- •1. Основні види сировини
- •Зернові культури
- •Хімічний склад зерна
- •Хімічний склад меляси
- •Допоміжні матеріали
- •Ортофосфорна кислота
- •Діамонійфосфат
- •Біостимулятори
- •Формалін
- •Сульфонол
- •Каустична сода
- •Приймання меляси
- •Зберігання сировини
- •Контрольні питання і завдання
- •З. Підготовка сировини до переробки Підготовка зерна
- •Підготовка меляси
- •Підкислення і асептування меляси
- •Збагачення меляси живильними речовинами для дріжджів
- •Кларифікація мелясних розчинів
- •Контрольні питання і завдання
- •4. Оцукрюючі матеріали
- •Витрати зерна на солод
- •Приготування солодового молока
- •Механоактивіція ферментів солоду
- •5. Приготування сусла з крохмалевмісної сировини
- •Приготування замісу
- •Безперервне розварювання замісів
- •Ємкісна (мічурінська) апаратурно-технологічна схема
- •6. Оцукрювання розвареної маси
- •Контрольні питання і завдання
- •7. Спиртові дріжджі
- •Потреба дріжджів у живильних речовинах
- •Витрати цукру на біосинтетичні процеси і одержання продуктів бродіння
- •Теоретичні основи безперервного культивування дріжджів
- •8. Культивування дріжджів у виробництві спирту із крохмалевмісної сировини
- •Приготування чистої культури дріжджів
- •Періодичне культивування
- •Культивування дріжджів у виробництві спирту із меляси розмноження чистої культури дріжджів
- •Розмноження виробничих дріжджів
- •Зброджування сусла з крохмалевмісної сировини
- •Періодичний спосіб
- •9. Зброджування мелясного сусла
- •Однопотокові способи зброджування
- •Хіміко-технологічні показники бродіння
- •Контрольні питання і завдання
Допоміжні матеріали
У мелясі недостатньо фосфору, а часто і азоту для нормальної життєдіяльності дріжджів, тому у неї додають як джерело фосфорного живлення ортофосфорну кислоту, а як джерело азотного живлення - сульфат амонію, карбамід (сечовину). Діамонійфосфат містить обидва елементи.
Для пригнічення сторонньої мікрофлори і створення умов природно-чистої культури при підготовці меляси до зброджування у неї вносять кислоти - соляну або сірчану - і антисептики некислотного походження - хлорне вапно, формалін, сульфонол та ін.
Ортофосфорна кислота
У спиртовому і дріжджовому виробництвах використовують технічну ортофосфорну кислоту. Це малопрозора рідина, безкольорна або слабо-жовтого кольору. Відносна густина 1,530. Вміст ортофосфорної кислоти у термічній кислоті біля 70 % (50,7 % у перерахунку на Р2О5) і не більше 0,0003 % миш'яку.
'Карбамід
Карбамід СО (NН2)2 - амід карбамінової кислоти або повний амід вугільної кислоти. Виробляється у кристалічному і гранульованому вигляді з вмістом азоту не менше 46%. Карбамід одержують синтетичним шляхом з аміаку і діоксиду вуглецю. Відносна густина 1,335, добре розчиняється у воді: розчинність при 50° С - 67,23 %.
Діамонійфосфат
Діамонійфосфат (NН4)2НРО4 - технічний для харчової промисловості, представляє собою білу сіль, яка містить (%): азоту - 21; фосфорної кислоти - 74; Р2О5 - 53,5; миш'яку - не більше 0,005 і фтору - не більше 0,3. Розчинність при 50°С - 89,2 г на 100 г води.
Біостимулятори
Біостимулятори у спиртовій промисловості застосовують для прискорення пророщування зерна і підвищення ферментативної активності солоду. Дуже сильним стимулятором є гібберелінова кислота, або гіббереллін А3 - похідне гібберену.
Гіббереллін - білий чи злегка жовтуватий порошок – погано розчиняється у воді, добре - у спирті. При нагріванні гіббереллін швидко руйнується і втрачає біологічну активність.
Кислоти
Для підкислення дріжджового сусла у виробництві спирту з крохмалевмісної сировини використовують сірчану кислоту, для підкислення мелясного сусла - сірчану або соляну кислоту.
Сірчана кислота
Сірчана кислота акумуляторна або технічна контактна покращена містить 92...94% моногідрату (Н2SО4). Неприпустима наявність азоту, миш'яку та свинцю. Колір - від безбарвного до світло-коричневого. Враховується і дозується за моногідратом (Н2 SО4).
Соляна кислота
Соляна кислота технічна синтетична і технічна містить не менше 35 і 27,5 % НСl і не більше 0,0002 та 0,01 % миш'яку відповідно. Враховують і дозують соляну кислоту у перерахунку на кислоту зі 100 %-ним вмістом НС1 .
АНТИСЕПТИКИ ТА МИЮЧІ ЗАСОБИ
Хлорне вапно
Хлорне вапно - суміш Са(ОС1)2 і СаС12. Хлорне вапно - білий порошок з різким запахом, який має сильні окислювальні властивості. Головна складова частина хлорного вапна - гіпохлорит-кальцієва сіль хлорноватистої кислоти - Са(ОС1)2, при взаємодії з водою розкладається таким чином :
Са(ОС1)2+2Н2О=Са(ОН)2+2НОС1;
НОС1=НС1+О;
Са(ОС1)2 + 4НС1=СаС12 + 2С12+2Н2О.
Згубну дію на мікрофлору чинять як хлор, так і кисень у момент його виділення. Якість хлорного вапна характеризують кількістю в ньому "активного" хлору, який виділяється. Хлорне вапно марок А і Б повинно містити 35% активного хлору, марки В - 32%. По цьому показнику вираховують дозу хлорного вапна.