4. Домашнє завдання

1. Читати поетичні твори Ліни Костенко (на вибір).

2. Підготувати матеріал про життєвий і творчий шлях Василя Стуса.

Уроки №51-52

«ЯК ДОБРЕ ТЕ, ЩО СМЕРТІ НЕ БОЮСЬ Я...». ЛІТОПИС ЖИТТЯ Й ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ СТУСА

Клас:

Дата:

Мета: розкрити учням звитяжний шлях В. Стуса, непересічність його

таланту, ознайомити з творчістю поета; розвивати навички самостійного синтезу літературно-критичного та біографічного

матеріалу, уміння визначати провідні мотиви, ідеї поетичних творів; формувати активну життєву позицію, повагу до людей, які зреклися власного щастя заради загального добра.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: колективна лекція з елементами бесіди.

Обладнання: портрет В. Стуса, виставка книг і статей про поета, збірки його творів, епіграф.

4

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Мотивація форми проведення уроку Ні. Вступне слово вчителя

і

4. Оголошення теми й епіграфа до уроку

5. Основний виклад матеріалу під музичний супровід

1. Колективне відтворення вчителем і учнями фактичного матеріалу та поетичних заставок

Життя Стуса — це дорога через терни до зірок. Уявно пройдімо сьогодні

• її етапами, доторкнімося серцем до великої людської трагедії й водночас висо­кої вірності вибраному ідеалові.

Розпочався життєвий шлях майбутнього поета й борця під час Різдвяних свят 6 січня 1938 р. в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. « Батьки його — Семен Дем’янович та Олена Яківна були селянами. Дитин­ство, яке сам він назвав «гарним», минуло в атмосфері добра та любові. А ще — народної пісні. З чистого джерела народної пісні черпав народний поет доброту, любов до краси, від мами й від пісні, учився ставити над усе чисту совість і слово правди.

Закінчує зі срібною відзнакою школу, вступає до Сталінського педагогіч­ного інституту на історико-філологічний факультет за співбесідою (бо меда-

ліст). Студентські роки він називав «трудними».

• Поясніть, чому. (Варіант учнівської відповіді. Стосувалося це, очевидно, матеріальних нестатків, але ще більше — казенного схоластичного навчання, зокрема тієї фальші у висвітленні історичного минулого нашого народу, якою була перейнята вся тогочасна офіційна наука, особливо ж — історія)

З 1959 р. закінчує навчання з червоним дипломом і їде працювати в село

• Таужня Кіровоградської області вчителем української мови та літератури. Цього ж року (22 листопада) «Літературна Україна» вміщує добірку творів

> поета з переднім словом Андрія Малишка.

Після служби у війську на Уралі працює в м. Горлівці в 23-й школі

• (1961-1963).

У 1963 р.- літредактор у газеті «Соціалістичний Донбас». Але вже з вересня після успішного складання іспитів В. Стус — аспірант Інституту літератури АН України імені Т.Г. Шевченка. Друкується в часописах «Донбас», «Пра­пор», «Дніпро».

Однак у 1965 р.В. Стуса виключили з аспірантури.

• Що стало приводом для його виключення? (Варіант учнівської відповіді. З 15 вересня 1965 року Наказ № 180 по інституту літератури: «За сис- тематичне порушення норм поведінки аспірантів і працівників науко­вого закладу аспіранта другого року навчання Стуса Василя Семеновича з 20 вересня цього року відчислити з аспірантури інституту».

і ⁷⁹

1

І

І

Безпосереднім проводам для чим звільнення став виступ аспіранта

Стуса в кінотеатрі іУкрюмш• під чае трем'єри фільму «Тіні забутих

предків*. Поет запропонував § мд всім встати, щоб висловити свій про­тест проти арештів, що розпочатися владі серед київської інтелігенції.

Усі встали. Цей випадок і розпочав Ного млях на табірну Голгофу).

З цього часу він працює на різних роботах — то в будівельній бригаді, то кочегаром, то на будівництві метро, то молодшим, а згодом старшим науко­вим співробітником Державного історичного архіву України, то редактором у відділі технічної інформації Міністерства будівельних справ.

У 1966-1968 рр. у видавництвах «Молодь* та «Радянський письменник» лежать без руху його перша поетична збірка «Круговерть» та два варіанти збірки «Зимові дерева». Вони так і не були видрукувані.

Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці Алли Горської (1970), Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю. У січні 1972 р. його заарештовують. У звинувачувальному акті колегії з криміналь­них справ Київського обласного суду від 12 вересня 1972 р., зокрема, зна­читься, що «Підсудний Стус, починаючи з 1963 року і до дня арешту — січня 1972 року, систематично виготовляв, зберігав і поширював антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний радянський і суспіль­ний устрій, а також займався антирадянською агітацією в усній формі. Так, в період 1963-1972 років написав і зберігав у себе на квартирі до дня арешту

14. віршів, у яких порочить радянський державний і суспільний устрій. У 1965- 1972 рр. написав 10 документів антирадянського, наклепницького змісту».

Знервований і знесилений тяжкою життєвого й соціальною боротьбою, Василь Стус починає писати політичні заяви, вимагаючи справедливості для інших, які також зазнали ударів лихої долі й потребують підтримки.

Загнаний обставинами й владою, він особливо гостро сприймає чужі біди та болі, намагається одразу ж стати на захист словом, бо сам відчув, що таке самотність і беззахисність у скрутні хвилини.

26 січня 1972 р., уже після пред’явлення звинувачення, Василь Стус пише вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе», у якому вияскравлюється той шлях самоусвідомлення, що його проходить ліричний герой «через сто зне­вір». «Запрагла неба» його душа «держить путь на стовп високого вогню» ... «з щовба на щовб, аж поза смертні грані людських дерзань, за чорну порож­нечу, де вже нема ні щастя, ні біди».