2. Основні засади термінотворення

Перші термінознавчі роботи були написані не тільки лінгвістами, але і професійними інженерами, що у своїй практичній діяльності зіштовхувалися з недосконалістю технічної термінології¹.

Теоретичні засади термінотворення в українському мовознавстві закладалися на ґрунті європейської школи, передусім Віденської, з урахуванням надбань української філософської і мовознавчої думки.

Основою національної термінології учені вважали народномовну систему. Вони вибирали з уснонародної мови слова, які можуть стати термінами, але при цьому обов’язково їх опрацьовували з наукового погляду.

Основні засади термінотворення були обґрунтовані орієнтацією на національний характер терміносистем: усі мовознавці погоджувалися, що треба використовувати внутрішні мовні ресурси, вибирати народні слова для термінування нових понять. Коли виникали сумніви щодо вживання того чи іншого терміна і щодо його походження, то досліджували його походження. “Якщо траплялося, що термін має однакову транскрипцію та фонетичну сторону ще в якійсь слов`янській мові через подібний розвиток його в різних народах, або коли в українській мові цей термін має давнішу історію, то такий термін діставав ухвалу².

Якби не репресії, що обрушилися на Інститут наукової мови у 1930 р. і на десятиліття загальмували розбудову української термінолексики, заполонили її недоречними русизмами (передусім так званими подвійними кальками), не відповідними внутрішній структурі та милозвучності української літературної мови українська термінологічна наука й термінологічна практика досягла б ще вагоміших успіхів. Однак зупинити процес власне українського термінотворення ніякі репресії не змогли. Переміг глибинний генофонд, сильна історична традиція, самовідданість учених і, звичайно, загальний процес еволюції літературної мови, що особливо давав себе знати у пікові моменти боротьби за свою державність.

3. Ознаки терміна та вимоги до нього

Термінологія є базовим структурним елементом удосконалення та стандартизації мови конкретної галузі, а термін – це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [СУМ], яке застосовують у процесі пізнання та засвоєння наукових і професійних об’єктів та відношень між ними.

Кожен термін є результатом розумової діяльності людини, зокрема діяльності, спрямованої на узагальнення і абстрагування; проте кожен термін, у свою чергу, є знаряддям наукового мислення і пізнання: конденсуючи в собі результат розумової діяльності в галузі абстрагування і узагальнення, він вчить цим процесам наступні покоління мовців.

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі.

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими певній організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документи цього типу.

Економічний термін повинен вживатися у тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають інженери та ін.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється. Наприклад: акт, род.відм. акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення: акт приймання-здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів; комерційний акт, оперативно-технічний акт та ін.. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Про вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін..) і в діловому мовленні вжитий бути не може.

Терміни є загальнонаукові та вузькогалузеві. Вузькогалузеві – це такі терміни, які вживаються в певній галузі, наприклад, у хімії: абсорбція автокаталіз, агрегатна стійкість, базитність, сольватувати іони, біокаталіз, біокорозія, в’язкість структурна, валентна зона, валентність.

У електротехніці: аперіодична складова вільного струму, багатофазна система електричних струмів, вебер-амперна характеристика, ємність конденсатора, замикання на землю, провідник, зв’язані електричні кола

Економічні науки: акцизний збір, аудит, банкрутство, платоспроможність, кредитори, ліквідаційна процедура, бартер, валютна позиція , господарська діяльність, грошово-кредитна політика, гудвіл.

Загальнонаукові терміни – це такі терміни, які вживаються в різних галузях знань, але у кожній окремій галузі із своїм конкретним значенням. Наприклад, корінь – у біології корінь асимілювальний, у математиці корінь добувний, у мовознавстві корінь слова, у суспільних науках корінь зла тощо; корозія – у біології корозія аеробна, у геології корозія ґрунтова, у хімії корозія киснева тощо.