Зміни приголосних при їх збігу

і. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин (а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко- зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць- кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина Гале га- лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський - Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет- ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща- ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити - прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про- стять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько - Ващенко, Ващук, Ісько - Іщенко, Іщук, Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко, Водолазький - Водолажиенко*

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При словотворенні за допомогою суфіксів -ськ-, -ств-

приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюю­чи й самі суфікси:

Приголосні або групи приголосних	Перед суфіксами	Змінюються на	Приклади
г 3 ж	-ськ(ий) -ств(о)	-зьк(ий) -зтв(о)	Кривий Ріг — криворізький Рига - ризький Прага - празький Кавказ - кавказький француз - французький боягуз - боягузький ~ боягузтво Запоріжжя - запорізький Париж - паризький
к Ц(ь) ч	-ськ(ий) -ств(о)	-цьк(ий) -цтв(о)	турок - турецький юнак - юнацький - юнацтво грек - грецький купець - купецький - купецтво Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький
X с ш	-ськ(ий) -ств(о)	-ськ(ий) -ств(о)	волох - волоський чех - чеський Одеса - одеський Сиваш - сиваський товариш - товариський -товариство

®Винятки: банґкокський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йоркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, солдатський, солдатчина, рекрутчи­на, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня)

₀

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -К-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-городка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий): дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче; вузький ~ вужчий, вужче Гале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню- ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без- печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло- ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний, сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око- лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

Чергування приголосних

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про­сторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз, борода - борід, борона — борін, ворота -воріт, го­лова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторо­на - сторін;

4. у Р. відмінку множини віддієслівних іменників серед­нього роду на -ення: доручень, передбачень, сходжень;

5. коли о, е входять до складу префіксів:

воз- возвеличити роз- розпис без- безхліб'я

6) коли о, е входять до складу суфіксів:

-енк- Петренко

-очк- у садочку -тель- мислитель, цінитель -еньк- Сивенький

7. у словах іншомовного походження: атом, марафон, ма­ренго, том, фактор, фантом, чек, шеф;

8. у Р. відмінку множини іменників жіночого роду І відміни (істота - істот, межа - меж, установа - установ), а також в іменниках середнього роду віддієслівного по­ходження: значення - значень, відхилення - відхилень, твердження - тверджень;

9. в особових формах дієслів: виходь, дозвольте, ідеш, при­везеш;

10. в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп, профком, радгосп, страйкком, торгпред та ін.;

11. в окремих іменах: Андрон, Артем, Євген, Мирон, Платон, Семен, Тадей, Федот, Харитон, але Прокіп — Прокопа, Федір - Федора, Яків - Якова);

12. у присвійних прикметниках, утворених від власних імен на *ов, -ев (-єв): Серпухов - серпуховський, Крйчев -крйчевський, Колгуєв - колгуєвський;

13) у старокнижних словах: верховний, вирок, головний, за- кон, народ, основний, прапор, словник, але; табір г табо-

. ру, школа -шкіл, якір - якоря;

14) в окремих українських прізвищах (під впливом книжної мови): Артемовський, Боровиковський, Головангвський,

Дідківський, Котляревський, Писаревський, Чабанівсь-кий, Чайковський та под.; 15) у наголошених кінцевих частинах складних слів - -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, молоковоз, медонос, хлібо­роб, тигролов, але в частинах -хід, -ріг: пішохід - пішохо­дець, всюдихід — всюдихода (хоча скороход — скорохо­да), Козоріг — Козорога (сузір'я), носоріг — носорога.

©Увага! Мелітополь — мелітопольський, Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський ("від грец. слова «поліс» — місток — немає чергування.

Але: Бориспіль — Борисполя — борйспїльський, Терно­піль — Тернополя — тернопільський (від поле — піль).

2. е та о після ж, ч, ш, щ, дж, й

е - перед м'яким приголосним та перед складом з е або и (що походить від давньоруського и): джерело, женити, пше­ниця, учень, шести, щеміти;

о ~ перед твердим приголосним та складами з а, о, у та и (що походить від давньоруського ьі): бджола, жонатий, знайо­мий, його, копійок, учора, чого, чоло, чоловік, чохол, шостий, щока,

3. Чергування в коренях дієслів: а) о та а

зо — тривала, нерозчленована дія або одноразова, закінчена	з а — повторювана, багаторазова дія
гонити допомогти	ганяти допомагати
клонити	кланятися
котити	' катати
кроїти ломити	краяти ламати
скочити	скакати
схопити	хапати
але не відбувається чергування
вимовити	вимовляти
заспокоїти	заспокоювати
простити . . установити .	прощати - установлювати

У дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-) з наголосом на коре­невий і та в похідних від цих дієслів іменниках на -ння: бреха ти - набріхувати - набріхування, завертіти ~ завірчува­ти - завірчування, застебнути - застібувати - застібання, чекати - очікувати - очікування, полоскати - виполіскува­ти - виполіскування, але: вивершувати - вивершування, по­требувати - потребування, прищеплювати - прищеплювання;

в) е (випадний) та и перед л, р (у дієслівних коренях): вистелю ~ вислати - вистилати, беру - брати - вибирати, завмер - замру - завмирати, стер - зітру - стирати, умер­ти - умру - умирати.

Позиційні евфонічні чергування і. у — в

Чергування у з в може відбуватися, коли це не змінює зна­чення слова: увесь - ввесь, удар - вдар (дієслово), упасти-впасти, уночі - вночі, учений - вчений та ін.

у пишеться:
на початку речення перед приголосними	У місті було свято; Увійшли до кімнати.
між приголосними	наш учений; залишились у сусіди
завжди перед в, ф і букво-сполученнями льв, св, тв, хв та ін.	кинула у воду; сиджу у вагоні; зайшли у оЬойє; події у світі
після паузи перед приго­лосним	Це трапилося... у Батурині; Зустрів друга, учителя зі Львова.
в уживається
на початку речення перед голос­ним		В Охтирці працює мій товариш.
між голосними		Я живу в Одесі вже сім років.
Після голосного перед приголос­ним (крім в, ф, буквосполучень льв, св, хв та ін.)		Прийшла в місто весна

2. і — й

Чергування і з й може відбуватися, коли це не змінює зна­чення слова: імовірно - ймовірно, імення - ймення, іти — йти, ішлося - йшлося.

і пишеться:
на початку речення	/ восени, і взимку бюджет не було затверджено; Ідуть осінні дощі.
між двома приголосними та після паузи перед приго­лосними	Минув і тиждень після звіту, і другий, а документи так і не було підготовлено.
й уживається
на початку речення перед голосним	Й уранці, й удень, і ввечері я не зміг відпочити.
між голосними	Школа й академія надіслали поздоровлення до ювілею.
після голосного перед при­голосним	Його ймення було мені відоме; Сьогодні й завтра завод не працюватиме.

Чергування не відбувається: і. у з в:

а) у словах, у яких чергування може змінити значення: уда­ча, уклад, укладати, уникати, упливати, управа, уступ, уступати, усувати, ураження і вдача, вклад, вкладати, вникати, впливати, вправа, вступ, вступати, всувати, враження — з іншими значеннями;

б) у словах, які вживаються тільки з в, або тільки з у: взаєми- ни, взуття, влада, власність; удар (іменник), узбереж- жя, увага, указ, учень та ін., а також у похідних утворен- нях: взаємність, владар; уважний, ударний та ін.;

в) у власних назвах та словах іншомовного походження: Угор- щина, Удовенко, Ужгород, Умань, Урал; увертюра, ультима- тум, утопія та ін.; Вдовенко, Владивосток, Врубель та ін.

Увага! У деяких власних назвах чергування можли­ве: Влас - Улас, Всевишній - Усевишній, Вседержи­тель — Уседержйтель. Україна - Вкраїна чергується тільки в поетичній мові.

2. і з й:

а) при зіставленні понять: Батьки і діти; Війна і мир; Дні і ночі; Живі і мертві;

б) перед словами, що починаються на й, є, ї, ю, я: Сьогодні і йому треба бути у школі; Іван і Ярина - друзі; Уночі і їхати будемо.

Розрізнення и та і

1. Чергування и з і:

висіти - повісити, дитина - діти, злипатися - зліпити, сидіти - сідати;

2. В основах незапозичених слів пишеться і:

а) там, де і чергується з о або е: жінка - женити, очікува- ти - чекати, прізвище - прозивати, прірва - прорива- ти, чільний - чоло, щілина - ущелина;

б) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухі- ший, гарячіший, свіжісінький, малюсінький;

в) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених: білий, літо, ніжний, піна, сіно, тісний.

3. В основах незапозичених слів пишеться и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (и не чер- гується з о та е): виноград, кислий, приріст, пиво, тихий;

б) у відкритих складах -ри-, -ли-: бриніти (хоча бренька- ти), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, глитати (але: гріти, дріботати, дріма- ти, зрікатися, зрілий, кріпацтво, тріщати).

4. Розрізняються суфікси:

а) -інн (я) з літерою і вживається у віддієслівних іменни- ках: везіння, волочіння, збайдужіння, кришіння, служін-

■ ня, сушіння;

б) -инн (я) з літерою и вживається лише у збірних іменни- ках: баговиння, бурячиння, картоплиння, ластовиння, маковиння, шумовиння.

5. В абсолютному кінці слів після г, к, х пишеться и: дороги, завдяки, залюбки, навкруги, навпаки, по-батьківськи,

руки, скільки, тільки, трохи, шляхи, але у прикметниках та за­йменниках, що відповідають на питання які?, пишеться і: батьківські, високі, далекі, довгі, дорогі, сухі, тихі; усякі, такі.

6. Написання и та і після шиплячих

і пишеться:
у деяких іменниках, прикмет­никах, дієсловах			жінка, кочівник, мишій, чільний, чіп, чіпець, чіпляти, чіт, чіт­кий, щілина, щіпка, щімкий, щільний, щітка, ящірка
у Р., Д. та М. відмінках однини іменників жіночого роду			мережі, ночі, речі, суміші
у Н. відмінку множини іменників, прикметників, числівників			вірші, гроші, дріжджі, ключі, ласощі, межі, очі, пестощі, рожі; гарячі, кращі, легші, рішучі, свіжі; двічі, перші, тричі
у прислівниках			мерщій, удвічі, уночі, чітко
у дієсловах наказового способу 1-ї та 2-ї особи множини			біжімо, мовчімо, печімо, пишімо; біжіть, мовчіть, печіть, пишіть
и пишеться:
у наказовому способі дієслова			бережи, мовчи, пиши, полощи
у дієприслівниках			відповідаючи, згадавши, їхавши, поспішавши, читаточи
у прислівниках типу			по-ведмежи, по-вдвчи, по-заячи
у прийменнику			межи (між)
с-	га пнеться лише перед глухіїми приголосними к, ф, п, т, х - (КаФе «ПТаХ»)	скт ікрепшзу вати, сфорлювашй, спи­тати, стверджувати, східці та ін.
3-	перед усіма іншими	зшитий, зігнорувати, зжитися, зцідити, зчеплення, зорієитдвашй, зсадити, зумйсно, зсохся, зцілити
зі-	коли корінь слова починається сполученням приголосних	зізнатися, зідрати, зіпсувати, зі­ставлення, зігнутий, зібгав, зім'яв, зів'яле, зіп'ялися тощо

Ніколи не змінюються префікси:

роз-	розшйтий, розчистити, розщеплений, розстелити, розстріл, розформована, розтуляють, розказувати, розпитав, розжитися, розхитати, розчинити ҐТ) Увага! Для милозвучності при збігу кореневих приголосних пишеться розі-: розіслати, розірвати
без-	безжурність, безшумно, безкорисливий, безперий, безчесність, безперервний, безфбрмений, безтактність, безхарактерність
воз-	возз*єднаюш, возвеличувати Гале: воскресіння, восхва­лити, воспрянути, восторжествувати, восславити)
через-	черезплічник, черезсмужжя, черезсідельник
між-	міжміський, міжгалузевий, міжпортові, міжфіїурний, міжконтинентальний, міжсесійний, міжпланетні
над-	надмірний, надприбуток, надзвичайно, надвечір'я, надбрів'я, надкусити, надпиляти, надпити
під-	підхвалювати, підповзти, підкинути, підштовхнути, піддати, підтрухнути (підгнити)
■їд-	відкладати, відтінювати, відтоптати, відхилився, відчистити
перед-		передплачувати, передсвятковий, передчасний
об-		обґрунтувати, обписати, обсаджувати, обтрушувати, обхлюпувати, обшити

Слід розрізняти префікси пре-, при-, прі-:

пре- вживається переважно для утворення якісних при­кметників і прислівників найвищого ступеня ознаки: пре­поганий - препогано, премудрий - премудро, пречудовий -пречудово та ін., а також у словах: презирство, престол, преосвященний, преподобний;

при- вказує на ознаку дії наближення (приїжджати, прийти), приєднання (пришити, причепити); частковість (притулити, примружити); результат (приборкати, прива­бити), а також в іменниках та прикметниках на ознаку при­належності чи причетності: пригірок, прибережжя, приярок, Примор'я, Придністров'я, Приволжя, Приуралля, приміський, присадибний, привокзальний;

прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва, пріфікс (фр. ~ тверда ціна);

пере-вказує на повторність (перечитати, переміряти) або надмірність дії (переїсти, переспати); подолання (пе­ребути, перетерпіти); подолання відстані (перебігти, пере­пливти); подолання перешкоди (перестрибнути, перелізти), а також у словах: переконати, перешийок, переінакшувати, перешкода, перегородка та ін.

Запам'ятайте слова, у яких пре- та при- є складовою ча­стиною кореня, а не префіксом:

пре-	при-
президент, презент, прерогатива, пре­парат, прейскурант, престиж, преам­була, прелюдія, пресвітер, президія, преміювати, прем'єра, презентація, пре­тензія, прецедент; претендент, пре­вентивний, предикат, префектура, превалювати, преферанс, презумпція	приватний, привілей, при­четний, примати, примха, призер, непритомний, прйн-гщп, принаймні, прилад, приз­ма, присудок, притаманний, ^;природа, пригода, приймак, приймач, прикмета

Запам'ятайте слова, що пишуться лише з пери-: перигей, перикард, периметр, перипетія, перископ, перистальтика', перистий, перитоніт, периферія, перифраза.

Правопис суфіксів

/. Іменникові суфікси

Суфікси	Приклади
-ир -ист -изм	після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться и командир, проводир (але: ганчірка, п'ятірка) бандурист, кларнетист, таксист, фашист афоризм, бонапартизм, класицизм, стоїцизм, тероризм
-їр -іст -ізм	після решти приголосних - і банкір, вампір, пломбір ісламіст, лобіст, пацифіст, піаніст, спеціаліст, танкіст кальвінізм, конформізм, кубізм, плюралізм, фавізм, утопізм г Примітка. В утвореннях від власне \^\ українських коренів і після решти приголосних пишеться -ист, -изм; боротьбист, побутовизм, речовизм
-їр -їст -їзм	після голосних пишеться ї конвоїр, альтруїст, гобоїст, егоїст, копіїст атеїзм, героїзм, ламаїзм
-ич		у прізвшдах Бабич, Тнідич, Зварич, Мотрич;
		в іменах по батькові Кузьмйч, Лукйч, Хомйч
		(збірні поняття - матеріал або продукт праці)
-ив(о)		добриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво,
		паливо, печиво, прядиво, але марево (абстрактне
		поняття)

У словах (переважно з емоційно-неґативним відтінком), утворених від іменників усіх родів

-иськ (о) -ищ (е)	після приголосного пишеться и дівчисько, хлопчисько вогнище, звалище, згарище, селище, становище
-їськ (о) -ЇЩ (Є)	після голосного пишеться 1 гноїсько побоїще

ь завжди пишеться також після кінцевого приголосного у словах із суфіксами

-аль -ень -ець -єць -ість -тель

коваль, скрипаль велетень, в'язень мореплавець, переможець австрієць, бельгієць

здатність, ніжність, першість, сліпучість, вихователь, мучитель, цінитель

Написання суфіксів зменшено-пестливого забарвлення

-еньк (о, а)

у прізвищах із літерами е (є) Затенько, Краєнькб, Сивенька

В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови

-івк (а) -ївк (а)

-овк (а)

пишеться і в суфіксах дводюймівка, долівка, ножівка, частівка гаївка, маївка, покоївка (після голосних)

в окремих словах головка (капусти), духовка, замальовка

В іменниках чоловічого роду пишуться суфікси

із випадним о в непрямих відмінках -ок вершок, вінок, гайок, кілок, стручок

після м'якого приголосного з ь: деньок, пеньок

на ознаку професії, роботи -ар байкар,вівчар, крамар, лікар -яр газетяр, маляр, тесляр

-анин -янин

приналежність до місця, нації, становища горожанин, молдаванин, сільчанин киянин, львів'янин, хуторянин

1^1 Примітка. Суфікси -ович, -ич, -іч; -івн(а), І—-' [-ївн(а)]; -енк(о), [-єнк(о)] див. у розділі «Граматичні форми власних назв».