- •Глава II. Теоретичні засади риторики 59
- •Глава III. Педагогічна риторика ............................. 165
- •Глава IV. Формування духовної культури особистості на порозі XXI ст. . 210
- •Частина II. Хрестоматія
- •II. Діамант 264
- •VI. Ізмарагд 424
- •VII. Афористичний золотослів 447
- •VIII. Хвалоспів 491
- •IX. Золотий гомін 551
- •Післямова 561
- •Література 562
- •Вступне слово автора, Або похвала слову
- •Передмова
- •Глава і
- •Історія риторики і красномовства
- •1.1. Історичні традиції. Герої й боги красномовства
- •1.3. Народний золотослів
- •Глава II
- •2.1. Статус сучасної риторики та її зв'язки з іншими науками
- •2.2. Специфіка публічного мовлення у риторичному аспекті
- •2.3. Закони риторики
- •Сильні Слабкі Неістинні
- •2.4. Основні жанри (роди й види) ораторського мистецтва
- •Похвала народові1
- •2.5.2. Похвала речам
- •2.5.1. Похвала особам
- •2.5.3.2. Євхаристична промова — промова при складанні подяки
- •2.5.3.3. Промова при привітанні гостей
- •2.5.3.4. Промова при прощанні
- •2.5.3.5. Похоронна промова
- •Глава III педагогічна риторика.
- •3.2. Формування риторичної культури особистості в школі нового типу
- •3,3. Формування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти
- •Глава IV
- •4.1. Проблеми духовності людини
- •4.4. Іоанн Златоуст — світильник гомілетичного мистецтва
- •4.5. Формування духовної культури особистості
- •III. Добротословіє
- •Коли треба говорити і коли мовчати2
- •Про стриманість язика?
- •Исповедание веры1
- •(Месяца июля, 24) (фрагмент)
- •Поучение1
- •Притча про людську душу й тіло1
- •(Фрагмент)
- •Опис людського тіла1
- •Слово про користь книг1
- •(Фрагмент)
- •Похвала Олені1
- •(Фрагменти)
- •Риторика2
- •(Фрагменти)
- •(Фрагменти)
- •Про Демосфена і Цицерона1
- •Діалог «Горгій»1
- •Каллікл, Сократ, Херефонт, Горгій, Пол
- •Що смертним є і безсмертним.
- •V. Маргарит
- •Стародавні українські риторики
- •Сказання про сім вільних мудрощів
- •(Фрагменти)
- •(1620 P., автор невідомий, фрагменти)
- •«Про винайдення справ»
- •(Фрагменти)
- •«Про прикрашання слова»
- •(Фрагменти)
- •«Наречение»
- •(Російський оригінал)
- •Києво-Печерський патерик1
- •(Фрагменти)
- •«Слово 38»
- •(Уривок)
- •Феофан прокопович
- •Про риторичне мистецтво1
- •(Фрагменти)
- •Порядок розділів книжки
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги
- •Про корисність красномовства
- •VI. Ізмарагд
- •Коротке керівництво до красномовства (1748 р.)1
- •(Фрагменти)
- •Правила вищого красномовства2
- •(Фрагменти)
- •Про вигляд оратора
- •Про обличчя
- •Про голос
- •Про вимову
- •Про рухи
- •Коротка риторика1
- •(Фрагменти)
- •Хороша новина1
- •(Фрагменти)
- •Про якості оратора1
- •Сила й краса красномовства
- •Про ораторське слово.
- •Гармонія думки й слова, етосу й пафосу.
- •Переваги живого слова
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Гімн «Музам»1
- •Похвала Богу2
- •(Фрагменти)3
- •Про народження Христа1
- •Слово про закон і благодать2
- •Вступне слово, похвала Богу
- •Похвала Премудрості
- •(Фрагмент похвали Богу)1
- •Молитва до Бога
- •Похвала особам
- •Сократ про природу людини1
- •(Фрагменти)
- •Похвала Златоустові1
- •Із книги «Вірші. Приповісті посполиті»
- •Про зайців
- •Про людей православних,
- •Що військову службу справляють,
- •А саме — про козаків
- •Про женців
- •Похвала мусі
- •(Фрагменти)1
- •Похвала речам
- •«Похвала Батьківщині»1
- •(Фрагменти)
- •Золота троянда1
- •(Фрагменти)
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги1
- •Похвала Дніпру
- •Вірш із філософського курсу г. Кониського, прочитаного ним
- •Латинською мовою 1743 р. У Києво-Могилянській академії.
- •Переклав за рукописом в. П. Маслюк
- •Похвала філософії1
- •Похвала глупоті1
- •Глупота говорить
- •Глава і
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VI
- •Промови при одруженні
- •Дякування по шлюбі
- •(Фрагмент)1
- •(Фрагменти)1
- •Євхаристичні промови
- •Передмова до читача (присвята) до книги «Зерцало богословія»
- •(Фрагменти)1
- •Тренос,
- •Розділ і,
- •В якому міститься плач, або нарікання церкви святої східної на злочинних синів
- •Перша оздоба східної церкви
-
Сучасного промовця-комунікатора мають зацікавити більш загальні рекомендації української школи красномовства XVIII ст., в яких йдеться про такі, дещо архаїчні, з нашої точки зору, поняття, як особа святого патрона, з іменем якого пов'язується покровительство. Звичайно, у деяких регіонах України ця традиція збереглася краще, ніж у східних і центральних районах, але в цілому відзначимо, що кордоцентризм українського народу, тенденція до барокової естетизації слова, етичного словесного вчинку виявилася досить стійкою. Зокрема, Феофан Прокопович настійливо рекомендував своїм студентам-риторам прагнути до внутрішнього пафосу, апелювати до загальнонародних цінностей у промові з нагоди дня народження: «Щасливий і для всіх радісний повинен бути день, який дав світові на благо держави славного, статечного, розумного мужа»1.
-
У похвалі імениннику рекомендувалося перелічити його чесноти, доброчесні риси, а в кінці висловити свої теплі побажання, які також варто продумувати завчасно. Все це ніби огортається яскравою, щирою емоцією радості, яку слід виявляти у слові, усім своїм єством.
-
У цілому відзначимо, що високий стиль у промовах на честь дня народження виявлявся як на рівні задуму (щира емоція щастя!), так і на рівні аргументації (захоплене прославляння святих чи героїчних покровителів іменинника, їхніх подвигів, героїчних вчинків, уславлення чеснот самого іменинника), художнього, красного, образного слова, насиченого ампліфікаційними синонімами, гарними метафорами, яскравими асоціаціями, іменами Богів-по-кровителів, крилатими фразами тощо.
-
Ілюстрацією позитивного насичення подібних промов може служити такий фрагмент з книги Феофана Прокоповича: «Отже, радію, неначе б це був мій власний день народження, і бажаю, щоб він повторювався протягом якнайдовшого часу і щоб наставав завжди щасливіший...». 1 Див. зазначену працю, с 389.
-
10 0-319
-
2.5.1. Похвала особам
-
Приємною є хвала людини, гідної хвали'.
-
Прислів'я
-
Феофан Прокопович детально аналізує п'ять основних джерел винайдення думки в епідейктичних промовах на честь осіб. Це такі: 1) природа людини, яка охоплює тіло й душу, причому перевага віддається чеснотам душі (снага розуму, пам'ять, міркування, знання); 2) доля особи — включає в себе достойність роду, знаменитість і славу предків, могутність, багатство, силу, почесті, споріднення і дружбу з визначними мужами, начальниками... Відомо, що категорія «долі» є притаманною ментальності українського народу, хоча, на жаль, через певні історико-політичні обставини наше суспільство нині втратило чимало з названих характеристик, у свідомості людей архаїзувалися деякі з цих понять, слів; 3) навчання — показує рівень знань особи: де, як, у кого виховувалась особа, кого мала наставниками, де була проведена юність, якими науками і мистецтвами займалась особа, чи багатьох втішала; яких мала друзів, яких суперників; чи перевершувала їх талантами, похвалами, пильністю; 4) вчинки, дії особи — невичерпний матеріал для похвал! На думку Феофана Прокоповича, з якою важко не погодитися, це є істинно особисте, наше, здобуте власними зусиллям, бо «природа нам не підвладна». Тому великий український ритор наполегливо рекомендує: «Всю силу розуму треба спрямовувати на обдумування вчинків того, кого хвалиш, вдома, поза домом, під час миру чи війни»2. Хід роздумів оратора при цьому може бути таким: що вчинив розумно, мужньо, помірковано, справедливо? 5) обставини, другорядні дані, як вважає Феофан Прокопович, сприяють легкому дослідженню дії, що саме в певному місці, часі зробила особа, щоб вони сприяли ще більшому звеличенню вчинків. Він наполягає на тому, що саме дії повинні займати більшу частину промови. А про інші речі можна і треба говорити коротше, говорити в тому випадку, якщо вони сприяють похвалі. В інших випадках їх можна опускати.
-
Феофан Прокопович наводить список класичних похвальних промов на честь осіб, як приклад, взірці: «На захист Марцелла» Демосфена, похвала чеснот володаря в панегірику Плінія тощо.
-
Зауважимо, що похвалу на честь Бога Феофан Прокопович розглядав в окремій книжці, яка з відомих причин, на жаль, не була перекладена укра-
-
1 Лат.: Duke laudari a laudato viro.
-
2 Прокопович Феофан. Філософські твори.— Т. І.— С. 385.
-
На заняттях з риторики у Національному університеті імені Тараса Шевченка студенти гуманітарних факультетів вправлялися у творенні ешдейк-тичних (похвальних) промов. Молоді оратори виливали в думках, словах свою щиру любов, повагу, захоплення тими людьми, хто так чи інакше уособлює для них ідеали добра, краси й любові.
-
2.5.3.2. Євхаристична промова — промова при складанні подяки
-
Вдячність приймаючого спонукдє даючого
-
ДАВАТИ ДАрИ біЛЬШІ ЗА ПОПЕрЕДНІ. ІСААК СирІАНИН
-
Українські давні риторики надавали рекомендації щодо складання євхаристичних промов при прийнятті подарунків, при отриманні похвали, допомоги, почестей тощо. У духовних джерелах, зокрема св. прав. Іоанна Кронштадтського, стверджувалось, що милість Господа часто виявляється нам через людей. Тоді нам необхідно виявити до них вдячність у найбільш, яскравих і дієвих ЇЇ формах, зокрема, словом вдячності, доземним поклоном, цілуванням рук, молитвами, пошануванням благодійника не лише словами, але й добрими справами1.
-
Феофан Прокопович детально зупиняється на етичному та етимологічному аспекті слів «дякувати», «бути вдячним і віддячити». Слово «дякувати» означає виражати словами почуття вдячності комусь; «бути вдячним» означає зберігати почуття вдячності;
-
«віддячити» означає заявити про свій обов'язок відплатити честю за честь, добром за добро. Свій аналіз український ритор підкріплює посиланнями на працю Цицерона «На захист Марцелла».
-
Феофан Прокопович рекомендував своїм студентам-риторам:
-
спочатку необхідно сказати про свою вдячність, підкресливши, що жодна промова не може зрівнятися з таким добродійством;
-
скромно підкреслити, що не бачиш своїх заслуг щодо добродія;
-
висловити сумнів, чи зумієш належними словами висловити вдячність;
-
ти сам спершу хотів вислужитись перед добродієм, але тебе випередила його ласка;
-
прикрасити свою промову рекомендувалося крилатими висловами, дотепами, жартами;
-
1 Див.: Язык мой — враг мой.— М., 1999.— С. 24—25.
-
не:-::-:. = і::: :jlv— н.сть: в у.атег:альн.;": іс~::.:сз: — щедрість; у побудові свя-_.:, :::;::.з — :є '.:::::дуакість і набожність; в поданні допомоги — готовність і:г::::::т;: нещас:-:;::-:; у виголошенні похвал — любов, доброзичливість, у на-...:-..-:. ::::::7г:"і — ласка тещо;
-
розглянувши одне із добродійств, слід поширити їх в описі обставин: хто, кому, що, коли дав, де, в яку, пору дня, при якій кількості глядачів і як;
-
у заключній частині рекомендувалося висловити подяку, заохотити і просити добродія, щоб він і надалі був такий ласкавий, а також пообіцяти свої послуги в майбутньому, щоб добродій не пошкодував за своє добродійство.