2. Обумовленість туризму.

Розвиток індустрії туризму все більш наполегливо вимагає наукових досліджень. На Україні створюються наукові підрозділи (лабораторії, відділи і навіть інститут туризму), які розробляють різні аспекти розвитку такої галузі економіки, як туризм.

В цій області складаються два напрямки: • прикладні дослідження (оцінка попиту з метою виявити можливості залучення туристів в той чи інший район, порівняльна оцінка туристичних ресурсів, розробка проектів комплексного розвитку окремих районів туризму і т. д.);• теоретичні (загальний аналіз проблем і перспектив розвитку індустрії туризму, аналіз географії туристичних потоків та факторів, що визначають їх інтенсивність, методологія оцінки ресурсів попиту і ефективності капітальних вкладень).

Дослідження туристичного ринку мають економічний і психологічний характер. Економічний аспект дослідження туристичного ринку припускає розрахунок економічного потенціалу регіону, що досліджується, розподілу національного доходу на душу населення, ступінь розвитку окремих галузей економіки. Крім того досліджується політика країни в відношенні розвитку туризму: стимулюються чи обмежується туризм, чи виділяються кошти на будівництво матеріально-технічної бази туризму, чи проводиться відповідна регіональна політика з боку держави.Психологічний аспект дослідження враховує орієнтацію виробників туристичних послуг на той чи інший вид туризму, причини, які спонукають туристів відвідати ті чи інші туристичні об'єкти, а також найбільш благоприємні для туризму періоди року. Досліджується ефективність впливу реклами на вибір туристами тієї чи іншої країни.

Для проведення досліджень в області туризму часто залучаються експерти різних туристичних організацій, які мають необхідний досвід. Використовуються також матеріали туристичних збірників інформаційних бюлетнів, журналів і т.д.

Важливим є визначити економічну ефективність розвитку міжнародного туризму для регіонів і держави в цілому. В першу чергу необхідно визначити роль і місце туризму в моделі державної регіональної політики.

Побудова ринкових відносин, формування відкритого ринку, неможливе в умовах централізованого управління. Сьогодні став вже очевидним той факт, що без переносу акцентів ринкових перетворень в регіони, без децентралізації влади очікувати швидких позитивних зрушень неможливо. Відомо, що ефективною влада може бути тільки при оптимальному співвідношенні між централізацією і децентралізацією влади, коли держава бере на себе функції управління тільки стратегічними галузями виробництва, що забезпечують життєздатність держави. В зв'язку з цим виникає об'єктивно-обумовлена проблема "регіоналізації" економічних реформ, що в свою чергу вимагає чіткої державної політики по відношенню до регіонів. Справа в тому, що особливістю регіону є виконання ним не тільки виробничих, а й соціальних функцій. В цьому полягає принципова різниця між структурними ланками народногосподарського комплексу країни у відтворювальному процесі. Якщо галузь чи окреме підприємство є носіями виробничих відносин, то регіон є носієм і відносин з приводу невиробничого споживання. В кінцевому рахунку зміст регіонального відтворювального процесу полягає в забезпеченні добробуту населення, стану його здоров'я, створення незалежних умов для продуктивної праці і відпочинку людей, їх духовного розвитку. Така орієнтація відтворення потребує створення необхідних передумов для зміцнення і розвитку економічної, фінансової, правової бази системи самоуправління регіональних ланок. А це означає, що регіони повинні мати достатньо повноважень у регулюванні господарських і соціальних процесів, забезпечення комплексності їх соціально-економічного розвитку. Тому питання децентралізації влади, розширення соціально-економічних прав і відповідальності регіонів за вирішення своїх проблем має сьогодні стати ключовими в регіональній політиці держави. Ця політика повинна базуватись на забезпеченні практичної реалізації інтересів самої держави на регіональному рівні і одночасно внутрішніх інтересів самих регіонів в межах єдиної економічної системи. Необхідно відмітити, що саме відсутність чіткої, законодавчо визначеної і нормативно закріпленої державної регіональної політики призвела до виникнення загострення негативних явищ і процесів не тільки соціально-економічного, а й політичного характеру. Відсутність налагодженої, дієвої законодавчої бази взаємодії державних і регіональних органів влади, недосконалість фінансово-бюджетної і податкової політики призвели до малоефективних результатів по розширенню економічних прав і свобод регіонів. Масовими стали порушення встановленого порядку бюджетних взаємовідносин між різними рівнями, міжрегіональні зв'язки трансформувалися у форму примітивних бартерних обмінів, регіони почали використовувати не властиві їм і не передбачені діючим законодавством функції. Все це свідчить про необхідність проведення такої державної регіональної політики, яка була б побудована на балансі державних та регіональних інтересів, неухильному виконанні всіма її учасниками встановлених правил взаємовідносин.

Розглядаючи міжнародний туризм, як одну з форм зовнішньоекономічних відносин України, необхідно відмітити одну із характерних особливостей сучасного стану, яка полягає в глибоких змінах між співвідношенням динаміки можливостей загальнодержавного і регіонального рівнів зовнішньоекономічної активності. Наявна політична і соціально-економічна нестабільність в країні протидіє нині розгортанню світогосподарських зв'язків на загальнодержавному рівні і в той же час зумовлює необхідність більш активної зовнішньоекономічної діяльності регіонів. І тут важливу роль може відігравати розвиток міжнародного туризму, як спеціалізованих вільних економічних зон.

Інтенсифікація попиту у сфері туризму на основі зростання кількості міжнародних економічних, господарчих, наукових та культурних контактів, обумовлених удосконаленням засобів транспорту, зв'язку, розширенням обсягів міжнародної торгівлі, зовнішньоекономічних зв'язків, підвищенням інтернаціоналізації і глобалізації світового господарства - з одного боку, та посилення конкуренції між туристичними організаціями і підприємствами різних країн в умовах підвищення монополістичного туристичного бізнесу та формування замкнутих інтеграційних туристичних угрупувань (як, наприклад, в межах ЄС), - з другого, обумовили виникнення спеціалізованих вільних туристичних зон (СВТЗ), позитивний досвід створення яких існує в Іспанії, Гібралтарі, на Кіпрі.

Перспектива реалізації потенціалу міжнародного туризму в Україні на основі розвитку СВТЗ грунтується як на певних передумовах, що склалися на її території, так і на характерних властивостях, притаманних локальним ділянкам економічного простору з преференційним режимом функціонування.

По-перше, Україна має значні туристичні ресурси (природно-кліматичні, культурно-історичні, націоально-етнографічні) і можливості для створення ВЕЗ, в яких міжнародний туризм на основі рекреації та оздоровлення буде одним із стуктуроутворюючих факторів. Вдале поєднання і взаємодоповнення на території України кліматичних, ландшафтних, бальнеологічних і грязьових природних лікувально-профілактичних факторів посилює ефективність їх впливу та підвищує курортологічну цінність до рівня міжнародного значення. Безпосередній інтерес міжнародної громадськості до культурно-історичної спадщини України, яка має безсумнівну історичну цінність, посилюється наявністю значної за кількістю української діаспори в світі. А геополітичні характеристики, що дозволяють Україні стати міжнародним вузлом комунікацій, роблять реальною можливість скористатися наявним тут рекреаційним потенціалом туристів, що проживають далеко за її межами.

Туристичні ресурси України - природні і створені працею людей об'єкти - мають поліфункціональний рекреаційний характер, створюють передумови для організації практично усіх відомих в міжнародній практиці видів туризму.

По-друге, розвиток на території України вільних економічних зон з рекреаційною спеціалізацією може стати інструментом, який дозволить зберегти та зміцнити наявні порівняльні переваги, що підвищують конкурентоспроможність України на світовому ринку туристичних послуг, на основі заходів організаційного, економічного та юридичного характеру, наслідком яких є: • стабільність економічного комфорту ВЕЗ, незалежна від політичної ситуації в країні; • гнучкість та висока адаптивність процесу адміністрування; • податкові, валютні та митні пільги; • спрощений порядок реєстрації підприємств та земельної аренди; • спрощений порядок в'їзду та тимчасового перебування іноземних громадян.

Використання потенціалу міжнародного туризму на основі функціонування вільних економічних зон дозволить забезпечити: • залучення іноземних інвестицій для створення внутрішньої пропозиції адекватної зовнішному попиту на основі приведення матеріально-технічних ресурсів (матеріально-технічної бази та інфраструктури) регіону у відповідності з міжнародними нормами обслуговування туристів та ліквідації диспропорції між наявним туристичним та матеріально-тежнічним потенціалом; • апробацію та прискорену адаптацію міжнародного досвіду щодо найбільш ефективних методів управління та організації праці та виробництва в рекреаційному господарстві з метою підвищення гнучкості та адаптивності туристичної пропозиції регіону до кон'юнктури світового ринку; • ліквідацію диспропорцій соціально-економічного розвитку регіону за рахунок прямих (як безпосереднього джерела значних фінансових надходжень) та опосередкованих (як чинника позитивних структурних зрушень галузевих та інфраструктурних, що підвищують комфортність регіону для потенційних інвесторів) можливостей міжнародного туризму; • залучення валютних коштів у місцевий та державний бюджет за рахунок експорту туристичних послуг на основі оптимального використання ресурсного потенціалу регіону з урахуванням стратегії його перспективного розвитку та забезпеченням балансу державних та місцевих інтересів.

Українські економісти В. Новіков та Ю. Корягін в статті "Економічні проблеми міжнародного туризму в Україні" вказують на необхідність значно піднести роль туризму в зовнішніх зв'язках республіки. Це завдання актуалізує проблему розробки і вивчення складних та багатогранних питань розвитку іноземного туризму на території України.

Які ж все-таки фактори обумовлюють швидкий розвиток міжнародного туризму?

Різке зростання міграційних потоків в кінці 20 століття пояснюється рядом причин. Самою головною слід признати розвиток процесу індустріалізації - зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо зв'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків.

Важливу роль відіграє досягнення науково-технічної революції, особливо в області транспорту. Розвитку міжнародного туризму сприяє певний ріст грошових доходів населення ряду країн, збільшення тривалості відпустки, а також зростаюча втома від життя у великих містах.

Важливу роль відіграють і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми розвитку міжнародного туризму: спрощення прикордонних формальностей, відміна обмежень на ввіз валюти, введення єдиної візи на декілька країн (Шенгенська домовленість), будівництво доріг, готелів, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги. Розглянемо один з таких факторів, - ціноутворення в міжнародному туризмі. Специфічна особливість туристичних послуг, як товару на світовому ринку заключається не тільки в співпаданні по часу процесу виробництва і споживання, а також в різниці підприємств одного і того ж класу і рівня обслуговування в них.

Ціни на туристичні послуги являють собою грошовий вираз вартості, створений минулою працею закладеною в готелях, транспорті і теперішньою працею обслуговуючого персоналу. Ціна на туристичні послуги відображає необхідну затрату праці, тобто робочий час, який необхідний для їх відтворювання при нормальних умовах праці і при середній в даному суспільстві продуктивності.

В цілому можна сказати, що ціна на туристичні послуги визначається на основі вартості будівництва туристичних баз, затрат на утримання обслуговуючого персоналу, затрат на транспорт, рекламу, пропаганду туристичних послуг і т.п.

Разом з тим перерахувавши всі зазначені витрати ще не можна стверджувати, що наяву структура ціни на туристичні послуги і величина самої ціни. Туристичний ринок відрізняється від ринків інших товарів тим, що якщо на ринку товарів визначальними є показники попиту та пропозицій, то в туризмі особливе значення мають і інші фактори. В першу чергу ціна залежить від економічного і політичного становища країни, свій вплив має сезон, природно-кліматичні умови, якість обслуговування, проведення різних міроприємств.

В даний час економісти багатьох країн світу розробляють різні коефіцієнти, що дали би можливість точніше розрахувати ціни на туристичні послуги.

Якщо при рівних умовах ціни на туристичні послуги виявляються значно вищими ціни виробництва, то можна стверджувати, що наявний об'єм виробництва послуг менший загальної необхідності в них.

В цьому випадку необхідно розширити виробництво цих послуг в даному районі, тоді попит і пропозиції туристичних послуг прийдуть у відповідність і ціна на них знизиться.

Якщо ж ціни на туристичні послуги нижчі ціни виробництва, то це означає, що кількість побудованих туристичних центрів перевищує загальну необхідність.

Якщо який-небудь туристичний район викликає високий попит, але в ньому не існує реальних можливостей задоволення цього попиту, то ціна на туристичні послуги в цьому районі на протязі відповідного періоду буде значно перевищувати ціну виробництва. І навпаки, ціна на послуги в об'ємах низької якості в старих, малопривабливих районах, як правило встановлюється нижче ціни виробництва.Таким чином, ціна на туристичні послуги виступає не тільки як регулятор рівноваги попиту і пропозиції, але і як активний важіль впливу на виробництво.

Підвищення ціни стимулює будівництво добре обладнаних туристичних об'єктів в нових районах і підвищення якості обслуговування, а зниження ціни може стати причиною закриття нерентабельних готелів, які не користуються попитом.

Важливе значення для розвитку міжнародного туризму мають туристичні ресурси. Україна володіє багатими природно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Туристичні ресурси, або іншими словами туристичні пам'ятники являються основною метою подорожей. В силу цих обставин вони обумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та інше. Тому комерційна робота в області туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах. Туристичні ресурси можна розділити на три групи: 1. Об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни: музеї, пам'ятники і пам'ятні місця, зв'язані з подіями Великої Вітчизняної війни, життям і діялністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти. 2. Об'єкти, які демонструють здобутки України в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, народній освіті, медицині, спорті. 3. Природні ресурси: унікальні явища природи, печери, водопади, скали, заповідники, гори, ріки, моря, кліматичні та бальнеологічні курорти.

Більшість регіонів України мають туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичними пропозиціями. Визначальним у розвитку міжнародного туризму є засоби активного формування попиту на туристичні послуги.

Розвиток міжнародного туризму та вивчення попиту на туристичні послуги дасть змогу науковим організаціям обгрунтовано вирішити питання про перетворення туризму в галузь народного господарства і розробити державну програму розвитку цієї галузі.

В умовах індустріального розвитку туристичних послуг вивчення попиту стане необхідною ланкою ефективного функціонування індустрії туризму, бо туристичні послуги неможливо складувати і зберігати подібно товарам, вони споживаються разом з виробництвом.

При плануванні освоєння нових туристичних ресурсів не обійтись без інформації, хоча би у вигляді прогнозу про туристичні потоки в заново освоєні регіони.

Проблема туризму та попиту на туристичні послуги тісно пов'язана з проблемою оцінки туристичних ресурсів. Цінність ресурсу в кінцевому рахунку визначається його привабливістю для іноземних туристів, яких цей ресурс може прийняти. Дослідження розвитку туризму, в тому числі, міжнародного включає вивчення наступних основних питань: • загальних закономірностей розвитку і формування попиту на туристичні послуги. Ця область дослідження складає частину більш загальної проблеми розкриття закономірностей споживання і попиту. Вона може формулюватись як визначення місткості ринку туристичних послуг і попиту на послуги туризму в різних країнах, різних груп населення з врахуванням впливу соціально - економічних, демографічних, природно - кліматичних і інших факторів; • широти залученння груп населення в туристичні поїздки; • структури попиту на туристичні послуги (вивчення попиту на туристичні послуги, окремі види туристичних подорожей і на товари супутні туризму). • регіональних особливостей розвитку ринку; • попиту на соціальний туризм; • попиту на нетрадиційні види туризму (сплав по ріках, кінний туризм та інше); • ефективності реклами як засобів активного формування і регулювання попиту; • платіжоспроможності населення тієї чи іншої країни.

Розвиток міжнародного туризму не можливий без створення матеріально - технічної бази (готелі, кемпінги, ресторани). Готельне господарство України по кількості місць на першому етапі спроможне задовільнити попит на розташування, та створення необхідних умов. Разом з цим, більшість готелів не відповідають вимогам міжнародних стандартів. Їх відсталість є самим вузьким місцем, яке стримує розвиток міжнародного туризму.

Цілу галузь матеріального виробництва продукт якої є важливим ресурсом індустрії туризму представляє організація харчування туристів та національна кухня.

Впливаючи на розвиток міжнародного туризму, транспорт виконує дві істотно різних функції: являється засобом доставки туристів до місця відпочинку і засобом розміщення та переїзду всередині країни.

В першому випадку транспорт виступає як "переддень індустрії туризму", в другому - як один з елементів основних фондів цієї галузі.

Авіаційний транспорт виконує головним чином першу функцію, причому його розвиток все в більшій мірі визначає розміри туристичних потоків.

Залізничний та автомобільний транспорт завдяки тому, що Україна знаходиться в центрі Європи, використовується як для доставки туристів в Україну, так і для транспортування по всьому маршруту.

Великий попит у іноземних туристів на морський та річковий транспорт.

Міжнародний туризм - вид зовнішньоекономічної діяльності і тому на його розвиток, і особливо на попит, впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Зокрема, політична невизначеність, економічна нестабільність, і подекуди й ознаки екологічної кризи і, як наслідок, соціально-економічна напруженість в суспільстві негативно позначається на інтенсивності туристичного потоку, як зовні так і в середині країни.

Розвиток міжнародного туризму, як один із факторів становлення економіки України звичайно направлений на залучення валютних надходжень для потреб народного господарства країни. Однак, значення економіки туризму визначається не тільки одним цим показником. Є ряд інших, дуже важливих економічних переваг експорту туристичних послуг.

Нарешті, послуги і товари продаються іноземним туристам по роздрібним цінам, які значно вищі зовнішньоторгових оптових цін. А якщо до цього додати, що торгівля в ресторанах, барах проводиться з застосуванням високих надбавок до роздрібних цін, то більша ефективність зовнішньої торгівлі туристичними послугами стане ще більш очевидною.

Вказані обставини обумовлюють економічну вигоду, отримувану від іноземного туризму, а отже і його суттєву роль у вирішенні завдань підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків нашої країни.