§3. Тактика допиту підсудного

Загальний порядок допиту підсудного регламентується ст. 300 КПК Украї­ни. Він починається з пропозиції головуючого дати показання по суті пред'яв­леного звинувачення про обставини вчиненого злочину. Неповнолітній підсуд­ний дає показання у вільній формі, без навідних запитань і перерв вільного викладення. Після цього підсудного допитують прокурор, потерпілий, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, інші підсудні. Потім підсудного допитує суд, який має право упродовж всього допиту задава­ти йому питання для уточнення і доповнення відповідей.

Початок допиту неповнолітнього підсудного залежить від багатьох фак­торів, у тому числі і від його стану. Якщо сам судовий процес викликав у підлітка розгубленість, збентеженість, пригніченість, боязнь, схвильованість, допит необхідно почати з питань, які стосуються його особи, умов життя, навчання, роботи. Тільки після того, як буде зняте хвилювання, можна пере­ходити до з'ясування обставин скоєння злочину.

Якщо неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності не впер­ше, поводить себе спокійно, іноді навіть «хизується» перед присутніми у залі і намагається виглядати «героєм», допит необхідно розпочати саме з обста­вин вчинення злочину.

У всякому разі допит неповнолітнього підсудного слід проводити у спокій­ному тоні, не допускаючи грубості, але одночасно офіційно, щоб підліток ус­відомив обстановку судового процесу.

Під час проведення допиту і оцінки показань неповнолітнього підсудного необхідно враховувати такі специфічні риси підліткової психіки, як схильність до фантазування, емоційність і нестабільність поведінки, відсутність життєво­го досвіду, недостатня самокритичність.

Обов'язковим елементом тактики допиту і отримання достовірних пока­зань є встановлення психологічного контакту з підсудним. Якщо ставлення прокурора до справи, яка розглядається, формальне, підсудний це відчуває і реагує на це відповідно своєю поведінкою під час допиту.

У зв'язку з цим, прокурор мусить заздалегідь детально вивчити кримінальну справу, щоб мати уявлення про особу підсудного. Беручи участь у судовому розгляді, державний обвинувач повинен показати свою обізнаність про об­ставини життя неповнолітнього, його інтереси, спосіб життя, ставити запи­тання, які б виявляли не тільки негативні, але й позитивні сторони особис­тості і поведінки підлітка, а під час допиту намагатися звернутися до кращих якостей його характеру.

Питання необхідно ставити у формі, зрозумілій для підлітка, з урахуван­ням його віку, загального розвитку, рівня освіти. Слід уникати вживання не­зрозумілих для підлітка термінів. Недопустимо ставити наступне запитання, не отримавши вичерпної відповіді на попереднє.

Якщо під час допиту неповнолітнього з'ясується, що ряд обставин він за­був або погано пам'ятає, прокурор повинен заявити клопотання про огляд речових доказів, оголошення показань (його чи інших осіб). Однак допомога прокурора підлітку у нагадуванні забутих фактів не повинна містити ніяких елементів навіювання.

Існує сукупність тактичних прийомів, які сприяють викриттю завідомо не­правдивих показань: