Літери г, ґ

Літера Г, г передає на письмі гортанний щілинний приголос­ний як у суто українських словах (гадка, гай, гарний, гривня, греч­ка тощо), так і в іншомовних (па місці И, д) давнішого походжен­ня (газета, гігант, гінді, гіт, голокост, грамота тощо) та в запо­зиченнях із звукосполученнями переважно грецького походжен­ня агро, гео, лог, гог, грам, граф, гігро, гідро, гіпер, гїпо, голо: агроном, геолог, педагог, кілограм, географія та іи.

Літера Ґ, ґ передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських, так і в іншомовних словах (на місці д), зокрема, таких: альтер еґо, гума, дзиґа, зиґзаґ, інкоґніто та похідні від них¹.

Увага! Не плутати:

глей (кольорова глина)

гніт (іменник із значенням

«тиск») голка (гострий кінець чогось)

грати (дієслово) гуля (дієслово)

ґлей (згуслий сік плодових де­рев)

ґніт (іменник із значенням

«стрічка») ґолка (сорт пшениці без

остюків) ґрати (іменник) ґуля (іменник)

¹ Див. додаток 4

Позначення м'якості приголосних

після губних б, п, в, м, ф	голуб, насип, любов, вісім, верф
після шиплячих ж, ч, ш, щ	ніж, піч, розкіш, змагаєшся, борщ
після р у кінці складу	гіркий (але Горький), секретар, харківський, чотирма
між двома однаковими літерами на позначення подовженого приголосного	зусилля, Ілля, клоччя, молоддю, навчання, стаття, роздоріжжя (але: підносься, кицьці)
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -сть(о)	Грінченко, інший, кінчик, конче, менший, панщина, тонший, (але: женьшень, Маньчжурія, Покйпьчереда); тайванський, коростенський, панський, уманський, Яблонський, громадянство, панство,
між приголосними, якщо перший пом'якшується під впливом другого	кінця, радість, радістю, якість, якістю (але; різьбяр, тьмяний, бо різьба, пітьма)
після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин	Федченко, Радчук, Федчйшип, безбатченко (але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук, Покальчшиин)
після л у суфіксах -алн(о), -илн(о)	держално, пужално, сапилно, ціпилно (але: держальце, пужальце, ціпйльце)

Уживання апострофа Апостроф пишеться:

після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї	б'єф, риб'ячий, комп'ютер, П'єта, уп'ятьох, В'єтнам, в'юн, м'яч, прем'єр, мереф'янський, торф'яний, ф'ючерний, Кир'ян, сузір'я
після префіксів та слово­твірних частин, що закін­чуються на приголосний, перед я, ю, е, ї	возз'єднання, з'явитися, об'єднати, під'їхати, дит'ясла, ін'юрколегія, пів'ящика, пів'юрти, Мін'юст, пан'європейський, між'ярусний, транс'європейський, пост'ядерний
після к перед я		Лук'ян
в іншомовних власних назвах після часток д (від де) та о		Д'Арсанваль, Жанна д'Арк, 0'Генрі, 0^іКейсі
в іншомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після Г, Ґ, Ж, К, X, ш перед я, ю, є		ад'єктивація,ад'ютант,ад'юнкт, диз'юнкція, ін'єкція, кон'єктура, кон'юнґація, кон'юнктура, кон'юнктивіт, фельд'єґер; Г'юз, Г'юм, г'юмен рилейшнз, Г'юстон, Аліґсрі, Джоґ'якарта, Руж'є, Ак'яб, Ак'яр, К'ю Клакс Клен, к'янті, к'яхт, К'сркеґор, К'єза, Рейк'явік, Монтеск'є, акх'яна, Іх'ямас, Адабаш'ян, миш'як

Увагаї Апостроф пишеться в усіх похідних від цих слів, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова.

0Увагаї Апостроф не пишеться в усіх похідних від цих слів, коли відсутній звук й і немає твердої, розділь­ної вимови.

Подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли збігаються два однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: вважати, ввічі, ввічливий, віддаль, оббігати, піддашшя, піввійська, роззброі ти;

б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, закон- ний, корінний, туманний;

в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник, приймен- ник (але священик);

г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся, зрісся, обвйсся, пасся;

д) на межі двох частин складноскорочених слів: деффак (дефектологічний факультет), міськком (міський ко- мітет), юннат (юний натураліст).

2. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здо­ровенний, силенний, численний.

3. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): невблаганний, незрівнянний, не-скінченний (але довгожданий).

4. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов'янсь­кого походження: благословенний, блаженний, божествен­ний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасен­ний, (але: свячений, хрещений).

5. В іменниках на-їсть і прислівниках, утворених від прик­метників із подвоєними нн: здійсненність, невблаган­ність, невинність, невпинність, непримиренність, ста­ранність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, числен­но.

• 6. В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-ня, вознесення, воскресення, спасення, усікновення, ус-пення й под.

7. У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, пан­на, ссати.

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве­дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на -я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а та- кож у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -їв, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів,

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові- чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат- тя, суддя ("але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю, міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-

ня, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити (литися}, ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється, ллються та похідних.

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані, даний (але: данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду III відміни м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю, фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю, молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: пе­редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).

1. Спрощення відбувається:

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву- косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

з (д) н про'ізд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина

р (д) Ц серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с (л) н випадає л: ' масло -масніш, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су- фіксом -ну- та закінченням -е (випадає к):

з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:

стл кістлявий, пестливий, хвастливий

стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс шістсот, буквалістський

скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них Залишаються проривні т, к.

2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при­голосні:

-т аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент -парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист ~ нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

6) у групах приголосних:

стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці,

хустка - у хустці.