- •Лекція 1 культура мови як складова частина загальнолюдської культури План
- •Література
- •Панас Мирний
- •1. Поняття культури мови й культури мовлення
- •2. Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •Функції мови
- •2. Становлення української літературної мови як державної
- •3. Сучасна мовна ситуація в Україні
- •Види мовних норм
- •Орфоепічні норми
- •4. Акцентуаційні норми
- •5. Лексичні норми
- •6. Морфологічні норми
- •7. Синтаксичні норми
- •8. Стилістичні норми
- •1. Основні поняття стилістики
- •2. Загальна характеристика функціональних стилів
- •3. Офіційно-діловий стиль
- •Нота мзс Республіки Вірменія про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Вірменія
- •Єреван, 25 грудня 1991 року
- •Про внесення змін до Закону Української pcp «Про мови в Українській pcp»
- •Характеристика
- •Лекція 5 писемне ділове мовлення План
- •Література
- •Писемне мовлення
- •Документ – основний вид офіційно-ділового стилю
- •3. Критерії класифікації документів
- •За походженням:
- •За напрямом:
- •За терміном виконання:
- •За складністю (кількістю відображених питань):
- •4. Вимоги до оформлення документів
- •Від першої особи пишуться рапорти, заяви, автобіографії, накази, пояснювальні записки.
- •1. Історія словникової справи в Україні
- •2. Загальна характеристика словників
- •3. Типи словників
- •Словники синонімів, антонімів, паронімів
- •Лекція 7 культура терміновживання і термінотворення План
- •Література
- •1. З історії української термінології
- •2. Основні засади термінотворення
- •3. Ознаки терміна та вимоги до нього
- •4. Творення термінів
- •1. Вимоги до усного ділового мовлення
- •2. Види усного ділового спілкування
- •Ділова бесіда як форма взаємного спілкування має такі переваги:
- •Можливість диференційованого підходу до предмета обговорення.
- •3. Роль жестів, міміки, інтонації в усному діалогічному спілкуванні
- •Лекція 9 мовленнєвий етикет – невід’ємний елемент культури мовлення План
- •Література
- •1. Мовленнєвий етикет як універсальне явище
- •2. Діловий етикет
- •Теми для самостійної роботи студентів
- •Тема 1. Текст. Елементи тексту
- •Література
- •Тема 2. Вибір слова в сучасній українській літературній мові
- •Література
- •Тема 3. Роль термінології у формуванні мовно-професійної компетенції фахівців
- •Література
- •Тема 4. Фразеологічні засоби ділового мовлення
- •Література
- •Практичні завдання до курсу стилістика
- •Фразеологія
- •Норми сучасної української літературної мови
- •Культура мови
- •Писемне та усне мовлення
- •Варіанти завдань для контрольних робіт
- •3. Певний добір найпридатніших і найпотрібніших для окремо взятої мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо – це...
- •10. Запишіть 5 форм етикетних висловів привернення уваги, які властиві офіційно-діловому стилю.
- •10. Запишіть 5 форм етикетних висловів запрошення, які властиві офіційно-діловому стилю. Методичні вказівки щодо оформлення та написання реферату
- •Тематика рефератів
- •Система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •Іі семестр
- •Додаток 2 співвідношення оцінок знань за національною шкалою, шкалою ects та шкалою навчального закладу
2. Загальна характеристика словників
Розділ мовознавства, об’єктом якого є вивчення принципів систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники, називається лексикографією (від гр. lexikos – словесний, словниковий і grapho – пишу).
Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова.
Є два типи словників – спеціальні словники поняттєво-довідкового характеру – енциклопедичні і словники власне мовні – лінгвістичні (або філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки, репродукції), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін. Відомі, наприклад, такі енциклопедичні словники, як УСЕ (Універсальний словник енциклопедичний) за редакцією академіка НАН України М.Поповича Енциклопедія. Українська мова. – К, 2000. – 750 с.; “Українська радянська енциклопедія”: В 12 т. – К., 1977–1985); “Енциклопедія українознавства”. – Львів, 1993–1994, 1-4-й томи на літери А–М); “Енциклопедія українознавства”: У 3-х т. – К., 1994–1995).
У лінгвістичних словниках об’єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів української мови).
Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами.
Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (які близькі до енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також розкриваються можливості змістового і стилістичного вживання слів.
У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова.
Близькими до словників іншомовних слів є спеціальні, або термінологічні словники, що містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній системі знань.
Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні.
У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з’ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними й регіональними.
У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв’язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень.
Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники – орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововжитку тощо.
Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.
Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.
В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.
Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.
Крім названих, відомі й інші словники, які теж мають важливе теоретичне і практичне значення для вивчення лексичного й фразеологічного складу мови (історичні, інверсійні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.).