§ 4.3. Мотиваційний механізм розвитку виробництва

Формування і реалізація мотиваційного механізму розвитку виробництва пов'язані, в першу чергу, з необхідністю вирішення таких проблем, як: генерування мотивів нововведень у виробництво під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів виробничого процесу; сприйняття нововведень виробничою системою (відкритість технологічної системи для нововведення, сприйняття нововведення організацією і персоналом); додання мотиваційному механізму розвитку виробництва властивості самоорганізації під впливом науково-технічного розвитку компанії.

Мотиваційний механізм розвитку виробництва тісно пов'язаний з інвестиційними механізмами. Останні формуються під впливом науково-технічного рівня виробництва і диференціюються залежно від цього рівня.

Вимірювання нововведень. Нововведенням є базовий елемент процесу розвитку виробництва. Воно може мати різну глибину зміни виробничого процесу або продукції: від невеликого удосконалення до повного перетворення. Іншим параметром нововведення є його розмах, що показує, чи торкається нововведення окремої ділянки виробничого процесу, окремої моделі продукції чи розповсюджується на більшість з них або на всі.

Розмах і глибина нововведень визначають їх радикальність і режим. Нововведення малої і середньої радикальності можуть здійснюватися в режимі конвеєра, для якого характерний безперервний ланцюжок нововведень. Радикальні і особливо перетворюючі нововведення здійснюються переважно в режимі реконструкції виробництва.

Квантування нововведень. Заміна або модернізація окремого елементу в технологічній системі може розглядатися як квант нововведення, що має відповідні квант розмаху і квант радикальності. Величина квантів розмаху і радикальності визначається рівнем цілісності системи. Якщо цілісність системи дозволяє здійснювати нововведення на автономних (відособлених) порівняно однорідних за масштабом ділянках, то частка кожної ділянки в системі і представлятиме квант розмаху нововведення :

Тоді розмах нововведення може бути оцінений величиною

,

де – кількість ділянок, охоплених нововведенням.

Радикальність нововведення є комплексною категорією, що включає глибину (ступінь новизни, категорію змін) і розмах нововведення. Радикальність кванта нововведення характеризує глибину. Якщо глибина нововведення змінюється за шкалою категорій від до (наприклад ), то квант глибини нововведення буде:

.

Тоді квант радикальності нововведення , що має розмах , визначиться за формулою:

.

Якщо нововведення охоплює відособлених ділянок, то його радикальність може бути оцінена таким чином:

де – глибина змін на i-й ділянці (і = 1, 2 ..., п).

Приймаючи , отримаємо

.

Характер зміни радикальності нововведення залежно від його розмаху і глибини наведений на рис. 3.9.

Рис.4.6. Залежність радикальності нововведення від його розмаху і глибини(Qmax=5)

Масштаб нововведення визначиться кількістю автономних ділянок, охоплених нововведенням, і глибиною змін в кожній з них, тобто:

при

Очевидно, що максимально можливий масштаб нововведення має місце у тому випадку, коли розмах нововведення , тобто нововведення охоплює всю систему (п = N), і коли на всіх ділянках має місце корінна реконструкція, тобто нововведення має максимальну глибину :

.

Тоді масштаб нововведення може бути представлений у вигляді:

.

Оскільки масштаб нововведення визначає розмір інвестицій, потрібних на реалізацію нововведення, очевидним є характер залежності від радикальності нововведення.

Генерування внутрішніх і зовнішніх мотивів нововведень. Початкові положення для формування ефективного механізму управління розвитком виробництва визначаються самим об'єктом управління, його властивостями і мотивами розвитку, що ним ініціюються. Сучасне виробництво є соціотехнічною системою, що взаємодіє з суспільством і екологічною системою. Внутрішня структура виробничої системи складається з двох підсистем, що взаємодіють у виробничому процесі: технологічної системи і соціальної організації. Їх взаємодія додає виробничій системі властивості, якими не володіє жодна з вказаних підсистем окремо. Такими властивостями, перш за все, є:

• працездатність у виробничому процесі;

• мотивація цілеспрямованої діяльності, зокрема мотивація праці і науково-технічного розвитку;

• здібність до самоорганізації і самостійного розвитку.

На базі загальносистемних властивостей можливе створення ефективних і гнучких механізмів управління науково-технічним розвитком, які включають в дію як зовнішні, так і внутрішні чинники розвитку і реалізують управління із зворотним зв'язком. В умовах централізованого управління економікою, коли суб'єкт управління розвитком не належить виробничій системі, що розвивається, неможливо повноцінно використовувати всю сукупність чинників розвитку і, отже, контур управління залишається розімкненим, а виробнича система втрачає здатність до саморозвитку.

З децентралізацією управління докорінно змінюються мотиви науково-технічного розвитку виробництва. При централізованому управлінні основними мотивоутворюючими чинниками розвитку для підприємства були план і наявність централізованих капітальних вкладень. В умовах ринкової економіки мотиви науково-технічного розвитку генеруються внутрішніми і зовнішніми факторами виробничої системи (рис.3.9.):

• параметрами виробничого процесу (якісними результатами процесу, параметрами соціальної організації і мотивації праці);

• параметрами ринкового середовища (конкурентоспроможність, прибуток, нові потреби);

• новими досягненнями науково-технічного прогресу;

• екологічними параметрами.

Рис. 4.7. Взаємодія параметрів науково-технічного розвитку виробничого процесу

Здатність до генерування мотивів нововведень є найважливішою характеристикою об'єкта управління і механізму управління розвитком. Наявність у складі механізму управління мотивуючих факторів свідчить про можливості його самоорганізації.

Активну роль в генеруванні мотивів розвитку відіграють керівництво підприємством, інвестори, акціонери і безпосередні учасники процесу розвитку. Можна виділити наступні групи мотивів розвитку виробництва:

• мотиви задоволення і розвитку потреб суспільства: задоволення запитів споживачів, наповнення різних сегментів ринку, створення продукції, що формує нові потреби;

• мотиви прибутковості: бажання отримати прибуток в конкурентній боротьбі, підтримати або підвищити прибутковість;

• мотиви творчості: бажання реалізувати накопичені знання, задовольнити потребу в реалізації творчих ідей, підвищити майстерність в конкретній області діяльності;

• мотиви престижу: бажання підвищити або підтримати престиж, досягти лідерства або не відстати від інших;

• мотиви подолання внутрішніх проблем, що виникають в діяльності підприємства: бажання привернути кваліфікованих працівників, скоротити плиність кадрів, створити нові робочі місця і внутрішній ринок робочої сили, підсилити мотивацію праці, поліпшити управління;

• мотиви задоволення соціальних потреб в оздоровленні екологічного стану виробничого і оточуючого середовища.

Очевидно, що чим ширша різноманітність мотивів конкретного нововведення, тим більше воно мотивоване: мотивація розвитку посилюється, якщо мотив задоволення потреб доповнюється мотивом прибутковості, а потім мотивами творчості, престижу і т. д. Аналогічно, якщо початковими є мотиви прибутковості, важливо, щоб вони були доповнені мотивами задоволення потреб і мотивами творчості.

Система чинників сприйнятливості до нововведень. Темпи науково-технічного розвитку виробництва залежать від того, наскільки виробнича система готова сприйняти те або інше нововведення. Сприйняття нововведення може мати форму визнання нововведення, коли виробнича система зацікавлена і підготовлена до його впровадження, або заперечення нововведення, коли воно протирічить інтересам підприємства або коли виробнича система не готова до його впровадження. Ступінь визнання і заперечення нововведення може бути різним залежно від співвідношення впливу чинників, що обумовлюють визнання, і чинників, що обумовлюють заперечення. Якщо вплив цих чинників збалансований, виробнича система буде байдужою до впровадження нововведення. Характер залежності темпів нововведень у виробництво від ступеня визнання або заперечення нововведення показаний на рис. 3.11.

Рис.4.8. Характер зміни темпів нововведень від ступеня визнання чи заперечення нововведення

Чим вище ступінь визнання нововведення, тим вище темпи його розповсюдження і впровадження. Непідготовленість до впровадження нововведення або незацікавленість в ньому приводять до збільшення інноваційного циклу і є причиною широко поширеного «довгобуду».

Сприйняття нововведень визначається властивостями (параметрами) виробничої системи і нововведення. Оскільки виробнича система є соціотехнічною, для визначення впливу системних властивостей на сприйнятливість доцільне формування адекватної їй системи чинників, що включає: загальносистемні чинники сприйнятливості: чинники сприйнятливості технологічної системи, чинники сприйнятливості організації і чинники сприйнятливості персоналу (табл. 3.6).

Властивості нововведень, що обумовлюють їх сприйняття, розподіляються за безперервною шкалою радикальності: від невеликої модернізації або раціоналізації (малорадикальне нововведення) до перетворюючих змін, що вимагають істотної перебудови виробничої системи (високорадикальні нововведення). Вивчення впливу цих властивостей необхідно здійснювати у всьому діапазоні радикальності нововведень.

Таблиця 4.4.

Чинники сприйнятливості до нововведень

ГРУПИ ЧИННИКІВ
Загальносистемна сприйнятливість	Сприйнятливість технологічної системи	Сприйнятливість організації	Сприйнятливість персоналу
Диверсифікація	Параметри цілісності і відособленості	Структурно-організаційні параметри: масштаб; структура; стан системи розвитку. Соціальні параметри:	Мотивація праці
Стандартизація	Наукоємність продукції	форма власності; рівень соціального розвитку; соціальна захищеність. Економічні параметри: конкурентоспроможність; тип реакції на зміни зовнішнього середовища; структура капіталу.	Мотивація інженерної творчості
	Мінливість технології		Господарська мотивація
Комунікаційні властивості		Параметри системи управління: тип системи; комплексність механізму управління; технічна політика і культура організації; підприємницькі стратегії.
	Науково-технічний рівень системи		Кваліфікація

Характер прояву форм сприйняття диференціюється за групами виділених в табл. 3.6 параметрів (табл. 3.7). Так, загальносистемні чинники сприяють нововведенню, якщо воно отримало визнання. Для технологічної системи визнання нововведення виявляється в тому, що ця система відкрита для нововведень, що здійснюються на певних ділянках. Приводячи до підвищення ефективності технологічної системи, нововведення в даному випадку не вимагають істотної модифікації інших ділянок системи. Визнання нововведення організацією носить характер прогресивного сприйняття: організація всіма способами сприяє процесу впровадження. Визнання нововведення персоналом означає його підтримку.

Таблиця 4.5.

Форма і характер сприйняття нововведень

ФОРМА СПРИЙНЯТТЯ	ХАРАКТЕР СПРИЙНЯТТЯ
	загальносистемні чинники	технологічна система	організація	персонал	виробнича система в цілому
Визнання нововведення	Сприяють	Відкрита для нововведень	Прогресивне сприйняття	Підтримка	Визнання перевищує заперечення
Байдужість	Не заважають	Напівзакрита – напіввідкрита для нововведень	Байдужість	Нейтральне відношення	Визнання і заперечення збалансовані
Заперечення (відкидання) нововведення	Перешкоджають	Закрита для нововведень	Консервативне сприйняття	Опір	Заперечення перевищує визнання

Характер сприйняття одного і того ж нововведення окремими частинами виробничої системи може бути різним. Наприклад, технологічна система відкрита для нововведення, а загальносистемні чинники перешкоджають йому; організація консервативно відноситься до нововведення, але персонал його підтримує. У таких випадках характер сприйняття нововведення залежить від співвідношення ступеня його визнання і ступеня заперечення. Виробнича система в цілому визнає нововведення, якщо ступінь визнання нововведення одними частинами системи перевищує ступінь його заперечення іншими її частинами. В протилежному випадку матиме місце заперечення нововведення.

На поліпшення якості виробничої системи в результаті нововведення можна розраховувати лише тоді, коли має місце його визнання виробничою системою в цілому. Тому одним з найважливіших завдань управління науково-технічним розвитком є створення умов, що забезпечують визнання нововведення якомога більшою кількістю складових (параметрів) виробничої системи. Якщо не вдається подолати відкидання нововведення, доцільно відмовитися від нього і шукати альтернативу, яка буде визнана.

Загальносистемна сприйнятливість. До загальносистемних чинників, що впливають на сприйняття нововведень, відносяться: диверсифікація виробництва, стандартизація і комунікаційні властивості виробничої системи. Диверсифікація виробництва (і властива їй різноманітність діяльності) полегшує зародження ідей, створює умови для їх реалізації в тій або іншій сфері діяльності підприємства, полегшує дифузію нововведень з однієї області діяльності в іншу, веде до сприйняття нововведення як звичного процесу.

Стандартизація, що здійснюється методами уніфікації конструкцій, нормуванням параметрів виробів, що виготовляються, а також методами параметрування техніки і технології (формування параметричних рядів виробів), полегшує процес впровадження нововведення і адаптації до нього. Без стандартизації не можна здійснити розвиток виробництва шляхом заміни окремих елементів технологічної системи і зміни їх поколінь, тобто не може бути реалізований один з основних принципів розвитку. Таким чином, стандартизація сприяє розвитку в режимі конвеєра нововведень.

Важливим для сприйняття нововведень комунікаційним чинником є відкритість каналів інформації підприємств-конкурентів щодо питань впровадження новітньої техніки і технології. Чим більше відкриті канали інформації, тим легше здійснювати обмін досвідом між підприємствами по питаннях технічного розвитку. Проте ступінь відвертості каналів залежить від мотивів конкуренції і кооперації, якими керуються партнери. Чим вищий ступінь кооперативності поведінки, тим більше підстав очікувати, що канали інформації партнерів будуть відкритими. І, навпаки, чим вищий ступінь конкурентності поведінки суперників, тим більше підстав для закриття каналів інформації. Закриття каналів інформації може супроводжуватися підвищенням рівня рефлексії і посиленням взаємодії рефлексії сторін (рис. 3.12).

Рис.4.9. Характер впливу мотивів конкуренції і кооперації ступінь відкритості каналів інформації та рівень рефлексії конкуруючих підприємств.

Необхідно пам’ятати, що канали інформації можуть виявитися відкритими для помилкової інформації. В цьому випадку не тільки не має сенсу, але і небезпечно опиратися на інформацію конкурента при ухваленні рішень. З підвищенням ступеня відвертості каналів для правдивої інформації збільшується швидкість дифузії нововведень від одного підприємства до інших (рис. 3.13).

Рис. 4.10. Характер впливу ступеня відкритості каналів інформації на швидкість дифузії нововведень

Очевидно, що повнота і чіткість інформації, що досягаються у відкритих каналах, а також здатність підприємства здійснювати відбір достовірної інформації при дії рефлексії суперника дозволяють знаходити нововведення, впровадження яких підвищить якість виробничої системи.

Іншим, не менш важливим, комунікаційним параметром є безперервність, повнота і чіткість контактів між підприємствами-розробниками технічних нововведень і підприємством-споживачем цих нововведень. Чим більша частина системи розвитку виробництва належить зовнішньому середовищу підприємства, тим відчутніша необхідність в постійних двосторонніх контактах і взаємопроникненні організацій-розробників і організацій-споживачів розробок. Чим раніше налагоджені двосторонні контакти, тим більше розробка буде орієнтована на вимоги конкретного споживача. Якщо на стадії проектування фахівці підприємства-споживача впливають на напрями робіт, забезпечуючи повніший облік особливостей свого підприємства, то полегшується визнання нововведень. В цьому випадку не вимагається «перевинаходу» розробки з метою адаптації її до умов підприємства.

Взаємопроникнення може здійснюватися декількома способами. Найбільш результативними, на наш погляд, є:

• пред'явлення підприємством-споживачем соціально-економічних вимог до нових розробок, орієнтація на яких забезпечить підтримку нововведень;

• створення замовником тимчасових підрозділів у розробника для забезпечення спадкоємності розробки у діючому виробництві;

• створення розробником тимчасових підрозділів у замовника для прив'язки нововведення до конкретних умов підприємства з метою полегшення його включення в діючу технологічну систему, і забезпечення підвищення ефективності всієї системи в цілому;

• проведення випробувань дослідних зразків техніки і нових технологічних процесів на базі замовника.

Сприйнятливість технологічної системи. Технологічна система, залежно від сукупності її властивостей, може бути відкрита для того або іншого нововведення (визнання нововведення), закрита для нього (відкидання нововведення) або напіввідкрита–напівзакрита. Одна і та ж технологічна система буде відкрита для одних нововведень і напівзакрита або закрита для інших. Чим ширший спектр нововведень, для яких технологічна система відкрита, тим легше знайти на ринку нововведень альтернативні нововведення і відібрати пріоритетніші для даного підприємства і тим легше отримати визнання цього нововведення виробничою системою в цілому.

Залежність радикальності нововведень від цілісності системи. З визначення властивості цілісності системи (цілісною вважається система, кожен елемент якої пов'язаний зі всіма іншими елементами) випливає, що чим вища цілісність системи, тим менша кількість автономних ділянок, на яких можлива реалізація окремого нововведення. В цілісній системі (рівень цілісності рівний 1,0) таких ділянок тільки одна – система в цілому. В даному випадку квант розмаху рівний розмаху: ; квант радикальності рівний кванту глибини: .

Основними чинниками сприйнятливості технологічної системи до нововведень є параметри її цілісності і відособленості, наукоємність продукції, мінливість технології в життєвому циклі попиту і науково-технічний рівень системи.

У відособленій системі (рівень цілісності рівний нулю) число автономних ділянок рівне числу елементів в системі. Чим більший масштаб такої системи, тим більша кількість автономних ділянок і тим менший квант розмаху нововведення. У таких системах можуть відбуватися найдрібніші зміни в будь-якому елементі системи; квант розмаху і квант радикальності знижуються із зростанням масштабу системи.

У цілісно-відособлених системах кількість автономних ділянок зменшується із зростанням ступеня цілісності. Одночасно збільшується квант розмаху і квант радикальності нововведення.

Таким чином, сприйнятливість системи до нововведень залежить від ступеня цілісності системи і радикальності нововведення. Технологічні системи з високим ступенем відособленості їх елементів (параметрів), до яких можна віднести системи з великою кількістю технологічних переходів, легше сприймають нововведення малого розмаху (що охоплюють один або декілька технологічних переходів) і малої радикальності. Цілісно-відособлені технологічні системи легше сприймають нововведення більшого розмаху (що охоплюють потокову лінію, цех або виробництво) і радикальніші. Системи високої цілісності з меншим опором сприймають радикальні нововведення, що охоплюють практично всю систему.

Поєднання властивостей цілісності і відособленості в технологічній системі зумовлює політику і тактику підприємства в науково-технічному розвитку. Результати експертних оцінок тактики розвитку підприємств промисловості досить переконливо підтверджують, що керівники підприємств вибирають тактику розвитку відповідно до ступеня цілісності і відособленості технологічної системи.

Наприклад, в технологічних системах підприємств легкої промисловості властивості цілісності і відособленості поєднуються. На початку технологічного ланцюга (підготовче виробництво) переважають властивості відособленості. Під час технологічного процесу (прядіння, ткацтво, обробка) ступінь цілісності підвищується. Тому природно чекати, що керівники і фахівці підприємства дотримуватимуться такої тактики нововведень, при якій нововведення легше сприймається найтехнологічнішою системою. Це очікування підтверджується результатами експертної оцінки (табл. 4.6).

Таблиця 4.6.

Тактика науково-технічного розвитку, якій надають перевагу керівники і фахівці підприємств легкої промисловості

№ варіанту	Тактика науково-технічного розвитку	Розподіл оцінок (%)
1	Заміна устаткування у міру амортизації	17
2	Періодичне технічне переозброєння цехів (виробництв)	58
3	Одноразова реконструкція підприємства	9
4	Поєднання варіантів 1, 2	9
5	Поєднання варіантів 1, 3	4

Як видно з таблиці, перевага віддається тактиці періодичного технічного переозброєння цехів (виробництв), що є відносно автономними ділянками нововведень. Наявність відносно автономних технологічних переходів дозволяє здійснювати тактику заміни устаткування у міру зношення або поєднувати вказані варіанти. Необов'язковість (з погляду рівня цілісності технологічної системи) одноразової реконструкції підприємства відсуває цю тактику на третій план.

Тактика технічного розвитку значною мірою визначається умовами фінансування нововведень. Оцінка експертами переважних форм накопичення засобів для науково-технічного розвитку підприємств легкої промисловості (табл. 4.7) показала, що чим вищий ступінь радикальності нововведень, тим менше підприємства розраховують на накопичення засобів за рахунок фонду розвитку виробництва, що утворюється з прибутку, і більше розраховують на фінансування нововведень за рахунок всіх можливих джерел інвестицій (фонд розвитку виробництва, кредити банків, емісія акцій).

Таблиця 4.7.

Тактика науково-технічного розвитку виробництва, якій надають перевагу залежно від умов фінансування

ПАРАМЕТРИ	Переважна тактика			У всьому діапазоні радикальності
	Заміна устаткування у міру зношення	Реконструкція цехів і виробництв	Корінна реконструкція підприємства
Радикальність нововведень (категорій)	1-2	2-3	4-5
Розподіл підприємств за ступенем радикальності нововведень (%)	17	67	16	100
Орієнтація на інвестиції залежно від радикальності:
а) тільки з фонду розвитку виробництва %	31	20	8	20
б) тільки на кредит банку і доходи від розміщення акцій	31	38	33	36
в) на джерела «а» і «б» %	38	42	59	44

Таким чином, підприємства, які орієнтуються на радикальні нововведення, більше зацікавлені в створенні акціонерних товариств відкритого типу, до складу яких залучаються як внутрішні, так і зовнішні інвестори, ніж підприємства, що дотримуються тактики еволюційних нововведень.

З таблиці видно, що приблизно l/3 підприємств легкої промисловості взагалі не розраховує на інвестиції з фонду розвитку виробництва. Отже, і механізм стимулювання технічного розвитку через пільги з податку на прибуток для цих підприємств не є дієвим.

Вплив наукоємності продукції на сприйнятливість нововведень. Наукоємність продукції визначається ступенем використання нових досягнень науки і техніки у формуванні сукупності її властивостей. Чим вища наукоємність продукції, тим більшу значущість в її створенні відіграє стадія НДДКР: наявність добре оснащених дослідницьких лабораторій і дослідних виробництв, можливість залучення висококваліфікованих наукових і інженерних кадрів, високий рівень мотивів творчої праці. Виробництво наукоємної продукції вимагає складних новітніх технологій, наявності умов для залучення і навчання висококваліфікованих кадрів. Такі технологічні системи відкриті для високорадикальних нововведень.

Проте з погляду сприйняття нововведення організацією вплив наукоємності продукції суперечливий. З одного боку, чим вища наукоємність продукції, що випускається, тим більше підприємство підготовлене забезпечити реадаптацію до радикального нововведення. З іншого боку, підвищення наукоємності супроводжується підвищенням складності продукції і, отже, зростанням витрат на нововведення, а також підвищенням складності організації виробництва, що може породити консервативне відношення до впровадження нововведень.

Існує ряд способів для подолання консервативності сприйняття нововведень. Це, зокрема, може досягнуто раціональною стандартизацією, яка веде до зниження складності впровадження нововведення в діючу систему.

Залежність сприйнятливості нововведень від мінливості технології. За ознакою мінливості можна виділити три види технологій: стабільну, продуктивну, мінливу.

Стабільна технологія залишається незмінною протягом всього життєвого циклу попиту. Основним завданням розвитку такого типу технології є модифікація продукції шляхом поліпшення окремих параметрів і конструкції виробу без істотного прогресу в технології. Технологічна система і система продукції відкриті для малорадикальних нововведень, які при стабільній технології на стадіях прискорення і стійкого зростання попиту забезпечують підвищення прибутковості. Тому для підприємств характерне прогресивне сприйняття таких нововведень.

При продуктивній технології базова технологія зберігається тривалий час. При цьому розробляються і виготовляються покоління продукції, для кожного з наступних характерні кращі показники. Освоєння нових її видів стає вирішальним чинником економічного успіху. Конкуренція змушує підприємства постійно впроваджувати інновації в широкому діапазоні їх радикальності. Потреба в частому оновленні продукції викликає необхідність покращувати технологічну систему в режимі «конвеєра нововведень», тобто постійно здійснювати нововведення малої або середньої радикальності. Така політика технічного розвитку може забезпечити не тільки оновлення продукції, але і продовження життєвого циклу технології/попиту, тобто підвищити продуктивність технології, аж до повного забезпечення життєвого циклу попиту.

Для того, щоб розвиток в режимі конвеєра нововведень був ефективним, необхідно забезпечити виконання наступних умов (чинників сприйняття нововведень):

• на кожному кроці конвеєра нововведень здійснювати вибір такої ділянки виробництва, на якій нововведення може бути впроваджене відособлено від інших ділянок з найбільшим приростом ефективності виробництва в цілому;

• сформувати і постійно оновлювати банк ідей і технічних нововведень;

• проводити відбір з ряду однотипних нововведень найбільш ефективного.

При дотриманні цих умов технологічна система буде відкрита для нововведень, що сприятиме прогресивному їх сприйняттю підприємством.

При мінливій технології виробництво нових виробів (але не модифікацій виробу) в період даного життєвого циклу попиту веде до необхідності зміни базових технологій, тобто існуюча технологічна система закрита для радикальних нововведень. Коли наступає необхідність в таких змінах, дана технологічна система перестає служити базою науково-технічного розвитку і підлягає корінному переоснащенню або заміні на нову.

В цілому, у міру посилення мінливості технології зростає потреба в радикальніших нововведеннях і одночасно знижується ступінь відвертості технологічної системи для впровадження нововведень (рис. 3.14). Виникає парадокс: чим мінливіша технологія, тим більше вона «чинить опір» змінам.

Рис.4.11. Характер впливу мінливості технології на необхідну радикальність нововведень (крива 1) і відкритість технологічної системи для нововведень (крива 2)

Вплив науково-технічного рівня технологічної системи на сприйняття нововведень. Розвиток системи шляхом зміни окремих елементів здійснюється легше, якщо унаслідування властивостей змінюваного і нового елементів вище. Новий елемент в цьому випадку легко включити в діючу систему. Якщо має місце ряд поколінь таких елементів (1-е, 2-е, 3-є та ін. покоління), то чим ближче в цьому ряду змінюваний і новий елементи, тим легше включити новий елемент в систему: елемент 1-го покоління легко замінити елементом 2-го покоління, важче – елементом 3-го покоління, ще важче – елементом 4-го покоління і т. д. Таким чином, чим менший розрив між номерами поколінь старого і нового елементів системи у ряді розвитку, тобто чим вищий НТР технологічної системи, тим вона відкритіша для нововведень (рис. 3.15).

На рисунку показана крива відкритості для двох рядів розвитку: крива 2 характеризує ряд розвитку з меншим унаслідуванням властивостей елементів, ніж ряд, зображений кривою 1.

Рис. 4.12. Характер впливу НТР технологічної системи на її відкритість для нововведень

З викладеного раніше випливає очевидна відносність сприйняття радикальності нововведення. Ця відносність визначається досягнутим НТР технологічної системи (у загальному випадку – НТР виробництва): чим нижчий НТР, тим більший стрибок в розвитку повинен здійснюватися на підприємстві і, отже, тим більший розрив у властивостях замінюваних елементів і тим більш радикальним сприйматиметься нововведення організацією.

Гіпотези про вплив властивостей технологічної системи на сприйняття нововведень представлені в табл. 3.10.

Таблиця 4.8.

Вплив параметрів технологічної системи на сприйняття нововведень

Параметр технологічної системи	Чинники сприйнятливості, що визначаються параметром технологічної системи	Гіпотези про вплив параметрів на сприйняття нововведень
Ступінь цілісності і відособленості елементів системи	Унаслідування в розвитку властивостей подальших поколінь системи Політика і тактика розвитку системи, реалізованої підприємством	Технологічні системи з високим ступенем відособленості їх елементів відкриті для нововведень малого розмаху і малої радикальності Цілісно-відособлені системи відкритіші для нововведень середнього розмаху і середньої радикальності і напівзакриті для нововведень малого розмаху і малої радикальності Високоцілісні системи відкриті для нововведень високої радикальності, що охоплюють практично всю систему, і напівзакриті або закриті для малорадикальних нововведень
Наукоємна продукції	Наявність добре оснащених дослідницьких лабораторій і дослідних виробництв Раціональна стандартизація Раціональне поєднання ступеня цілісності і відособленості технологічної системи	Чим вища наукоємність виготовленої продукції, тим більша потреба в нововведеннях, тим вища відвертість технологічної системи для радикальних нововведень
Мінливість технології	Кваліфікований відбір нововведень Функціонування конвеєра нововведень Система пріоритетів в конвеєрі нововведень Наявність власної системи розвитку або цілісної системи розвитку, сформованої з внутрішніх і зовнішніх структур	В міру посилення мінливості технології росте потреба в радикальніших нововведеннях і одночасно знижується ступінь відвертості технологічної системи для нововведень: стабільні технології потребують малорадикальних нововведень і відкриті для них; продуктивні технології потребують нововведень малої і середньої радикальності і відкриті для конвеєра нововведень; мінливі технології закриті для радикальних нововведень, підтримуються нововведеннями малої і середньої радикальності і розвиваються шляхом корінних перетворень або заміни на нові.
НТР технологічної системи	Дотримання спадкоємності властивостей в рядах розвитку елементів системи Розвиток технологічної системи заміною елементів	Чим вищий НТР технологічної системи, тим вона відкритіша для нововведення

Сприйнятливість організації до нововведень. Сприйнятливість організації до нововведень визначається рядом структурно-організаційних, соціальних і економічних параметрів організації, а також параметрами її системи управління (табл. 3.6). Логіка правдоподібних міркувань дозволяє для кожного параметра організації виділити чинники сприйняття, що визначаються даним параметром, і сформулювати гіпотезу про вплив того або іншого чинника на сприйняття нововведення. Оцінивши вплив кожного чинника, можна висловити гіпотезу про сукупний їх вплив на сприйняття нововведень, тобто гіпотезу про вплив параметра. Наприклад, параметру «наукоємність продукції» відповідає чинник «питома вага інженерної праці». Чим вища наукоємність продукції, тим більш високою повинна бути необхідна для її виробництва питома вага інженерної праці. Висока питома вага інженерно-технічних працівників полегшує сприйняття радикальних нововведень. Іншим таким чинником є рівень мотивів творчої праці: підвищення наукоємності продукції сприяє посиленню внутрішніх мотивів творчості, а останні відіграють важливу роль в створенні і впровадженні радикальних нововведень. Висловлена вище гіпотеза про вплив даного параметра стає правдоподібнішою і т. д. Висунуті так само гіпотези про вплив властивостей організації на сприйняття нововведень розглядаються в табл. 4.9.

Таблиця 4.9.

Вплив властивостей організації на сприйняття нововведень

Параметр організації			Гіпотеза про вплив параметра на сприйняття нововведень	Чинники сприйняття, що визначаються параметром
I. СТРУКТУРНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ ПІДПРИЄМСТВА
Наукоємність продукції (як параметр організації)	Чим вища наукоємність продукції, тим більша потреба в нововведеннях, тим легше сприймаються радикальні нововведення і менш складною є реадаптація до них.			Висока питома вага інженерної праці. Наявність умов для залучення і навчання висококваліфікованих кадрів. Високий рівень мотивів творчої праці.
Масштаб організації	Вплив масштабу організації суперечливий: крупніші підприємства мають, як правило, вищий інвестиційний потенціал і кваліфіковані кадри, що допомагає сприйняттю нововведення; вони більш інерційні, що перешкоджає нововведенням. Чим вищий масштаб організації, тим легше сприйняття нововведень широкого розмаху.			Прибуток, наявність інвестиційних ресурсів. Престиж в ділових колах і на ринку. Наявність умов для інженерної творчості. Гнучкість системи управління. Звичність організації до здійснення масштабних заходів. Наявність вигідних стратегічних позицій в стратегічних зонах господарювання компанії.
Структура організації	Висока цілісність структури підприємства сприяє радикальним нововведенням і перешкоджає еволюційним змінам. Високий ступінь відособленості сприяє еволюційним нововведенням. Раціональне поєднання параметрів цілісності і відособленості структури організації дозволяє здійснювати нововведення в широкому спектрі їх радикальності.				Гнучкість структури, її здатність адаптуватися до нововведень. Стиль керівництва (у цілісних структурах – наявність авторитарного стилю, у відособлених – наявність ліберально-демократичного стилю; при поєднанні властивостей цілісності і відособленості – поєднання авторитарного і ліберально-демократичного стилів).
Стан системи розвитку	Наявність власної системи розвитку дозволяє поєднувати різні стратегії і гнучку тактику розвитку, забезпечує прогресивне сприйняття власних проектів нововведень в широкому діапазоні їх радикальності. Наявність цілісно-відособленої системи розвитку, що складається з внутрішніх і зовнішніх елементів, сприяє прогресивному сприйняттю нововведень по власних проектах і перевинаходу нововведень по зовнішніх проектах.				Наявність власної підсистеми розвитку продукції: лабораторно-дослідницьких і конструкторських підрозділів, дослідних виробництв і випробувальної бази, що забезпечують розвиток продукції. Наявність власної підсистеми розвитку технології. Наявність власних проектних і монтажно-будівельних організацій. Наявність цілісно-відособленої системи розвитку, що складається з внутрішніх і зовнішніх елементів (їх кооперація і взаємопроникнення).
ІІ. СОЦІАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ОРГАНІЗАЦІЇ
Форма власності		Державна форма власності сприяє сприйняттю радикальних (що перетворюють) нововведень в крупному наукоємному виробництві. Акціонерна форма власності сприяє сприйняттю нововведень конкурентного і інноваційного характеру (3–4-ій категорії радикальності). Колективна форма власності з розподілом по долях серед працівників підприємства сприяє сприйняттю нововведень виробничого і конкурентного характеру. Приватна форма власності сприяє сприйняттю нововведень виробничого і конкурентного характеру на підприємствах малого масштабу.			Централізація управління технічним розвитком. Підтримка перетворюючих нововведень державою (можливість централізованих капітальних вкладень, пільгових кредитів, податкових пільг, вигідного державного замовлення). Наявність в акціонерному товаристві «міцного ядра акціонерів», зацікавленого в збільшенні власного капіталу компанії Активна участь працівників в управлінні. Високий рівень доходів при високій внутрішній мотивації праці окремих працівників і мікрогруп. Накопичення власного капіталу. Високий рівень доходів при високій внутрішній мотивації праці. Компетентність власника в управлінні технічним розвитком.
Рівень соціального розвитку		Чим вищий рівень соціального розвитку організації, тим прогресивніше сприйняття нововведень у всьому діапазоні їх радикальності.			Внутрішня мотивація праці. Кваліфікація персоналу. Залученість працівників підприємства в процеси технічної творчості.
Соціальна захищеність персоналу		Відсутність соціальної захищеності персоналу від негативних наслідків технічного розвитку викликає опір нововведенням.			Орієнтація технічного розвитку на соціальні інтереси працівників підприємства і посилення мотивації праці. Організаційні нововведення, що компенсують негативні наслідки технічного розвитку. Наявність (створення) внутрішнього ринку робочої сили.
III. ЕКОНОМІЧНІ ПАРАМЕТРИ ОРГАНІЗАЦІЇ
Конкурентоспроможність		Чим вище конкурентоспроможність, тими прогресивне сприймаються нововведення, що відповідають характеру змін зовнішнього середовища (конкурентного, інноваційного і підприємницького типу).				Високий НТР виробничого процесу. Маркетинговий підхід до розвитку асортименту і планування НДДКР і виробництва. Гнучкість реакції на зміни зовнішнього середовища компанії.
Тип реакції на зміни зовнішнього середовища		Наростаючий стиль поведінки викликає консервативне сприйняття нововведень. Підприємницький стиль поведінки викликає прогресивне сприйняття нововведень. Чим вищий рівень підприємницької реакції (конкурентна – інноваційна – підприємницька реакції), тим прогресивніше сприймаються нововведення середньої і високої радикальності.				Нестабільність зовнішнього середовища. Рівень підприємницької поведінки. Ефективність системи інформації про стан зовнішнього середовища компанії, зокрема про поведінку конкурентів.
Структура капіталу		Наявність в структурі капіталу компанії крупних сум нерозподіленого прибутку і (або) велика питома вага сплаченого капіталу в структурі власного капіталу, що дозволяє успішно здійснити додаткову емісію акцій, дають можливість фінансувати вигідні інвестиції в радикальні нововведення з власного капіталу.				Дивідендна політика, що забезпечує накопичення прибутку за відсутності вигідних інвестиційних проектів. Перевищення фактичного значення показника «ціна акції/прибуток на акцію» над середньоринковим значенням.
IV. ПАРАМЕТРИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
Тип системи управління		Організована система управління, в якій поєднується цільове, програмне і функціональне управління, підвищує прогресивність сприйняття власних проектів нововведень, а також темпи дифузії і готовність до перевинаходу сторонніх проектів у всьому діапазоні їх радикальності. Унаслідування систем стратегічного і оперативного управління сприяє впровадженню високорадикальних нововведень, що здійснюються за стратегічними програмами.				Гнучкість взаємозв'язків менеджерів по вертикалі і горизонталі оргструктур управління. Високі професійні якості менеджерів. Наявність системи відповідальності в управлінні. Управління сприйняттям нововведень. Поєднання функцій стратегічного і оперативного управління.
Комплексність механізму управління розвитком виробництва		Оптимальне поєднання мотиваційних, економічних і організаційних механізмів сприяє підвищенню прогресивності сприйняття нововведень.				Вплив на ріні чинники управління. Підприємницький тип організації.
Технічна політика і культура організації		Наявність програми технічного розвитку, орієнтованого на перспективні проекти, і послідовність керівництва в реалізації програми підвищує сприйнятливість до нововведень. Сукупність представлень фахівців підприємства про шляхи його технічного розвитку визначає радикальність нововведень, що сприймаються підприємством.				Наявність керівника-лідера, підприємства майбутнього, що володіє «баченням». Наявність у керівника-лідера послідовників.
Підприємницькі стратегії		Постійна орієнтація на стратегію лідерства сприяє здійсненню радикальних нововведень, зокрема технологічного стрибка.				Наявність інвестиційних ресурсів. Домінування власних елементів в системі розвитку виробництва. Високий науково-технічний потенціал. Ефективна система науково-технічної і маркетингової інформації.
		Постійна орієнтація на стратегію слідування за лідером затримує здійснення нововведень, обмежує їх радикальність і виключає можливість технологічного стрибка, але забезпечує відбір і адаптацію нововведень, що зарекомендували себе у лідера.				Науково-виробнича кооперація з лідером. Наявність цілісно-відособленої системи розвитку, що складається з внутрішніх і зовнішніх елементів. Наявність і систематичне оновлення банку науково-технічної і маркетингової інформації. Здатність науково-технічних кадрів адаптувати нововведення до власних умов.

Особливу увагу в перехідний для ринкової економіки період слід звернути на такі параметри організації, як форма власності і соціальна захищеність працівників. Кожна форма власності має свої області застосування, в яких вона здатна краще, ніж інші форми забезпечити умови технічного розвитку і проявити свої специфічні чинники сприйняття нововведень. Механізм технічного розвитку переважно формується під впливом тієї або іншої форми власності.

Сприйнятливість персоналу. Опір персоналу нововведенням багатьма авторами розглядається як результат егоїстичної поведінки. Але егоїстичність поведінки є не причиною, а наслідком (саме наслідком) недостатньої орієнтованості технічного розвитку на соціальні інтереси і посилення трудової мотивації. Цей висновок підтверджується результатами виробничих експериментів.

Технічний розвиток повинен мати економічні і соціальні цілі рівноцінної значимості, якщо не вдається віддати пріоритет соціальним цілям. Зазвичай ці цілі розглядаються як несумісні. І віддається явний пріоритет економічним цілям за рахунок соціальних інтересів працівників. Наслідком такої спрямованості є підвищення тяжкості праці і неповноцінне використання техніки внаслідок зниження працездатності і низького рівня мотивів схильності до праці. Таким чином, технічний розвиток, що не має соціальної орієнтації, самопороджує опір нововведенням. Виникає проблема пошуку напрямів технічного розвитку, в яких економічні і соціальні цілі були б сумісні. Така сумісність може бути досягнута в стратегії розвитку, що має на меті полегшення і інтелектуалізацію праці.

Багато зарубіжних фірм компенсують негативні наслідки технічного розвитку організаційними нововведеннями. Так, зниження творчого характеру праці при впровадженні електронної технології намагаються компенсувати поєднанням професій і ротацією працівників по робочих місцях (на наших підприємствах цей метод використовувався з метою компенсації нез'явлення на роботу), посилення безробіття – введенням підрядного методу, включаючи роботу вдома (з використанням електронної технології).

Викладені раніше результати досліджень мотиваційного комплексу виробничих підрозділів дозволяють запропонувати мотиваційну модель розповсюдження нововведень.

Суть внутрішньої мотивації сприйняття нововведення полягає в тому, що нова технологія підсилює мотиви схильності до праці, задоволення від процесу і (або) результатів праці. Слід очікувати, що ці мотиви найбільш послідовно виявлятимуться в колективах, що мають переважну структуру мотиваційного комплексу праці. За наявності такої структури фахівці – розробники нововведень – в результаті впровадження нововведення будуть більше задоволені своєю діяльністю. Фахівці, що впровадили нововведення, можуть набувати додаткового статусу, оскільки вміють поводитися з новітньою технікою. Працівники, для яких праця є самостійною цінністю і які відчувають внутрішню потребу добре виконувати свою справу, легко сприймають нововведення, активізуючи звичну діяльність і підтверджуючи свою майстерність.

Зовнішня позитивна мотивація сприйняття нововведень виявляється, коли впровадження нововведення підсилює спонукання до праці оскільки із впровадженням нововведення підвищуються доходи (або зберігаються в умовах конкуренції), полегшуються процеси праці і знижується «психологічна вартість» результатів праці. Якщо впровадження нової технології не забезпечує достатньо надійного досягнення цих цілей, опір нововведенням слід розглядати як природну реакцію.

Зовнішня негативна мотивація сприйняття нововведень може мати місце, коли впровадження нововведення підсилює ризик неприємностей для працівника тому що він побоюється погіршення свого становища. Спектр негативних наслідків впровадження нової технології дуже широкий: від спрощення праці, внаслідок чого зникає потреба в кваліфікованій праці, до втрати роботи внаслідок підвищення продуктивності праці. Опір нововведенням, що мають такі наслідки є очевидним.

Із вище сказаного можна зробити висновок, що нововведення отримує підтримку в тому випадку, якщо воно веде до посилення внутрішніх і зовнішніх позитивних мотивів праці і послаблює зовнішні негативні мотиви. Нововведення зустрічає опір, якщо знижує внутрішні і зовнішні позитивні і підсилює зовнішні негативні мотиви (табл. 4.10).

Таблиця 4.10.

Вплив стану мотиваційного комплексу і його змін на сприйнятливість до нововведень

Початкова структура мотиваційного комплексу праці	Потенційні можливості підтримки нововведення колективом	Зміна мотивації під впливом нововведення	Сприйнятливість до нововведень (версія)
	Сильні	а)	Сильна підтримка
		б)	Сильний опір
	Слабкі	а)	Помірна підтримка
		б)	Сильний опір

Вплив кваліфікації персоналу на сприйняття нововведення визначається низкою чинників. По-перше, кваліфікація є мотивоутворюючим чинником праці: чим вища кваліфікація, тим більше працівник керується внутрішнім і зовнішніми позитивними мотивами і тим охочіше бере участь в процесах технічної творчості (раціоналізація, винахідництво, гуртки якості і т. п.). Кваліфікованих фахівців легко ознайомити з нововведенням, оскільки вони, як правило, проходять безперервне навчання. Всі ці чинники сприяють підтримці соціально-орієнтованих нововведень: чим вища кваліфікація персоналу, тим більша ймовірність, що він підтримає нововведення у всьому спектрі їх радикальності.

Характер сприйняття нововведень, залежно від стану мотиваційного комплексу праці і кваліфікації персоналу, виявляється на етапі впровадження нововведення, коли воно починає робити вплив на мотивацію праці. На відміну від цього, вплив мотивів господарювання виявляється, в першу чергу, на етапі планування нововведення або ще раніше – при розробці інвестиційної і дивідендної політики акціонерного товариства. На цьому етапі плановане або передбачуване нововведення ще не може безпосередньо впливати на мотиви господарювання. При господарському стилі поведінки персонал віддає пріоритет доходам в перспективі і готовий підтримувати реінвестиції їх прибутку в нововведення радикального характеру. При егоїстичному стилі поведінки можна розраховувати лише на підтримку малорадикальних нововведень: радикальним нововведенням буде чинитися опір.

Вплив на сприйняття нововведень мотивів інженерної творчості виявляється залежно від орієнтації на ті або інші мотиви конкуренції і кооперації розробників нововведень. Очевидно, що отримають підтримку ті нововведення, які відповідають мотиву, перевагу якому надають фахівці. До інших нововведень будуть відноситися нейтрально, або чинити опір. Так, якщо фахівці керуються мотивом суперництва, то вони будуть:

• рішуче підтримувати нововведення, що забезпечують максимізацію відносного успіху (щодо суперника);

• помірно підтримувати або залишатися нейтральним, якщо нововведення відповідає мотиву індивідуалізму;

• чинити помірний опір нововведенням, що відповідають мотивам рівності, і сильний опір нововведенням, що відповідають мотивам кооперації.

Характер сприйняття нововведень залежно від переваги мотивів конкуренції і кооперації показаний на рис. 3.16.

Рис. 3.16. Характер сприйняття нововведень залежно від пріоритету мотивів конкуренції і кооперації

Іншою важливою характеристикою сприйняття нововведень є мотив переваги внутрішніх проектів нововведення. Цей мотив ґрунтується на тому, що внутрішні проекти краще забезпечують унаслідування в розвитку продукції і технологічної системи і до них легше адаптуються організація і персонал. Водночас розробник отримує задоволення від своєї творчої праці, підвищує творчий потенціал і імідж підприємства в творчих і ділових колах. Вплив властивостей нововведень на їх розповсюдження

Обговорення в літературі різноманітних властивостей нововведень і викладені нами вище докази дозволяють запропонувати наступну класифікацію їх властивостей:

• Об'єкт нововведення. Об'єктом технічного нововведення можуть бути: новий тип продукції, новий процес виробництва (нові: техніка, технологічний процес, кваліфікація кадрів), нові організаційні форми (структура організації; організація виробництва, праці і управління).

• Розмах (або рівень) нововведення. Нововведення може розповсюджуватися на окремі елементи об’єкта, об'єкт в цілому або на проміжні рівні об’єкта; бути однорідним (розповсюджуватися лише на об'єкт одного виду) або різнорідним, комплексним.

• Поєднання властивостей цілісності і відособленості нововведення і процесу його впровадження. Нововведення і процес його впровадження можуть носити різний ступінь цілісності і відособленості: ці властивості можуть мати раціональне поєднання або одна з властивостей (цілісності або відособленості) може виявитися гіпертрофованою.

• Ступінь радикальності нововведення. Ступінь радикальності є безперервним рядом від невеликих змін об’єкта, що розвивається, до змін, що докорінно перетворюють цей об'єкт.

• Ступінь видозміни нововведення. Нововведення може бути базовим або відрізнятися від базового шляхом введення в нововведення тих або інших змін – удосконалень, аж до «перевинахідництва».

• Форма сприйняття нововведення. Сприйняття нововведення може здійснюватися в рамках зміни стандартних видів діяльності (рутинні зміни), в рамках подолання інерції поведінки (реадаптація малої складності) або в рамках прищеплення нового типу поведінки (складніший характер реадаптації). Процес впровадження нововведення за своєю формою різноманітний, і ця різноманітність визначається різною складністю реадаптації. Відповідно подолання інерції поведінки може здійснюватися порівняно легко або носити важкий характер.

З аналізу цих властивостей можна вивести ряд вторинних властивостей нововведень. Перш за все, слід зазначити, що кожна властивість нововведення може бути представлене у вигляді ряду параметрів, що характеризують його. Так, ступінь радикальності змін утворює простий ряд: еволюційні зміни, радикальні зміни, що перетворюють зміни або ширший ряд (зміни 1-ї, 2-ї, 3-ї, 4-ї, 5-ї складності). Поєднання властивостей цілісності і відособленості вимірюється в інтервалі від 0 до 1 цілісності і в інтервалі від 1 до 0 відособленості відповідно. Зміна розмаху нововведення може бути здійснена за рівнями об'єкта нововведення. Наприклад, нововведення може розповсюджуватися на окрему модель продукції (проект), на окремий вид продукції, на весь асортимент або на всі (багато) види продукції галузі.

Іншою важливою вторинною властивістю нововведень є відносність значень параметрів їх основних властивостей. Так, для підприємства, що виготовляє один вид продукції, максимальним розмахом нововведення виявиться зміна всіх моделей цього виду. Для підприємства, що виготовляє декілька видів продукції, такий розмах змін буде далеко не максимальним, а для широко диверсифікованого підприємства цей розмах виявиться невеликим.

Важливою є відносність сприйняття організацією ступеня радикальності технічного нововведення. Ця відносність визначається досягнутим науково-технічним рівнем виробництва: чим нижче НТР виробництва, тим більший стрибок в його підвищенні необхідно здійснити в результаті нововведення, тим більш радикальним є для підприємства дане нововведення і тим складніша реадаптація до нього. Ця гіпотеза ілюструється графіками рис. 3.17. Нововведення «А» сприймається підприємством III (з високим НТР) як просте, що вносить до виробничого процесу зміни 1-ої категорії, підприємством II (з середнім НТР) сприймається як радикальніше, що вносить зміни 2-ої категорії, а підприємством I (з низьким НТР) – як ще радикальніше, що здійснює зміни 3-ої категорії. Нововведення «В», що сприймається підприємством III як радикальніше порівняно з нововведенням «А» (з радикальністю 2-ої категорії), підприємством II сприймається як 3-ої і 4-ої категорії радикальності, а підприємством I – як 5-ої категорії радикальності, що докорінно перетворює виробничий процес.

Рис. 3.17. Сприйняття радикальності нововведень залежно від НТР виробництва

З цього випливає, що для підприємства з середнім НТР виробництва впровадження технології, освоєної на підприємстві з високим НТР, може виявитися радикальним нововведенням, а для підприємства з низьким НТР – навіть перетворюючим. З таким явищем можна зустрітися при впровадженні прогресивних технологій підприємств ВПК в результаті конверсії їх виробництва, при покупці ліцензійних технологій, при орієнтації в розвитку на стратегію наздоганяння і т. д.