Тема 3. Культура стародавніх цивілізацій

(4-те тис. до н.е. – IV ст. н.е.)

3.1. Держави та культура Стародавнього

Сходу (4-те – 2-ге тис. до н.е.)

Питання для самостійної роботи:

1. Соціальні та світоглядні засади культури Стародавнього Сходу. Влада в стародавні часи.

2. Міфологічні, проторелігійні уявлення і культи стародавніх єгиптян та народів Месопотамії.

3. Особливості міфології та релігії стародавньої Індії. Священні книги.

4. Філософсько-релігійні школи Стародавнього Китаю.

5. Основні пам’ятки культури Стародавнього Єгипту та Месопотамії.

6. Культури Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю.

Стародавній Схід – найдавніші (4-те – 2-ге тис. до н.е.) класові суспільства, що близькі у соціально-економічному відношенні, на території Азії та Африки (Близький, Середній та Далекий Схід), у долинах рік Нілу, Євфрату, Тигру, Інду, Хуанхе.

Цивілізація Стародавнього Сходу – початок загальнолюдської цивілізації.

Ознаки:

• зароджується диференціація суспільства, соціальні стани,

• зароджується міська культура,

• виникає та оформлюється держава,

• з’являються специфічні форми людського духовного знання: релігія, філософія, право, мораль, мистецтво.

На зміну міфологічним епосам приходять проторелігійні погляди (проміжна стадія між міфом та релігією), складаються системи світових релігій: в Індії – буддизм; у Китаї – філософські школи, в Ірані – вчення Заратустри; у Палестині з’являються пророки.

Світоглядна домінанта – магічна свідомість.

Соціальні стани: жерці, управителі, чиновники, капітани кораблів, родовита аристократія, селяни, раби.

Влада за стародавніх часів:

Державне правління існувало лише у формі деспотії (необмежена влада царя / правителя / фараона).

Уявлення на Стародавньому Сході про владу: цар / фараон / правитель = Бог, або дорівнюваний до Бога, божественна гідність, соціальна функція.

Уявлення про структуру влади:

• магічна свідомість, сакралізація влади: правитель поставлений Богом, наближений до нього; має необмежені повноваження, видає закони, здійснює суд та ін.; фараон – верховний жрець, уособлює Сонце на Землі;

• чітка ієрархія влади, соціальних станів;

• жерці служать правителеві, як Богу;

• воїни та аристократи мають честь виконувати доручення правителя щодо охорони держави;

• міф поставлено на службу деспотичній державі. Бог – уособлення державного порядку.

Ставлення до влади: влада – сакральна (священна); централізована держава – умови виживання людини та суспільства. Держава підпорядковує, “поглинає” суспільство.

Культура Месопотамії (Дворіччя)

Культура стародавніх шумерів та аккадців, Вавілонського царства, Ассирії, Ірану.

З’являються міста (Ур, Урук, Еріду, Шумер, Вавилон, Ашшур).

Пантеон богів (= модель земного життя): Ану (батько богів), Енліль (помирає та воскресає), Енкі – володар підземного океану, Мардук (очолив боротьбу молодшого покоління зі старшим, покровитель Вавилону), богиня Узуд (священна коза).

Зародження писемності – аккадського клинопису (бібліотека Ашшурбаніпала). Писемність – вирішальний чинник культури, бо дозволяє в недоторканній формі зберегти інформацію.

Література: поема “Енум еліш”, “Епос про Гільгамеша”.

Наука

Астрономія, математика: місячно-сонячний календар, халдеї – носії точних знань про рух зірок та планет: Набурі – система фаз Місяця, Кіден – тривалість сонячного року. Право: Закони Хаммурапі.

Архітектура: Зіккурат Есагіли (Вавилонська вежа), брама Іштар.

Скульптура: статуетки “Шумерський князь Гудеа”, “Шумерська жінка”, базальтова фігура Курліля – начальника житниць м. Урука, алебастрова статуя саниврика Ебих-Іля (м. Мари), кам’яна статуя бога Аб-У (м. Ешнун). Мармурова голова богині Іннани (рельєф).

Архітектура. Чудеса світу: висячі сади Семіраміди.