28. Емфітевзис

Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року і Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року.

Емфітевзис - це оплатне право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право емфітевзису виникає за договором із власником земельної ді­лянки. Цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню, але підлягає державній реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року. Землекористувач сплачує за користування земельною ділянкою власнику певну плату, визначену у договорі.

Емфітевзис відрізняється від оренди земельної ділянки сільськогос­подарського призначення тим, що може вільно відчужуватися на користь інших осіб (власник має право переважної купівлі, але не може заборонити такого відчуження), а також тим, що може укладатися на невизначений термін (в останньому випадку будь-яка зі сторін вправі розірвати такий договір, попередньо повідомивши іншу сторону не менш, як за один рік). Крім того, у разі продажу права емфітевзису третій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу, що визначені договором емфітевзису.

29. Суперфіцій

Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року і Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року.

Суперфіцій - це оплатне право володіння та користування чужою земельною ділянкою для забудови (будівництва житлових, промислових та інших будівель і споруд).

Право суперфіцію виникає за договором із власником земельної ділянки або за заповітом. Договір суперфіцію не підлягає нотаріально­му посвідченню, але підлягає державній реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року. Землекористувач сплачує за. користування земельною ділянкою власнику певну плату, визначену у договорі.

Суперфіцій відрізняється від оренди земельної ділянки для забу­дови тим, що може вільно відчужуватися на користь інших осіб (згоди власника для цього не потрібно), а також тим, що може укладатися на невизначений термін. Крім того, якщо на земельній ділянці збудова­но промислові об'єкти, договір суперфіцію може передбачати право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землеко­ристувача.

1 Див.: Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп /2001 (справа про заощадження громадян)//Офіційний вісник України. - 2001 р. -№42. -Ст. 1895.

2 Див.: Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію карного закону у часі)// Офіційний вісник України. -2000 р. -№39. - 13 жовтня.

3 Див.: Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2001 року № 14-рп/ 2001 (справа про призначення судців)//Офіційний вісник України. - 2001 р. - № 43. -Ст. 1934.

4 Див.: Рішення Конституційного Суду України від ЗО жовтня 1997 року № 5-зп (справа К. Г. Устименка) // Офіційний вісник України. - 1997 р. - №46. - 24 листопада.

5 Див.: Рішення Конституційного Суду України від 21 грудня 2000 року № 16-рп/2000 (справа про патентування підприємницької діяльності)// Офіційний вісник України. -2000 р.-№ 52.-Ст. 2275.

6 Це є питанням дискусійним, але на виконання ст. 13 і 14 Конституції, з яких випливає, що право власності Українського народу на природні ресурси реалізується через власність державну і приватну, було прийнято ст. 79 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, згідно з якою право власності на земельну ділянку поширюється на підземний простір під цією ділянкою і на повітряний простір над цією ділянкою. Це дає підстави стверджувати, що в Україні на законодавчому рівні закріплено право приватної власності на надра, повітряний простір і атмосферне повітря (у межах приватного повітряного простору). Щодо права приватної власності на води, то відповідно до ч, 2 ст. 59 Земельного кодексу, передбачається безоплатна приватизація замкнених природних водойм у межах 3 га. За плату можна приватизувати водні об'єкти без обмежень розміру