Відомість основних робітників на підприємстві
|
Професія |
Число робітників за розрядами, осіб |
Число робітників за змінами, осіб |
Всього робітників |
|||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
І |
II |
III |
|
|
|
1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Слюсарі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Складальники |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Інше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Середній тарифний коефіцієнт Косн основних виробничих робітників, які працюють на підприємстві, розраховується за формулою:
(10.3)
де Кi – тарифний коефіцієнт робітника і-го розряду; Рі – кількість робітників і-го розряду.
Чисельність допоміжних робітників Рдоп встановлюється за нормами обслуговування робочих місць. Кількість допоміжних робітників даної категорії за нормами обслуговування визначається за формулою:
(10.4)
де Спр – кількість робочих місць, що обслуговуються допоміжними робітниками даної професії; mзм – число змін за добу; Н – норма обслуговування; Кн – коефіцієнт, що враховує планові невиходи на роботу допоміжних робітників:
(10.5)
де fц – внутрішньозмшні втрати робочого часу, % (зазвичай, f ц=1-3%).
Загальна кількість допоміжних робітників на підприємстві складає приблизно 20-40% від кількості основних робітників. Кваліфікація допоміжних робітників визначається за тарифно-кваліфікаційними довідниками. Окрім цього, розряди контролерів повинні бути на одиницю вище розряду робітників, яких вони обслуговують.
Результати розрахунків з визначення кількості допоміжних робітників доцільно звести до таблиці 16.
Таблиця 16.