Тема 8. Інфляційний механізм та розподіл національного доходу.

План:

1. Інфляція, її темп, види та наслідки. Методи антиінфляційної політики.

2. Зв'язок безробіття з інфляціею. Коротко- та довгострокова криві Філіпса.

3. Цикли економічної політики.

4. Проблема нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренцо.

1.Інфляція, її темп, види та наслідки. Методи антиінфляційної політики.

Інфляція – підвищення загального рівня цін в економіці. Темп інфляції визначається за формулою:

де ∆P - приріст рівня цін.

P- початковий рівень цін.

За темпами розрізняють такі види інфляції:

• повзуча, темп інфляції не більше 10% на рік.

• галопуюча, темп від 10% до 100% на рік.

• гіперінфляція, темпи більше 100% на рік.

Різновидом гіперінфляції є суперінфляція. Її темпи 50% і більше на місяць.

З точки зору причин розрізняють такі форми інфляції:

• інфляція попиту, яка виникає в наслідок збільшення сукупного попиту;

• інфляція витрат виробництва, яка виникає внаслідок збільшення витрат виробництва.

а) інфляція попиту

б) інфляція витрат виробництва

Рис. 9.5. Форми інфляції відповідно до їх причин. AS – крива сукупної пропозиції, AД- крива сукупного попиту, У – реальний обсяг виробництва, Інфляція витрат виробництва.

Наслідки цих форм інфляції різні: внаслідок інфляції попиту виробництво зростає, а внаслідок збільшення витрат виробництва виробництво зменшується.

З іншого боку в обох формах інфляції є спільні риси:

• в умовах інфляції ціни зростають нерівномірно;

• інфляція призводить до перерозподілу доходів та збільшення їх диференціації;

• інфляція підвищує ставки відсотку;

• може призвести до зниження курсу національної валюти;

• вона ускладнює економічні розрахунки та прогнозування.

Інфляція попиту, що виникає на фазі піднесення, може долатися методом як монетарної так і фіскальної політики. Окрім цього в цих умовах можливе застосування контролю за цінами та зарплатою (заморожування). Можливі також індексація доходів, податків та платежів. (Індексація – коректування певних вартісних величин відповідно до індексу цін.)

Однак інфляція витрат виробництва створює суттєві проблеми: зменшення сукупного попиту будь-якими методами поглиблює кризу. В цих умовах індексація уповільнює зміну відносних цін та ставок зарплати.

Методи антиінфляційної політики:

• монетарної політики (зменшення пропозиції грошей)

• фіскальної політики (зменшення видатків, збільшення податків)

• контроль за цінами, зарплатою та індексацією

Що стосується контролю за цінами, то він може призвести до дефіциту.

2.Зв’язок безробіття з інфляцією. Коротко- та довгострокова криві Філіпса.

Рис. 9.6. Модель прискорення інфляції. U/L – норма

безробіття, П – темп інфляції, – довгострокова крива Філіпса, –короткострокова крива Філіпса, – точка довгострокової рівноваги.

Модель складається з двох кривих. Довгострокова крива проходить через точку природного рівня безробіття. Вона має вертикальний характер, тому що зміна темпу інфляції за довгий період часу на норму безробіття не впливає. Короткострокова крива є нахиленою. Вона перетинає довгострокову криву в точці очікуваного темпу інфляції. Короткострокова крива має від’ємний нахил, тому що при збільшенні сукупного попиту зростає рівень цін і зменшується рівень безробіття. Модель показує, що якщо фактичний темп інфляції такий як і очікуваний, то це на економіку не впливає.

Так само як і в моделі приймається гіпотеза адаптивних очікувань, а саме: темп інфляції що очікується в поточному періоді, дорівнює фактичному темпу інфляції в попередньому періоді. Люди на зміну темпів інфляції реагують з запізненням.

В теорії прискорення інфляції використовується закон Оукена, якому надається динамічна форма. Відносні величини , змінюються темпами їх приросту. Від'ємний нахил Ph_sr можна пояснити за допомогою моделі АД-АS( у випадку інфляції попиту). При відхиленні фактичного П_е короткострокова Ph зрушується по вертикалі.

Рис.9.7. Початкова стадія політики створення нових робочих місць. Е₁ – точка короткострокової рівноваги, Е₂ – точка довгострокової рівноваги