§2. Повноваження прокурора у попередньому розгляді справи суддею

Судовому розгляду кримінальної справи передує її попередній розгляд суддею, в якому участь прокурора є обов'язковою.

Під час попереднього розгляду справи прокурор в своїй доповіді викладає суду думку щодо п'яти питань, які суддя з’ясовує щодо кожного з обвинувачених відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України:

- чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

- чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

- чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог кримінально-процесуального закону;

- чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

- чи не допущено під час порушення справи, провадження досудового слідства таких порушень кримінально-процесуального закону, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду.

Слід зауважити, що ст. 246 КПК України обмежує підстави для повернення справи на додаткове досудове слідство зі стадії попереднього розгляду. Тому суд не може з цієї стадії повернути справу на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що під час досудового слідства не встановлена будь-яка обставина, вказана у ст. 433 КПК України.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

Питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено, суддя може вирішити тільки за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника.

В п. 3 постанови № 5 від 16.04.2004 р. „Про практику застосування суда­ми України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» Пленум Вер­ховного Суду України роз'яснив, що при попередньому розгляді справ про злочини неповнолітніх необхідно також з'ясовувати:

- чи не порушено право на захист неповнолітнього;

- чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу.

Якщо на досудовому слідстві порушено право неповнолітнього на захист і без усунення цього порушення справу не може бути призначено до судового розгляду, прокурор має заявити клопотання про направлення справи на до­даткове досудове слідство, керуючись вимогами ст. 246 КПК України.

У випадку, якщо право на захист неповнолітнього порушено при вчиненні окремих процесуальних дій за відсутності підстав для направлення справи на додаткове розслідування, в подальшому не допускається використовування прокурором під час виступу в дебатах, а також судом - відповідних прото­колів як джерел доказів на обґрунтування висновків про винність підсудного у вчиненні злочину.

Під час попереднього розгляду справи прокурор також має висловити дум­ку, чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу. Запобіжний захід неповнолітньому може бути змінено в суді як при попе­редньому, так і судовому розгляді справи, тобто тоді, коли відпала необхідність тримання його під вартою.

При вирішенні цих питань при попередньому розгляді справи в суді проку­рор повинен мати виважену, переконливу і принципову позицію.

Відповідно до вимог ст. 20 КПК України розгляд всіх справ у судах відкри­тий, але у справах про злочини осіб, які не досягли 16-річного віку, допус­кається закритий розгляд справи за вмотивованою ухвалою суду чи постано­вою судді. Суд може з урахуванням конкретних обставин вирішити питання про розгляд справи в закритому засіданні стосовно неповнолітніх до 18 років.

Обмеження публічності судового розгляду такої категорії справ повинно розцінюватись як право суду, а не обов'язок. Неможливо завчасно відмови­тись від гласності судового розгляду справи про злочини неповнолітніх, га­даючи, що гласність процесу негативно вплине на неповнолітнього підсудно­го. Потрібно спочатку з'ясувати, наскільки реальна така можливість в кожно­му конкретному випадку. А для вирішення даного питання необхідно оцінити: характер діяння, вік підсудного, моральність особи, відношення до вчиненого, наявність чи відсутність зв'язків із злочинними елемента­ми, наявність фактів залякувань зі сторони злочинців, особливості характеру підлітка.

Таким чином, рішення про закритий розгляд справи повинно прийматись не автоматично, а внаслідок різностороннього обговорення і лише у випадку дійсної в цьому потреби.

Відповідно до п. 10 ст. 253 КПК України питання про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні вирішується суддею на стадії попереднього розгляду справи, а прокурор має висловити свою думку з цьо­го питання.

Питання про гласність судового розгляду може вирішуватись не лише на стадії попереднього розгляду справи, а й у підготовчій частині судового зас­ідання і у процесі судового слідства. Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється з додержанням усіх правил судочинства.

Слід наголосити, що вироки у справах, які розглядались у закритому су­довому засіданні, оголошуються публічно.

Висловлюючи свої міркування щодо можливості призначення справи до слухання, прокурор пропонує коло осіб для виклику в судове засідання з урахуванням особливостей судового розгляду справ про злочини непов­нолітніх.

Ст. ст. 441-443 КПК України передбачено обов'язкову участь захисника, участь законних представників неповнолітнього, представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей, представників підприємств, уста­нов, організацій, в яких він навчався або працював, громадських організацій, педагогів, лікарів та інших представників.

Як вже раніше зазначалося, п. 10 ст. 32 КПК України передбачає, що як законні представники до участі у справі допускаються батьки, опікуни, піклу­вальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуван­ням яких перебуває неповнолітній. Суд вправі допустити до участі в судовому засіданні законними представниками як одного, так і обох батьків неповнол­ітнього підсудного.

Якщо у підсудного немає батьків, опікунів і піклувальників, суд повинен викликати як законного представника неповнолітнього представника органу опіки і піклування. Ці особи можуть залучатись як законні представники не­повнолітнього й у випадках, коли участь у справі батьків неповнолітнього може завдати шкоди його інтересам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Ук­раїни № 5 від 16.04.2004 р.).

Одночасно, згідно зі ст.ст. 442, 443 КПК України про час і місце слухання справи суд обов'язково повідомляє службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах дітей, а також підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній, а в разі потреби й інші органі­зації.

Проте, виклик в судове засідання представників цих відомств - це право, а не обов'язок суду. У разі необхідності суд також вправі викликати в судове засідання представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного.

Недотримання вимог ст.ст. 441-443 КПК України щодо обов'язкового повідомлення про час і місце розгляду справи законних представників не­повнолітнього підсудного, служби та кримінальної міліції у справах дітей, підприє­мства, установи чи організації, в яких він навчався або працював, є порушен­ням права на захист неповнолітнього підсудного і підставою для скасування вироку (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.)

Ст. 437 КПК України передбачає особливий порядок виклику неповноліт­нього обвинуваченого до суду, а саме, як правило, через батьків або інших законних представників, які повинні забезпечити його явку до суду. Інший порядок допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами справи. Наприклад, у випадках, коли необхідно забезпечити термінову явку неповнолітнього, виклик може здійснюватися через посильного або коли не­обхідно захистити неповнолітнього від впливу батьків, якщо відоме їхнє праг­нення перешкодити встановленню істини у справі. У таких випадках може застосовуватися привід.

Відповідно до ч. З ст. 245, ч. 4 ст. 249 КПК України на постанову судді, якою справу призначено до розгляду, зупинено або направлено за підсуд­ністю, не може бути внесено подання прокурором. Згідно з ч. 5 ст. 246, ч. 3 ст. 248 КПК України прокурор має право протягом семи діб внести апеляцію на постанову судді, якою справу зі стадії попереднього розгля­ду направлено на додаткове досудове слідство або закрито проваджен­ням.