Національна академія прокуратури України

Інститут підвищення кваліфікації кадрів

Бібліотека прокурора

Пономарьова Н.В., Ганова Г.О., Свиридов В.Ф.

Підтримання державного обвинувачення у справах про злочини неповнолітніх

Навчальний посібник

УДК ???.???.?-? ББК ??.?УКР ?-? К ??

Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № 14 від 21.12.2007р.)

Пономарьова Н. В., Ганова Г. О., Свиридов В. Ф. Підтримання державного обвинувачення у справах про злочини неповнолітніх. Навчаль­ний посібник. - К.: Національна академія прокуратури України, 2007. - ?? с.

Автори:

Пономарьова Надія Василівна - старший викладач кафедри підтриман­ня державного обвинувачення Національної академії прокуратури України, заслужений юрист України, почесний працівник прокуратури України, стар­ший радник юстиції

Ганова Ганна Олександрівна - викладач кафедри підтримання держав­ного обвинувачення Національної академії прокуратури України, молодший радник юстиції

Свиридов В'ячеслав Федорович - прокурор відділу підтримання дер­жавного обвинувачення прокуратури Вінницької області, радник юстиції

Рецензенти:

Письменний Д.П. – професор кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент.

Дьомін Ю. М. – професор кафедри нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство Національної академії прокуратури України, док­тор юридичних наук, доцент.

Кожевніков Г.К. – професор кафедри теорії і практики прокурорської діяльності Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, доцент.

В навчальному посібнику розглядаються питання, пов 'язані з обвинувальною діяльністю проку­рора в суді першої інстанції у кримінальних справах про злочини неповнолітніх з урахуванням особливо­стей провадження стосовно цих осіб. Пропонується методика і тактичні прийоми підготовки державного обвинувача до участі у судовому засіданні, дослідження доказів у суді, реагування на незаконні судові рішення.

Для прокурорів, суддів, адвокатів, слухачів системи підвищення кваліфікації, студентів, аспі­рантів, науково-викладацького складу вищих навчальних закладів.

© ???????????., 200? І5ВМ ???-???-???-? ©Видавництво «Книга-Вега»,2007

ЗМІСТ

ВСТУП

ГЛАВА І

Підготовка прокурора до підтримання державного обвинувачення

та участь у попередньому розгляді суддею кримінальної справи

§1. Підготовка прокурора до участі у судовому розгляді

§2. Повноваження прокурора у попередньому розгляді справи суддею

ГЛАВА ІІ.

Участь прокурора у судовому розгляді справи

§1. Роль прокурора у підготовчій частині судового засідання

§2. Повноваження прокурора у судовому слідстві

§3. Тактика допиту підсудного

§4. Прокурор у судових дебатах

§5. Обґрунтування прокурором думки щодо призначення покарання неповнолітньому підсудному

§6. Відшкодування шкоди, завданої злочинними діями неповнолітніх

ГЛАВА III

Участь прокурора у судовому розгляді справ про застосування примусових заходів виховного характеру

Додатки

Нормативно-правові акти

Література

ВСТУП

Діяльність органів прокуратури в Україні завжди була націлена на профілактику злочинності серед неповнолітніх, але особливого значення ця робота набула в останнє десятиріччя, коли кожний дванадцятий злочин в країні, із числа розслідуваних, вчинено особами, які не досягли повноліття.

Складовим елементом попередження злочинності серед молоді є діяльність прокурорів з підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах цієї категорії. Справа в тім, що метою покарання за вчинений злочин відповідно до частини другої статті 50 Кримінального кодексу України є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Безумовно, завдання виправлення неповнолітнього засудженого обумовлює призначення йому за можливості покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, і в той же час таке покарання не повинно бути сприйняте його оточенням як поблажливість з боку держави.

Проблема злочинності серед неповнолітніх є трагедією нашої держави, суспільства, де діти у більшості випадків внаслідок соціально-економічного стану вимушені ставати перед вибором: ким бути – законослухняним громадянином чи злочинцем. Нажаль, у багатьох випадках закон у цьому виборі програє.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У міжнародно-правових актах наголо­шується на необхідність особливого захисту дітей та підлітків. Україною підпи­сано міжнародний договір від 29.11.1985 р., за яким вона взяла на себе зобо­в'язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). Зокрема, ці правила містять положення про початковий контакт неповнолітнього правопо­рушника з компетентними органами держави, який повинен відбуватися таким чином, щоб «поважати правовий статус неповнолітнього, сприяти його благо­получчю та уникати спричинення шкоди з урахуванням обставин справи».

В іншому важливому міжнародному документі - Конвенції про права дити­ни, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифіко­ваній Верховною Радою України 27.02.1991 р., міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітніх запобіжних заходів. Відповідно до ст. 37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».

Слід зазначити, що §22.2 «Пекінських правил» рекомендовано підбирати персонал органів правосуддя з врахуванням різних категорій неповнолітніх, які вступають у контакт з цією системою, а також докладати зусиль для забезпечення справедливого представництва жінок і національних мен­шин в органах, які здійснюють правосуддя у справах неповнолітніх.

У нашій державі відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про судоустрій України» та роз’яснення п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», у судах загальної юрисдикції зап­роваджено спеціалізацію суддів з розгляду справ про злочини, вчинені не­повнолітніми. Справи даної категорії доручено розглядати найбільш кваліф­ікованим і досвідченим суддям, які постійно підвищують свій професійний рівень не лише з питань права, але й педагогіки та психології. Головною метою цього положення є провадження судового розгляду зі врахуванням таких особливостей неповнолітнього підсудного як фізичний, психічний, емоційний стан, його відношення до злочину, особливо, коли він вчинений разом із повнолітнім, з’ясування наявності фактору втягування неповнолітнього підсудного у злочинну діяльність, детальне з’ясування обставин його виховання, умов проживання та інше.

У багатьох країнах світу (США, Великобританії, Бельгії, Франції, Німеччині та ін.), на відміну від України, судочинство у справах про злочини неповнолітніх здійснюється спеціалізованими судами різних модифікацій. Діяльність таких судів для неповнолітніх оцінюється вченими-юристами досить високо. У даному випадку мова йде про ювенальну юстицію, про необхідність введення якої давно вже говорять науковці і практики.

Повне забезпечення підвищеного рівня захисту прав неповнолітнього уп­родовж судового провадження можливе лише тоді, коли державне обвинува­чення підтримує прокурор, який має високий професійний рівень, досвід ро­боти з дітьми та пройшов спеціальну підготовку. Тому є доцільним наказом керівника прокуратури уповноважувати саме таких працівників брати участь у судовому розгляді кримінальних справ про злочини неповнолітніх, тобто зас­тосовувати спеціалізацію.

Провадження у справах про злочини неповнолітніх, як передбачено ст. 432 КПК України, визначається загальними правилами кримінально-процесуаль­ного закону, з дотриманням спеціальних положень, викладених законодав­цем у восьмому розділі Кримінально-процесуального кодексу України. У да­ному розділі визначені, якщо можна так висловитись, «привілеї» неповнолітнім, якими згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 р. та ст. 6 Сімейного кодексу України, ст.ст. 31, 33 Цивільного кодексу України, є дити­на у віці від 14 до 18 років. До досягнення 14-річного віку дитина вважається малолітньою.

Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх надають підліткам, порівняно з дорослими, додаткові гарантії: посилений захист його прав, додаткові підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, призна­чення більш м'якої міри покарання, пом'якшення умов відбування покарання.

Спеціальні законодавчі норми у справах про злочини неповнолітніх сфор­мульовані у Кримінально-процесуальному кодексі України з урахуванням віко­вих, інтелектуальних, соціально-психологічних, психофізичних та інших особ­ливостей розвитку неповнолітніх, їх правосвідомості, яка, як правило, відрізняється від правосвідомості дорослої людини як за змістом, так і глиби­ною осягнення суспільної небезпеки та протиправності вчиненого діяння.

Посібник пропонує методичні рекомендації і тактичні прийоми щодо підго­товки та участі прокурора у судовому розгляді кримінальних справ стосовно неповнолітніх на основі комплексного аналізу міжнародно-правових стандартів в області захисту прав дітей з урахуванням положень чинних нормативно-правових актів, в тому числі відомчих, роз'яснень Верховного Суду України та судової практики. Запропоноване видання носить чітко виражену прак­тичну спрямованість і підготовлено викладачами Інституту підвищення квалі­фікації кадрів Національної академії прокуратури України - прокурорськими працівниками, які мають значний досвід роботи на напрямках здійснення на­гляду за досудовим слідством та підтримання державного обвинувачення.

Навчальний посібник рекомендовано до друку навчально-методичною ра­дою Національної академії прокуратури України.

ГЛАВА І

Підготовка прокурора до підтримання державного обвинувачення

та участь у попередньому розгляді суддею

справ про злочини неповнолітніх

§1. Підготовка прокурора до участі у судовому розгляді

Належна підготовка прокурора до судового розгляду є одним з факторів підвищення якості підтримання державного обвинувачення. Незнання або слабке знання матеріалів кримінальної справи, доказової бази виключає ре­альний вплив державного обвинувача на хід і результати судового процесу.

Практика свідчить, що не всі прокурори приділяють достатньо уваги підго­товці до участі у судовому розгляді з ряду об'єктивних причин, однією з яких є велика завантаженість по службі. А тому іноді державний обвинувач - працівник про­куратури районної ланки - не завжди має достатньо часу для ретельного вивчення кримінальної справи, внаслідок чого в суді він користується переважно матері­алами, які містяться у наглядовому провадженні, що явно недостатньо для його активної ролі у розгляді справи судом.

У практиці є й випадки недооцінки прокурорами значення цієї стадії. Деякі державні обвинувачі вважають, що наглядове провадження містить достатній обсяг інформації для успішного вирішення всіх завдань у судовому процесі, а тому завчасно не вивчають матеріали справи.

Судовий розгляд справи є центральною частиною кримінального судочинства, де прокурор, підтримуючи перед судом державне обвинувачення, як рівноправний учасник процесу, подає докази, в яких має вільно орієнтуватись. Для цього прокурор повинен детально знати матеріали справи. А тому небажано вперше вивчати криміналь­ну справу безпосередньо перед початком процесу або вже під час нього, у перервах судового слідства, перед судовими дебатами.

Підготовка до судового розгляду - це діяльність індивідуальна, обумовле­на особистими якостями прокурора, його пам'яттю, здатністю до аналізу, логічного мислення, прогнозування та попередження різних ситуацій, ха­рактером і складністю кримінальної справи.

Оскільки у справах про злочини неповнолітніх досудове слідство прово­диться слідчими органів внутрішніх справ, відповідно до вимог п. 1.3 галузе­вого наказу Генерального прокурора України, державні обвинувачі мають вив­чати такі справи перед затвердженням обвинувального висновку.

Для того, щоб знати матеріали справи краще за свого процесуального супротивника, прокурор повинен вивчати кримінальну справу, користуючись певною системою, що надасть йому можливість повною мірою використову­вати наявні у ній матеріали з метою якісного і ефективного підтримання дер­жавного обвинувачення.

Матеріали кримінальної справи можна вивчати, починаючи або з постано­ви про порушення кримінальної справи, продовжуючи в тому порядку, як їх систематизував слідчий, або з обвинувального висновку. Зі всього комплексу зібраних документів необхідно виділити найбільш важливі, аналізу яких необхідно приділити більше часу, уявити предмет і межі доказування, докази, що викривають особу у вчиненні злочину, а також ті, що свідчать на користь захисту, дані про особу обвинуваченого, нормативний матеріал і судову прак­тику у конкретній категорії справ.

Методика вивчення прокурором справ про злочини неповнолітніх в основному є загальною з урахуванням особливостей предмету доказу­вання у справах зазначеної категорії. Необхідно також враховувати, що неповнолітні в силу особ­ливостей психіки схильні до зміни показань, у деяких випадках - до самообмови або перебільшення своєї ролі у вчиненні злочину у співучасті з дорослими.

Багаторічна практика показує, що нагляд за досудовим слідством у таких справах в переважній більшості прокуратур доручається прокурорам, які ма­ють високу професійну підготовку, значний досвід роботи та потім підтри­мують обвинувачення в суді (п.п. 6, 7 наказу Генерального прокурора України № 6/1гн від 15.01.2004 р. «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх»).

При вивченні справи прокурор перш за все повинен перевірити виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови та підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідаль­ності і визначено гарантії захисту їхніх прав та законних інтересів.

Провадження у справах про злочини неповнолітніх, як передбачено ст. 432 КПК України, визначається загальними правилами, встановленим процесу­альним законом та спеціальними положеннями, викладеними у главі 36 цього Кодексу (ст. 433-449 КПК України).

З метою якісного провадження досудового слідства прокурор, на якого покладено обов'язок зі здійснення відповідного нагляду, повинен ініціювати спеціалізацію слідчих органів внутрішніх справ, наполягати, щоб досудове слідство у справах неповнолітніх проводили високопрофесійні, досвідчені слідчі, які також можуть працювати з дітьми.

Вивчаючи кримінальну справу перед направленням її до суду, прокурор, насамперед, повинен перевірити законність її порушення щодо неповнолітнього.

Порушення кримінальної справи про злочини неповнолітніх має свої особ­ливості. Вони пов'язані з тим, що перед тим, як порушити справу, необхідно додатково з'я­сувати такі питання:

а) чи може неповнолітня особа бути притягнутою до кримінальної відповідальності за віком;

б) чи буде доцільним застосування до даної особи мір кримінального по­карання;

в) чи немає будь-яких інших обставин, що виключають, з урахуванням віко­вих особливостей особи неповнолітнього, караність вчиненого ним діяння.

Після цього прокурор повинен перевірити законність притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності, тобто чи були підстави для визнання його підозрюваним, притягнення як обвинуваченого, оскільки сам факт хоча й законного порушення кримінальної справи тільки за наявністю ознак злочину щодо будь-якої особи не обов’язково і не завжди є підставою для визнання її підозрюваною або обвинуваченою.

За загальним правилом, відповідно до ст. 64 КПК України, у справі мають бути встановлені: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); винність обвинуваченого у скоєнні злочину і мотиви цього; обста­вини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завда­ної злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочинного діяння.

Стосовно доведення винності обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотивів треба мати на увазі, що визначальним фактором у мотивації злочинної пове­дінки неповнолітнього найчастіше є вікові особ­ливості психіки, специфіка уявлень про дружбу, сміливість, бажання самоут­вердитись.

Деяку специфіку у цій категорії справ має доведення обставин, що впли­вають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання. Перелік пом'якшуючих обставин може бути більш ширшим, ніж для дорослих (виховання в умовах неповної сім'ї, конфліктна ситуація у сім'ї через поведінку вітчима тощо). Що стосується обставин, які об­тяжують покарання, то для визнання їх такими необхідно ретельне дослід­ження, їх перелік, передбачений ст. 67 КК України, є вичерпним.

При оцінці доказів необхідно з’ясувати чи мав можливість підліток самостійно підготувати і вчинити злочин з урахуванням рівня його фізичного і психологічного розвитку, життєвого досвіду.

Вивчаючи справи про злочини неповнолітніх, прокурор повинен пам’ятати, що предмет доказування у цих справах має свої особливості, визначені ст. 433 КПК України. Невстановлення таких обставин свідчить про істотну неповноту провадження у справі, тому особливу увагу необхідно звернути на з’ясування таких обставин: