3. Система понять про працю: сутність, характер, аспекти розгляду

Праця є основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, є формою самовираження та реалізації людських можливостей. Тому вона повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити задоволеність працею і відповідну за розміром винагороду. Праця є головною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання. Для отримання позитивного результату від праці людина повинна оволодіти способами та цілеспрямованими діями для досягнення поставлених цілей. Праця також не можлива без пізнавальних та вольових процесів. Вона за своїм змістом є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за своїм характером – суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу.

Праця як процес є єдністю трьох елементів: самої праці як доцільної діяльності; предметів праці;знарядь праці. Використання і застосування засобів праці є вирішальною ознакою праці. По відношенню до засобів та предметів праці людина є суб'єктом діяльності, а відносно інших людей – особистістю. Трудові дії працівника, спрямовані на зміну властивостей предмета праці за допомогою засобів праці, називаються предметними діями. Предметні дії працівника нерозривно пов'язані з його фізичною активністю та психічною діяльністю. Людина в процесі праці витрачає фізичну, розумову і психологічну енергію.

Суспільно корисна цілеспрямована діяльність людини проявляється як: конкретна й абстрактна, жива й уречевлена, розумова, фізична та суспільна праця. Конкретна праця – це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживчої вартості (змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій, тобто відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників, їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці). Абстрактна праця – це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється (змістом абстрактної праці є її соціально-економічний аспект, тобто ступінь і спосіб затрат робочої сили, а також суспільно-економічні відносини, в яких здійснюється процес праці – це тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо). Жива праця – це розумова і фізична енергія, що витрачається людиною в процесі праці. Минула (уречевлена) праця – це уречевлена праця, акумульована в засобах виробництва. Фізична праця – це вид праці, який пов'язаний з витратами енергії м'язів працівника. Розумова праця – передбачає розумові зусилля працівника, які направлені на виробництво товарів та послуг.

В процесі праці людина створює нові продукти і розвивається як біологічна та мисляча істота. У людини розвиваються здібності до праці, нагромаджуються знання і практичний досвід. Трудова діяльність пов’язана не тільки з матеріальним виробництвом, але й з невиробничою сферою. В процесі праці створюються матеріальні та духовні цінності, які мають суспільне значення. Отже, праця – це доцільна, усвідомлена, універсальна і організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, які є необхідними для задоволення суспільних та особистих потреб.

Праця як доцільна діяльність є основою трудового процесу, який органічно поєднує працю і засоби виробництва: предмети та знаряддя праці. Предмети праці – це природні ресурси або матеріали, які людина перетворює в процесі праці на готовий продукт. Знаряддя праці – це засоби праці, за допомогою яких людина перетворює предмети праці. Вони є продуктом трудової діяльності людини.

Праця характеризується змістовністю, що виражається насиченістю її розумової діяльності та інформативністю виконуваного виробничого завдання. Змістовність відображає ступінь складності, різноманітності трудових функцій та рівень самостійності працівника в трудовому процесі. Зміст праці – сукупність якісно визначених трудових функцій, спрямованих на виробництво матеріальних і духовних цінностей, характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва. Зміст праці виражає розподіл функцій на робочому місці та визначається сукупністю операцій, що виконуються. В процесі праці здійснюються такі функції: логічна – пов’язана з визначенням цілі і підготовкою системи необхідних трудових операцій; виконавча – приведення в дію засобів праці, здійснення трудового процесу; контроль – спостереження за технологічним процесом, ходом виконання завдання; регулювання – корегування, уточнення заданої програми. Кожна з цих функцій може бути присутня тією чи іншою мірою в праці окремого працівника, але обов'язково властива сукупній праці.

Праця має психофізіологічний, соціально-економічний, техніко-технологічний зміст. Психофізіологічний зміст праці виявляється у витратах людської енергії: витрати енергії м’язів, мозку, нервів, органів відчуття (витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці та рівнем нервово-психологічної напруженості, що впливає на стомлюваність у процесі праці). Соціально-економічний зміст праці характеризує суспільні відносини, в межах яких здійснюється процес праці; спосіб витрачання робочої сили, пов'язаний зі співвідношенням витрат розумової і фізичної енергії, рівнем професійної майстерності та самостійності працівника в роботі, рівнем інтелектуальності праці та наявністю елементів творчості, її напруженістю. Техніко-технологічний зміст праці відображає кількісний і якісний склад трудових функцій, їх співвідношення і взаємозв'язок (особливості трудових функцій потрібно розглядати як відмінності в професії, рівні кваліфікації працівників. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці, а на зміст праці можуть впливати зміни в техніці та технології, особливості виготовлення продукції тощо).

Отже, зміст праці охоплює конкретні операції, які виконує людина при здійсненні трудових функцій у процесі праці, витрачаючи свою фізичну та розумову енергію.

Праці властивий не тільки зміст, але й характер. Під характером праці розуміють його соціально-економічну сторону, що виражає тип суспільної організації праці та ставлення до неї працівників. Характер праці визначається системою виробничих відносин і залежить від рівня розвитку матеріально-технічної бази даного способу виробництва. Характер праці відображає ступінь розвитку виробничих відносин і розкриває процес взаємодії людини та суспільства, а також виражає відношення людини до своєї трудової діяльності, яка визначається системою виробничих відносин. Виділяють загальні та конкретні ознаки характеру праці. Загальні ознаки відображають наслідки реалізації тих чи інших форм власності: відношення працівників до засобів виробництва, продукту своєї діяльності; прояв соціальної природи праці; рівень примусу до праці.

Праця може бути відчуженою від процесу виробництва та його результатів і не відчуженою, безпосередньо суспільною, вільною і примусовою. Конкретні показники розкривають особливості змісту праці, специфіку функціонування робочої сили. В залежності від конкретних показників виділяють чотири групи ознак (рис. 1), що визначають вид трудової діяльності: характер і зміст праці, предмет і продукт праці, засоби і способи праці, умови праці.