- •Конспект лекцій
- •Лекція 1
- •1. Психологія як наука про людину, її світ і діяльність
- •2. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології
- •3. Гуманістичні теорії особистості.
- •3. Галузі і міжпредметні зв'язки науки
- •4. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини
- •5.Становлення і розвиток педагогіки
- •6.Основні методи навчання, виховання та самовиховання
- •7. Педагогічні концепції творців наукової педагогіки
- •Лекція 2
- •Тема 2. Психолого - педагогічні умови формування особистості План
- •1. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
- •2. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
- •3. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
- •4. Зміст і завдання сучасної освіти, процесів навчання та учіння
- •Лекція 3
- •Тема 3. Соціокультурне середовище особистості. План
- •1. Спілкування, діяльність, поведінка і вчинки як основні носії культури
- •2. Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості
- •3. Ментальність та менталітет нації
- •5. Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
- •6. Ціннісні засади української родини
- •Лекція 4
- •Тема 4. Психологія я-концепції та механізми психологічного захисту. План
- •1. «Я» як наукова проблема психології
- •2. Поняття про самосвідомість та я— концепцію особистості
- •3. Структурні компоненти я-концепції
- •5. Самооцінка особистості та її види. Адаптація людини в соціумі
- •6. Механізми психологічного захисту
- •Лекція 5
- •Тема 5. Соціально- психологічна структура особистості. План
- •1. Психічні процеси особистості, їх види та розвиток
- •2. Характеристика психічних властивостей особистості
- •3. Види психічних станів людини
- •1. Характеристика психічних станів людини.
- •4. Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках
- •5. Сутність і структура світогляду людини
- •6. Поняття соціалізації особистості
- •7. Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
- •Змістовий модуль 2. Розвиток і становлення соціально зрілої особистості Лекція 6
- •Тема 6. Міжособистісні стосунки. Спілкування.
- •1. Етика взаємостосунків, розвиток міжособистісних стосунків, етикет
- •2. Спілкування: види, рівні, засоби, сторони та функції
- •4. Невербальна комунікація та її види
- •5. Комунікація, перцепція та інтеракція у просторі міжособистісної взаємодії
- •Лекція 7
- •Тема 7. Особистість і діяльність План
- •1. Джерела активності людини
- •3. Мотиви та мотивація в діяльності людини
- •4. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості
- •Потреба мотивація мотив,
- •5. Здатність до професійної діяльності. Професіограма та психограма спеціаліста
- •6. Професіограма та психограма спеціаліста
- •7. Норми і цінності в діяльності людини
- •8. Кар'єра особистості, її атрибути та етапи просування
- •Лекція 8
- •Тема 8. Соціальна зрілість: стратегія життєвчиняння План
- •1. Рівень домагань особистості у досягненні успіху
- •2. Лідерство як психологічний феномен. Теорії лідерства
- •3. Складові творення привабливого іміджу ділової людини
- •4. Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
- •5. Характеристика самоактуалізованої особистості
- •Лекція 9
- •Тема 9. Організація виховання і самовиховання особистості План
- •1. Поняття про виховання і виховне середовище
- •3. Цінності морального та християнського виховання
- •4. Якості гуманної людини. Ідеал
- •5. Характеристика самовиховання особистості: система, структура, етапи та прийоми.
- •Лекція 10
- •Тема 10. Природа конфліктів та технологія запобігання їх виникненню. План
- •1. Історіогенез поглядів на природу конфліктів
- •Історія розвитку конфліктологічних ідей
- •2. Типологія конфліктів та причини їх виникнення
- •Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
- •3. Анатомія та динаміка конфлікту
- •4. Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом
- •Кожна із зазначених стратегій може бути оптимальною і забезпечити найкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.
Лекція 4
Тема 4. Психологія я-концепції та механізми психологічного захисту. План
-
«Я» як наукова проблема психології.
-
Поняття про самосвідомість та Я— концепцію особистості.
-
Структурні компоненти Я-концепції.
-
Я-концепція в структурі повноцінно функціональної особистості.
-
Самооцінка особистості та її види. Адаптація людини в соціумі.
-
Механізми психологічною захисту.
1. «Я» як наукова проблема психології
Наукове пізнання природи людського Я і самосвідомості зокрема, має давню історію, оскільки завжди цікавило філософську думку і знаходило конкретизацію в одвічному запитанні кожної психічно здорової особи: "Хто Я?". Самосвідомість - визначальний конструкт-утворення внутрішнього світу людини, котре сутнісно полягає у сприйнятті нею численних образів самої себе у потоці найрізноманітніших ситуацій соціальної взаємодії та поєднанні цих образів у цілісне узагальнене уявлення - бачення себе у форматі Всесвіту. Загальновідомо, що людина по-справжньому вперше стає особистістю лише тоді, коли у неї повно формується поняття "Я". Адже свого часу О.М. Леонтьєв стверджував, що особистість народжується двічі: у 3 роки, коли каже: "Я сам" (виникає свідомість) і в підлітковий вік, коли говорить: "Я розумію себе" (формується самосвідомість). Зауважимо лише принциповий момент: свідомість спрямована на зовнішній світ, а самосвідомість - на внутрішній простір людини. Крім того, самосвідомість - це процес, з допомогою якого особа пізнає себе, а відтак й ставиться до себе. її продуктом є уявлення людини про себе, тобто про власну Я-концепцію.
Епіцентром самосвідомості, за В.П. Зінченком, є процес усвідомлення власного Я як внутрішньої сутності людини . Ще І. Кант, обговорюючи питання самосприйняття і самосвідомості, писав, що людське Я здається подвійним: "1) Я як суб'єкт мислення (в логіці), котре означає чисту аперцепцію (суто рефлексивне Я) і про яке ми більше нічого сказати не можемо, оскільки це досить просте уявлення; 2) Я як об'єкт сприйняття, отож-бо внутрішнього почуття, котре містить багатоманітність визначень, які уможливлюють внутрішній досвід".
В. Джеме переніс у психологію та обґрунтував подвійний характер самосвідомості: а) пізнавальне (об'єкт) і б) те, що пізнає (почасти суб'єкт), звідси дві сторони -особистість, так зване емпіричне Едо, і "Я", тобто чисте Едо . Саме ця методологічна установка дає змогу психологам поняття "Я" співвідносити і навіть в окремих випадках ототожнювати його, з одного боку, з поняттям особистості, з іншого - самосвідомості, обґрунтовуючи психологічні реальності, що описуються ними, із середини індивіда, у вигляді внутрішніх психоформ . В.А. Петровський з цього приводу зауважує, що джерело особистісно утворювальної форми активності на всіх фазах онтогенезу одноманітне: як суперечність між двома Я-суб'сктами. Одне з них - описана у філософській і психологічній літературі триєдність "Его", "Я-концепції" і "Самості"; це - Я у власних очах індивіда, або ще "езотеричне" Я суб'єкта, котре має складну будову. Друге Я практично не відкрите і не освоєне у спеціальній літературі, однак не менш дієве і реальне, ніж перше; це - передбачуваний індивідом образ його Я із стороннього погляду інших людей, тобто гіпотетичне власне Я в очах іншого, або "іммерсивне Я" (в пер. „занурення”), а також "екзотеричне Я".
І.С. Кон, висвітлюючи еволюцію "Я" як наукової проблеми від ЇЇ загальнофілософської постановки до сучасної психології особистості , вказує на колосальну складність цієї проблеми, у тому числі на труднощі класифікації відповідних психологічних концепцій, тому що вони диференціюються за різними засадничими лініями теоретизування.
По-перше, за предметом: одні цікавляться насамперед суб'єктними властивостями індивіда, внутрішніми джерелами його активності, щонайперше ідентичністю та "Его" (персоналістична психологія, фройдизм, екзистенціоналізм, его-психологія); інші досліджують переважно "образ Я" як елемент самосвідомості.
По-друге, психологічні розвідки різняться за теоретичним контекстом, або кутом зору, під яким розглядається проблема "Я": коли точкою відліку є теорія особистості, то "Я" найчастіше мислиться як певна структурна єдність, й увага привертається здебільшого до його регулятивної функції; навпаки, в контексті теорії свідомості на передній план виходять кої пітніші особливості процесів самосвідомості, адекватність самооцінок і т. ін.
По-третє, істотно відмінною є методологічна стратегія дослідження. Так, підхід до вивчення самооцінок, цього найбільш вартісного джерела в розумінні "образу Я", змінюється залежно від того, чи розглядаються вони вченим як безпосередні компоненти аналізованого образу, чи тільки як індикатори окремих глибинних і неусвідомлюваних особистістю якостей (наприклад, самоповаги).
Сьогодні психологами обґрунтовані наступні аспекти модальності і складових Я-концепції, а саме: психологічного пізнання є: множинні Я, Я-центр, сутнісне Я, Я-інваріант (Г.І. Гурджієв, П.Д. Успенський, А.І. Зеліченко), рефлексивне Я і рефлективне Я (І.С. Кон), езотеричне Я і екзотеричне, або імерсивне Я, іманентне Я, ідеальне Я, трансцедентальне Я і трансфінітне Я (В.А. Пет-ровський), ідеальне Я і реальне Я (К. Роджерс, К. Хорні), функціональне Я і субстанціональне Я (І.М. Міхеєва), фальшиве Я, безпорадне Я (В.В. Сталін), потаємне Я (Л.Е. Орбан-Лембрик), утілюване Я і невтілюване Я (Р. Лейнг), маленьке Я і велике Я (Т.С. Яценко), зовнігинс, наявне Я і внутрішнє, сутнісне Я (М. Бовен, К. Роджерс, А.Б. Ор-лов), апріорне, або ноуменальне Я (А. Менегетті, З.С. Кар-пенко), вище Я (Р. Ассаджолі), егоцентричне Я, егоїстичне Я, духовне Я (В. Джеме, І.С. Кон, Т.А. Флоренська), нормативне Я, моральне Я (Д. Болдінг, М. Раусте фон Вріхт), Абсолют духовного Я (О.Є. Гуменюк), Я вчинок (В. А. Роменець, В.І. Юрченко та ін.), Я-проблема (А.В. Фурман).