2. Показники соціально-економічного стану країни. Суспільний добробут. Індекси людського розвитку та економічної свободи. Рівень глобалізації.

3. Номінальні та реальні величини. Валютний курс та ставка відсотку. Паритет купівельної спроможності валют. Показники рівня цін.

На макрорівні в якості показників рівня цін використовуються агрегатні індекси цін.

Індекс Ласпейрес - номер товару або послуги - ціна -го товару - обсяг виробництва -го товару Нулем позначаються дані за базисний період часу, одиницею – за звітний період часу. Індекс ласперса будується для незмінного набору товарів. За такою методикою рахується індекс споживчих цін.

Індекс Паоше Індекс паоше будується для змінного набору товарів. За такою методикою будується дифлятор валового продукту. В чисельнику – номінальна величина валового продукту. В знаменнику – реальна величина валового продукту. В умовах інфляції реальна величина менша ніж номінальна.

Рівняння Фімера:

(номінальна ставка % = реальна ставка % + темп інфляції)

Нехай є сума грошей S.

Наприкінці і знецінення , під реальну ставку

Номінальний валютний курс – це відносна ціна двох валют. Показує скільки одиниць іноземної валюти можна отримати за одну одиницю національної валюти.

Реальний обмінний курс – це відносна ціна двох товарів вироблених в різних країнах. Реальний курс показує скільки одиниць одного товару можна отримати за одну одиницю національного товару.

E – реальний курс

e – номінальний курс

p – національний рівень цін

- світовий рівень цін

Підставимо до формули одиниці вимірювання даних величин.

Відповідно до закону єдиної ціни, один і той же товар на різних ринках має продаватися за однаковою ціною.

У застосуванні до міжнародних ринків цей закон називається принципом паритету купівельної спроможності валюти.

Принцип паритету – покупець, конвертувавши певну силу однієї валюти в іншу, повинен мати можливість придбали такий же самий набір товарів.

- вітчизняні товари більш дорогі, іноземні – дешеві ;

- паритет

- вітчизняні товари дешеві, іноземні – дорогі

4. Модель кругообігу доходів та видатків. Вилучення та ін’єкції.

Макроекономічний кругообіг представляє функціонування економіки у вигляді замкнених грошових потоків. Цей кругообіг – це сукупність бюджетів економічних суб’єктів в їх взаємозв’язку.

Розглянемо найпростішу модель макроекономічного кругообігу. В такій моделі економіка поділяється на два сектори:

І сектор - фірми, бізнес;

ІІ сектор – домашні господарства.

Цю схему можна ускладнити шляхом включення інших секторів (держави, закордону, фінансові ринки).

Макроекономічний кругообіг та економіка в цілому перебуватимуть в стані рівноваги – сума всіх створених доходів буде дорівнювати сумі всіх видатків.

Коли фірми створюють продукти, то вони для цього використовують ресурси. Власникам ресурсів вони повинні заплатити. В результаті вартість продукту буде складатися з доходів власників ресурсів. Отже, дохід є іншим вираженням продукту.

В макроекономіці виходять з припущення, що дохід і продукт є тотожними поняттями.

У-обсяг національного виробництва вимірюється або валовим продуктом, або національним доходом.

РЕ – сукупні планові видатки. Сума грошей, яку люди хочуть потратити.

У = РЕ

РЕ = С + І + G + X_n

С – споживання;

І – інвестиції;

G – державні закупки;

X_n – чистий експорт товарів (різниця експорту та імпорту товарів);

X_n – сальдо торговельного балансу країни.

Аналогічно для фактичних видатків:

АЕ = С + І + G + X_n

Інвестиції – це видатки на відновлення та збільшення капіталу.

Капітал – вид активу, який може приносити дохід.

Відрізняють реальний або фізичний капітал. Відповідно реальні інвестиції. Фінансовий капітал – фінансові інвестиції.

В даному рівнянні враховують інвестиції в реальні капітал (це основні фонди та товарно-матеріальні запаси).

Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які беруть участь у декількох циклах виробництва і внаслідок цього поступово переносять свою вартість вироблення продуктів.

Товарно-матеріальні запаси – (для компанії, зайнятої у виробничій сфері) це сировина, незавершене виробництво, готові вироби та запасні частини.

Вирізняють валові, чисті та реноваційні інвестиції.

Валові – це сума чистих та реноваційних інвестицій.

Реноваційні – на відновлення основних фондів.

Чисті – на приріст капіталу. Їх поділяють на інвестиції на приріст основних фондів та інвестиції на приріст товарно-матеріальних запасів. Вони можуть бути додатніми і від’ємними.

З першої умови випливає:

2) AS = AD (сукупна пропозиція = сукупному попиту)

3) X_n = 0 (припустимо, що економіка закрита)

G = 0

T = 0

4) PE = C + I

Y = C + I

Y – C = I

S = I (заощадження = інвестиціям) – умова рівноваги в закритій приватній економіці.

Потоки грошей в макроекономічному кругообігу можна поділяти на вилучення та ін’єкції.

Вилучення – це такі потоки, які зменшують макроекономічний кругообіг.

Вилуч. Ін’єкції

T G

S I

IM EX

Ін’єкції – потоки грошей, що збільшують кругообіг порівняно із споживанням.

Економіка буде в стані рівноваги, якщо сума всіх вилучень буде дорівнювати сумі всіх ін’єкцій.