кумарової і p-кумарової кислот. Відомі два стереоізомери: один має транс-конфігурацію і називається кумаровою кислотою, цис-ізомер називається кумариновою кислотою. У рослинах зустрічається p-кумарова кислота, яка разом із синаповим та коніфериловим спиртом є головним компонентом лігніну. Синтезується вона з коричної кислоти під дією Р450-залежного ензиму 4-коричної кислоти-гідролази. p-Кумарова кислота широко розповсюджена у великій кількості у рослинному світі (арахіс, томати, морква, часник). Це кристалічна сполука, слаборозчинна у воді, добрерозчинна в етанолі і діетиловому ефірі. p-Кумарова кислота має антиоксидантні властивості, зменшує ризик утворення пухлин шлунка шляхом інгібування утворення канцерогених нітрозамінів. Кислота кавова, або 3,4-дигідроксикорична кислота, знайдена у великій кількості плодів, овочів, фруктів. Високий вміст цієї сполуки відзначається в насінні кави, листках парагвайського чаю (мате), також у шкірці картоплі тощо. Кавова кислота має вигляд жовтих кристалів, розчинних у гарячій воді і спирті, Tтопл. 223–225 °C. Вона характеризується високими антиоксидантними властивостями, зменшує утворення афлатоксинів на 95%. Під час етерифікування хінної кислоти кавовою утворюється хлорогенова або 3-кофеїлхінна кислота, а також ізохлорогенова або дикофеїлхінна, цинарин. Кислота ферулова, або 3-метокси-4-гідроксикорична, знайдена у вищих рослинах, частіше — у рослинах родини Apiaceae, у тому числі у ферулі, рисі, пшениці, вівсі, а також в яблуках, каві, артишоку, арахісі, ананасі. Maксимум поглинання УФ-спектра 236 та 322 нм, Tтопл. 174о С, розчинна у гарячій воді, спирті, етилацетаті, слабо — в ефірі. Є складовою частиною синтезу лігніну. Фармакологічні ефекти обумовлені, перш за все, її могутньою антиоксидантною дією — гальмуванням процесів перекисного окиснення ліпідів у біомембранах, а також впливом на активність мембранозв’язаних ферментів, інгібуванням повільно-радикальних стадій синтезу простагландинів та лейкотрієнів, які каталізуються циклооксигеназою та ліпооксигеназою. Протизапальний ефект обумовлений блокуванням специфічних рецепторів медіаторів запалення. Має виражену стреспротекторну дію, обмежує ушкодження слизової оболонки шлунка та міокарда при іммобілізаційнно-больовому стресі. Це пояснюється здатністю ферулової кислоти гальмувати процеси перекисного окиснення ліпідів і підсиленням біоантиоксидантних процесів у серцевому м’язі. Встановлено її антиаритмічну дію. Для неї визначена така активність: протизапальна, антиалергічна, антиагрегантна, протипухлинна, детоксикаційна, гепатопротекторна, бактерицидна, противірусна. Використовують у синтезі ваніліну.

3Пуринові основи, або просто пурини— органічні гете­роциклічні природні речовини, похідні пурину. Відіграють значну біо­логічну роль, насамперед як структурні фрагменти нуклеотидів і нук­леїнових кислот усіх живих організмів. До найпоширеніших пуринових основ належать аденін і гуанін, які входять до складу нук­леїнових кислот і багатьох коферментів. Пуринові алкалоїди відносяться до психостимулюючих лікарських засобів (аналептичні засоби).

Кавове дерево аравійське –Coffea Arabica L

Кола загострена - Cola acuminata Schott et Endl.:

Білет 49

1 Ферментні препарати - це лікарські речовини білкової природи, які мають ферментною активністю. Більшість ферментних препаратів тваринного походження, деякі з них можуть бути виділені з рослин або мікроорганізмів.

Препарати папаїн, одержуваний з динного дерева.

2 За будовою вуглецевого скелету феноли поділяють на: С6 – прості феноли, бензохінон; С6-С1 – фенольні кислоти,

Фенолокислоти – похідні ароматичних вуглеводнів, у молекулах яких атоми гідрогену бензольного ядра заміщені на карбоксильні (–СООН) і гідроксильні (–ОН) групи. Їх іноді розглядають як ароматичні кислоти, в молекулах яких атом гідрогену бензольного ядра заміщений на гідроксильні групи. Фенолокислоти одночасно мають властивості карбонових кислот і фенолів. Крім того, для них характерні властивості, зумовлені наявністю в молекулі обох видів функціональних груп і бензольного ядра.

Поширення в природі

Фенолокислоти дуже поширені у природі, тому їх можна добути з природної сировини такі як глід криваво-червоний, горобина чорноплідна, прополіс. Фенолокислоти є основним компонентом(55-85%) залишку від перегонки деревної смоли(пек деревний) Типові представники фенолокислот та їх похідні, їхнє використання в медицині та промисловості

2-Оксибензойна або саліцилова кислота – типова фенолокислота, її іноді називають оксибензойною кислотою НОС6Н4СООН. Солі й естери саліцилової кислоти – саліцилати. Вперше була добута з естерів, що містяться в тканинах деяких рослин, – гаультерової ефірної олії Gaultheria procumbens. Саліцилова кислота – тверда кристалічна речовина. Має бактерицидну дію. Її солі та естери широко використовують у медицині й ветеринарії як лікарські препарати. Саліцилову кислоту широко використовують для виробництва лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, фенілсаліцилату), протравних барвників, фунгіцидів (наприклад, саліциланіліду), пахучих речовин (метилсаліцилату, бензилсаліцилату), антисептиків у харчовій промисловості, при консервуванні, як реагент для колориметричного визначення в розчинах феруму й купруму, як кислотно-основний індикатор при люмінесцентному аналізі (при рН=2,5....4,6 та за наявності кислоти з'являється синя люмінесценція) тощо.

3,4,5-Триоксибензойна, або галова кислота – фенолокислота, що містить у складі своєї молекули одну карбоксильну (–СООН) і три гідроксильні (–ОН) групи. Має в'яжучий смак і є складовою частиною молекул дубильних речовин, зокрема головної з них – таніну, якого багато в корі дуба і особливо в чорнильних горішках. До складу молекули таніну галова кислота входить у вигляді дигалової кислоти, що є естером, утвореним двома молекулами галової кислоти.

Танін – аморфний порошок жовтуватого кольору, добре розчиняється у воді, сильно в'яжучий на смак. У медицині й ветеринарії його використовують як в'яжучий препарат. Він використовується також у шкіряній промисловості для дублення шкір і хутряних виробів. У хімічному аналізі його застосовують як алкалоїдний реактив.

Саліцилат натрію – кристалічна речовина,сіль саліцилової кислоти, добре розчиняється у воді й органічних розчинниках, використовується в медицині і ветеринарії як протиревматичний і жарознижувальний засіб, сировина для добування інших лікарських засобів.

Ацетилсаліцилова кислота – біла кристалічна речовина, естер саліцилової кислоти. Застосовується в медицині й ветеринарії як жарознижувальний, протизапальний, антиревматичний і антиневралгічний засіб. У тканинах організму відбувається поступовий гідроліз ацетилсаліцилової до саліцилової і ацетатної кислот, що лежить в основі механізму дії медикаменту.

Фенілсаліцилат, або салол (мусол) НОС6Н4(СО)ОС6Н5, – кристалічна речовина, похідна саліцилової кислоти. Використовується в медицині й ветеринарії як дезінфекційний засіб при лікуванні деяких кишкових захворювань, а також при суглобовому ревматизмі.

3 Проалкалоїди - утворилися із амінокислот, але не мають гетероциклу. (Біогенні аміни, аміноалкалоїди).

ЕФЕДРА ХВОЩОВА (ЕФЕДРА ГІРСЬКА)– Ephedra equisetina Bunge/

РОДИНА ЕФЕДРОВІ – Ephedraceae

Лікарські засоби. Ефедрину гідрохлорид в ампулах по 1 мл 2, 3 і 5 % розчину і таблетках, "Теофедрин" та інші комплексні препарати („Антастман”, аерозоль „Ефатин”; „Солутан”, „Бронхолітин”). Препарати відпускаються строго за рецептом лікаря (прекурсор)

Перець стручковий (однорічний) –Capsicum annuum L.

Лікарські засоби. Настоянка плодів 1:10 або 1:5 на 90 % спирті, густий екстракт, лінімент перцево-аміачний, лінімент перцево-камфорний, перцевий пластир. Мазь "Капсикам", мазь "Никофлекс", мазь "Ефкамон", „Еспол”, лінімент "Капсин", рідина "Капситрин".

РОДИНА ПАСЛЬОНОВІ –SOLANACEAE

ПІЗНЬОЦВІТ ПРЕПАРНИЙ – Colchicum speciosum Stev.

ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ – Colchicum autumnale L.

РОДИНА МЕЛАНТІЄВІ – Melanthiaceae

Лікарські засоби. Атропіну сульфат, настоянка, сухий і густий екстракти, свічки "Анузол" і "Бетіол", комплексні препарати "Бесалол" і "Бекарбон". З коріння красавки звичайної готують таблетки "Беллоїд" і ін. Атропіну сульфат зберігають за списком А.

Білет 50

1 Сировинну базу в Україні становлять дикорослі лікарські рослини (ЛР), рослини, що культивуються, та імпортована сировина. ЛРС використовується підприємствами хіміко-фармацевтичної, парфумерно-косметичної, харчової, та лікеро-горілчаної, промисловості.

Оскільки Україна в силу своїх природно-кліматичних умов, є одним з найважливіших районів з заготівлі лікарської рослинної сировини. А на її території живе понад 200 різноманітних видів лікарських рослин, то на сьогодні навіть створені пункти із заготівлі сировини дикорослих ЛР, серед яких вже майже половина знайшли своє практичне застосування, яке в подальшому проводиться в організованому порядку. Так споживачі укладають прямі угоди із заготівельними конторами Укрспоживспілки, фермерами, окремими підприємцями, та приватними заготівельниками, авансуючи під заготівлю й вирощування ЛР за рахунок коштів підприємств-виробників фітопрепаратів, фітосубстанцій або БАДів.

2 Омега-3 і Омега-6 кислоти відносяться до поліненасичених жирних кислот, які не виробляються людським організмом — тобто необхідно включати в раціон продукти, багаті цими елементами.

Омега-3 кислоти необхідні для здоров'я серця і судин, імунітету, емоційного стану, стану шкіри. Омега-6 кислоти корисні при невралгії, запаленнях, захворюваннях суглобів, підвищеному тиску.

Найбільше Омега-3 кислот міститься в рибі та морепродуктах, Омега-6 кислот — в рослинних жирах і багатьох овочах. Також, багато Омега-6 кислот містяться в продуктах фаст-фуду, смаженому м'ясі, майонезі. Тому багато людей, як правило, не відчувають нестачі в кислотах Омега-6, і споживають недостатньо Омега-3 кислот.

Окремі дослідження показали, що для більшості людей важливо знижувати кількість Омега-6 кислот і збільшувати кількість Омега-3 кислот. Коли людина споживає занадто мало кислот Омега-3 і занадто багато кислот Омега-6, це може привести до таких наслідків як запальні процеси, підвищення рівня холестерину, харчові розлади, алергії, болі в суглобах і м'язах, депресія, погіршення когнітивних здібностей.

3 Псевдоалкалоїди, на відміну від істинних алкалоїдів, не синтезуються з амінокислот. Вони характеризуються тим, що азот вводиться у залишок ізопреноїдного походження. Напевне відомо, що алкалоїди цієї групи синтезуються з мевалонової кислоти, і надходження О-СН3 та N-CH3 груп у їхні молекули пов’язане з участю S-аденозинметіоніну. У біосинтезі псевдо алкалоїдів досі нез’ясоване джерело азоту гетеро циклу.

У залежності від кількості ізопреноїдних залишків, псевдоалкалоїди поділяють на:

1) монотерпенові; 2) сесквітерпенові; 3) дитерпенові; 4) стероїдні алкалоїди (глікоалкалоїди). Ці алкалоїди вивчені недостатньо. Сучасна їх класифікація базується не на хімічній будові сполук, а на ботанічній основі. На цей час відомі:

1) група нуфаридинів з глечиків жовтих і латаття білого;

2) група орхідеї – алкалоїд дендробін;

3) група пачулі – алкалоїд пачуліпіридин;

4) група фабіани.

Деякі з виділених алкалоїдів справляють заспокійливу, спазмолітичну й гіпотензивну дію. Медичне застосування мають тільки алкалоїди глечиків жовтих.

У медицині використовують N-метильовані похідні ксантину — кофеїн, теофілін, теобромін. За класифікацією Хігнауера, їх відно­сять до псевдоалкалоїдів, оскільки вони нe походять від амі­нокислот і не мають характерних фізико-хімічних властивостей ал­калоїдів.

БАРВІНОК МАЛИЙ –VINCA MINOR L.

РОДИНА КУТРОВІ – APOCYNACEAE

АТАРАНТУС РОЖЕВИЙ, БАРВІНОК РОЖЕВИЙ –

CATHARANTHUS ROSEUS G. DON, SYN. VINCA ROSEA L.,

РОДИНА КУТРОВІ – APOCYNACEAE.

Спориння пурпурова (маткові ріжки)- Claviceps purpurea Tulasne,

Родина спориннєві – Clavicepitaceae,

Клас сумчасті гриби – Ascomycetes.

Раувольфія зміїна -Rauwolfia serpentine Benth.,

Родина кутрові – Apocynaceae.

Чилібуха, блювотний горіх – Strychnos nu-vomica L.,

Родина логанієві – Loganiaceae.

Чемериця лобелієва – Veratrum lobelianum Bernh.,

Родина мелантієві – Melantiaceae.

Глечики жовті – Nuphar luteum (L.) Smith.,

Родина лататтєві – Numphaeaceae.