75. Роль спілкування в психічному розвитку людини.

Роль спілкування в психічному розвитку людини.

Необхідність для людини повсякденного спілкування з іншими людьми для інтелектуального і морального розвитку. Особлива роль раннього онтогенетического спілкування для наступного психічного розвитку індивіда.

Значення для різнобічного інтелектуального та особистого розвитку людини.різних видів спілкування: ділового та особистісного, матеріального і когнітивного, кондиційного і цільового, біологічного і соціального, безпосереднього й опосередкованого, вербального і невербального для разностороннего интеллектуального и личностного развития человека.

Молодший шкільний вік. Три аспекти розгляду: 1) місце дитини в системі суспільних відносин; 2) особливості взаємин дитини з дорослими та стилі спілкування, 3) взаємовідносини молодшого школяра з однолітками. Дитина, що надійшов у школу, приходить в нову систему відносин з оточуючими людьми. Дві системи відносин: дитина-одноліток, дитина-дорослий (дитина-батько, дитина-вчитель). Відносини дитини з батьками і однолітками опосередковані її взаєминами з учителем. Проте, з часом сила авторитету вчителя в очах учня зазнає змін. Змінюються типи і мотиви спілкування: в 1 класах оцінка і вибір партнера по спілкуванню ще залежить від учителя, до 3-4 класах оцінка стає менш залежною від особистісних достоїнств і форм поведінки. Це пов'язано з переходом дитини до молодшого підліткового віку. Підлітковий вік. Соціальна ситуація розвитку підлітка визначається центральним новоутворенням даного віку: почуттям дорослості. Під його впливом відбувається перебудова взаємин дитини з оточуючими його людьми. Спілкування в підлітковому віці будується на основі двох потреб: 1) приналежності, включеності в групу; 2) відокремлення від контролю дорослих і однолітків. Провідна система відносин підлітка - дитина-одноліток. Ці відносини спрямовані на освоєння норм і правил спілкування дорослих людей (наслідування дорослим, «кодекс товариства»). У середовищі однолітків він намагається знайти емоційне тепло і визнання власної значущості. Підліток прагне до рівноправності у відносинах, а це можливо тільки серед однолітків. Прагнучи до максимальної свободи від дорослих, дитина підліткового віку потрапляє під сильний вплив групи однолітків. Вплив спілкування з однолітками на розвиток особистості підлітка: 1. Спілкування з однолітками стає важливим специфічним початком отримання інформації. 2. Вироблення навичок соціальної взаємодії (вміння підкорятися колективній дисципліні; вміння відстоювати свої права та інтереси в групі; вміння співвідносити особистісні та групові інтереси). 3. Спілкування з однолітками як вид емоційного контакту полегшує відділення дитини від дорослих, дає відчуття емоційного благополуччя і стійкості (розвиток самостійності дитини). 4. Формування статевої ідентифікації підлітка на основі спілкування з однолітками. Юнацький вік. У старшому шкільному віці спілкування дитини підпорядковане провідної діяльності даного віку - навчально-професійної діяльності. В юності у молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе, по відношенню до інших людей, а так само до моральних цінностей. Розпочавши в отроцтві творення своєї особистості, почавши свідомо будувати способи спілкування, молодик цей шлях вдосконалення значущих для себе якостей в юності. Юність - надзвичайно значимий період в житті людини. Вступивши в юність підлітком, молода людина завершує цей період істинної дорослістю, коли він справді сам визначає для себе свою долю. Він планує своє місце серед людей, свою діяльність, свій спосіб життя. Ідентифікація-відокремлення (це механізми розвитку особистості в соціальному бутті) в юності має свою специфіку: юнак одночасно «гаряче» і «холодніше», чим людина в інших вікових періодах. Це проявляється у безпосередньому спілкуванні з іншими людьми. Це пора можливої безоглядної закоханості і можливої нестримної ненависті (крайні позиції ідентифікації та відокремлення).

76. Техніка і прийоми спілкування.

ТЕХНІКА СПІЛКУВАННЯ — сукупність засобів, прийомів, які люди використовують для досягнення бажаних ефектів у спілкуванні. Техніка спілкування поділяється на техніку мовлення і техніку слухання, які мають свій зміст і форми.

77. Мова як засіб спілкування.

Мова - це діяльність спілкування – це висловлення, вплив, повідомлення – завдяки язика. Мова – це язик в дії, це форма існування свідомості для іншого, яка служить засобом спілкування з ним, також вона є формою відображення дійсності, чи форма існування мислення.

В мовному спілкуванні беруть участь дві сторони – той, що говорить і той, що слухає. Мовець відбирає слова, необхідні для вираження думки, зв’язує їх за правилами граматики і вимовляє завдяки артикуляції органів мови. Слухаючий сприймає мову, так чи інакше розуміє висловлену в ній думку. Для цього треба, щоб у мовця і слухаючого було щось загальне, повинні бути однакові засоби і правила передачі думок. Таким загальним засобом і системою правил є той чи інший національний язик, вироблений в процесі спілкування протягом багатьох поколінь.

Язик – це строго нормалізована система засобів спілкування, а мова – його застосування в процесі передачі думки і почуття. В язиці немає думок – це набір різних засобів для вираження думки.

Мова виконує дві основні функції: комунікативну і сигніфікативну, завдяки яким є засобом спілкування і формою існування думки, свідомості.

Основним в слові є значення, зміст. Наша увага зосереджується на суттєвому змісті мови. Кожне слово людської мови визначає який-небудь предмет, вказує на нього, викликає в нас образ того, чи іншого предмету або явища. Це основна функція мови, яка називається сигнікативною (1).

Слово має й другу, більш складну функцію, воно дає можливість аналізувати предмети, виділяти їх суттєві якості, відносити предмети до певної категорії. Таким чином, слово є засобом абстракції і узагальнення, відображає глибокі зв’язки і відношення, які стоять за предметами зовнішнього світу. Ця друга функція називається значенням слова (2). Оволодіваючи словом, людина автоматично засвоює складну систему зв’язків і відношень, в яких знаходиться даний предмет, що сформувалися протягом багатовікової історії людства. Цю здібність аналізувати предмет, виділяти в ньому суттєві властивості і відносити його до певних категорій і називається значенням слова.

(3) Комунікативна функція мови включає в себе засоби висловлення і засоби впливу.

Мова як засіб висловлення включається в сукупність виразних дій нарівні з жестом, мімікою тощо. Мовою, словом, звук стає тільки тоді, коли він перестає тільки супроводжувати відповідний афективний стан суб’єкту і починає його позначати. Висловлена функція – це момент емоційності.

Особливо в усній мові є: 1. ритм; 2. пауза; 3. інтонація; 4. модуляція голосу.

Людська мова не зводиться лише до сукупності знань, вона зазвичай виражає й емоційне ставлення людини до того, про що вона говорить, і часто до того, до кого вона звертається.

(4) Функція впливу мови.

Всі функції мови включені в єдність. Розуміння є основним моментом мови. Виникнення мови без суспільства неможливо, мова – соціальний продукт, вона призначена для спілкування і виникає у спілкуванні.

Мова є дія, вплив на тих, до кого вона звернена. Для того, щоб мова стала дією свідомою, треба перш за все, щоб мовець чітко усвідомлював задачу, яку повинна вирішити його мова, її основну ціль.

І так, мова – це вербальна комунікація, іншими словами, процес спілкування за допомогою язика.

Види мови: 1. зовнішня а) усна: монологові, діалогова; б) письмова; 2. внутрішня.