Тема 5. Ліберально-буржуазна і революційно-демократична економічна думка

а) Ліберально-буржуазна економічна думка

Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895). Його заслуга у розвитку української ідеї. Він - палкий прихильник возз’єднання українських ідей - виступає за розвиток національної культури, проти насильницької русифікації, за право українського народу користуватись рідною мовою.

Причину важкого економічного становища селянства М.Драгоманов вбачав у суспільно-політичних відносинах і рішуче виступав проти тих, хто такою причиною вважав пиятство і ледарство селян. Пиятство, пивав він, «головним чином є наслідок тих причин, які зумовлюють горе, злість і т.п.». Він вказує, що розвиток ринкової економіки сприяє розвитку продуктивних сил, прискорює технічний прогрес, негативною характерною особливістю ринкової економіки він вважає кризи, безробіття і т.і. М.Драгоманов був палким прихильником приватної власності, також вказував на необхідність домагання підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці.

Під соціалізмом (громадівством) він розумів такий спосіб виробництва, в якому фабрики, заводи й продукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й результати сільськогосподарського виробництва - сільським громадам. Але на його думку, соціалізм це справа далекого майбутнього.

б) Революційна-демократична економічна думка

Сергій Подолинський (1850-1891). Відзначаючи прогресивність поступального розвитку людського суспільства, С. Подолинський підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом. Він аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням багатства підприємців й зубожінням трудящих мас. «Корінь зла» капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у привласненні капіталістами продукту неоплаченої праці робітників і на цій основі робить висновок про необхідність знищення капіталізму.

С. Подолинський був популяризатором економічного вчення К.Маркса. Він зрозумів, що головне в економічному вченні К.Маркса - теорія додаткової вартості.

Іван Франко (1856-1916) велику увагу приділяв дослідженню економіки Галичини, становищу селянства і робітничого класу.

Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих І.Франко бачив у існуванні приватної власності. Тому він вважав, що першою обов’язковою умовою для знищення експлуатації є ліквідація приватної власності й встановлення суспільної власності на землю і всі засоби виробництва. І.Франко не був видатним теоретиком у галузі політичної економії, він скоріше був популяризатор економічної теорії К.Маркса. Він високо оцінює марксиську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. Аналізуючи економічні категорії, він звертає увагу на такі, як: товар, гроші, капітал, рента тощо.

Людська праця є мірою вартості товарів. Цю ідею І.Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва як екслуататорського. Капіталістичне виробництво І.Франко правильно розумів як виробництво, засноване на найманій праці. Для розкриття механізму капіталістичної експлуатації він використовує елементи вчення К.Маркса про додаткову вартість.

Як палкий захисник інтересів селянства і рабітничого класу, що народжується, він бореться проти соціального гноблення за встановлення справедливого суспільного ладу. І.Франко визнає неминучість перемоги соціалізму. Шляхи переходу до соціалізму він пов’язував з еволюційним поступом, хоч і не заперечував революційних змін.

В. Навроцький (1847-1882). Він є першим дослідником економіки Галичини. Найбільшу увагу В. Навроцький приділяє аграрному питанню, тому аналізуючи їх він розкриває процес еволюції земельної власності. Цей процес, за його словами, спричинив консолідацію земельних площ у руках великих земельних магнатів і роздрібнення селянської земельної власності.

У статті «П’янство в Галичині» та ін., В. Навроцький гостро критикував монополію шляхти на виробництво та продаж спиртних напоїв, вказував негативні наслідки цього, особливо на становище селян. Він обурено реагує на спроби шляхти споювати селянство. Також він вказував негативні наслідки високих податків, які були впровадженні багатіями на селі.

В. Навроцький був добре обізнаний з політичною економією Заходу. Однак у своїх працях він не ставить завдання теоретичної розробки проблем політичної економії, а широко використовує економічні категорії, аналізуючи економічну ситуацію в Галичині, становище трудового народу. Він - прихильник трудової теорії вартості. Вартість, за його словами, створюється людською працею. Саме з позицій трудової теорії вартості В. Навроцький досліджує проблеми експлуатації, продуктивності праці тощо.

О.Терлицький (1850-1902). Найголовніше питання, яке турбувало О.Терлицького було аграрне. Вирішити його можливо лише революційним шляхом. В умовах існуючого ладу він пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

О.Терлицький у своїх працях пише про панування приватного капіталу, анархію виробництва, конкуренцію, безробіття, цікавиться проблемами заробітної плати. З аналізу становища робітничого класу в умовах капіталізму, він робить висновок, що поліпшити своє становище робітники можуть лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу». Майбутнє суспільства О.Терлицький пов’язує з соціалізмом.

М.Павлик (1853-1915) критикує капіталізм, змальовує капіталістичну експлуатацію й характеризує існуючий лад як несправедливий. Головну увагу в своїх працях він приділяє вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього суспільства, яке він пов’язує з соціалізмом. Постійно, у своїх працях, використовує основні положення з «Капіталу» К.Маркса. Основу майбутнього соціалістичного суспільства, на думку М.Павлика, буде становити колективна власність громадян і колективне господарювання. Перехід до соціалістичного ладу він вважав можливим здійснити еволюційним шляхом, хоч і не заперечував революційної боротьби.