23. Спеціальне використання природних об'єктів на праві постійного природокористування: безоплатного і платного

Спеціальне використання природних об'єктів на праві постійного природокористування - це володіння, користування, розпорядження

природними об'єктами без заздалегідь визначеного терміну у межах, які визначені власником цих об'єктів.

Безоплатне природокористування не передбачає плати за корис­тування на користь власника природного об'єкта, платне природо­користування передбачає плату за користування на користь власника природного об'єкта.

Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, а також спеціальним екологічним законодавством: Земельним, Лісовим кодексами, Кодексом України про надра.

Оформлюється державними актами або договорами.

24. Спеціальне використання природних об'єктів на праві тимчасового безоплатного природокористування

Спеціальне використання природних об'єктів на праві тимча­сового безоплатного природокористування - це володіння, корис­тування, розпорядження природними об'єктами у межах, визначених їх власником, протягом визначеного терміну, без плати на користь власника природного об'єкта.

Оформлюється договором. Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року та актами природоресурсного законодавства.

25. Спеціальне використання природних об'єктів на праві

оренди

Оренда природних об'єктів регулюється:

- Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року;

- Земельним кодексом України від 25жовтня 2001 року;

- Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (ст. 51);

- Законом України «Про оренду землі» у редакції від 2 жовтня 2003

року тощо.

Оренда - це засноване на договорі термінове, платне володіння та користування природними ресурсами.

26. Спеціальне використання природних ресурсів на праві

володіння

Володіння природними ресурсами, яке традиційно розглядалося як управнення власника чи природокористувача, набуло значення окремого правового титулу згідно з розділом 31 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Право володіння - це право фактичного посідання природним об'єктом. Володар не має права ні користуватися, ні розпоряджатися природним об'єктом: йому належить тільки правомочність володіння. Таким чином, назва правового титулу володіння збігається з назвою правомочності володіння.

Право володіння підтверджується договором з власником природного об'єкта чи природокористувачем. Право володіння природними об'єк­тами може виникати за різними договорами: про охорону природного об'єкта, застави (але не іпотеки) природного об'єкта тощо.

Право володіння одним природним об'єктом може належати одно­часно кільком особам. Зміст володіння полягає в юридичних діях (до­кументальному підтвердженні володіння), або фактичних діях (право обгородити, встановити охорону, інформаційні знаки, таблички).

27. Еколого - правові сервітути

Регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року і Лісовим кодексом України в редакції від 8 лютого 2006 року.

Еколого-правовий сервітут - це право на обмежене платне або без­оплатне користування чужими природними об'єктами для задоволення певних потреб.

Сервітут може бути встановлено договором заповітом або рішенням суду. Дія сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут до іншої особи.

Види еколого-правових сервітутів:

I. За термінами:

а) постійний - без заздалегідь установленого терміну,

б) терміновий - протягом терміну, встановленого договором або рішенням суду;

II. За оплатністю:

а) оплатний - передбачає плату на користь власника природного об'єкта;

б) безоплатний - не передбачає плати на користь власника при­родного об'єкта;

III. За підставою встановлення:

а) договірний - встановлений за договором з власником природного об'єкта;

б) судовий - встановлений за рішенням суду;

в) спадковий - встановлений заповітом;

IV. За суб'єктами:

а) особистий - встановлений на користь конкретної особи;

б) неособистий - встановлений на користь власника (володаря сусідньої земельної ділянки).

Прикладами еколого-правових сервітутів можуть бути:

• право проходу через чужу земельну ділянку або проїзду на вело­сипеді;

• пропливу через чуже озеро на човні чи катері;

• право прокладання та експлуатації ліній електропередач, трубопроводів, інших інженерних комунікацій через чужий ліс;

• право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці;

• право поїти свою худобу із водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці тощо.