Лекція 7

Тема 7. Особистість і діяльність План

1. Джерела активності людини.

2. Поняття про погреби, їх сутнісний зміст та класифікація.

3. Мотиви та мотивація в діяльності людини.

4. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості.

5. Здатність до професійної діяльності. Професіограма та психограма спеціаліста.

6. Норми і цінності в діяльності людини.

7. Кар'єра особистості, її атрибути та етапи просування.

1. Джерела активності людини

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активнос­ті живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій.

Діяльність — одна з головних категорій психологічної науки. Предметом психології є сама цілісна діяльність людини в різних її формах і видах, у її філогенетичному, історичному і онтогенетично­му розвитку. Діяльність — специфічно людська форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є доцільні зміни і перетворення речей і явищ залежно від людських потреб; вона - необхідна умова існування суспільства.

Діяльність включає мету, засоби, результат і сам процес. Треба спиратися на цілісне розуміння діяльності як органічної єдності її почуттєво-практичної і теоретичної форми.

Діяльність включає дії і операції як складові, які співвідносяться з потребами, мотивами і цілями.

Потреба — це стан живої істоти, в якому виявляється залежність лю­дини від конкретних умов існування. Але активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за своїми психологічними аспектами.

Активність тварин — поведінка. Вона обмежується інстинктив­ними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на присто­сування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб в їжі, розмножуванні, захисті. Предмет потреб тварини — безпосередній стимул активності, що визначає сам спосіб задово­лення потреби.

Людська діяльність за своєю сутністю є соціальною. Вона сфор­мувалася історично, в процесі праці. Людина не лише пристосову­ється до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх людських потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини свідома та цілеспрямована.

Особистість як суб'єкт діяльності, задовольняючи власні потре­би, взаємодіє з середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розу­мову активність, досягаючи поставленої мети.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануван­ні, в передбаченні результатів, регуляції дій, у прагненні до її вдос­коналення.

Отже, діяльність людини - це свідома активність, яка виявляєть­ся системою дій, спрямованих на досягнення мети.

Найбільш популярна класифікація потреб належить Х. Меррею. Згідно з його класифікацією потреби діляться на:

1. домінантні – прагнення контролювати, впливати, поправляти, переконувати, перешкоджати, обмежувати;

2. агресії – прагнення словом чи вчинком огудити, зганьбити, познущатися, обмежити;

3. дружніх зв’язків – прагнення дружби, любові, симпатії, доброї волі; страждання при відсутності новаторських відносин; намагання зблизитися з людьми, уникнути перепон;

4. відлюднення, уникнення небажаних людей – прагнення відкинути спроби зближення;

5. автономії – намагання звільнитися від обмежень, оцінки, дисципліни, порядку;

6. пасивного підкорення – підпорядкування силі, підкорення долі, схильність завжди звинувачувати самого себе, визнання власної неповноцінності;

7. потреби в увазі та підтримці;

8. потреби успіху, досягнення – прагнення перебороти щось, випробувати себе, перевершити інших, бути найкращим;

9. потреби привернути до себе увагу, опинитися в центрі;

10. потреби гри – перевага гри над діяльністю (діяльність перетворити в гру), бажання розваги, гострих відчуттів, безтурботність, безвідповідальність;

11. егоїзму (нарцисизму) – прагнення поставити свої інтереси на перше місце, самозадоволення, автоеротизм, хвороблива ранимість - аж до приниження, сором’язливість; тенденція до суб’єктивізму при сприйнятті зовнішнього світу, яка часто межує з потребою в агресії чи відторгненні;

12. соціальності (соціофілія) – ігнорування власних інтересів в ім'я групи, альтруїстична спрямованість, благородство, турбота про інших, поступливість;

13. потреби в покровительстві – очікування поради, допомоги, безпорадність, м’яке поводження;

14. потреби впливу і допомоги;

15. потреби в уникненні покарання;

16. потреби в самозахисті – труднощі у визнанні власних помилок, прагнення виправдатися обставинами, відстоювання своїх прав;

17. потреби порядку – прагнення до акуратності, впорядкування, точності, краси;

18. потреби в судженнях – прагнення ставити загальні питання або відповідати на них, схильність до абстрактних формул, узагальнень, захоплення “вічними питаннями” та ін.

Також класифікують потреби як базові, похідні та вищі. До базових належать потреби в матеріальних умовах, потреби у спілкуванні, діяльності, відпочинку, потреби у пізнанні і т.п.

До похідних, які утворюються на основі базових, належать естетичні потреби та потреби в навчанні.

Вищі потреби характеризуються потребою у творчості та творчій праці.

Залежно від того, що ставлять в основу класифікації, потреби класифікують з різних боків. Класифікація Х. Меррея підходить до потреб людини з точки зору системи її життєдіяльності, життєзабезпечення, життєутвердження.

Відомою є також класифікація потреб А. Маслова. Вчений вважав, що всі потреби людини вроджені і що вони організовані в ієрархічну систему пріоритету або домінування. В мотивації людини ієрархічно її можна зобразити так:

• фізіологічні потреби;

• потреби безпеки і захисту;

• потреби належності й любові;

• потреби в самоповазі;

• потреби в самоактуалізації, самореалізації і самовдосконаленні.

Дану класифікацію часто зображають у вигляді піраміди(за А. Маслоу), основу якої складають потреби у їжі, теплі, житлі і т.д. (фізіологічні потреби), а вершину – особиста творчість людина (самореалізація, самовдосконалення). В основі класифікації лежить припущення, що домінантні потреби, розташовані внизу піраміди (базові), повинні бути більш-менш задоволені в тій мірі, яка дозволяє людині усвідомити мотивацію потреб, розташованих на вершині піраміди (вищих).