3. Ліпоїди: бджолиний віск, спермацет, ланолін, фосфоліпіди. Сировинні джерела їх отримання. Будова, аналіз. Як відрізнити справжні ліпіди від ліпоїдів?

Складні, високостабільні сполуки з високою T_пл, подібні до ліпідів (див. Ліпіди, Жири) тим, що розчинюються органічними розчинниками, а не водою. На відміну від ліпідів омилюються лугами при нагріванні. До Л. належать складні ліпіди — гліколіпіди, фосфогліцериди, фосфоліпіди (див. Фосфоліпіди, Ліцитин), стироли (фітостерини, холестерол), стероїди (див. Стерини, Стероїди, Жовчні кислоти), гормони (див. Гормони), викопні та натуральні рослинні й тваринні воски (див. Віск) тощо. В основі природних восків лежать складні ефіри жирних кислот і одно- чи двоатомних вищих спиртів; наявні також вільні вищі спирти, вуглеводні, жирні кислоти. Розчиняються у більшості органічних розчинників, ефірі, бензині тощо. Рослинними восками називають багато речовин рослинного походження, але за хімічними властивостями до восків, тобто ефірів одноатомних жирних кислот з більшою величиною частинок, можуть бути віднесені кутин, що відкладається на епідермі (див. Кутин), і суберин, що просочує пробку (корок) стовбурів (див. Суберин). Та найширше в медицині й косметології використовують карнаубський, канделільський і пальмовий віск. Більшість продуктів, названих рослинними восками, є жирами (тобто гліцеридами кислот) і до восків зараховуються лише завдяки своєму зовнішньому вигляду, напр. міриковий та японський воски, що утворюються всередині плодів або інших органів рослин.

Ланолін — віск, виділений з овечої вовни. Він є сумішшю ефірів жирних кислот (пальмітинової, стеаринової, ліноленової та ін.) і вищих спиртів (цетилового, карнаубового та ін.). Це в'язка маса сіро-жовтого кольору. Ланолін досить стійкий проти дії кислот, лугів, окиснювачів і є основою для виготовлення різних кремів і мазей.

Спермацет - добувають із спермацетового масла, яке є в мозку кашалота. Складний ефір цетилового спирту і пальмітинової кислоти — цетилпальмітин — є основною складовою частиною спермацету.

Бджолиний віск - виробляється восковими залозами бджіл. Його основу становлять складний ефір пальмітинової кислоти і мірицилового спирту — мірицилпальмітин. До складу бджолиного воску входять також вільні вищі жирні кислоти, насичені вуглеводні та деякі інші речовини.

Фосфоліпіди - молекули яких містять залишки фосфатної кислоти і приєднані до них азотисті основи (А). Найчастіше з азотистих основ зустрічаються холін у лецитині, етаноламін у кефаліні, або залишки амінокислот.

Білет № 36

1. Охарактеризувати мікроскопічний аналіз лрс «Листя», «Трава». Навести етапи мікроскопічного аналізу листя та трави.

Мікроскопічний аналіз є основним методом визначення іден­тичності подрібненої (різаної, пороїшсованої, різано-пресованої) лікарської рослинної сировини. Мікроскопічний аналіз ґрунтується на знанні анатомічної будови рослин. Розглядаючи мікропрепарат під мікроскопом, потрібно зосередити увагу на тих ознаках, за якими можна відрізнити відповідний орган однієї рослини від подібного органа іншої. Такі ознаки називають діагностичними. Під час про­ведення мікроскопічного аналізу потрібно керуватись АНД на дос­ліджуваний вид сировини, а саме розділом "Мікроскопія". Наприк­лад, для листків кропиви дводомної характерні цистоліти, ретор- топодібні, жалючі, головчасті волоски, а для кори дуба — друзи, групи кам'янистих клітин, механічний пояс тощо.

Мікроскопічний аналіз проводять за допомогою мікроскопів різної конструкції. Техніка мікроскопічного аналізу в значній мірі визначається морфологією лікарської рослинної сировини. Для приготування мікропрепаратів тверду лікарську сировину спочат­ку розм'якшують різними способами: кип'ятять у воді або витри­мують у суміші вода—гліцерин—спирт. Листки та квітки просвітлю­ють. Для цього сировину кип'ятять у 3—5%-му розчині калію або натрію гідроксиду. З підготовленого матеріалу готують поверх­неві (тонкі листки, квітки) мікропрепарати, а також поздовжні чи поперечні зрізи (кора, підземні органи, насіння, шкірясті листки тощо). Іноді препарати забарвлюють спеціальними реактивами, які наведено в АНД (з метою кращого дослідження основних діаг­ностичних ознак).

Під час дослідження цілої сировини беруть шматочки пластинки листка з краєм і жилкою; з трав беруть листок, іноді шматочок стебла і квітку; у квіток — чашечку та віночок. Під час досліджування різаної сировини беруть кілька різних шматочків.

Просвітлюють сировину таким способом: декілька шматочків сировини вміщують у колбу або пробірку і кип’ятять протягом 1—2 хв у 5 % розчині натрію гідроксиду, попередньо розведеному у співвідношенні 1:1. Потім рідину обережно виливають у чашку Петрі або випаровувальну чашку. З води шматочки сировини виймають скальпелем (або лопаткою), препарувальною голкою і вміщують в краплю розчину гліцерину на предметному склі.

Діагностичними ознаками листків є:

- епідерма, яка характеризується відповідною формою клітин (з прямими або звивистими бічними стінками; з тонкими або потовщеними оболонками тощо);

- наявність, характер та товщина шару кутикули;

- форма продихів, їх розташування (з однієї або з двох сторін листка), характер оточення їх клітинами епідерміса;

- наявність водяних продихів;

- волоски є одним з характерних діагностичних елементів листків, так як їх форма дуже різна (одноклітинні, багатоклітинні, головчасті, пучкові, гіллясті, ретортовидні та ін.)

- ефірноолійні залозки, вмістища з ефірною олією, молочні судини являються характерною ознакою для кожного виду рослин, а іноді і для цілої родини (наприклад, будова ефірноолійних залозок родини айстрові та ясноткові).

- кристали оксалату або карбонату кальцію (друзи, рафіди, призматичні кристали, цистоліти та ін.).

Діагностичні ознаки трави

- провідні пучки, їх будова;

- будова судин;

- розміщення механічних тканин.

2. Флавони. Основні представники, біологічна дія. ЛР і ЛРС, які містять флавони. Лікарські препарати, застосування в медицині.

Флавони - органічні гетероциклічні сполуки, що становлять основу багатьох жовтих і помаранчевих пігментів рослин. Деякі флвоны, наприклад рутин, володіють Р-вітамінною активністю, загальним протизапальну дію, а також розслаблюючим і спазмолітичною дією на гладку мускулатуру.

Представники: РУТИН

Крушина ламка (Frangula alnus) -  науковій медицині використовують кору крушини — Cortex Frangula, як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить кора і до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю.

Верес звичайний (Calluna vulgaris) - У народній медицині, застосовують траву вересу при лікуванні сечокам'яної хвороби; ревматизму, при простуді, нервових хворобах, проносі, туберкульозі легень, набряканні ніг при серцевих і ниркових захворюваннях, а також безсонні.

Глід колючий (Crataegus oxyacantha) - репарати квіток і плодів глоду (настої, спиртові настойки, рідкий екстракт плодів) тонізують серцевий м'яз, знижують збудливість центральної нервової системи, посилюють кровопостачання коронарних судин серця і судин мозку, усувають тахікардію та аритмію, поліпшують сон, самопочуття. Нормалізують артеріальний тиск. Дія препаратів глоду колючого спазмолітична, ангіотонічна, діуретична, антиалергічна. Знижуючи збуджуваність центральної нервової системи, препарати глоду дають значний антиалергічний ефект при захворюваннях, спричинених різними алергенами, та при аутосенсибілізації. У препаратах глоду виявлено ненасичені кислоти, що сприяють зниженню рівня холестерину в крові.

Гороби́на звича́йна (Sorbus aucuparia) - У народній медицині використовують плоди й суцвіття горобини при сечокам'яній хворобі, порушенні обміну речовин, простуді, шлунково-кишкових захворюваннях, а відвар кори — при гіпертонії. Плоди горобини застосовують як сечогінний засіб.

3. Ациклічні монотерпеноїди. Основні представники. ЛР та ЛРС, які містять ациклічні монотерпеноїди. Застосування в медицині.

Ациклічні монотерпени відносяться до типу 2,6-диметилоктану і можуть мати три, два або один подвійний зв’язок. Вони представлені вуглеводнями (мірцен і його ізомер оцимен), спиртами (гераніол, ліналоол, цитранелол), альдегідами (цитраль, цитронелаль) тощо.

КОРIАНДРУ ПЛОДИ —CORIANDRI FRUCTUS

КОРIАНДРОВА ОЛIЯ —CORIANDRI OLEUM

         Коріандр посівний — Coriandrum sativum L.

род. селерові — Apiaceae

Має мірцен.

астій стимулює секрецію залоз травного тракту, має спазмолітичні і антибактеріальні властивості, входить до складу апетитних, жовчогінних, відхаркувальних та протигеморойних зборів;

 настойка — до складу комплексного анксіолітичного засобу Флора; ефірна олія — до складу знеболюючого, протизапального комплексного препарату еспол.

МЕЛIСИ ЛИСТЯ —MELISSAE FOLIA

МЕЛIСИ ТРАВА —MELISSAE HERBA

Меліса лікарська (лимонна м’ята) — Melissa officinalis L.

род. ясноткові — Lamiaceae

Має цитронелол, мірцен.

Настій використовується при загальному нервовому збудженні, безсонні, судинно-вегетативній дистонії, порушенні ритму серця; діє тонізуюче на органи травлення, має протизапальні, бактеріостатичні та противірусні властивості.

ЛИСТЯ ШАВЛIЇ — FOLIA SALVIAE

         Шавлія лікарська — Salvia officinalis L., род. ясноткові — Lamiaceae

Має мірцен.

Біологічна дія та застосування. Галенові препарати і настій шавлії виявляють протизапальну, антимікробну та в’яжучу дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку.

         Зовнішньо застосовують для полоскання ротової порожнини і горла при запальних процесах. Сальвін (ацетоновий витяг із листя шавлії) діє як рослинний антибіотик завдяки вмісту дитерпенів; вживають його при гінгівітах і стоматитах.

Білет № 37