- •Навчально-тематичний план дисципліни «Економічна думка в України»
- •Анотація дисципліни «економічна думка в україні»
- •Короткий зміст основних тем з дисципліни «економічна думка в україні»
- •Тема 1. Соціально-економічна думка з Київської Русі до завершального формування української народності
- •Тема 2. Економічні ідеї в період козаччини
- •Тема 3. Економічні і соціально-політичні погляди
- •Тема 4. Економічні проблеми в період підготовки і звершення реформи 1861 року
- •Тема 5. Ліберально-буржуазна і революційно-демократична економічна думка
- •Тема 6. Представники ліберального народництва в Україні
- •Тема 7. Розвиток української політичної економії. Основні представники
- •Тема 8. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
Тема 8. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні тіж риси, що й для загальнорадянської економічної думки. Це розквіт з 20-х років до 30-х років, занепад з 30-х до 60-х, короткий період відродження в 60-ті та криза 70-80-х і знову період відродження, що розпочинається у другій половині 80-х років.
В 20-х роках в Україні, де розвиток економічної науки відображав цивілізаційні особливості національної економіки (зокрема це проявилось в організації селянського господарства, якому не була притаманна «общинність» і яке спиралось на приватний інтерес), ленінська програма побудови державного соціалізму не знаходить підтримки.
Особливо це стосуєтьсмя аграрної її частини. Більшовицька аграрна реформа передбачала зрівняльний переділ земель з передачею їх селянам з тим, щоб вони негайно утворили комуни, кооперативні форми. Ці ідеї пропагувались Я.Гамарником, В.Чубарем, Д.Мануїльським, О.Шліхтером, Я.Яковлевим.
В робітничих колах така програма також знаходила розуміння. Але ряд партій, серед них УСДРП, виступали проти більшовицької консепції. Лідери соціал-демократичної партії В.Винниченко, В.Садовський, І.Лизанівський, а також лідери «боротьбистів» В.Блакитний, А.Шумських та ін. Вважали, що для соціалістичних перетворень не прийшов час - не створене виробництво, яке могло б забезпечити умови соціалістичного розподілу.
З 30-х років змістом наукових праць стає доведення переваг економічної політики, що будується за «класовим принципом». Прикладний аналіз спрямовується на розробку принципів нормування та регулювання цін, податкової політики, формування фінансово-кредитної системи.
Всі ці дослідження були проникнуті ідеями планування, директивності, централізму. Вони виключали принципи саморегулювання, хоча визнавали існування товарно-грошових відносин.
Науковці, що пропагували ці ідеї, відносили до розряду «офіційних» і вони завжди могли розраховувати на визнання, оскільки їхні ідеї не розходилися з основними ідеологічними постулатами. До них можна віднести таких, як В.Чубар, О.Шліхтер, В.Введенський, Т.Жигалко та ін.
Роботи цих економістів майже нічим не відрізнялись за спрямуванням, але все ж містили наукові положення щодо визначення принципів соціалістичного планування (серед яких - балансовий метод), планового ціноутворення, планового товарообігу (особливо в частині побудови економіко-математичних моделей), кредитного планування та ін.
Певних успіхів було досягнуто в теоретичних розробках підходів до впровадження господарського розрахунку на державних підприємтвах. І хоча автори відстоювали тезу про необхідність товарно-грошових відносин тільки як обліково-розрахункових чинників планування, деякі їх узагальнення свідчили, що насправді на меті малось використання їх як регуляторів у виробничій сфері.
Відродження економічних наук в Україні, припадає на 60-ті роки так званої «політичної відлиги». Саме в цей час виходять з друку праці українських вчених І.Лукінова, Ю.Пахомова, В.Корнієнка, І.Ястремського та інших, в яких йдеться про зміну підходів до визначення ролі політичної економії в соціально-економічних перетвореннях, про шляхи вирішення проблем політичної економії.
В роботах цього періоду розробляються засади впровадження господарського розрахунку, йдеться про місце та роль товарно-грошових відносин в економічному розвитку.
Однак період піднесення знову повертається до вихідних ідеологічних рубежів - одвічні проблеми політичної економії соціалізму тепер розглядаються в контексті «розвинутого соціалізму».
Та навіть у цих межах дослідження ведеться у взаємозв’язку з продуктивними силами та надбудовою, що дає змогу проаналізувати інші, не лише класові фактори суспільного розвитку.
З’являється багато фундаментальних праць, в яких характеризуються проблеми розвитку економічного механізму, теоретично розробляються підходи до використання ринкових форм в умовах соціалізму. Відомі українські автори В.Корнієнко, Ю.Пахомов, В.Черняк, А.Чухно звертаються до проблем загальносуспільного розвитку.
Слід визначити, що в цей час з’являються праці з «історії економічної думки», де аналіз її розвитку ведеться не лише з позицій критики, а й позитивного вкладу.
На кінець 80-х - початок 90-х років у працях Ю.Пахомова, В.Черняка, А.Чухно, В. Логвіненко, О.Гоша та інших проводиться ідея про необхідність дослідження проблем соціалістичної власності з точки зору її економічної доцільності та ефективності. Таким чином, у цей період починають формуватися засади сучасної концепції суспільного розвитку.
Повернення української економічної теорії в лоно світової економічної думки тільки розпочинається. Її ставлення до процесів, що відбуваються, ще не визначене. Але вже зараз в економічній літературі панує плюралізм поглядів, який сприяє розвитку науки. Тільки на цьому шляху може відбутись відродження теоріїї, що стане основою економічної політики.