Формалін

Формалін технічний - 37% водний розчин формальдегіду (НСОН). На спиртових заводах використовують формалін технічний, який містить у вигляді домішок не більше 1% метанолу.

Сульфонол

Сульфонол С₁₂Н₂₃С₆Н₄SО₃Na - додецілбензосульфонат натрію. Містить (%): натрієвих солей алкілбензолсульфонових кислот не менше 80 для другого сорту і 84 - для першого, сульфат і сульфіт натрію - не більше 12... 15. Наявність діючої речовини (алкіларилсульфонату) у порошку не менше 70, у пасті - не менше 40, у рідкому розчині - не менше 35%.

Каустична сода

Каустична сода - рідкий натр технічний, у твердому вигляді містить 94...98,5% NаОН, 0,8... 1,9% Na₂СО₃ і 0,05.. .3,5 % NаСІ. Ця біла непрозора маса розчиняється у воді з виділенням теплоти і сильно роз'їдає шкіру. У 0,1% - йому розчині каусти­чної соди (рН 10) при температурі 40° С мікрофлора гине за 1...2 хвилини. Для миття обладнання звичайно використовують 3%-ний розчин соди.

Відомі інші антимікробні миючі препарати - антиформін, хлорамін Б, катамін АБ, катапін та ін., але у спиртовій промисловості вони не використовуються.

Піногасники

Для гасіння піни застосовують поверхнево-активні речовини, головним чином жири, олію та продукти їх гідролітичного розщеплення - високомолекулярні жирні кислоти.

Олеїнова кислота

Найкращим піногасником у спиртовому виробництві є олеїнова кислота СН₃ - (СН₂)₇ -СН = СН - (СН₂)₇ - СООН. Це безколірна або жовто-червоного кольору мас­ляниста рідина. Вміст жирних кислот у марках А і Б становить 95%, у марці В - 92%.

Соапсток

Соапсток - відхід лужної рафінації олії, містить від 30 до 60 % олії і значну кількість білкових, слизових і барвних речовин.

Як піногасники у спирто-дріжджовому виробництві можуть застосовуватися гідрофузи, кашалотовий жир та ін.

Контрольні питання і завдання

1. Порівняльна економіко-технологічна характеристика різних видів сировини.

2. Нетрадиційні види сировини.

3. Допоміжні матеріали.

2. ПРИМАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

СИРОВИНИ ТА ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ

ПРИЙМАННЯ ЗЕРНА

Сурово визначених вимог до виробничого зерна, яке переробляється у спиртовій промисловості, не встановлено. Бажано, щоб зерно було здоровим, з високою крохмалистістю, вологістю від 14 до 17%, в залежності від культури, і з невеликою засміченістю. Але інколи спиртові заводи переробляють дефектне зерно.

Розрізняють чотири ступені дефектності зерна: перша - зерно з солодовим; запахом; друга - зерно з пліснявозатхлим запахом; третя - зерно з гнилісно-затхлим запахом; четверта - зерно, яке знаходилось у стані сильного самозігрівання, з обо­лонкою бурого або чорного кольору.

На спиртові заводи приймають також недозріле зерно, зерно, яке підлягло дії моро­зу або суховію, підгоріле, дуже вологе, а також те, що перезимувало в полі під снігом.

Для приготування солоду використовують високоякісні ячмінь, жито, овес і просо, які повинні відповідати вимогам, що наведені у табл. 2.1. Колір ячменю світло -жовтий, припускається потемнілий; вівса - білий чи жовтий; проса - жовтий, черво­ний, сірий, білий; жита - жовтий і зелений різних відтінків; не припускається вико­ристання зерна з будь-якими сторонніми запахами - затхлим, пліснявим та ін.

Табл. 2.1. Характеристика якості зерна

Показники	Зерна
	жита	ячменю	вівса	проса І
Вологість, %, не більше	15,5	15,5	16,0	15,0
Сміттєві домішки, %, не більше	2,0	2,0	2,0	3,0
Серед них, %, не більше
Мінеральні домішки	-	0,2	0,2	0,2
Галька	-	0,1	0,1	-
Шлак, руда	-	0,05	0,05	-
Шкідливі домішки	-	0,2	0,2	0,2
Головня і спориння	-	0,1	0,1	-
Кукіль	-	0,3	0,2	-
Зернова домішка, %, не більше	-	3,0	3,0	4,0
Дрібні зерна,%, не більше Схожість (здатність проростати) на п'яту добу,%, не менше Енергія проростання на третю добу,%, не менше	- - 85*	5,0 92 85	- 92 85	- 92 85
Натура, г/л, не менше	685	565	420	-
Зараження комірчаними шкідниками	Не припускається, окрім І кліща від 20 шт. на 1 кг зерна )

* - На четверту добу.

Зерно перевозять насипом у критих чотирьохосних залізничних вагонах і на автосамоскидах. Основну масу його доставляють по залізничній дорозі на спиртові заводи, які мають залізничну гілку, - безпосередньо до заводських складів, на інші заводи - на пристанційні зернові склади. З пристанційних складів після коро­ткочасного зберігання зерно передається до заводських складів автотранспортом. Із вагонів чи автомашин зерно вигружають механічними лопатами. Авторозвантажувачами і автоперекидачами зерно вивантажують у бункер, з якого воно по­дається норією чи пневмотранспортом у повітряно-ситовий сепаратор, а потім - на стрічковий транспортер , що розподіляє зерно по площі складу.