4. Виробничий фактор праці

Фактори виробництва – блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Основні види факторів – капітал, праця, земля, а також підприємницький хист. Цінами факторів виробництва є, відповідно, процент, ставка заробітної плати, рента і нормальний прибуток.

Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших (ціни і обсяги факторів) визнача­ється станом других (обсягами продукції). Домогосподарства на ринках факторів безпосередньо пропонують власну працю і підприємницький хист та опосередковано – землю і капітал, навіть якщо останні фактори є власністю фірми. Процес праці здійснюватись у взаємодії цих елементів.

Праця є чинником виробництва, і це формує мотивації трудової поведінки працівника на ринку праці. Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми – виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати та обсяг викори­стання праці.

Праця (послуга праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ. Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об'єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством. Обсяг використання праці вимірюється у годинах роботи протягом пев­ного періоду. Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.

Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати і отримувати заробітну плату.

Особливість конкурентного ринку праці як ринку фактора виробництва полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці – здатності робітників переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входу і виходу фірми на ринок.

Однорідність праці полягає в тому, що працедавці не розрізняють послуги праці, які можуть надаватись різними робітниками; різні кваліфікація, досвід робітників не беруться до уваги роботодавцями на повністю конкурентному ринку.

Один із важливих елементів ринкової системи господарюван­ня – наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці є товаром, який має вартість. Вартість робочої сичи являє собою сукупність витрат підпри­ємця, пов'язаних з використанням робочої сили та її відтворен­ням. Вона визначається обсягом благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для під­тримування її працездатності, професійної підго­товки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.