Тема 4. Середньовічна культура

(ІV – XV ст.)

Семінарське заняття 4

Середньовічна культура Візантії, Західної Європи,

Київської Русі, Північно-Східних князівств

та Південно-Західної Русі

1. Особливості культури Візантії. Вплив культури Візантії на розвиток європейської культури середньовіччя.

2. Християнство, його вплив на формування середньовічного менталітету.

3. Міфи та релігійні уявлення східнослов’янських племен.

4. Влада (уявлення, структура, ознаки практики) у середньовічній ментальності.

5. Наука та освіта в середньовічній Європі: західноєвропейські університети та освіта; писемність, освіта в Київській Русі.

6. Архітектура та мистецтво Західної Європи та Київської Русі. Провідні форми і стилі художньої культури середньовіччя (романський та готичний стилі).

7. Література та книжкова справа в Західній Європі, у Київській Русі.

Періодизація середньовічної культури:

раннє середньовіччя (IV– Х / XI ст.)

високе (класичне) середньовіччя (X / XI – XIV ст.)

пізнє середньовіччя (XIV - XV ст.)

Влада за часів середньовіччя

Середньовічні уявлення про владу

Влада легітимна й незаперечна, здійснюється від імені Бога.

Владу розуміли в конкретному поєднанні з конкретними правами влади та з її носіями – привілейованим, керівним прошарком знаті.

Правитель – виконавець функції, а не індивід. Завдання правителя: керувати добрими підданими, виправляти поганих, підтримувати порядок.

Уявлення про структуру влади: право посідати провідні позиції мала винятково знать.

Ознаки середньовічної практики влади:

• опора на особисті зв’язки, взаємна відданість;

• виконання обов’язків: правитель захищає підданого, підданий виконує накази правителя;

• обмеження правовими та релігійними нормами, суспільними інституціями й об’єднаними групами, які прагнули брати участь у владі;

• боротьба за владу;

• репрезентативність влади.

Ставлення до влади: не було значної упередженості щодо влади як такої, але вона обмежувалася прагненням зберегти й завоювати свободу.

У період високого середньовіччя зростає прагнення міського населення звільнитися від влади міських панів, збільшується кількість селянських повстань, війн.

Культура Візантії

1-й період (IV – середина VII ст.): збереження пізньоантичної держави; розпад рабовласництва і початок формування феодальних відносин.

Релігія: боротьба християнської церкви з античною культурою, прагнення додати їй богословського забарвлення.

Богослов’я, філософія: Прокл, Іоанн Філопон (Граматик), Григорій Богослов, Іоанн Златоуст (неоплатонізм).

Право: “Зведення громадянського права”, “Новели” – збірник законів Юстиніана.

Література: Роман Солодкоспівець (поеми).

Історія: Прокопій Кесарійський “Історія війн Юстиніана з персами, вандалами та готами”.

Архітектура: мавзолей Галли Плакидії у Равенні; архітектурний ансамбль: іподром, Великий палац, Софійський собор у Константинополі (архітектори Анфімій із Тралл, Ісідор із Мілета).

Скульптура: кінна статуя Юстиніана; занепад скульптури.

Живопис: іконопис, фреска “Нікейські ангели”; мозаїка церкви св. Віталія в Равенні, церкви св. Димитрія у Солуні.

Музика: Роман Солодкоспівець (гімни).

2-й період (середина VII - початок ХІІІ ст.):

VІІ – середина IХ ст.: кінець пізньоантичного періоду та початок середньовіччя, інтенсивний розвиток феодалізму, культурний занепад, скорочення ремісничого виробництва і торгівлі.

Медицина (діагностика), хімія (грецький вогонь).

Богослов’я, філософія: Прокл, Псевдо-Діонісій Ареопагіт (неоплатонізм); VIII ст.: Косма Магомський, Іоанн Дамаскін, Феодор Студит (іконоборництво), перемога іконошанувальників.

Середина IХ-X ст.: нове культурне піднесення, розквіт візантійського мистецтва, новий архітектурний канон.

Наука

Математика: Лев Філософ (Математик) (алгебра). Філософія: Лев Філософ (Математик). Історія: Георгій Амартол “Хроніка”, імператор Костянтин VІІ Багрянородний. Філологія: патріарх Фотій “Міріобібліон”.

Освіта: Магнаврська школа в Константинополі.

Література: збірник Четьї Мінеї (для повсякденного читання), імператор Костянтин VІІ Багрянородний.

Музика: Іоанн Дамаскін (гімни “Октоїх”).

XІ-XІІ ст.: найвищий розквіт візантійської культури, візантійських міст.

Наука

Філософія: Михаїл Псьол (раціоналізм); Константинопольський університет (1045 р.).

Література: Михаїл Псьол, Симеон Метафраст, Феодор Продром “Роданфа і Досикл”.

Літописання: єпископ Евсевій (хронографи).

Живопис: ікона Володимирської Богоматері, “Григорій Чудотворець”. Втрата монументальності, риси умовності і стилізації, зображення більш аскетичне, занепадає кольоровість, фарби – темні.

Архітектура: храм Католікос у Фокіні, монастир Дафні поблизу Афін.

3-й період (1204 – 1453 рр.): мистецтво епохи Палеологів – пізньовізантійський “третій” розквіт.

XII-поч. XIII ст.: смуга культурного спаду, пограбування Константинополя хрестоносцями у 1204 р.

Богослов’я, релігія: Варлаам, Григорій Палама (ісихазм), Григорій Нісський, Василій Кесарійський.

Історія: Микита Хоніат. Географія: Никифор Влемміда. Астрономія: Никифор Григора (календар).

XIV-початок XV ст.: нове піднесення візантійської культури, зародження гуманістичної ідеології, головне в якій не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості.

Богослов’я: Миколай Кавасила. Філософія: Георгій Геміст Пліфон (завдання зрозуміти та пояснити природу Всесвіту й людини), Мануїл Хрисолор, Віссаріон Нікейський.

Література: Гермоніак “Іліада”. Поезія: “Родоські пісні кохання”. Сатирична повість “Пулолог”.

Архітектура: монастир Хора, храм Містри у Спарті, палац Текфур-серай у Константинополі.

Живопис: замість мозаїки – фреска, станкова ікона. Феофан Грек.