90. Керівництво і лідерство в групі.

Структура соціальної влади в малій групі – це система взаємо розташування членів групи в залежності від їх здібності впливати в групі. Соціальна влада, як право на вплив з боку певних членів групи може проявлятись в різних формах, серед яких є феномени лідерства і керівництва. Обидва феномени є проявами процесу впливу, але вони мають різну природу: керівництво – це вплив соціально зафіксованої формальної природи, а лідерство – це вплив одного члена групи на інших, який виник спонтанно. Група представляє собою дуже складний організм, активність якого розгортається одночасно в усіх напрямках і потребує особливих зусиль із збереження цілеспрямованих групових зусиль, об’єднання індивідуальних активностей в єдине ціле. Функція соціального керівництва реалізується через феномени лідерства і керівництва.

Лідерство у групі – це процес міжособистісного впливу. Лідера породжують не стільки особисті якості чи їх особливе сполучення, скільки структура взаємовідносин у даній конкретній групі. Ця система міжособистісних зв’язків формується і визначається цілями групи, цінностями і нормами, що сформовані в ній. І саме на основі цих цінностей і цілей висувається конкретний лідер групи.

Лідер як би уособлює систему, цілі і цінності, яким надає перевагу група, є їх носієм, активним провідником у життя.

Лідером приймається і визнається той, чиї установки і орієнтації стають референтними (еталонними) для більшості членів групи у оцінці ними значимих аспектів її життєдіяльності. За ним визнається право вести за собою, бути останньою інстанцією в оцінці різних групових ситуацій і обставин.

Керівництво – інша форма реалізації соціального управління в малій групі.

Керівництво і лідерство вирішують однопорядково близькі завдання: стимулювання групи, націлювання її на виконання певних завдань, пошук засобів для їх ефективного рішення. З іншого боку, лідерство представляє собою психологічну характеристику поведінки певних членів групи, а керівництво є соціальною характеристикою стосунків в групі, перш за все, з точки зору розподіленні ролей управління-підкорення.

Феномен керівництва має і психологічну сутність.

Чим ще відрізняється лідер від керівника?

1. Керівник всебічно спрямований на завдання, а лідер більш зорієнтований на внутрішні інтереси групи;

2. Тільки в наукових колективах є можливим поєднання в одній особі лідера і керівника (керівник є лідером у науковій діяльності групи);

Основним інструментом психологічного впливу керівника на групу є його авторитет.

91. Індивідуальна характеристика лідера. Стилі лідерства.

Одни ученые считают, что настоящим лидером в группе, способным повести за собой остальных ее членов, становится человек, который обладает особым набором лидерских личностных черт. Эти черты, полагают сторонники данной точки зрения, даны человеку от природы. Тот, кто лишен специфических лидерских черт и способностей, никогда не становится хорошим, признанным лидером, имеющим высокий статус в группе.

Несмотря на внешнюю простоту и привлекательность данной точки зрения, которая, казалось бы, подтверждается и жизненными наблюдениями (действительно, далеко не каждый человек в жизни становится хорошим лидером), до сих пор не удалось обнаружить у лидеров каких-либо специфических особенностей, свойственных только им и существенно отличающих их от остальных людей. В силу этого обстоятельства возникла альтернативная точка зрения, отрицающая наличие у лидера специфических черт: выход человека в лидеры — результат взаимодействия между ним и группой. Если индивидуальные особенности этого человека, проявленные им в совместной деятельности и общении с остальными членами группы, соответствуют требованиям сложившейся ситуации, то в этой ситуации он становится лидером. При изменении групповой задачи и требований ситуации лидером может стать кто-то другой. В принципе для каждого человека в группе можно определить такие условия, при которых он станет лидером, и для этого вовсе не обязательно обладать какими-то специальными

«лидерскими» чертами.

Истина скорее всего находится между этими двумя позициями и предполагает их интеграцию. Чаще всего лидером становится тот, у кого есть какие-либо особенности, ценимые членами группы, и одновременно тот, кто располагает чертами, нужными группе именно в данный момент времени.

Кроме понятия лидерства в психологии используется другое уточняющее представление о нем, в частности понятие стиля