Зразки апеляцій

Апеляційний суд міста Києва

прокурора, що затвердив обвинувальний висновок

у справі – заступника прокурора Деснянського району м. Києва

радника юстиції

Чепурного В.А.

А П Е Л Я Ц І Я

на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2007 р.,

яким Р., С. засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2007 року

Р.,

04.12.1990 року народження, уродженця і мешканця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

С.,

08.08.1990 року народження, уродженця і мешканця м. Києва, з неповною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.289, ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76,104 КК України С. звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Згідно вироку, 01.11.2006 р., з метою заволодіння автомобілем ВАЗ-21213, що належить П., вартістю 4150 грн., і знаходився біля будинку № 11 по вул. Курнатовського в м. Києві, неповнолітні Р. і С. вступили між собою в злочинну змову. Приблизно о 01 год., згідно розподілених ролей, Р. і С. розбили переднє скло автомашини, проникли у салон, завели двигун та, керуючи автомашиною по черзі, поїхали в бік озера Райдужного. Після того, як в автомашині закінчилося пальне, Р. і С. залишили її на вул. Черемшини в м. Києві, а самі зникли.

Крім цього, Р. і С. за попередньою змовою між собою, 12.12.2006 р. приблизно о 23 год., з метою викрадення чужого майна проникли в салон автомашини «Міцубісі Лансер», яка знаходилася біля будинку № 8 по вул. Стальського в м. Києві, звідки таємно викрали автомагнітолу, що належить В., вартістю 2510 грн.

15.12.2006 р. приблизно о 21 год., Р. і С., за попередньою змовою, повторно, з метою викрадення чужого майна, на вул. П. Запорожця, 7а в м. Києві, проникли в салон автомобіля «Шкода Октавіа», звідки таємно викрали автомагнітолу, що належить Д., вартістю 1900 грн.

Вважаю, що вирок суду є незаконним і підлягає зміні з підстав неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.98 КК України та п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., у разі засудження неповнолітнього за злочин, за який конфіскація майна є обов’язковим додатковим покаранням, суд його не застосовує. Однак, суд при призначенні покарання неповнолітньому Р. застосував до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.

Крім того, при призначенні покарання неповнолітньому засудженому С., із застосуванням вимог ст.ст.75,76,104 КК України, суд в порушення вимог кримінального закону призначив йому іспитовий строк – 3 роки. Оскільки згідно з ч.3 ст.104 КК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., іспитовий строк неповнолітньому засудженому встановлюється від одного до двох років, то вирок суду в цій частині також підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.347, 348 КПК України,

п р о ш у :

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2007 року стосовно Р. та С. змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону судом першої інстанції.

Виключити з резолютивної частини вироку призначення Р. додаткового покарання у виді конфіскації всього майна засудженого.

Зменшити призначений С. на підставі ст.ст.75,76,104 КК України іспитовий строк до 2 років.

В решті вирок суду залишити без змін.

Прокурор, що затвердив обвинувальний

висновок у справі В.А. Чепурний

Апеляційний суд м. Києва

прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – помічника прокурора Подільського району м. Києва

юриста 2 класу

Поротової В.В.

А П Е Л Я Ц І Я

на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2004 р.,

яким Л. засуджено за ч.3 ст.185 КК України.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2004 року

Л.,

27.08.1983 року народження, уродженця і мешканця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Л. визнано винним у тому, що він 10.04.2000 р. приблизно о 9.30 год., за допомогою дублікатів ключів відчинив вхідні двері і з метою викрадення чужого майна проник у квартиру №115 будинку №50 по вул. Бальзака в м. Києві, звідки таємно викрав майно потерпілої П. на загальну суму 2660,93 грн.

Крім того, 07.10.2000 р. приблизно о 24 год., Л., пошкодивши замки вхідних дверей проник у квартиру №89 будинку №11 по вул. Сабурова в м. Києві, з якої повторно таємно викрав майно потерпілої Г. на загальну суму 3264 грн.

12.08.2004 р. приблизно о 23.30 год. Л. через вікно балкона проник у квартиру № 79 будинку № 11а по вул. Сабурова в м. Києві, з якої повторно таємно викрав майно потерпілої К. на загальну суму 9930 грн.

20.08.2004 р. приблизно о 9 год., за допомогою раніше викрадених ключів Л. проник до квартири № 79 буд. № 11а по вул. Сабурова в м. Києві, з якої повторно викрав майно потерпілої К. на загальну суму 3110 грн.

Вважаю, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону судом першої інстанції.

Згідно з вироком, таємне викрадення чужого майна за епізодами від 10.04.2000 р. та 07.10.2000 р. вчинено засудженим Л., 27.08.1983 року народження, у неповнолітньому віці.

Відповідно до вимог ст. 45 КПК України, у справах щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів у віці до 18 років, участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, ні на досудовому слідстві, ні у судовому засіданні під час розгляду справи стосовно Л. судом, захисник участі не приймав, чим було порушено право Л. на захист.

Порушення права обвинуваченого, підсудного на захист, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке згідно ст. 374 КПК України тягне скасування вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 347, 348 КПК України,

п р о ш у :

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2004 року стосовно Л. скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону судом першої інстанції.

Кримінальну справу направити на додаткове розслідування.

Прокурор, який брав участь у розгляді

справи судом першої інстанції В.В. Поротова

Апеляційний суд м. Києва

прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – старшого помічника прокурора Шевченківського району м. Києва

юриста 2 класу

Жовтяк Г.В.

А П Е Л Я Ц І Я

на постанову Шевченківського районного суду м. Києва

від 06.10.2005 р. у кримінальній справі за обвинуваченням

І. за ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року щодо неповнолітнього С., обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, застосовано примусовий захід виховного характеру – передачу під нагляд матері.

Вважаю, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та неповнотою судового слідства в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, С. за місцем мешкання та навчання характеризується негативно, займався бродяжництвом, постійно не відвідує заняття у школі (а.с. 83).

Вирішуючи питання про застосування щодо С. такого виду примусового заходу виховного характеру як передача під нагляд матері, суд з достатньою повнотою не з’ясував, чи здатна вона забезпечити позитивний вплив на сина та контроль за його поведінкою з урахуванням його ставлення до вчиненого, до навчання та даних, які негативно характеризують С.

Крім того, у постанові не наведено переконливих висновків щодо достатності цього заходу виховного характеру, оскільки за необхідності згідно з ч.3 ст. 105 КК України можна застосовувати кілька примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 цієї статті.

За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 347, 348 КПК України,

п р о ш у :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року, якою до неповнолітнього С. застосовано примусовий захід виховного характеру – передачу під нагляд матері, скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, неповнотою судового слідства в суді першої інстанції.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор, який брав участь у

у розгляді справи судом першої

інстанції Г.В. Жовтяк