3. Мотиви та мотивація в діяльності людини

Мета - це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Без мети не мо­же бути свідомої діяльності.

Цілі людської діяльності виникли й розвивалися історично, в процесі праці, їх зумовлюють суспільне життя, умови, в яких живе людина. Вони залежать від ролей, які виконує людина, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей.

Цілі бувають близькі та віддалені. Віддалена мета реалізується в низці ближчих, часткових цілей, які крок за кроком ведуть до здій­снення віддаленої мети в перспективі.

Суспільне важлива, змістовна мета стає джерелом активності осо­бистості. Тільки велика мета народжує велику енергію. Така мета викликає єдність розумової, емоційної та вольової діяльності, ціле­спрямовану зосередженість свідомості на поставлених цілях. «Реф­лекс мети», писав 1.П. Павлов, має величезне життєве значення, він є головною формою життєвої енергії людини.

Життя тільки в того красиве й сильне, хто весь час прагне до певної мети. Як тільки зникає мета, воно стає безбарвним, непри­вабливим.

Мотив - це внутрішній рушій, що спонукає людину де діяльності,

Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними та культурними потребами, в яких людина відчуває потрібність. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об'єкти з метою пізнати і опанувати їх.

Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (пот­реби в їжі, одязі, житлі) і духовні, культурні потреби (пізнавальні, суспільно-політичні, естетичні).

Мотивація діяльності буває близька (здійснити бажане в най­ближчий час) та віддалена (здійснення бажаного планується на три­валий час).

Розрізняють мотиви і за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво й чітко усвідомлені мотиви — обов'язки перед колективом, відпові­дальність, дисциплінованість та ін. Але в багатьох випадках діють неусвідомлювані спонуки, наприклад звички, упереджене ставлення до певних фактів життя, людей тощо. Проте незалежно від ступеня усвідомлення мотиву діяльності він є вирішальним чинником у до­сягненні поставленої мети.

Цілі та мотиви діяльності людини визначаються суспільними умовами життя, виробничими, навчальними, ігровими стосунками. Між цілями та мотивами діяльності людей існує певний зв'язок. З одного боку, мета та мотиви спонукають кожну людину до діяльнос­ті, визначають її зміст і способи виконання, а з другого - вони й формуються під час діяльності, під впливом умов, за яких вона від­бувається.

У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання - виробничі, розумові, естетичні, спортивні.

4. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості

Під інтересами розуміються мотиви, які для особистості мають конкретне емоційне забарвлення й спрямовані на пізнання чогось. Інтерес проявляється як інтелектуальна вибірковість і виникає тоді, коли його об’єкт породжує емоційний відгук.

Інтереси можуть бути безпосередніми та опосередкованими. Безпосередні викликаються емоціями, опосередковані – результатом діяльності, їх основу складає відповідний рівень інтелекту.

Кількісними характеристиками інтересів є їх широта, глибина та стійкість. Широта визначається кількістю задіяних об’єктів, сфер діяльності у свідомості людини, які для неї мають стійку значущість.

Глибина інтересів вказує на те, як особистість своїми знаннями проникла у зміст пізнаваних об’єктів чи окремого об’єкта. Якщо людина знає про все потрошки, то це є свідченням широти її інтересів без достатньої глибини, за чим може стояти звичайне дилетантство. Глибинне освоєння предмету діяльності, аж до специфічних тонкощів, свідчить про професіоналізм.

Стійкість інтересів притаманна тим людям, в яких професійна діяльність відповідає їх здібностям та потребам.

Прагнення – це мотиви, в яких виявляються потреби особистості в умовах спеціально організованої діяльності. Творча діяльність зумовлена стійкими прагненнями і, навпаки, розмитим прагненням властиві неясні цілі, невисокі емоційні притягання, реміснича діяльність. Такі прагнення кваліфікують як потяги чи бажання. Прагнення у вигляді потягів не спонукають особистість до цілеспрямованої активності. Вони лише підштовхують людину в орієнтуванні до пошуку, до намагання опредметнити те “щось”, що їй уявляється лише у загальних рисах.

Прагнення у вигляді бажання мають чіткішу окресленість та усвідомленість. У своїй найвищій формі такі бажання називають хотіннями. Тут є вольові компоненти і вони нерідко спрямовують особистість на досягнення значущих цілей.

Потреба нерозривно зв’язана з мотивом і психологічно виявляє себе у його формі. Якщо потреба – це нестаток суб’єкта в чомусь конкретному, то мотив – обґрунтування рішення задовільнити чи не задовільнити актуалізовану потребу в конкретному середовищі та в конкретний спосіб. Але перш ніж потреба спричинить особистісну дію, людина переживає складний психологічний комплекс мотивації, який полягає в усвідомленні значимості самої потреби, шляхів та засобів її задоволення, затрати зусиль і т.д.

Схематично перехід потреби в мотив можна зобразити так: