II. За предметом:

1) загальні - регулюють всі види екологічних правовідносин (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року);

2) природоресурсні - регулюють переважно природоресурсні відно­сини (Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, Водний кодекс України від 5 червня 1995 року, Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року тощо);

3) природоохоронні - регулюють переважно охорону природних комплексів (Лісовий кодекс України в редакції від 8 лютого 2006 року, Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року тощо);

4) у галузі екологічної безпеки - регулюють правовідносини із за­безпечення екологічної безпеки (Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року).

II. За правовою силою:

1) Конституція України від 28 червня 1996 року;

2) кодекси, закони, декрети Кабінету Міністрів України, що мають v силу законів;

3) підзаконні акти вищих органів влади: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України, постанови Верховної Ради України;

4) підзаконні акти міністерств і відомств: положення, методики, ін­струкції, прийняті наказами міністерств, відомств у межах своїх повноважень і зареєстровані у Міністерстві юстиції України;

5) нормативні акти органів місцевого самоврядування та акти органів місцевих державних адміністрацій у царині екології.

III. За спеціалізацією:

1) загальні - нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини (Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення тощо);

2) спеціальні - що стосуються виключно чи переважно екологічних питань (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо).

IV. За способом правового регулювання:

1) матеріальні - регулюють права та обов'язки, відповідальність учасників екологічних правовідносин;

2) процесуальні - регулюють перебіг реалізації норм матеріального права («Положення про порядок розробки екологічних програм» за­тверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року №1091).

V. За ступенем систематизації:

1) кодифіковані (Закон України «Про охорону навколишнього при­родного середовища»; Земельний кодекс України, Водний кодекс України).

2) некодифіковані, наприклад, Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 391.

8. Положення Конституції України які мають екологічне значення

Конституція України від 28 червня 1996 року має переважну правову силу перед іншими нормативно-правовими актами, тому її екологічні норми мають важливе значення для розв'язання право­вих колізій. Важливими нормами Конституції, що мають екологічне значення, є:

— стаття 13 проголошує, що природні ресурси є об'єктами права власності українського народу; кожен громадянин має право користуватися об'єктами права власності народу відповідно до закону; власність зобов'язує;

— стаття 14 проголошує землю основним національним багат­ством, що перебуває під особливою охороною держави, а також тлумачить право власності Українського народу на природні ресурси, закріплене у ст. 13 Конституції, як власність громадян, юридичних осіб та держави;

— стаття 16 проголошує обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги і подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи;

— частина сьома статті 41: використання власності не може погіршувати екологічну ситуацію І природні якості землі;

— стаття 50 проголошує право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а також право на доступ до інформації про стан довкілля, яка ніким не може бути засекречена);

— стаття 66 проголошує обов'язок кожного не завдавати шкоди :, природі та відшкодовувати завдані збитки.

У Конституції наявні також норми, які закріплюють компетенцію ор­ганів державної влади у царині екології: статті 92, 106, 116, 138, ст. 142 тощо.