Тема 7. Розвиток української політичної економії. Основні представники

Тихон Степанов (1795-1847). У своїх наукових працях і лекціях Т.Степанов широко і творчо використовує надбання світової науки в галузі політичної економії. В двотомній праці «Записки про політичну економію» та інших роботах він аналізує такі питання, як предмет політичної економії, суть і джерела багатства, продуктивні і не продуктивні класи, продуктивну і непродуктивну працю, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітну плату, прибуток, ренту, процент, кредит, національний доход тощо. Ці економічні категорії співзвучні з визначеннями А.Сміта і Д.Рікардо.

Іван Вернадський (1821-1884). Основні його праці: «Курс політичної економії», «Проспект політичної економії».

Завдання політичної економії полягає в тому, писав він, щоб відкрити «природні закони виробництва», але такими законами для нього є лише закон товарного виробництва. Економічні закони, за Вернадським, є природними законами виробництва, що:

1) довічні й не потребують втручання влади;

2) виявляються всюди, де є праця та обмін;

3) вступають у протидію з протекціонізмом.

Виходячи з цього можна впевнено сказати, що І.Вернадський в своїх економічних поглядах стояв на позиціях «leissez faire».

Капітали мають кілька особливих властивостей:

-з’єднують виробничі сили;

-розподіляють працю;

-утворюють машинне виробництво.

Праця також має кілька характеристик:

-є головним та єдиним джерелом багатства;

-обумовлює відношення людей до речей та людини до людини.

Споживча вартість - визначена спожитими рисами товару. Вартість - визначена працею.

Іван Вернадський виступав проти соціалізму. Ідеї соціалізму він вважав помилковими.

А. Антонович питання цінності називає основним у політичній економії, від розв’язання якого залежать інші питання науки. На основі критичного аналізу різних теорій цінності А.Антонович намагається дати їй своє визначення, яке б врахувало виробництво, розподіл і споживання. За основу своєї теорії цінності він бере теорію трьох факторів виробництва Сея, яку намагається поєднати з теорією К.Маркса. Виходячи з цього, А.Антонович визначає цінність як уречевлений суспільно необхідний час дії трьох факторів: природи, праці й капіталу.

М. Коссовський також аналізував теорії цінності. Він досить докладно і критично аналізував існуючі теорії цінності, підкреслюючи, що для вирішення питання про цінність необхідно користуватися правильним, діалектичним методом, як це робив К.Маркс. Однак даний метод не є у нього загальним методом пізнання, а лише однією з методологічних засад. Джерелом цінності М. Коссовський називав працю, витрачену на виробництво товару. Дане положення, вважав він, становить поворотний пункт в історії економічної думки.

М. Коссовський виступав проти економістів, які вважали, що цінність визначається співвідношенням попиту й пропозиції. Він вказував на суперечність тверджень і тих економістів, які основою цінності вважали працю та корисність. На його думку ці категорії не можна змішувати, бо вони є абсолютно різними. М. Коссовський виступав прихильником і захисником теорії трудової цінності, аналізував цю теорію, надавав їй великого значення в перебудові соціально-економічних відносин.

М. Коссовський відзначає існування нерівноправності у відносинах між працею і капіталом. Він виступає за рівномірний розподіл сили в суспільстві, що створить можливість для повної реалізації закону трудової вартості. Цього, на думку М. Коссовського, вимагають інтереси більшості.

М. Зібер, як коментатор і популяризатор економічного вчення К.Маркса, показує суперечності капіталістичного виробництва й привертає до них увагу читачів, глибоко аналізує питання про розвиток машинного виробництва при капіталізмі і про його вплив на становище робітничого класу. Деякі місця «Капіталу» він просто переказує.

Михайло Туган-Барановський - всесвітньо відомий вчений, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем у галузі економічних знань. Один лише перелік його праць і тих питань, розробкою яких він займався і в дослідженні яких досяг світового визнання, зайняло б багато сторінок. Він народився в заможній дворянській сім’ї в Харківській губернії. Закінчив у 1889 році фізико-математичний і екстерном - юридичний факультети Харківського університету.

Туган-Барановський критично проаналізував теорії ринку та криз, що існували, та високо оцінив теоретичні засади «теорії реалізації» Сея, за якою пропозиція породжує попит.

Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, «що межа виробництва полягає у продуктивних силах людства і аж ніяк не у розмірах його споживання». Великого значення у проблемі відтворення він надавав виробничому споживанню. Він писав, що «попит на товари створюється самим виробництвом і ніяких зовнішніх меж розширеного відтворення, крім браку продуктивних сил, не існує».

В основу своєї теорії він бере ідею про зв’язок промислових коливань з періодичним зростанням основного капіталу. Саме ця ідея була високо оцінена американським економістом Е.Хансеном. М. Туган-Барановський розглядає проблему криз з точки зору аналізу економічних коливань, руху «Економічної активності». Він аналізує фактори, що зумовлюють економічну активність. Не обмежуючись аналізом самих факторів, М. Туган-Барановський звертає увагу на виявлення головного внутрішнього рушія «Економічних активностей» і робить висновок, що таким рушієм є рух інвестицій. Він першим сформулював основний закон, що лежить в основі інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва (за кейнсіанською термінологією - «капітальні блага»), викликає мультиплікаційний процес усіх елементів економічної активності.

М. Туган-Барановський підкреслює анархічний характер капіталістичного виробництва, диспропорційність у розміщенні вільних грошових капіталів між різними сферами їх застосування, що й спричиняє кризи. Він писав, що причина криз криється «в сфері нагромадження і витрачення суспільного капіталу» при порушенні пропорційності в його розподілі між різними сферами застосування капіталу.

Регулювання інвестицій, правільний їх розподіл, хоча б лише в галузях, що виготовляють капітальні блага, на думку М. Туган-Барановський, відкриває можливість безмежного розширення капіталістичного виробництва.

Інвестиційна теорія циклів М. Туган-Барановський мала величезний вплив на розвиток буржуазної політичної економії. На його праці не лише посилаються численні західноєвропейські й американські економісти, а й розвивають його ідеї. Досить прихильно поставився до теорії М. Туган-Барановський Дж. Кейнс. Зокрема він майже повністю сприйняв основні положення ідеї М. Туган-Барановського «збереження - інвестиції» як головної рушійної сили руху економічних активностей.

Загальновизнаним у світовій політекономічній літературі є внесок М. Туган-Барановський і в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та інших.