4. Визначення оптимальних норм добрив під сільськогосподарські культури

Щоб встановити потребу рослин в оптимальних нормах добрив і забезпечити вищу родючість ґрунту, врожайність та якість урожаю, необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні, організаційні та техніко-економічні умови господарства, знати як і за яких умов відбувається живлення рослин, яке фізіологічне значення мають макро- і мікроелементи, які властивості добрив, біологічні особливості окремих культур, особливості розподілу добрив у сівозміні, елементи програмування врожаю та ряд інших важливих питань.

Однією з основних умов раціонального використання добрив є впровадження сівозмін. Ефективність органічних і мінеральних добрив у сівозміні значно вища, ніж при безплановому чергуванні культур. У сівозміні створюються кращі умови для використання рослинами добрив. При цьому, як правило, спостерігається менша засміченість поля бур'янами, послаблюється пошкодження рослин специфічними шкідниками та хворобами.

Потребу в добривах, їх кількість, форми тощо встановлюють або виходячи з показників середньої ефективності їх, виведеної на основі дослідних даних, або безпосередньо визначаючи доступні для рослин запаси поживних речовин у ґрунті і враховуючи коефіцієнт засвоєння поживних речовин з ґрунту та внесених добрив.

Основним методом встановлення доз добрив на запланований врожай є метод польового досліду, який широко використовують як у нашій країні, так і в багатьох країнах світу для виявлення оптимальних доз добрив з оцінкою їхнього впливу не тільки на величину врожаю, а й на його якість. Цей метод найбільш відповідає тімірязєвському правилу "запитувати думку в самої рослини", бо він є біологічним методом і ґрунтується на вивченні реакції рослини на зміни тих або інших умов її росту й розвитку.

Є багато досліджень і рекомендацій наукових установ щодо використання під окремі культури і в сівозмінах окремих видів, доз і форм добрив, способів застосування їх на різних ґрунтах і в різних кліматичних умовах.

Ефективність дії добрив залежить від системи застосування їх. Система удобрення культур - це комплекс науково обґрунтованих організаційних і господарських заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і вирощування високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур доброї якості.

Усі господарства України мають агрохімічні картограми, на яких зафіксовано забезпеченість ґрунтів рухомими формами фосфору і калію, а на багатьох і азотом

План розподілу добрив складається по всіх сівозмінах і угіддях господарства.

В Україні найбільш поширені такі 3 методи розрахунків норм добрив:

- норму добрива визначають на основі рекомендацій місцевих науково-дослідних установ з поправкою на агрохімічні показники ґрунту;

- норму добрива визначають за бальною оцінкою ґрунту і окупністю добрив;

- розрахунковий або балансовий, коли норму добрива визначають на заплановану урожайність або прибавку врожаю. Він оснований на врахуванні рівня прибавки врожаю за рахунок добрив, виносу поживних речовин, коефіцієнтів використання поживних речовин із ґрунту і добрив.

Особливе значення в системі удобрення має план розподілу добрив між полями і культурами в кожній сівозміні. У плані зазначають норми, дози, терміни та способи внесення добрив під різні культури, пов'язуючи їх з ґрунтово-кліматичними умовами, а також біологічними та сортогенетичними особливостями культур у сівозміні.