Професійна лексика

Професіоналізми — слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповіда­ють нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жарґонні. Вони доволі різно­манітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіона­лізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті пред­мети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:

кок — кухар камбуз — кухня

кубрик — кімната відпочинку екіпажу

бак — носова частина корабля

ют — хвостова (кормова) частина корабля

чалитися — приставати до берега

ходити в море — плавати

компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, тор- говельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, боч­ка, петля, піке та ін.

Здебільшого професіоналізмі! застосовуються в усному не­офіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важли­ву номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття Й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писем­ній мові професіоналізмі! вживаються у виданнях, призначе­них для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізмі! використовують також літератори з ме­тою створення професійного колориту, відтворення життєдіяль­ності певного професійного середовища у своїх творах.

В ОДС професіоналізмі! використовують із певними засте­реженнями.

Канцеляризмі! — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють образності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення, наприклад:

восени й узимку — в осіпньо-зимовий період хвилюватися — переживати стан занепокоєння зголодніти — відчувати потребу в харчуванні.

Використання неологізмів та запозичень

Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предме­ти, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтува­тися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати в діло­вій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), теле­факс, супутникова інформація, фінанси, прогрес, політика, демо­кратія, бюджет, баланс, авізо, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, комп'ютер, роботі* ін.

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній Діловій мові, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення.

авторитет повага, пошана, вага

анархія безладдя

звертання

підстава, мотив, обґрунтування, доказ

набір

рівновага

обмін

справа, діяльність обговорення

вада, недолік, хиба, ґандж (-у),

упущення, пошкодження, брак переважати дослід, спроба виключний особливість виборці

тотожний, рівнозначний, однаковий відшкодування, оплата, покриття угода

погоджувати

стислий, короткий, небагатослівний

обмежувати

запобіжний

перевага, виключне право

першість, переважне право

продовження (подовження)

відтворювати

ознака, риса, прояв, знак

доброчинець, попечитель, меценат

апеляція аргумент асортимент баланс бартер бізнес дебати дефект

домінувати експеримент ексклюзивний екстраординарність електорат ідентичний компенсація конвенція координувати лаконічний лімітувати превентивний прерогатива пріоритет пролонгація репродукуват и симптом спонсор

Декілька порад щодо вживання неологізмів, іншомовних слів у діловій мові та в науковому стилі:

а) не слід використовувати іншомовні слова, якщо в укра- їнській мові є їхні прямі відповідники;

б) треба використовувати іншомовні слова лише в тому зна- ченні, у якому вони зафіксовані в сучасних словниках, а якщо е синоніми — добирати потрібні найточніші відповідники, виходячи з контексту;

в) не можна використовувати в одному документі (тексті) іншомовне слово та його український відповідник...

Перевага надається державній мові, що значною мірою полег­шить ведення діловодства й допоможе уникнути небажаних двозначностей і помилок.