9. Характеристика Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.

Системоутворюючим актом комплексної галузі екологічного права і законодавства є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Це Закон найбільш загального характеру в системі еколо­гічного законодавства. Визначає правові, економічні, та соціальні засади організації охорони довкілля. Він складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства.

10. Природоресурсні кодекси як джерела екологічного права

Кодекс - це систематизований законодавчий акт, що регламентує однорідну царину суспільних відносин.

До природоресурсних кодексів відносяться: Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 року; Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року; Водний кодекс України від 6 червня 1995 року, Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року,;Лісовий кодекс України у редакції від 8 лютого 2006 року.

Зазначеними кодексами регламентуються відносини щодо викорис­тання й охорони відповідно землі, вод, лісів, надр, повітряного простору. Природоресурсні кодекси мають правову силу на рівні законів Укра­їни. Кодекс - це кодифікований закон, який не має переважної правової сили перед звичайними законами, якщо в ньому не передбачено інше.

Тема 3: екологічні правовідносини

11. Екологічні правовідносини

Екологічні правовідносини - це суспільні екологічні відносини, що врегульовані нормами екологічного права. Ними є суспільні відносини, які виникають у царині використання та охорони окремих видів природних ресурсів, охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Вони є предметом екологічного права. їх суб'єктами є фізичні, юридичні особи та держави.

Види екологічних правовідносин за предметною ознакою:

1. природоресурсні - щодо раціонального використання та охорони окремих видів природних ресурсів;

2. природоохоронні - щодо охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів;

3. щодо забезпечення екологічної безпеки.

12. Екологічна правосуб'єктність

Суб'єктами екологічного права є різноманітні фізичні та юридичні особи, а також держави і тварини. Суб'єкт права має характерні ознаки: він наділений юридичними правами та обов'язками. Суб'єктом може бути тільки особа, що має самостійний розум і волю. Здатність мати еколо­гічні права та обов'язки складає екологічну правоздатність. Здатність самостійно здійснювати екологічні права і обов'язки складає екологічну дієздатність. У сукупності правоздатність та дієздатність утворюють правосуб'єктність.

Дискусійним є положення про український народ як суб'єкта еколо­гічних правовідносин. Народ може бути суб'єктом правовідносин тільки як нація, тобто народ організований у державу, яка і формує єдиний ро­зум і волю такого суб'єкту. Тобто коли говорять про права чи обов'язки Українського народу, йдеться про правосуб'єктність держави.

Специфічними суб'єктами правовідносин є тварини, які отримали правосуб'єктність згідно з Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року. Вони наділені лише правоздатністю, але не дієздатністю: від їх імені і в їхніх інтересах ма­ють виступати фізичні чи юридичні особи. Вони мають тільки природні права, що закріплені за ними зазначеним Законом: право на захист від жорстокого поводження, на евтаназію, на спілкування з собі подібними, на гуманне поводження з ними тощо.

В екологічному праві існує також поняття спеціального суб'єкта - суб'єкта, що наділений специфічними правами й обов'язками, яких не мають інші суб'єкти права, наприклад, спеціальними суб'єктами є мисливці, державні екологічні інспектори, власники земель, вод, лісів тощо.